хочу сюди!
-
-
47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Вони створюють піщані килими ...
- 02.12.22, 23:20
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
На іранському острові Ормуз створюють піщані килими неймовірної краси з понад 70 видів разнокольорового піска, який є на острові. Найбільший такий килим площею 12 тис. кв. метрів був виготовлений у грудні 2008 р. До його створення доклали зусилля 25 митців.
Фото: skygroup
7
Інтимні секрети українців: Чому займатися сеkсом в 15 було страшно, а в 35 – смішно...
[ Читати далі ]
Ірина Ігнатенко – науковиця, викладачка КНУ ім. Шевченка. Джерела її інформації – люди, які розповідали про минуле Ірині особисто чи її колегам, записи етнологів 19 сторіччя, фольклор і тодішні судові справи.
11
Никополь 4
- 02.12.22, 20:28
- Да, как договаривались, в течении часа буду. Кофе попью, соберусь и я у вас. – К универу скатиться с горки - минут десять…
Дорогой можно коротко «взмедитнуть» - «подышать» до нашего АТБ. Вдох-выдох, вдох-выдох – холодный обжигающий ветер с воды в аккурат с Эн-ра… рельефные контуры энергоблоков на «той стороне» словно простым мягким карандашом очерчены на декабрьском фоне – как ретушь на старой фот-ке. Грозная штормовая вода - до мурашек под кожей, холодно неуютно и зыбко, не хочу туда.
Прибрежный АТБ на Усова… часть помещений перегорожена и не функционирует – в один из обстрелов, пару прилётов в крышу - поэтому часть здания разрушена. Зато, торговый зал работает - работает, даже когда объявляют «нашу загрозу»! Полки полупустые и почему-то нет шоколадных конфет в коробках…
Пачка кофе и большая шоколадка - дофамин «для девочек». Девочки это администрация в универе - их двое осталось, бухгалтер и ещё одна – деканат, завхоз и препод, все в одном лице. Все остальные преподаватели и администрация уехали туда, где не страшно. Во дворе альма-матер груда красного битого кирпича – последствие обстрелов. Разбитый угол здания и скрученные в дулю стальные ворота.
По дороге домой попал под обстрел… сухие очень громкие хлопки отлётов… четыре-пять секунд и очень ощутимые прилёты по берегу, довольно таки далеко, что бы всерьёз бояться – с километр. Вчера «очень хорошо» прилетело в соседский дом. В квартире пятого этажа огромная мрачная дыра. Мужик 53 года с тяжкими ранениями.
Я к чему всё это веду, за четыре месяца обстрелов для меня стали очевидными некоторые вещи. Первое и пожалуй самое главное - это чёткое осознание той бездны, что отделяет концептуальное понимание феномена и его прямое постижение. Это когда человек в неведении полагает, что знает суть вопроса: «Да, я знаю и понимаю как это находиться под обстрелом, бедные люди (или так им и надо, сами виноваты - не уехали, флагами махали, там все колаборанты, нацисты - нужное подчеркнуть)». И как диаметрально меняется реальность, перед лицом мучительной смерти…
Так получилось, что наш район не попадал под непосредственные обстрелы больше месяца, из памяти начали стираться острые режущие кромки восприятия. И лишь тогда, мне стала понятной простая вещь, а ведь реальность у каждого своя! Даже у людей, что живут в одном городе, разное восприятие происходящего – ведь есть районы в городе, куда ни разу не прилетало (хотя город маленький и куда бы ни прилетело - везде очень слышно). Это то же состояние - только человек испытавший длительный голод, может понять разницу между «быть голодным - и хотеть есть».
И ещё, где та градация чтобы измерить степень личной драмы? Где находятся те категории, которыми меряют страдания живых существ?
19
Філю задвохсотили. Та й пеніс з ним.
- 01.12.22, 22:40
Степашка та Хрюша розповіли, як задвохсотіли дурного кацапського Філю. Земля йому скловатою...
Хрюші зі Степашкою ще дуже повезло - їх годуватимуть у полоні краще, аніж вони жерли вдома. А ось Філю самого схавають донбаські лисички, пташки, а потім висеруть.
Така вже доля тих, кого свої не кидають, і які накидані по всіх донбаських посадках пачками.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
6
Галицький гумор)
- 01.12.22, 09:32
"Не бути мені фудблогером, не бути!
Виставила я в місцевій групі рибов. Нічо такого - просто смажених рибов.
Виставила я в місцевій групі рибов. Нічо такого - просто смажених рибов.
Називається: хтіла м сі відчути себе поряднов галицьков ґаздиньов.
Так і написала: "Доброго раночку, освітлені люде! У нас п'ятничка нинька!"
Ну, про то, шо якийсь святий хлопака тут же написав "Хятничка", я промовчу.
А далі пішло, як діти в школу.
Пише їдна поважна пані: "Ваші карасі непросмажені, бо ви не зробили надрізи впоперек костомах".
Відповідаю їй, що я поробила надрізи і вздовж і впоперек, там вопше на тих рибах масована різня квадратно-гніздовим способом, що яскраво видно на світлині.
Пані відказує мені, що в неї світла нема, тому на моїй світлині видно тіко необрізаного хвоста.
Пишу, що хвіст - то є самий цимус в карасях. І тут включається инча пані й пише мені, що самий цимус - то є сало, але воно по 200 грн, шляк би трафив тую владу і теє сало.
" До чого тут сало?" - питаю я.
" До сраки сало!" - відписує той святий хлопака, що писав першим.
"Міську, не баламуть людий зранку!" - пише ще одна пані. І я так розумію, що то є його жона, бо Місько присилає смайлика з висолопленим язиком, а вона каже, що хай-но він прийде додому, вона йому так висолопить, що десятому закаже.
А Місько їй відписує, що вони з кумом вдвох і, якщо вона висолопить щось перед кумом, то про чоботи на Миколая може забути.
Видно, що тій пані чоботи, таки, ближче до тіла, бо замість Міська, вона розпускає язика до мене і пише, що в моїх карасиків черевця біленькі, непросмажені, а в них може бути ботулізм.
Поки я зависаю, їй Місько відписує, що ботулізм у них з кумом - вчора не влізло, то нині дотиснуть. На що пані реагує обурливим смайликом і пише, що Миколай Міськові принесе таке, що вона йому не дасть.
А Місько їй відписує, що вона й так йому не дає, а тому він попросить у Миколая таку, що дає.
І тут Міськів коментар вподобує сердечком та пані, що розуміється на надрізах. І Міськова жона пише їй, що Місько - кончений алкаш і нездара в ліжку. Місько крепко ображається на то і нагадує жінці, що не такий вже й нездара, раз має четверо дітей.
Різальна пані стирає сердечко. А Міськова жона вертається писати мені про то, що мої карасі варто було взагалі не купувати, бо ґаздиня з мене, як з курки жайвір - тіко дарма перевела рибу. Певно ж, і чорні плівки всередині не обчистила.
Тут вмикається Місько і радить жоні стулити писка, бо чорне піднебіння видно. Місько нахвалює моїх рибов і пише, що сам би ліпше не приготував, а тому готовиц прийти до мене з кумом і недопитим ботулізмом.
" Не дам!" - лаконічно відповіла я.
"Всі баби однакові!" - написав Місько.
"Йди додому!" - відповіла його жона.
"Ще рано" - прислав Місько бадьорого смайлика.
"Потім буде пізно!" - написала цого жона.
"А то нічого, що допис був про рибу? - спитала я.
"Нічого!" - відповів адмін і видалив мій пост про рибов"
Так і написала: "Доброго раночку, освітлені люде! У нас п'ятничка нинька!"
Ну, про то, шо якийсь святий хлопака тут же написав "Хятничка", я промовчу.
А далі пішло, як діти в школу.
Пише їдна поважна пані: "Ваші карасі непросмажені, бо ви не зробили надрізи впоперек костомах".
Відповідаю їй, що я поробила надрізи і вздовж і впоперек, там вопше на тих рибах масована різня квадратно-гніздовим способом, що яскраво видно на світлині.
Пані відказує мені, що в неї світла нема, тому на моїй світлині видно тіко необрізаного хвоста.
Пишу, що хвіст - то є самий цимус в карасях. І тут включається инча пані й пише мені, що самий цимус - то є сало, але воно по 200 грн, шляк би трафив тую владу і теє сало.
" До чого тут сало?" - питаю я.
" До сраки сало!" - відписує той святий хлопака, що писав першим.
"Міську, не баламуть людий зранку!" - пише ще одна пані. І я так розумію, що то є його жона, бо Місько присилає смайлика з висолопленим язиком, а вона каже, що хай-но він прийде додому, вона йому так висолопить, що десятому закаже.
А Місько їй відписує, що вони з кумом вдвох і, якщо вона висолопить щось перед кумом, то про чоботи на Миколая може забути.
Видно, що тій пані чоботи, таки, ближче до тіла, бо замість Міська, вона розпускає язика до мене і пише, що в моїх карасиків черевця біленькі, непросмажені, а в них може бути ботулізм.
Поки я зависаю, їй Місько відписує, що ботулізм у них з кумом - вчора не влізло, то нині дотиснуть. На що пані реагує обурливим смайликом і пише, що Миколай Міськові принесе таке, що вона йому не дасть.
А Місько їй відписує, що вона й так йому не дає, а тому він попросить у Миколая таку, що дає.
І тут Міськів коментар вподобує сердечком та пані, що розуміється на надрізах. І Міськова жона пише їй, що Місько - кончений алкаш і нездара в ліжку. Місько крепко ображається на то і нагадує жінці, що не такий вже й нездара, раз має четверо дітей.
Різальна пані стирає сердечко. А Міськова жона вертається писати мені про то, що мої карасі варто було взагалі не купувати, бо ґаздиня з мене, як з курки жайвір - тіко дарма перевела рибу. Певно ж, і чорні плівки всередині не обчистила.
Тут вмикається Місько і радить жоні стулити писка, бо чорне піднебіння видно. Місько нахвалює моїх рибов і пише, що сам би ліпше не приготував, а тому готовиц прийти до мене з кумом і недопитим ботулізмом.
" Не дам!" - лаконічно відповіла я.
"Всі баби однакові!" - написав Місько.
"Йди додому!" - відповіла його жона.
"Ще рано" - прислав Місько бадьорого смайлика.
"Потім буде пізно!" - написала цого жона.
"А то нічого, що допис був про рибу? - спитала я.
"Нічого!" - відповів адмін і видалив мій пост про рибов"
Любов Бурак
10
Подушки, зроблені Марією Стюарт, доки вона була у в’язниці
Листівка з торговцем арахісом в костюмі з арахісу, близько 1890 р.
Антикварний набір проти вампірів, який брали із собою деякі європейські мандрівники із середини до кінця 1800-х
Столові прилади дизайну Сальвадора Далі, 1957 р.
Парфуми з 8 флакончиків у вигляді часточок апельсина, в керамічній підставці, приблизно 1925 року
На церкві абатства Сент-Фуа, близько 1050
Кавомашина у Volkswagen, 1959
Камені з обличчями у японському музеї
Чайник 1800-х років
Пішло 10 років, щоб зробити ці фото 48 місячних відтінків
Ліхтар із 1930-го
Упаковка крейди з 1938-го
400-річний занедбаний садовий лабіринт в Іспанії
Книгомобіль
( з мережі )
14
Шалені факти про світ навколо нас...
- 01.12.22, 09:24
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
1. Людина – не єдина істота, чиї відбитки пальців мають унікальний рисунок. Подушечки пальців коал на візерунку настільки схожі з нашими, що їх легко сплутати без належної експертизи. До речі, у собак таку марку індивідуальності залишає відбиток носа.
4
