Ми з тобою колись побачимось
І торкнемося навіть душами
Та обіймами теплогарячими
Лід між нами розтопим, розрушим ми.
І від радості може заплачемо,
Мить зупиниться, стане вічністю
Та відчуєм багато як значимо,
Одне одному будем ніжністю.
Сердець стукіт буде, мов музика,
В грудях нотами стане битися,
Душі поза законами фізики
В небесах будуть в танці крутитися.
Навіяно музикою
Тихим вересневим вечором вздовж Дніпра тихою ходою йшла молода пара. На темношкірому обличчі хлопця з блакитними очима була помітна нерішучість. Він про щось хотів сказати, та не знав як розпочати розмову.
Дівчина теж була задумлива, та ледь підігнуті догори кутики губ підказували, що її думки більш приємні. Вона насолоджується вечірньою прохолодою, їй приємно триматись за міцну руку хлопця, вона смакує своє майбутнє.
- Оксано я мушу дещо розповісти. Та… думаю, що тебе це не порадує, але…
- Невже ти там в своєму підсвідомому житті вже одружився? – дівчина ще була під впливом приємних почуттів, і не відчула тривоги в голосі хлопця – а по міжреальновіртуальним законам не можна мати дружину в кожному порту, тобто стані?
- Оксана – Ігор теж посміхнувся, - мені запропонували роботу, та перш ніж погодитись, я хочу порадитись з тобою
- О! Це мені подобається, правильно. Зі мною треба радитись завжди. Правда тут все просто, ти мені скажи яка зарплатня і все стане зрозуміло.
Ігор зупинився, взяв Оксану за лікті, повернув до себе обличчям:
- Розумієш, робота дуже хороша, корисна, потрібна. Більш того я наче для неї і існую. Вибач, що не кажу всього, та якщо я погоджусь, то в мене будуть довготривалі відрядження, нічні виклики, мало вільного часу. Я не зможу приділяти тобі достатньо уваги, не стану гарним батьком наших дітей. І при цьому всьому я б не хотів втрачати такої можливості.
- Розумію – відповіла Оксана опустивши очі.
- Але тебе втрачати я боюсь більше. Тож, я відмовлюсь. Тим більше, що й зарплатня там не така вже й добра – Ігор вирішив закінчити розмову жартом
- Ні! – дівчина підняла погляд і рішуче вп’ялась в очі Ігоря – Подружжя може бути повноцінним, коли щасливи обоє. Ти не будеш в захваті, біля моєї спідниці. Я коли тебе вперше побачила, ти лежав в лікарняному ліжку, під апаратурою, недвижний, не здатний навіть дихати самостійно. Попри це я зрозуміла, що в тебе ще все попереду. Біля тебе відчувається аура чоловіка дійства. Великого і важливого дійства, від якого залежать людські долі. Тож іди і роби те що, мусиш!
- Але ж ти…
- А я сильна. Я буду тебе чекати. Ми. Ми будемо тебе чекати – і на запитальний погляд Ігоря додала - Ти ж казав про батьківство? Чи мені здалось?
На людей чекає ще безліч відкриттів. У найближчі десять років планується політ на Марс. Але і на Землі ще дуже багато таємниць, які треба розгадати та явищ, які потрібно вивчити. Що говорити, якщо сама історія підкидає нам все нові та нові загадки. Йдеться про предмети, якими люди користувалися нещодавно. Свого часу для всіх ці речі були звичайною справою. А наші сучасники ламають голову, коли подібна річ попадає до них у руки, намагаючись зрозуміти, що це таке і як цим користуватися? На допомогу тут приходить Інтернет. Варто тільки поставити запитання і прикріпити до нього фото невідомої штуковини і хтось напевно дасть правильну відповідь.
Ця штука міцно прикріплена до стіни у нашому офісі в Канаді. Для чого?
Відповідь: Це деталь простої системи безпеки. За допомогою металевого шнура комп’ютери та іншу техніку пристібали до стіни, щоб не вкрали.
На кухні у квартирі, яку ми орендували через Airbnb, був невеликий піддон, вбудований прямо в стільницю. Вийняти його не можна.
