Командувач ВМС України Денис Березовський був відсторонений від займаної посади Ігорем Тенюхом ще вранці 2 березня - за наказ українським військовим частинам у Криму не чинити опору військам РФ і скласти зброю у разі блокування в/ч та містечок. 

Про це в ефірі Hromadske TV заявив нардеп від Свободи Юрій Сиротюк.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/2/7017112/

А тим часом, як вас не беруть в армію - записуйтесь в сотні самооборони.
Якщо з Дніпра то давайте в 16-ту ім. Святослава Хороброго, там поспілкуємось в реалі)

Почну з найголовнішого - з агресора: Російської Федерації на чолі з президентом Путіним, що надумали в черговий раз надати "братню інтернаціональну допомогу" і окупувати сусідню країну. Яка причина? Причина цілком поважна: а захотілось. А набридло бачити, як хохли гарно вільно живуть, своєму президенту конпяка дають, до Європи йдуть, а нас, братанів-баранів, з собою не беруть тощо. Обідно, однако...

За тим досить цікаво чути від речників РФ заяви типу, що "нелегітимний український народ скинув свого легітимного президента"; або коли представник РФ єдиний з міжнародних представників не підписав договір 20 лютого в Києві між опозицією та Януковичем, але тепер Путін і його банда вимагає саме його дотримання і виконання, при тому, що якраз підписаний РФ відомий міжнародний Будапешський меморандум вони абсолютно не збираються дотримуватись. Чисто по-москальскі: як схочу - так і здрочу. Але менше з тим.

Мене взагалі мало хвилює те, що речники МЗС РФ так безпардонно брешуть перед міжнародною спільнотою, бо як каже народна приказка "брехнею світ перейдеш, та назад не вернеш". Чого хвилюватись, якщо розвідувальна агентура всеодно доповість, як все насправді було кожному уряду. Тут я більш-менш спокійний. Мене хвилює значно більше те, що брехуни самі повірили у свої побрехеньки. Для більшості федеральних військ є досить несподіваним, що фактично все (ВСЕ !!!) населення Криму без національного поділу дуже негативно ставляться до окупації. Вони ж сподівались бути визволителями Криму і кримчан. Очікували, що їх будуть зустрічати з квітами та хлібом-сіллю, аж тут суцільна ненависть. Одностайна озлобленність і пасивний спротив. Ось де брехня зіграла злий жарт з самими брехунами. Аншлюсу не вийшло.

Ще дуже важливо, що цю недолугу брехню бачать власне ті, кого начебто хоче захищати РФ - російськомовні громадяни України і навіть наявні громадяни з РФ. Все було цілком спокійно доти, доки федеральні війська не ропочали військову агресію "на їх захист" в Крим і вже саму Україну через Донецьк та Харків під виглядом "місцевих мешканців з федеральним громадянством" і з виправкою ВДВ. При тому я більш ніж певний, що за пару днів справжні місцеві дембеля-ведевешники з Харкова і Донецька поставлять "залётных орлов" на своє місце і конкретне стойло. Знаю чітко, про що говорю. Бував у тих краях і переконався достименно, що місцеві не полюбляють, коли хтось нагло лізе до них наводити свої порядки і помикати ними. Певен, що ще два-три дні, як з аншлагом у готелях Донбасу та Слобожанщини буде покінчено без застосування міжнародного контингенту ООН. Референдум буде проведено: бюлетні покинадють назад до літаків і вантажівок, та відправлять у зворотньому няпрямку.

З прямою військовою агресією РФ буде дещо важче, але події Майдану 2014 р. показали, що в країні У неможливого не існує. Голіруч і "Беркут" розігнали, і снайперів перелапали. Після цього я реально задумався: а чи потрібна в Україні така величезна армія у 100 тис. вояків? Вистачило б і караульного полку для параду, а все інше на місцевому рівні розберуться. У нас тих демобілізованих кожен другий, учасників бойових дій кожен четвертий-п'ятий, а звання офіцера кожен десятий має. З тим проблем немає. Проблема є в іншому: наші хлопаки не полюбляють далеко від власної хати мандрувати, а так писок підправлять тому, хто того заслужив, копняків надають і вже вертають назад додому за господаркою доглядати. А в мене якраз прохання буде в разі реальної активної війни з РФ дещо помандрувати в глиб цієї федерації, а не воювати на власній землі. В першу чергу звертаюсь до спеців диверсійного вишколу, але і фахові аматори згодяться.
Що показав досвід Чечні або Грузії в протистоянні з військами РФ? Зосереджуватись на малій фронтовій території не варто, бо хоч та армія федералів дурна, але "дури" отої - НЕМЕРЯНО! Ну непомірно багато. Нам з тим ніяк не потягатись: ні зброї, ні солдат, ні боєзапасу, ні техніки федерали не шкодують, щедрість в пролитті крові що чужої, що своїх просто неймовірна, тому тривала локальна війна неможлива, але ж можна навпаки! Не битись на своїй території, а розчинитись на ворожій і там працювати так і доти, доки війська з окупованих земель не заберуть для охорони власних. Або й сама федерація припинить своє жалюгідне існування. То вже деталі.

Фактично це все, що я і хотів наразі сказати, якщо мене хтось зі знавців прочитає і сподіваюсь належно зрозуміє. Воно саме зараз багато що є вирішальним, тому і прошу вирішувати вже!

Богдан Гордасевич

рядовий в/ч 32155, ракетні війська стратегічного призначення, Бродівська дивізія  

Додаткова література

http://blog.i.ua/community/1925/855765/
ДАУ - Добровільна Армія України

Цитата з http://blog.i.ua/user/1820604/?p=3

Є тільки ще одна окрема тема, паралельна всім трьом пунктам. Прошу подумати і визначити: що є першопричиною нашої теперішньої державної кризи в Україні? Катастрофічної кризи!
Моя особиста думка і висновок також однозначний, як і певен, що його підтримає кожен з нормальномислячих людей: тільки грубе і цинічне втручання з боку правлячої кліки Російської Федерації у внутрішні і зовнішні суверенні справи держави України призвело до глобальної політичної кризи і громадянського конфлікту в нашій країні.
За тим йде ще один висновок: щоб навести лад в своїй державі – ми повинні почати з ліквідації першопричини наших негараздів, тобто ізолювати Україну від негативної діяльності та впливів з боку РФ, як і Митного Союзу в цілому.
Якщо керівництво РФ погрожує введенням різноманітних караючих санкцій проти України при входженні її до асоціації з країнами Євросоюзу, то нам просто необхідно почати новий процес домовленостей щодо асоціації з ЄС з того, що вже (!) позбавити Україну від всіх загроз і впливів з боку РФ, а також МС. Задля цього потрібно паралельно з реалізацією вище перелічених пунктів проголосити, що на протязі півроку всі уряди світових країн і наші й не наші підприємці та населення загалом підготувались до того, що кордон між Україною та РФ буде закритий за принципом «залізної стіни». Одночасно буде припинено будь-які дипломатичні та інші стосунки між Україною та РФ, або і всіма країнами МС. Тільки так! Як при епідемії щоб вижити, потрібна максимальна ізоляція. Ми в Україні хочемо вижити.
Наголошую, що ізоляція – то не є війна. Ми жодним чином не шукаємо ворогів ні зовні, ні в середині країни. Всі росіяни можуть спокійно жити в Україні, як повноправні громадяни і дивитись через супутникові антени російські телеканали або спілкуватись по Інтернету через закордонні сервери тощо. Так само всі, хто не є «персона нон грата» і захоче до нас в якості підтримки приватних контактів або туристів, той може спокійно побувати в Україні через треті країни світу, але прямий зв'язок буде повністю закритий, як і всі ресурсні й матеріальні постачання, транзити тощо. Наголошую: однозначна повна ізоляція до того моменту, коли Україна підпише асоціативне членство з країнами Європейського Союзу. Після цього режим суворої ізоляції кордону і стосунків з РФ та МС буде знято з нашого боку, а як вони вже поведуться тоді – най вирішують самі, бо що нам до того? То їх внутрішні справи і ми в це не втручаємось.
Простіше кажучи об'ява звучить так: «Шановне панство в Україні, в інших країнах світу і окремо гаспада РФ та МС, оголошуємо всім-всім, що від 30 червня 2014 р. Самостійна Соборна Українська Держава повністю закриває свої кордони з країнами Митного Союзу, особливо щільно з Російською Федерацією, і припиняє всі дипломатичні та інші взаємозв'язки з ними в зв'язку з переобліком та ремонтом в державі Україна. Просимо вибачити за деякі тимчасові незручності. Після підписання асоціації з Євросоюзом запрошуємо всіх на наше свято відкриття у новому форматі» ТЧК. Відповіді не потрібно.
Таке і тільки таке «камо грядеши» я передбачаю, як непросте, але найкраще майбуття для нашої країни – України.

Богдан Гордасевич
10:09 05.12.2013

Российский профессор истории: "Путин не просчитал риски захвата Крыма также как Гитлер в Австрии 1938-го" Российские политики втягивают народ в страшную, в ужасающую авантюру.Друзья. Мы на пороге. Мы на пороге не включения нового субъекта в состав РФ. Мы на пороге полного разрушения системы международных договоров, экономического хаоса и политической диктатуры. Мы на пороге войны с нашим ближайшим, родственнейшим народом Украины, резкого ухудшения отношений с Европой и Америкой, на пороге холодной, а, возможно, и горячей войны с ними. Ведь все это уже было. Австрия. Начало марта 1938 г. Нацисты желают округлить свой рейх за счет другого немецкого государства. Народ не очень жаждет этого — никто их не ущемляет, никто не дискриминирует. Но идея великой Германии кружит голову радикалам — местным наци. Чтобы поставить точку в споре о судьбе Австрии, ее канцлер Курт Алоис фон Шушниг объявляет на 13 марта плебисцит. Но наци и в Берлине, и в Вене это не устраивает. А вдруг народ выскажется против аншлюса? Канцлера Шушнига заставляют подать в отставку 10 марта, на его место президент назначает лидера местных нацистов Артура Зейсс-Инкварта, а германские дивизии уже входят тем временем в австрийские города по приглашению нового канцлера, о котором он сам узнал из газет. Австрийские войска капитулируют. Народ или восторженно встречает гитлеровцев, или в раздражении отсиживается по домам, или срочно бежит в Швейцарию. Кардинал Австрии Иннитцер приветствует и благословляет аншлюс… С 13 марта начались аресты. Канцлер Шушниг был арестован еще накануне. Плебисцит провели 10 апреля. В Германии за объединение с Австрией проголосовали 99,08%, в самой Австрии, ставшей Остмарк Германской империи — 99,75%. 1 октября 1938 г. также были воссоединены с единокровной Германией чешские Судеты, 22 марта 1939 г. — литовская область Клайпеды, превратившейся в один день в немецкий Мемель. Во всех этих землях действительно жили большей частью немцы, повсюду многие из них действительно хотели соединиться с гитлеровским рейхом. Повсюду это воссоединение прошло под фанфары и крики ликования обезумевшей в шовинистическом угаре толпы и при попустительстве Запада. «Мы не должны обманывать, а тем более не должны обнадеживать малые слабые государства, обещая им защиту со стороны Лиги Наций и соответствующие шаги с нашей стороны, — говорил Невилл Чемберлен в британском парламенте 22 февраля 1938 г., — поскольку мы знаем, что ничего подобного нельзя будет предпринять». И совсем иное говорил Адольф Гитлер 23 марта 1939 г. с балкона на Театральной площади только что присоединенного Мемеля. За два часа до того он театрально вплыл на борту новейшего линкора «Германия» в мемельский порт. «…Немцы не собираются никому в мире делать ничего плохого, но нужно было прекратить страдания, которым в течение 20 лет подвергались немцы со стороны целого мира… Мемельских немцев Германия однажды уже бросила на произвол судьбы, когда смирилась с позором и бесславием. Сегодня мемельские немцы… опять становятся гражданами могучего Рейха, решительно настроенного взять в свои руки свою судьбу, даже если это не нравится половине мира».И все казалось таким лучезарным. И слава Гитлера сияла в зените. И перед Великой Германией трепетал мир. Присоединение областей и стран к Рейху без единого выстрела, без единой капли крови — разве фюрер не гениальный политик?А через шесть лет Германия была повержена, миллионы ее сынов убиты, миллионы ее дочерей обесчещены, ее города стерты с лица земли, ее культурные ценности, копившиеся веками, превратились в прах. От Германии были отторгнуты 2/5 территории, а оставшееся разделено на зоны и оккупировано державами-победительницами. И позор, позор, позор покрыл головы немцев. А все начиналось так лучезарно!Друзья! История повторяется. В Крыму действительно живут русские. Но разве кто-нибудь притеснял их там, разве там они были людьми второго сорта, без права на язык, на православную веру? От кого их надо защищать солдатам российской армии? Кто нападал на них? Ввод войск иностранного государства на территорию другого государства без его разрешения — это агрессия. Захват парламента лицами в униформе без опознавательных знаков — это произвол. Принятие каких-либо решений парламентом Крыма в таких обстоятельствах — фарс. Сначала парламент захватили, премьера сменили на пророссийского, а потом этот новый премьер попросил у России помощи, когда помощники уже тут, уже день как контролируют полуостров. Как две капли воды похоже на аншлюс 1938 г. И даже референдум-плебисцит через месяц под дружественными штыками. Там — 10 апреля, здесь — 30 марта.Просчитала ли российская власть все риски этой невероятной авантюры? Уверен, что нет. Как и Адольф Алоизович в свое время не просчитал. Просчитал бы — не метался по бункеру в апреле 1945 под русскими бомбами, не жрал бы ампулу с ядом.А если Запад поступит не как Чемберлен с Деладье в 1938, а введет полное эмбарго на закупки российских энергоносителей и заморозит российские авуары в своих банках? Российская экономика, и так агонизирующая, рухнет в три месяца. И начнется смута здесь, по сравнению с которой майдан покажется райским садом.А если крымские татары, которые категорически против русской власти, которые помнят, что эта власть сделала с ними в 1944 г. и как не пускала назад до 1988, если крымские татары обратятся за защитой своих интересов к единоверной и единокровной Турции? Ведь Турция не за три моря, а на другом берегу того же Черного. И Крымом владела подольше, чем Россия, — четыре века владела. Турки — не чемберлены и не деладье: они в июле 1974 г., защищая своих соплеменников, оккупировали 40% территории Кипра и, игнорируя все протесты, до сих пор поддерживают так называемую Турецкую Республику Северного Кипра, которую никто не признает, кроме них. Может быть, кому-то хочется иметь Турецкую Республику Южного Крыма? А ведь если горячие головы из крымских татар поднимутся на борьбу, то мусульманские радикалы со всего мира с радостью присоединятся к ним, а в особенности с Северного Кавказа и Поволжья. Не принесем ли мы бурю с крымских разоренных курортов в наш российский дом? Что нам — своих терактов мало?И наконец, приобретя Крым, раздираемый внутренней распрей, мы навсегда потеряем народ Украины — украинцы не простят русским этого предательства никогда. Что, думаете, не будет, что это уж слишком, перемелется — мука будет? Не надейтесь, дорогие русские шовинисты. В конце XIX века сербы и хорваты считали себя одним народом, только разделенным границами, конфессией и графикой алфавита. Они стремились к единству — сколько книг было об этом написано ими тогда, умных, добрых книг. А сейчас мало найдется народов, столь озлобленных друг на друга, как сербы и хорваты. Сколько крови пролилось между ними, а все за какие-то кусочки земли, какие-то городки и долинки, в которых они могли бы жить вместе богато и радостно. Могли бы, да вот не сумели. Алчность до братской земли из братьев сделала врагов. А в повседневной жизни разве так не бывает? Стоит ли терять братский народ навсегда из-за призрачных вожделений? Да и раскол Русской церкви тогда уже неизбежен. Ее украинская половина отколется от московской навсегда.Но еще более ужасным поражением обернется успех Кремля в присоединении Крыма. Если все легко получится, то завтра в Россию запросятся населенные русскими области Казахстана, там, глядишь, и Южная Осетия с Абхазией, и Северная Киргизия. За Австрией последовали Судеты, за Судетами — Мемель, за Мемелем — Польша, за Польшей — Франция, за Францией — Россия. Все начиналось с малого…Друзья! Нам надо опомниться и остановиться. Наши политики втягивают наш народ в страшную, в ужасающую авантюру. Исторический опыт говорит, что ничего не обойдется так. Мы не должны вестись, как повелись в свое время немцы на посулы Геббельса и Гитлера. Ради мира в нашей стране, ради ее действительного возрождения, ради мира и настоящей дружественности на пространствах России исторической, разделенной ныне на многие государства, скажем «нет» этой безумной и, главное, совершенно ненужной агрессии. Мы потеряли столько жизней в ХХ веке, что единственно верным нашим принципом должен быть принцип, провозглашенный великим Солженицыным: сохранение народа. Сохранение народа, а не собирание земель. Земли собираются только кровью и слезами. Ни крови, ни слез нам больше не надо, Автор — доктор исторических наук, профессор Андрей Зубов, ответственный редактор «Истории России, ХХ век»

Українська правда http://www.pravda.com.ua

Громадське ONLINE http://hromadske.tv

Телеканал ATR, м. Сімферополь http://atr.ua

Революція наживо - Україна http://dozor.tv

Проект громадянської журналістики http://fotokor.org

Інформаційне агентство УНІАН http://www.unian.ua

Інформаційний портал http://www.ukr.net

Радіо Свобода http://www.radiosvoboda.org

Українська пошукова система http://meta.ua

Команда незалежних українських журналістів http://ukrstream.tv

Кожна деталь має значення http://focus.ua

Координаційний номер Правого Сектору КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ +38 (093) 675-64-89
Контакти областей:
Київська +380501009443
Волинська +380687901132
Львівська +380686991554
Івано-Франківська +380661053816, +380686776660
Тернопільська +380967994105
Рівненська +380673601688
Хмельницька +380971629882
Вінницька +380677958336
Чернівецька +380966322135
Чернігівська +380935159630 (Литвин Владислав)
Дніпропетровська +380974191697
Харківська +380930829053
Кіровоградська +380990196731
Крим +380982582087
Одеська +380931083371
Херсонська +380970321925, +380661993019
Закарпатська +380938264621, +380679123926
Миколаївська +380935175963
Харківська +380982426063
Луганська +380952916278, +380955077222
Черкаська +380933926766
Полтавська +380503047259, +380671162667
Полтавська (Гадяч) +380507346887
Полтавська (Миргород) +380501467499
Запорізька +380677839834
Житомирська +380677107396
Донецька +380991665852
м. Кременчук +380677037346, +380932997322
м. Бердянськ +380685765208
м. Херсон +380671844484, +380955386207, +380957006513

Рада Федерації Росії дала дозвіл президенту Путіну на збройну агресію проти України

Постанова про військову агресію набуває чинності з моменту прийняття.

Глобальна фінансова криза стала сьогодні основним чинником, таким що визначає як глобальні і регіональні політичні процеси, так і спрямованість розвитку внутрішньополітичної ситуації практично в усіх країнах світу і є лише проявом глибшої і масштабнішої цивілізаційної кризи, яка охоплює практично усі сторони життя сучасного Людства.
Історія учить, що вирішення двох подібних криз на початку і в середині 20-го століття проходило через світові війни - Першу і Другу.
Скоріш за все і ця криза не буде вирішена без істотного утиску інтересів тих або інших основних геополітичних суб'єктів і, як наслідок, очевидна неминучість застосування військової сили. А враховуючи світовий характер кризи можна вважати, що застосування військової сили для його вирішення отримає світовий масштаб.
Таким чином, можна стверджувати, що цивілізаційна криза, що розвивається, цілком може породити нову світову війну.
Світова війна буде безумовно коаліційною. Склад коаліцій, визначатиметься прихильністю конкретних країн (точніше - їх еліт) до тієї або іншої моделі нового світового ладу, який вони готові відстоювати у війні.
Тенденції, що намітилися, дають підстави припускати, що вже в середньостроковій перспективі світ оформиться у своїх основних рисах. Передусім, він буде побудований на основі цивілізаційних союзів держав. Кожна з цивілізацій в нім стане досить самостійним і могутнім центром геополітичної сили, який у вирішальному ступені визначить спрямованість усього союзу.
Архітектуру майбутнього світу визначать п'ять основних цивілізаційних союзів.
1. Західна цивілізація, в якій остаточно оформляться два відносно самостійних регіональних блоки:
Атлантичний, основу якого складуть США, Великобританія і Канада. Його геополітичним центром сили буде Америка.
Континентальний, складений з держав Європи, геополітичним центром сили якого стане Німеччина і, ймовірно, Франція.
2. Євразійський цивілізаційний союз, ядром якого виступить Росія, а основу складуть держави пострадянського простору. Цілком можлива політична інтеграція частини з них в єдину державу.
3. У середньостроковій перспективі може оформитися ісламська цивілізація, яка, найімовірніше, включить два відносно незалежних і конкуруючих союзу: шиїтів і сунітів.
4. Китай, можливо, зможе сформувати за ознакою цивілізаційної близькості союз держав Південно-східної Азії, що орієнтуються на нього як лідера.
5. Латинська Америка, ймовірно, чітко оформиться в єдиний цивілізаційний союз вже в середньостроковій перспективі. Його лідером, судячи з тенденцій, що намітилися, виявиться Бразилія.
Сьогодні триває розділення країн на промислово розвинені, такі, що мають перспективу подальшого розвитку і країни світової периферії.
Це дозволяє концептуально визначити склад можливих коаліцій в майбутній світовій війні. Їх буде дві: перша - співтовариство так званих промислово розвинених країн, основу якого складе країни Західної цивілізації. І друга- Росія та співтовариство країн ісламської та інших цивілізацій
Нова світова війни, якщо вона все-таки буде розв'язана, торкнеться великої частини населення світу, охопивши практично усі континенти, океани і моря. За тривалістю вона може охопити період від 6-7 до 25-30 років. У військових діях можуть взяти участь більше 100 мільйонів чоловік з обох боків. Сумарні демографічні втрати населення світу можуть перевищити декілька сотень мільйонів чоловік.
А що Україна? Ми стоїмо у точці вибору між Західною цивілізацією і Євразійським цивілізаційним союзом. Зараз прийшов час визначити прихильність нашого народу до моделі нового світового ладу, яку ми готові будемо відстоювати у війні. Цей цивілізаційний вибір має бути усвідомлений, виважений і прорахований за своїми наслідками. Зрозуміло, що головним інтересом держави і головною причиною входження в союз має бути прагнення до забезпечення і зміцнення безпеки на зовнішньополітичному рівні.