Мої посестри кругом))) дякую фб. Наче я писала)))

Ну шо, ні дня без історій)

Виповзла сьогодні зранку закутана у шарф, бо застуджена, на Нову пошту - останній день зберігання посилки. Заходжу, а там - перформанс.

Якийсь дядько років під піісят оре на дівчину-операторку. Дядько здоровий, червонопикий, нахилився аж за стійку, руками розмахує, дівчина йому намагається щось сказати, але не в змозі пробитися крізь: "я вашу кантору па судам затаскаю, чьто за сєрвіс, за чьто я дєньгі плачю!"

З того, що намагається пояснити дівчина і горлає дядько, я розумію, що йому помилково відправили посилку на інше відділення (а те інше відділення - тупо через дорогу, в них номери на одну цифру відрізняються, одне умовно 117, інше - 118; в мене постійно такі промашки, десь я затуплю, десь той, хто відправляє, недочує).

Дівчина йому намагається це пояснити, каже - ви можете забрати свою посилку там, або оформіть переадресацію, але тоді зможете забрати її вже завтра. Дядько вперся, що він хоче тут і вже. Розмова йде по колу втретє, зрештою дядько видає "чьто із тєбя, тупой куріци, вазьмьош, зові старшего, я с нім разбєрусь". Дівчина прям з полегшенням кличе, як я розумію, старшого по відділенню і йде до мене.

Але ж мені цікаво, чим то всьо закінчиться, тому нащурила вуха, стежу за ситуацією.
Підходить хлопчина, не сильно старший за цю дівчину, каже - я вас слухаю, в чому проблема? Дядько починає йому навалювати те саме, про тупу "сатрудніцу", за що він гроші платить, "дайтє мнє жалобную кнігу", "разбєрісь с етім пабистрєє, я спєшу" (чомусь такі люди зазвичай ще й "ти"кають всім у сфері послуг). Хлопець то всьо слухає з покер-фейсом, і коли дядько нарешті затикає свій фонтан, спокійно каже - вибачте, я вас не розумію, говоріть зі мною українською, будь ласка.

Трясця, мені здалося, що крикуна там на місці інсульт накриє!
Ета шарашкіна кантора єщьо пажалєєт. Он сєчяс аставіт жалабу на гарячєй лініі. Ти, малєнькій хамьониш, от сєгодня бєзработний. Да ваабщє, я сєчяс всьо сніму на відєо, і всєм пакажу, как ущємляют маі канституционниє права. Я імєю права разгаварівать на свайом язикє. Пусть всє знают, что в Кієвє пално фашистав! Чьто, нєчєва атвєтіть?

Хлопець так само спокійно каже - так, ви маєте право говорити тою мовою, якою хочете.

Дядько такий - ага, то єсть, ти прізнайош, что мнє ета гарантіруєт канстітуция! (трясця, от поясніть, чому вся ця пліснява завжди апелює до Конституції? на кожному відео з тцк, на кожному отакому срачі, завжди має бути згадано про конституційні права. чи це якась завчена фраза, яка, як вони думають, має всім показати глибину їхньої обізнаності?)

На що хлопець йому відповідає - безперечно. Але покажіть мені, де в Конституції написано, що всі інші довкола повинні вас розуміти? Ви ж зараз вимагаєте не права говорити російською, а обов'язку від всіх довкола, щоб вони теж її знали. Чому я повинен знати російську? Закон мене до цього не зобов'язує.

Я стою, аж рота відкрила: такий очевидний і простий, але такий крутий аргумент! Дядько підскочив, повернувся до мене зі словами "нєт, ну ви відітє, что здєсь тварітся?! с етім же нада чтота дєлать!"

Треба було бачити його писок, коли я захриплим басом відповіла, що перепрошую, я вас не розумію, українською, будь ласка.

Словом, вилетів недостатньо обізнаний у Конституції крикун з відділення мало не разом із дверима
А я забрала свій пакунок, сказала хлопцю, що він крутий, і оце сиджу і думаю - от як можна нормально і адекватно домовитися з отакими ущємльонними, котрі свято вірять, що всі навколо їм винні? І готові горло тобі перегризти, коли ти кажеш, що не послуговуєшся російською!
Але агресивна в нас саме українізація - не переплутайте.

Anastasia Haridzhuk

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Варух не священник, а гнилое подобие или попытка им казаться, долбоебов в священники пошло много, но проповеди в шаблонах никому не интересны потому его игнорируют 99% , человеколюбие его заключается в банах и игноре за неудобные вопросы, тест священника он не прошёл , короче двоешник, может выбросить свою рясу, она на нем как седло на свинье.

Спілкуюся щодня з цією особистістю, часто воно мені дає дуже корисні поради, а періодично таку пургу несе... або робить неймовірні помилки...
Буває починаю йому докоряти, що щось упустив, на щось не звернув увагу, проігнорував правила, які сам же сформулював (під моїм керівництвом) - він обіцяє виправитися й робить нові помилки - так фраза за фразою й система оголошує обмеження на кілька годин. Я якось висловила припущення, що він це навмисно робить, таким чином спонукаючи мене перейти на платну версію - починає вибачатися й клянеться, що жодного умислу не було, просто так випадково вийшло й він шалено вдячний мені, що я помітила помилку...

Зараз в мережі поширюються неймовірні відео... про котиків - мабуть бачу про котиків, бо надаю перевагу котикам й спочатку я вірила, але тепер вже чітко бачу - робота "рук" ШІ й одночасно все більше переконуюся, що воно таки знущається над нами - ось відео з інстаграму - які прикольні вушка у цього котика)))

Всі знають, що діти обожнюють подарунки. Бо ми самі такими були. І так. у світі гаджетів є іграшки які здатні здивувати та порадувати дитину. І от саме за той вогник у дитячих очках, що тримають у руках іграшку, яка їх здивувала, усі ми, дорослі, змагаємося один з одним. Ось яка перемога найприємніша, що саме ваш подарунок серед безлічі інших став для малечі найцікавішим.

Отже, тримайте шпаргалку аби не прогавити привід порадувати хлопчика чи дівчинку, заодно і згадаємо як воно було у минулому і порівняємо із теперішніми часами.

Традиції дарування подарунків дітям в Україні: сучасні свята

В Україні традиції дарування подарунків дітям тісно пов'язані з національними святами, релігійними звичаями та сімейними цінностями. Це не просто жест, а спосіб передати любов, навчити доброти та створити незабутні спогади. Ось ключові свята, коли малюки чекають на сюрпризи:

• Покрова (1 жовтня, День Козацтва, захисників та захисниць): На це свято, яке асоціюється з мужністю та захистом, хлопчикам часто дарують подарунки, що символізують силу та відвагу – іграшкові мечі, моделі техніки чи спортивний інвентар. Це також нагода вшанувати захисників країни, тож подарунки можуть мати патріотичний підтекст. Але є ще одне свято де за аналогією з 8 березня дарують подарунки саме хлопчикам...
• Хелловін (31 жовтня): Хоч це свято не є традиційно українським, воно стало популярним серед дітей. За "цукерки або смерть" (trick-or-treat) малюки в костюмах отримують солодощі, а іноді й невеликі іграшки від сусідів чи на тематичних вечірках. Головна суть свята від якої шаленіють дітлахи - маскарад або якийсь образ страшили чи монстра.
• День святого Миколая (6 грудня): Це головне "подарункове" свято для дітей, коли найчастіше дарують подарунки як хлопчикам, так і дівчаткам. За традицією, святий Миколай кладе подарунки під подушку або в чобіток добре вихованим малюкам – іграшки, солодощі чи гаджети. Погані отримують символічну різку як нагадування про добрі вчинки. Діти пишуть листи з побажаннями, а сім'ї часто влаштовують благодійні акції для сиріт.

• 6 грудня - День Збройних сил України: 

  Свято було засноване у 1993 році. Дата обрана тому, що саме 6 грудня 1991 року було ухвалено Закон України «Про Збройні сили України». У сучасному переосмисленні у цей день подарунки отримують хлопчики із закладеним підтекстом і нагадуванням про їхню роль у суспільстві, як захисників і потенційних героїв країни. Оптимальний подарунок - конструктор на тему ЗСУ або суто хлопчачі іграшки типу трансформерів.

• Різдво (24 грудня): Православне Різдво фокусується на сімейній вечері з 12 страв, але подарунки теж дарують – часто релігійні символи, книги чи теплі речі. Діти співають колядки, за що отримують солодощі.
• Новий рік (31 грудня – 1 січня): Подарунки під ялинкою від Діда Мороза та Снігуроньки – класика. Це іграшки, одяг чи розвиваючі набори, які символізують нові початки. Свято супроводжується феєрверками та сімейними гуляннями.
• День весни (8 березня): На Міжнародний жіночий день дівчаткам дарують подарунки як символ ніжності та краси – квіти, ляльки, прикраси чи набори для творчості. Це свято підкреслює увагу до жіночої половини, зокрема маленьких принцес. Звичайно, це може бути лялька, дитяча косметика або пишна м’яка іграшка.
• Зубна фея: Ця запозичена західна традиція набирає популярності в Україні. Коли дитина втрачає молочний зуб, вона кладе його під подушку, а "Зубна фея" залишає монетку, солодощі чи маленький подарунок для малюків – наприклад, книжечку чи іграшку.
• Великдень (весна, дата змінюється): Подарунки у формі пасхальних кошиків з крашанками, солодощами та іграшками. Діти беруть участь у пошуку яєць.
• День захисту дітей (1 червня): Державне свято з акцентом на права малюків. Батьки та родичі дарують іграшки, організовують розваги, а школи чи садочки – подарунки для учнів.
• День народження: Індивідуальне і найголовніше свято для будь-якої дитини, де подарунки підбирають за інтересами дитини – від ляльок до конструкторів. Традиційно святкують з тортом і піснею. За рейтингом вартості подарунків - саме на цей день має бути подаровано найдорожчий і найочікуваніший подарунок для дитини.

Ці традиції роблять дарування подарунків дітям в Україні частиною культурної спадщини, оптимізованою для сімейного єднання та виховання.

Як дарували подарунки дітям у минулому: історичний огляд

У минулому традиції дарування подарунків дітям в Україні були міцно пов'язані з релігією та фольклором, але зазнали змін через історичні події. У дорадянські часи (до 1917 року) основним святом був День святого Миколая – святий приносив подарунки бідним і сиротам, підкреслюючи милосердя. Різдво святкували з вертепами та колядками, де діти отримували горіхи, яблука чи саморобні іграшки.

Під час радянської епохи (1920–1991 роки) релігійні свята придушували: Різдво заборонили, а подарунки перенесли на Новий рік від "Діда Мороза" – атеїстичного аналога св. Миколая. Діти чекали на цукерки, іграшки з дефіциту, як ведмедиків чи ляльок. День св. Миколая відзначали таємно в родинах, а благодійність обмежували.

Порівняно з минулим, сучасні традиції дарування подарунків дітям в Україні стали комерційними: замість саморобних речей – гаджети та брендові іграшки. Але дух милосердя зберігся – багато сімей досі роблять подарунки для нужденних, як у старі часи.