Дивовижне навколо, дивовижне всюди, наш світ створений для того, щоб кожний знаходив для себе щось дивовижне. Сьогоднішній день – не виняток. Тому ділимося з вами цікавими зображеннями, які розкривають щось по-справжньому інтригуюче і – що найголовніше – реально існуюче.
Ось як виглядає швидкість літака, що летить назустріч
Ви бачите маленьку чорну крапку з лівого боку від Cонця? Це МЕРКУРІЙ...
[ Читати далі ]
Бійці батальйону прибули в Донецький аеропорт на заміну підрозділам 79-ї та 95-ї бригад, які на той час хоч і були краще оснащені державою та стараннями волонтерів, але потребували ротації. В перших же боях бійці 90-го батальйону проявили себе як справжні десантники. 8 грудня при обстрілі терористами Пісків загинули вояки 90-го батальйону старшина Микола Петрученко, старший солдат Сергій Чоп, солдат Андрій Ременюк. З середини грудня бійці батальйону, щоб потрапити в аеропорт, змушені були проходити через пункт пропуску сепаратистів, де проходили принизливу процедуру догляду і перевірки, після якої їх неодноразово обстрілювали. Бійці провозили гранати й набої в покришках і в подвійному дні. Перед новим роком бійців батальйону замінили інші підрозділи, але вже через 2,5 тижня їх відправили назад для підсилення.
Старший лейтенант Іван Зубков, будучи командиром роти вогневої підтримки батальйону, у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу ДАПу. В останні дні оборони Донецького аеропорту 90-й батальйон втратив 22 людей вбитими, 3 — зниклих безвісти та 60 — пораненими. Проросійські сили в ці дні, за даними отриманими від полонених та з радіоперехоплення, втратили сотні загиблими й пораненими. Після виходу з аеропорту бійці батальйону ще півроку утримали підходи до нього: Опитне, Водяне, Очеретине. Тяжкі бої тривали впритул до Мінська-2. Проте 20 березня сепаратисти пішли на черговий штурм — традиційно зазнали великих втрат і відступили».
Віктор Новицький (позивний «Жмеринка»), учасник російсько-української війни, учасник оборони Донецького аеропорту
Рідна українська земля, ще донедавна вкрита сніжною ковдрою, зараз виграє першою весінньою зеленою травою, що прокинулася з першим промінням весняного сонця, хоча де-не-де ще не розтанули кучугури снігу, як нагадування про потужну цьогорічну зиму. Зовсім скоро нас дурманитиме аромат бузку, а також можливість пройтись босоніж по соковитій траві.
Нам не завжди вистачає сили, часу та душі, щоб бачити та відчувати красу рідної землі, цінувати її. Але війна навчила нас усвідомлювати ціну та цінність ВІЛЬНОЇ України. Я спостерігав за Віктором, як тільки він переступив поріг локації, на якій ми, навіть неочікувано для нас самих, провели плідний знімальний день. Потужний, активний, енергійний, із живою мімікою та жестикуляцією, він не приховує своїх емоцій. Хоча інколи й вибуховий, але завжди щирий та справжній. Дивлюся на нього, і якось бачу, що він СВІЙ. Я таких хлопців бачу одразу. Багатьох таких пам’ятаю ще з дитинства. Ми грали в футбол, билися, лазили по деревах…
Переконані, принципові, вони не визнають фальші та лицемірства. Сильні… Сильні своєю беззастережною любов’ю до коханих. Складні своєю принциповістю та категоричністю. Їм не просто зі світом, адже вони не визнають напівміри: якщо любити, то всім серцем раз і назавжди, якщо дружба, то на все життя. В чомусь йому навіть простіше на війні. Простіше тим, що зрозуміло – там ворог, його треба знищити, тут свої, вони не зрадять і прикриватимуть спину до останнього подиху. В мирному житті складніше. Добро та зло тісно переплетені усюди, суцільні напівправди, а совість, навіть якщо вона раптом є, то вкрай компромісна. Від цього стає задушливо. Багато хто з тих, кого обпекла війна своїм полум’яним крилом фізично та психологічно не витримують цього.
Є й інші. Такі, як Віктор Новицький. Ті, кого полум’я війни не скалічило, а навпаки, загартувало, запаливши в душі вогонь лютої непокори. Непокори наскрізь прогнилій системі, що рік за роком веде надпотужну своїми ресурсами та людьми країну до зубожіння, непокору до потакання тим, для кого Україна, Нація, мова так і не стали важливішими за наповнення власної тарілки. Він живе з усвідомленням того, що в нього є мірило вчинків, дій та прагнень, котрі набагато вищі за його особисті інтереси – це відповідальність перед тими, хто віддав своє життя за вільне небо над Україною. Ось такі люди й мають бути в авангарді Нації. Ті, хто не зрадить, не продасть та не продасться. Ті хто ладен був віддати життя заради України, а тепер готовий покласти життя на те, щоб Україна стала такою, за яку не соромно буде подивитися в очі побратимам, котрі вже Там, коли настане їхній час.
Він не пройде повз людське горе. Просто не вміє залишатися байдужим до людської біди. Як і не вміє залишатися байдужим до несправедливості. Повстане проти неї, чого б це не коштувало. Червоний режим нав’язав нам інше бачення поняття «хороша людина» і мільйони доль, мільйони душ були скалічені намаганням слідувати цим диявольським наративам. Саме через залишки у нашій крові, нашій свідомості червоної інфекції ми не здатні оцінити та цінувати справжніх. Саме через це знов і знов помиляємося у своєму виборі, починаючи ще з поразки Чорновола й України на перших виборах в незалежній Україні, та поки ще не завершуючи цю низку виборчих поразок.
Чергова цинічна «стратегія економічного та соціального розвитку», що не варта навіть паперу, на якому надрукована і створена лише для того, щоб приспати тих, кому не дуже хочеться прокидатися й усвідомлювати реальність, в якій він живе у воюючій країні, чи потужна, справжня, небайдужа країна з людським обличчям та християнським милосердям?! Якими ми прагнемо бути? Після Майдану та років війни…
Ось і настав час згадати завіти предків: «Воля або смерть!». І усвідомити, що воля відвойовується не тільки на фронті, а й тут в тилу. Й боротися за неї – генетичний обов’язок кожного українця. Віктор Новицький усвідомив це в собі. Це складніше. Це незручно. Це категорично та принципово. Але інакше – то не життя, а лише недолуге існування людської істоти.
Ми, українці, усією глибиною та потужністю нашої історії та генетики ВІЛЬНІ. Немає вже Російської імперії, немає Радянського союзу, котрі віками душили нашу волю імперськими амбіціями. А ми, українці, є. В нас приспали ці усвідомлення, винищуючи їх голодом, кулями та засланнями. Та голос Революції Гідності й свист куль на нашій землі пробудили нас від сну.
Мені не просто дався цей діалог. Говорити з Віктором було просто та легко, але складно було усвідомлювати всю глибину того, що стоїть за простими словами нашої бесіди. Я часто подумки повертався до нього й сьогодні нарешті мої думки, емоції та враження вишикувалися в ці рядки. Так буває, коли за декілька годин розмови зовсім незнайома людина стала важливою, СВОЄЮ. Така любов, така відданість нашій країні – це набагато більше, ніж можна передати сотнями сказаних чи написаних слів.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Віктор Новицький (позивний «Жмеринка»), учасник російсько-української війни, учасник оборони Донецького аеропорту
16:57 02 Март Киев, Украина
Российский олигарх Евгений Викторович Пригожин возглавляет секретную армию Путина, в которую входят печально известная частная военная компания «Вагнер», а также команда опытных пропагандистов, манипулирующая средствами массовой информации как в открытую, так и за кулисами. Российские официальные лица, знакомые с такого рода деятельностью, называют это проектом «активных мероприятий» Пригожина.
Несмотря на то, что чаще всего в международных СМИ Пригожина называют «поваром Путина», среди своих соратников он обычно известен как «Первый» или просто «Босс».
В качестве главы этой секретной армии, Пригожин поддерживает тесные рабочие отношения с высшим руководством Министерства обороны России. Кроме министра обороны России Сергея Шойгу, главными партнерами Пригожина в российской армии являются начальник Генерального штаба Валерий Герасимов и начальник Главного оперативного управления Сергей Рудской. Начальник Главного управления Генерального штаба Игорь Костюков и его заместитель Владимир Алексеев также играют ключевую роль в проведении операций Пригожина.
Сотрудники российского МО не раз выражали глубокий шок и недоумение по поводу стремительного восхождения Пригожина как главы секретной армии Путина, отмечая, что у него нет соответствующего опыта проведения военных и разведывательных операций, который оправдал бы его место за столом. Главными причинами его успеха они называют его тесную связь с Путиным и хитроумные манипуляции, отмечая, что Пригожин во многом полагается на ресурсы МО для обеспечения своих операций. Например, он использовал авиабазу Хмеймим в Сирии в качестве ключевой платформы и перевалочного пункта для переправки бойцов «Вагнера» на передовые линии в Ливии и другие места в Африке.
Как отмечают некоторые нынешние и бывшие «вагнеровцы», кроме нехватки опыта, у Пригожина также наблюдается вспыльчивый и безжалостный нрав. У него часто рождаются «опасные идеи» и есть склонность вмешиваться даже в самые тривиальные детали «вагнеровских» операций, что иногда приводит к напрасной потере жизней россиян и к риску выявления скрытого почерка действий России.
На сегодняшний день самой серьезной из пригожинских «опасных идей» является бойня в Сирии в феврале 2018-го года, когда десятки «вагнеровцев» были убиты при попытке захвата нефтяного поля, контролируемого вооруженными силами США. Это оказалось опрометчивой операцией и поставило российское правительство в неприятное положение. Считается, что в результате этого секретная армия Путина понесла одни из самых больших потерь со времен Второй мировой войны и повысила риск эскалации враждебного противостояния между Россией и США.
В то время представительница Пентагона подтвердила в заявлении для СМИ, что «контингент в размере батальона» был «подкреплен артиллерией, танками, реактивными системами залпового огня и минометами». В порядке самозащиты силы США ответили «комбинацией авиационных и артиллерийских ударов». Пентагон так и не подтвердил, сколько нападавших было убито и кем они являлись, хотя США «наблюдали» за наращиванием военных сил в течение недели. По некоторым расчетам, более 300 «вагнеровцев» было убито или ранено. По информации СМИ тех лет, министр обороны США Джеймс Маттис назвал это столкновение «озадачивающим», добавив: «Я не знаю, зачем они атаковали, было же известно, что там находились наши силы, очевидно, что русские об этом знали». Он имел ввиду соглашение о предотвращении столкновений между США и Россией, согласно которому россияне согласились оставаться к западу от реки Евфрат.
Кремль старался скрыть потери, но это становилось все сложнее и сложнее после того, как домой стали прибывать гробы, и слухи об этом распространились в российских соцсетях. В конечном счёте, Министерство обороны признало, что «несколько десятков» россиян было убито или ранено, но в то же самое время оно утверждало, что «российские военные не участвовали в какой бы то ни было роли, и российская военная техника не использовалась». В том же докладе утверждалось, что разрешение на атаку Пригожин «получил у некоего российского министра» и к тому же он «обсудил» это с сирийскими должностными лицами. Но Пригожин никогда бы не провел такую операцию, если бы не чувствовал поддержки высшего руководства Кремля.
Далее предоставлен «взгляд изнутри» на то, что в действительности произошло.
Несмотря на статус «находящегося в розыске» как главаря секретной армии Путина, Пригожин активно путешествует и часто посещает передовые линии в странах, где располагается значительный контингент «Вагнера». Из-за своей плохой репутации на мировой арене Пригожину приходится путешествовать в маскировке. Обычно он носит накладную бороду и тёмно-коричневый парик. Чаще всего его сопровождают шесть телохранителей.
На этом фото рядом с Путиным стоят некоторые из самых заслуженных бойцов «Вагнера», гордо демонстрируя свои ордена. Справа налево: командир «Вагнера» Дмитрий Валерьевич Уткин, командир 1-го штурмового отряда Александр Сергеевич Кузнецов, заместитель командира «Вагнера» Андрей Николаевич Трошев, бывший командир 4-го штурмового отряда Андрей Михайлович Богатов. Рядом с Путиным (который стоит с закрытыми глазами) стоят самые заслуженные командиры «Вагнера» - «Герои России»
Вопреки тому, что международные СМИ говорят, что Дмитрий Уткин это только подставное лицо, он в действительности является основателем и командиром «Вагнера». Он напрямую руководил военными операциями в Ливии с самого начала пребывания там этой ЧВК. Хотя в международных СМИ и распространены рассказы о том, что он использует позывной «Вагнер», Дмитрий Уткин на самом деле известен как «Девятый».
Так как «Вагнер» назван в честь любимого композитора Адольфа Гитлера, высказывались предположения, что Уткин выбрал прозвище «Девятый» из-за своего преклонения перед нацистским диктатором. Если сложить инициалы Гитлера по порядковым номерам букв (один вместо буквы «А» и восемь вместо латинской буквы «Н»), то в сумме получится девять и это вполне соответствовало бы неонацистским симпатиям Уткина. По словам нескольких свидетелей, Уткин настолько увлекается Адольфом Гитлером, что иногда носит нацистскую военную форму времен Второй мировой войны и даже имеет татуировки с нацистскими символами на груди и ключицах.
Слева: командир «Вагнера» Дмитрий Уткин («Девятый»), находясь в боевой командировке, с гордостью демонстрирует свои нацистские татуировки. В центре: «Девятый» с гордостью показывает свои ордена во время церемонии награждения с участием Путина.
Нацистские татуировки командира «Вагнера» Дмитрия Уткина («Девятого») крупным планом.
Командир «Вагнера» Дмитрий Уткин («Девятый»), одетый в нацистскую форму, направляет бойцов «Вагнера» в бой в Сирии. Современный Роммель возглавляет секретную армию Путина.
Заместитель командира «Вагнера» Андрей Николаевич Трошев часто путешествует в порядке ротации на передовые линии тех стран, где находится значительный контингент «Вагнера», в том числе оказывая поддержку военным операциям в Ливии. Его прозвище - «Седой», но он также известен в кругах «Вагнера» как «Борис Борисович» или «ББ».
Заместитель командира Вагнера Андрей Николаевич Трошев по прозвищу «ББ» с гордостью демонстрирует свои ордена во время церемонии награждения с участием Путина.
Сравнивая этих командиров, нынешние и бывшие «вагнеровцы» знакомые и с Дмитрием Уткиным по прозвищу «Девятый», и с Андреем Трошевым по прозвищу «ББ», отмечают, что у «ББ» есть значительный военный опыт, но он считается немного неуравновешенным, не всегда справляющимся с военными ситуациями, а также пристрастным к алкоголю. Например, летом 2017 года он попал в санкт-петербургскую больницу с алкогольным отравлением. Что примечательно, это случилось прямо перед самым известным разгромом «Вагнера».
Говоря об упомянутом разгроме секретной армии Путина в феврале 2018-го года в Сирии, нынешние и бывшие «вагнеровцы» утверждают, что именно «ББ» был тем полевым командиром, который отдал «Вагнеру» тактический приказ атаковать нефтяное поле, контролируемое вооруженными силами США, что привело к серьезным потерям в рядах «Вагнера». Выражаясь их словами: «Нас побили как детей». Некоторые утверждают, что «ББ» отдал приказ атаковать, не зная, что эту позицию контролируют силы США, и будучи уверенным, что это нефтяное поле находится под контролем курдов. Они добавляют, что именно алчность Пригожина была движущей силой этой непродуманной попытки захвата нефтяного поля - чудовищное утверждение, если оно соответствует действительности.
Независимо от того, отдал ли «ББ» тактический приказ атаковать позиции США в силу некомпетентности, безрассудства или отсутствия планирования, как отмечает один из нынешних «вагнеровцев», в конечном счете это случилось по вине Пригожина. Учитывая постоянный надзор Пригожина за всеми деталями, «ББ» было бы невозможно отдать такого рода приказ без того, чтобы Пригожин не был поставлен об этом в известность, особенно учитывая, что «Вагнер» уже планировал захват этого нефтяного поля в течение некоторого времени. После такого разгрома манипуляторское мастерство Пригожина было подвергнуто серьёзной проверке, но все же, скорее всего, именно оно спасло его от путинского гнева.
В конце января 2018 года Пригожин заявил сирийским официальным лицам, что у него есть «хороший сюрприз» для Башара аль-Асада, «который произойдет между 6-ым и 9-ым февраля». По слухам, министр по президентским делам Мансур Фадлалла Аззам обещал, что Пригожину хорошо заплатят за его услуги. В то же время, как отмечают СМИ того времени, Пригожин стал чаще общаться с высшим кремлевским руководством, включая руководителя администрации Путина Антона Вайно и заместителя главы администрации Владимира Островенко. Пригожин даже разговаривал с российскими официальными лицами на следующий день после трагической атаки, что подтверждает факт его прямого участия в этой провалившейся операции.
Материал съемки на месте провалившейся операции 7 февраля 2018 года и лица некоторых из погибших. Они являются следствием пригожинских «опасных идей».
Не взирая на его должность заместителя командира «Вагнера» и звание Героя России, многие «вагнеровцы» смотрят на «ББ» с презрением каждый раз, когда он входит в помещение; они считают, что «ББ» не ценит их жизней и не всегда полностью разбирается в ситуации, как это продемонстрировал февральский разгром 2018 года в Сирии. Из-за его проблем с алкоголем некоторые даже сомневаются в его пригодности к службе и высмеивают его привычку «только сидеть и пить свой кофе».
В отличие от «ББ» «Девятый» пользуется уважением из-за своего военного опыта и манеры руководства, несмотря на своё пристрастие к ношению нацистской формы, что, конечно, не является очень удачным способом оставаться незаметным в якобы секретной армии. Тем не менее, «Девятого» рядовые бойцы уважают, так как в прошлом году под его командованием «Вагнер» достиг успехов на трипольском фронте, и «вагнеровцы» считают, что (в отличие от «ББ») «Девятого» действительно заботит их благополучие. Говорят, когда «Девятый» входит в помещение, он уже заранее знает всех по имени, чем еще больше располагает к себе рядовых «вагнеровцев».
Говоря о вмешательстве Пригожина в дела «Вагнера» и тех трудностях, которые из-за этого выпадают на долю «Девятого» (которому, как уже говорилось, симпатизируют рядовые бойцы), один из высокопоставленных «вагнеровцев» следующим образом охарактеризовал тип отношений между «Девятым» и Пригожиным: «Для нас он может быть и «Девятый», но для кое-кого он точно «Шестой».
Продолжение следует….
https://myc.news/rassledovaniya_/istinnoe_lico_sekretnoj_armii_putina_chast_1?fbclid=IwAR1PRDNmkYy2I93s0G5kVS4rJ7MMh9nRy_IFoOydJ11tWUzdEZ6T6l4BRFE
У лютому 2014 року в Криму з'явилися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії.
Ширилися чутки, що «зелені чоловічки» - це приватна армія путінської імперії. Незабаром вперше у ЗМІ з’явилася її назва – ПВК Вагнера.
Протокольна відеозйомка кремлівського прийому на честь Героїв Вітчизни 9 грудня 2016 поклала кінець конспірації. Серед запрошених на цей захід в кадр потрапив Дмитро Уткін, більше відомий як Вагнер і командир однойменної ПВК, що засвітилася в Криму, на Донбасі і в Сирії. У сюжеті «Першого каналу» є можливість побачити чоловіка середніх років, який сидить за столом зліва, на межі кадру. Ті, хто особисто знайомий з Дмитром Уткіним, підтвердили: це він.
На відеозапису не видно, якою нагородою відзначений Дмитро Уткін. Відомо, що на момент звільнення в запас зі Збройних сил звання Героя Радянського Союзу чи Росії він не мав, кавалером ордена Святого Георгія не був.
Це був перший «вихід у світ» ПВК Вагнера. До протокольного заходу 9 грудня 2016 року Кремль ніяк не коментував інформацію про Вагнера, участь його підрозділу в бойових діях і про нагородження бійців з неформальної ПВК державними нагородами.
Через два дні на питання відповів прес-секретар президента Дмитро Пєсков, і інтрига закінчилася: «Дмитро Уткін дійсно кавалер орденів Мужності, він був від Новгородської області». Правда, Пєсков «не знає», чи є у Уткіна «бійці в Сирії» і за які саме подвиги він був нагороджений орденами Мужності. Припустив, що «за проявлену мужність».
Хто ж такий Дмитро Уткін на прізвисько «Вагнер»?Дмитро Уткін. Підполковник запасу. 1970 р.н. Професійний військовий, до 2013 року - командир дислокованого в Печорі Псковської області 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Міноборони. Працював за контрактом з Moran
Security Group, охороняв морські судна в небезпечних районах від піратських нападів. У вересні 2013 року разом зі «Слов'янським корпусом» вперше відвідав Сирію. Тоді він ще не був командиром і не був Вагнером. Пафосний позивний він взяв після сирійського відрядження. З 2014 року - командир власного підрозділу, який за його позивним отримав умовну назву «ПВК Вагнера». Позивний «Дев’ятий».
Відомий прихильністю до естетики і ідеології Третього рейху, звідси і позивний на честь улюбленого композитора-містика Адольфа Гітлера. Якщо скласти ініціали Гітлера за порядковими номерами букв (один замість літери «А» і вісім замість латинської букви «Н»), то в сумі вийде дев'ять і це цілком відповідало б неонацистських симпатіями Уткіна. За словами декількох свідків, Уткін настільки захоплюється Адольфом Гітлером, що іноді носить нацистську військову форму часів Другої світової війни і навіть має татуювання з нацистськими символами на грудях і ключицях. У Луганську епатував особовий склад, змінивши звичну польову панаму на сталевий шолом вермахту.
Сформована на основі «Слов'янського корпусу», пошарпаного в Сирії в 2013 році, ПВК під командуванням людини з позивним «Вагнер», з весни 2014 року діяла в Криму, а потім на території Луганської області. Навесні 2014 Вагнер знайшов нову роботу - фінансування, базу для підготовки і серйозне прикриття для неформальної військової структури, яка і отримала його ім’я.
Чутки про Вагнера і його команду поповзли з початку 2015 року. Нібито саме він роззброїв під Луганськом бригаду «Одеса» і затримав комбрига Фому. Нібито саме він з'являвся з бронетехнікою на самих загрозливих ділянках фронту. Ніхто його не бачив, крім чуток, ніхто нічого не знав, а хто знав, той не розповідав.
Наприкінці 2015 року основні сили Вагнера з Донбасу передислокувалися до Сирії. Пішли бої і втрати. Скільки всього бійців втратив Вагнер, навряд чи стане точно відомо коли-небудь. Більш-менш достовірно відомі втрати вже давно налічують сотні бійців, які назавжди залишилися у Африці та Азії. А кількість загиблих від рук найманців Вагнера людей неможливо навіть уявити.
30 червня 2017 року світ облетіло відео, на якому кілька бійців в неформальному спорядженні під пісню зі словами «знімаю з плечей важкий автомат, стріляю в сина, потім стріляю в матір» забивають кувалдою лежачого на землі чоловіка в цивільному одязі, схожого на араба. Б'ючи говорять по-російськи без акценту. Обличчя їх закриті.
Місце дії нагадує напівзруйнований промисловий об'єкт в сирійській пустелі. Схоже, що поруч лежить відрізана людська голова. Коментатори припустили, що на відео можуть бути діючі в Сирії бійці «групи Вагнера», але ніхто не зміг цього підтвердити: обличч на запису не видно, будь-яких розпізнавальних знаків на людях немає, де і коли записано відео - невідомо.
Але в листопаді 2019 року в Мережі з'явилося продовження історії - три наступні частини відеозапису, з яких ясно, що трапилося з арабом.
Арабській пресі вдалося встановити особу загиблого, час і місце страти. Як пише Jesr Press, убитий - Мохаммед Таха Ісмаїл Аль-Абдулла, відомий також як Хаммаді Таха Аль-Бута. Він народився в 1986 році в Дейр-ез-Зорі. За даними видання, він був мобілізований в резерв армії Башара Асада. Потім дезертирував, але його зловили. Місце страти Jesr Press ідентифікує як родовище Шаир в сирійській провінції Хомс.
Звірі, які його катували та вбили, теж були ідентифіковані. Без сумніву вони належать до найманців ПВК Вагнера. Вже потім з’ясувалося, що сам «Вагнер» (командир ПВК Дмитро Уткін) закликав їх це зробити! З метою залякування інших потенційних дезертирів з сирійської армії. І відео зняти наказав теж він: «На хер заколбасьте його і в інтернет викладіть, щоб все сирійське ополчення бачило».
Цей страшний випадок відкрив очі суспільству на «героїв Росії» та їхнього командира, Дмитра «Вагнера» Уткіна. Такі «нелюди» повністю влаштовують Кремль та Путіна. Вони потрібні для реалізації безумних ідей та планів Імперії та її довічного керманича. Тому «Вагнер» сьогодення - вже не маргінал з позивним замість імені, що працює на невідомого господаря. Дмитро Уткін – офіційно визнаний Герой Вітчизни, якого приймають за столом президента. А це вже - фігура зовсім іншого масштабу.
https://censor.net/ru/blogs/3251468/geroyi_suchasno_ross_utkni_dti/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_75803742
Источник: https://censor.net/ru/b3251468
Стара народна мудрість говорить «Не мала баба клопоту – купила порося». Порося можна замінити на цуценя або кошеня, це не суть важливо. Тому що «клопоти» гарантуються! Як мінімум, поняття нудьги піде на другий план, якщо взагалі залишиться час нудьгувати. З’явиться мільйон приводів швиденько брати телефон і знімати те, що відбувається. Доказів повнісінько!
Цей котик точно знає, як виглядати ефектно на фото
Мопсик дуже радий бачити нового члена сім’ї...
[ Читати далі ]Неможливо знати все на світі, тому люди, знаходячи якісь незвичайні речі, часом неабияк ламають голову. Адже, і так на неї подивишся, і сяк – а всеодно незрозуміло, що це і навіщо воно потрібне. Але тепер у нас є інтернет, а значить, практично на будь-яку загадку можна знайти відповідь, якщо запитати у експертів з мережі. І перед вами 15 випадків, коли призначення дивних предметів було розгадано.
Потужна металева штука, що схожа на гребень з орнаментом.
Це називається гребінь Мяо, імовірно, виник в Індонезії або Китаї.
[ Читати далі ]Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
