Сьогодні дізнався, що з 30 жовтня всі ті, хто має постійну реєстрацію в т.зв. «лнр», «днр», та інших тимчасово окупованих на той момент районах України, мають право (першочергове) на отримання громадянства ерефії.

З огляду на цю подію, виникло кілька питань;

1. Якщо у мене є УБД (тобто, я був учасником визвольної війни України проти рашистів, то що там заплановано – посадити мене за вбивства громадян ерефії, а потім відправити спокутувати свою провину на фронт?

2. Якщо не садитимуть, то чи дають мені за УБД, тобто за підтвердження вбивства громадян ерефії, героя росії (прецедент тому є – рамзанка диров)?

3. Як вони вважають – я кину все і ломанусь за паспортом ерефії, гублячи капці?

4. А не забагато тоді буде героїв росії, якщо взяти до уваги, скільки народу з окупованих територій воюють проти срашки?

5. А як бути з тою, хто мене після фронту відгодував на шість кіло та привчив вдома ходити в піжамі, а зранку пити каву, а не чай (без усякого, між іншим, концтабору)?

6. Головне – а чому не запитали мене особисто – чи хочу я ставати срашкогромадянином?

Короче, вони зробили мені день. Я обдзвонив, кого тільки міг з лисичан, вітаючи їх з набуттям можливості отримання громадянства ерефії, за що зовсім недавно лугандони платили великі гроші, стояли в чергах на кордоні і біля пунктів видачи громадянства. Знаєте, що вони відповіли на це? Я би написав, але, як рафінований тилигент, не можу, бо такі слова під забороною моєї власної цензури, не те, що якоїсь відомчої.

Ржу, бля. Насмішили уїбани. Недарма кажуть, що кацап – це не національність, це діагноз. А там таких 140 000 000. Дохєра вбивати ще доведеться…