хочу сюди!
-
-
51 рік, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 40-57 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Репин наш...
- 12.09.25, 11:11
Коли Фінляндія здобула в 1917 році незалежність, в Фінляндії залишився жити художник Ілля Ріпин, який народився в Україні. У нього була садиба в селищі Куоккала (зараз - Ріпино), яке входило в Велике Князівство Фінляндське і знаходилося в передмісті Санкт-Петербурга.
Для Радянської Росії те, що Ріпин залишився в Фінляндії, означало величезний удар по репутації. Для чиновників Фінляндії Ріпин, незважаючи на свою популярність, був російським біженцем, за діями якого про всяк випадок стежили місцеві поліцейські. Він займався городом і писав картини. Жив без зручностей, вирощуючи овочі і фрукти, але в срср не повертався.
На момент закриття кордону Ріпину було вже 73 роки, так що його найбільш значущі творіння залишилися в буревіях революції по інший бік кордону. Більшовики добре розуміли цінність Ріпина, так що його роботи терміново були націоналізовані. Вони все ще є центром тяжіння в московській Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.
У секретній папці фінської поліції було знайдено детальну розповідь про те, як подружня пара перебувала в гостях у Ріпина в 1925 році. Незнайомий раніше художнику Аарон Штернберг (Aaron Sternberg) «заглянув» до Ріпина і передав пропозицію радянського керівництва, в якому художника просили переїхати до Ленінграда і обіцяли хорошу пенсію, квартиру і машину.
Ріпин відповів наступним чином: «Ви пропонуєте мені гроші, ви, які просять милостиню, абсолютно спустошили велику росію, де зараз мільйони голодують і ледь животіють ... Я не багатий, але і не настільки бідний, щоб приймати ваші гроші».
Рєпін також прямо сказав подружній парі про те, що він думає про перейменування Санкт-Петербурга в Ленінград. «Скажіть мені, за яким таким правом група авантюристів вирішила, що може змінити назву міста на ім'я якогось підпільного фанатика, хворого ідіота Леніна?»
З паперів також з'ясувалося, що Штернберги привезли Ріпину як сувенір російські яблука, з'ївши які, Ріпин, його дружина і син відчули себе дуже погано. Підозрювалося, що яблука були отруєні.
Корнія Чуковського також відправляли до Фінляндії, щоб він переконав Іллю Ріпина. Через деякий час Чуковський повернувся і скрушно доповів, що всі його спроби впливати на живописця розбилися, як хвиля об камінь. А незабаром Ілля Юхимович помер. І в Фінляндії були надруковані його щоденники. Де були такі рядки: "Приїжджав Корній. Між іншим, не радив повертатися ".
Оскільки на свою сторону художника переманити не вдалося, більшовики почали впливати на його сина Юрія. Але Юрій Ріпин так і не виїхав до Радянського Союзу.
А ось в третьому поколінні обіцянки хорошого життя, що даються більшовиками, впали на благодатний грунт. Онук Іллі Ріпина Дій (Дмитро) перебіг в Радянський Союз навесні 1935 року.
У серпні цього ж 1935 року його розстріляли «за намір здійснити теракти проти вищих керівників СРСР».
Він прожив усього 28 років.
(Ілля Ріпин помер у 86 років на своїй віллі «Пенати» в невеличкому фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу в східній Україні, вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку і пагорба, який Ілля Ріпин називав Чугуєвою гіркою. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила збережена.)
Світлина 1900-х років
13
Заліт шахедів на Польщу
- 10.09.25, 12:19
Чергова безсонна ніч. Чергова шахедно-ракетна атака. Правда, незвичним була більша кількість ракет, ніж під час попередніх атак і заліт десятка (якщо не більше) беспілотників до Польщі. Але поляки терпіли, все "схавають". Підняли авіацію, сбили дринольоти дорогущиими ракетами. А інфошуму не піднімали.
В коментарях під відео про заліт російських беспілотників деякі пшеки пишуть, що то українські. А є й такі, які пишуть, що при радянській окупації жилося краще. Тому мене не дивує відсутність реакції. Де звичне "глибоке занепокоєння": Де 5 стаття НАТО про спільний захист країн-учасниць співдружності? Сцуться. Бояться штовхати розлюченого ведмедя.
І це ж не перший випадок? Просто цього разу було 10 або більше беспілотників (пишуть про 23 штуки!). І очевидно, якщо не буде реакції, такі "акції" можуть повторитись.
7
Мао Цзе Дун. Цитати
- 10.09.25, 08:31
Бідність
спонукає до змін, до дій, до революції.
Кожен
комуніст повинен засвоїти ту істину, що «владу народжує гвинтівка».
Лідер
веде свою країну вперед своїм прикладом, а не силою.
Ворог
сам по собі не зникне.
Пасивність
згубна для нас. Наша мета -
зробити пасивним ворога.
Як
стратег зневажай ворога, як тактик - приймай його всерйоз.
Ніщо
реакційне не впаде, якщо не нанести по ньому удару.
Відчувати
тиск з боку своїх ворогів краще, ніж перебувати в стані, коли вороги не вважають за потрібне
обтяжувати себе цим.
Якщо
ви думаєте, що зможете, - ви зможете, якщо думаєте, що ні, -
ви праві.
Зброя є важливим, але не вирішальним фактором
війни. Вирішальний фактор - людина, а не річ.
Тисячі і тисячі положень
марксизму зрештою зводяться до одного: «Бунт - справа вірна».
Ми
добре вміємо боротися, здійснювати диктатуру
Інтелігенти
повинні бути відразу червоними і навченими.
Всім
товаришам слід проаналізувати свою відповідальність. Є лайно - просріться, є гази - пропердіться, і
вам стане легше!
Щоб
повалити ту чи іншу політичну владу, завжди необхідно насамперед підготувати громадську думку
Людина, яка відчула вітер змін, має будувати не щит від вітру, а вітряк.
Атомна
бомба - це паперовий тигр, яким американські
реакціонери залякують людей, на вигляд він здається страшним, а насправді
зовсім не страшний. .
Люди
на зразок мене звучать як безліч величезних гармат.
3
