Дуже давно тому назад, коли я ще була студенткою соціологічного факультету, була в нас можливість підзаробить нормальних грошенят, проводячи соцопитування.
Одного разу, наприкінці першого курсу, випадково потрапила я в одне дослідження, з великим та важким опитувачем, що був частиною "польових досліджень". Щось там ішлося про сучасне суспільство, не пам'ятаю вже, що конкретно. Проводили його хлопці з Дніпра, все було серйозно і дуже науково. Виборка (тобто ті люди, кого будуть опитувать) була дуже широка. Адресна. І охоплювала майже всі прошарки суспільства. Пенсіонерів також. І з пригороду чимало.
А питання були усілякі. Більше тридцяти доволі різних. Наприклад, таке - "Як ви відноситесь до "голубих"?" І три варіанти відповіді: негативно, позитивно, не знаю, що відповісти.
І ось, уявіть собі, пригород Харківа. Десять кілометрів від міста - і вже суржик замість російської. Мій адресат - досить жвава бабця, що спершу, аніж дати відповіді на питання, все намагалась мене хоч чимось нагодувать. Зійшлися на "кампотіку з печівом".
Іду по опитувачу - спочатку про себе, ім'я, прізвище, адреса. Потім про національність було питання - гордо відповідає - "українка", а прізвище якесь російське було, яке саме, забулась я. Та то чоловік мій кацап був - каже, царство йому небесне, вже десять год як на цвинтарі лежить,а я живу нарешті, бо пив дуже, а як вип'є, то...Ой, ну то ж вам нецікаво, про що там далі? Питаю далі - щось там ще про владу було, чи довіряєте, чи ні (Кравчук ще в нас був). Ой, каже - а які варіанти? Ну не те, щоб довіряю, але ж так гарно бреше. А так - щоб "інколи" - то немає такого? Шкода. Ну пишіть - довіряю, а що, хоч і брехун, а свій.
Далі про щось іще йшлося, не пам'ятаю. Нарешті про "голубих" доходить. А це хто такі? - питає. Які ще "голубі", це що, неформали якісь нові? Я пояснюю, як вмію (чомусь тоді я напирала саме на чоловіків, що мовляв, живуть один з одним, як чоловік із жінкою). Ой, хай бог милує, каже, чи зовсім вже люди подуріли? Стільки жінок самотніх, а вони собі паруються! Що, правда таке буває? Ви мене не обманюєте? Пишіть - "негативно", оце так діла!
Записала, далі питаю. Але бачу - все, думками жінка вже десь далеко, думає про щось своє. Дійшли вже до кінця опитувача, я прощатися, аж тут вона каже - постривайте, я оце усе думаю - а якщо двійко чоловіків разом живуть, то хто ж їм їсти варить? Борща де їм, бідолашним, узять? Ну, не знаю, кажу, можливо, хтось один та навчиться і варить. Та ви шо? - питає, ви точно знаєте? І я чомусь так впевнено відповідаю - точно, один варить! Тоді виправте, каже, напишіть - добре ставлюся. Я все життя за чоловіком прожила, а він навіть чашки ніколи за собою не вимив. А тут цілий борщ. Мабуть таки є там кохання! А до кохання (і зашарілася) я завжди добре ставлюся! Хай його більше буде, хоч і би й так!
Любов Солох
