Опитування: Що зараз в Україні впроваджує влада Януковича-Азарова?

Їхні імена не викреслити з історії! Звернення  одеської  громадськості  з  приводу  перейменування  вулиці  Івана  та  Юрія  Лип

«Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає». Дмитро Донцов.

«Коли нацисти приходили за комуністами, я мовчав, тому що не був комуністом. Коли нацисти приходили за соціал-демо­кратами, я мовчав, тому що не був соціал-демократом. Коли нацисти приходили за членами профспілки, я мовчав, тому що не був членом профспілки. Коли нацисти приходили за євреями, я мовчав, тому що не був євреєм. Коли нацисти приходили за католиками, я мовчав, тому що не був католиком. КОЛИ ПРИЙШЛИ ЗА МНОЮ, ТО МЕНЕ НЕ БУЛО КОМУ ЗАХИСТИТИ!»

Мартін Німеллер,німецький богослов, в’язень Дахау.

Громадськість Одеси висловлює свій рішучий протест з приводу намірів низки депутатів Одеської міської ради викреслити з історичної пам’яті одеситів імена Івана та Юрія Лип на основі вже прийнятого рішення історико-топонімічної комісії про перейменування однієї з одеських вулиць, названої на честь цих постатей. Чиниться тиск на одну з бібліотек міста, що названа на честь І. та Ю. Лип, з метою скасування цієї назви. Все це супроводжується русифікацією назв одеських вулиць. Члени історико-топонімічної комісії міської ради обрали кулуарний шлях прийняття рішень, без громадських дискусій, консультацій з провідними спеціалістами. І це у рік двадцятої річниці незалежності України, помітними передвісниками якої були Іван та Юрій Липи! Скасування імен українських постатей у топонімії Одеси, систематичне псування меморіальних дощок та пам’ятників ми розглядаємо як історичне безпам’ятство, вандалізм, неприйнятні у будь-якому цивілізованому місті.Таким чином, популістськими гаслами та діями підмінюються реальні господарські проблеми одеситів.

Заявляємо, що низка негативних заяв, поширена останнім часом деякими засобами масової інформації (вірніше, дезінформації) про І. та Ю. Лип є нісенітницею, свідомим викривленням історичних фактів.

Нагадаємо одеситам, що Іван Львович Липа (1865 — 1923) був співзасновником «Братерства тарасівців» — одного з перших гуртків, спрямованих на досягнення незалежності України. У 1900 році І. Липа став одним із засновників першої української політичної партії, створеної у Харкові, під назвою «Україн­ська Революційна партія», яка стала основою політичної палітри України. На початку ХХ ст. вже профе­сійний лікар І. Липа переїхав до Одеси. Він ініціював будівництво лікарні у селі Дальник, яка діє і понині. У 1905 році в Одесі виходить альманах «Багаття», редактором та видавцем якого був І. Липа. Ця збірка започаткувала новий модерністський напрям в українській літературі. Її знали по всій Україні і за кордоном. І. Липа був дійсним членом  Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, тісно співпрацював з його виданнями, чим долучився до розбудови соборної України (нагадаємо, що у січні цього року Президент В. Янукович закликав українців до подальшого зміцнення цієї ідеї, вшанування її творців). У 1905-у І. Липа був одним із засновників українського товариства «Просвіта» в Одесі — першого в Україні у складі Російської імперії. Він брав активну участь в українських орга­нізаціях Одеси: «Український клуб» (1910 — 1913) та «Українська Хата» (1912 — 1917). Ці організації об’єд­нували не лише українців, вони пропагували ідеї міжнаціональної злагоди та демократії. У1917 році  І. Липу обрали комісаром Михайлівського району Одеси, у квітні 1918-го — комісаром Одеси від Центральної Ради. Наприкінці 1918 року І. Липа був призначений міністром культів та віросповідань до нового уряду Директорії УНР, у 1920-му — міністром охорони здоров`я УНР.Навіть у роки революції він не припиняв лікарської практики.

[ Читати далі ]

В Свердловську триває боротьба гірників за свої права проти влади партії регіонів та свавілля власників шахт, далі пряма мова:

Сегодня пошли вторые сутки акции протеста шахтеров, членов  НПГС в защиту своих конституционных и трудовых прав. Вторые сутки горнорабочий Щербина А.И. голодает, а мы несем круглосуточное дежурство рядом с ним.

Никаких результатов акция пока, что не принесла, вокруг участников акции власть и работодатель создали атмосферу полного игнорирования.  

С утра мы ждали приезда мэра, который вчера к нам не вышел, но с которым мы   очень хотели бы встретиться, потому что он, как должностное лицо обязан   выслушав нас, содействовать созданию рабочей группы по урегулированию трудового конфликта.

Несмотря на то, что свои требования мы адресовали в т.ч. и городскому голове Шмальцу А.И., т.к.  он согласно  норм  ЗУ «О местном самоуправлении» несет ответственность за соблюдение законности на территории г. Свердловска, тем не менее, вчера   он поспешно покинул свое рабочее место, а сегодня прибыл на работу, но прошел в кабинет незамеченным, используя «черный» вход. Видимо, таким образом он решил оградить себя от народа, отчаявшегося от произвола, творящегося в городе.

Понимая, что если мы и дальше будем там просто сидеть, не принимая никаких действий, то о нас вообще все очень скоро забудут и чиновники от власти с чистой совестью разъедутся по домам, готовиться к празднованию Дня победы.

В данной ситуации было принято, единственное правильное решение: невзирая на милицейский кордон группой, численностью в несколько человек, не спрашивая на это разрешение, мы  зашли в кабинет мэра и потребовали от него создания рабочей группы, состоящей из представителей нашего профсоюза, работодателя, теркома ПРУП, для  принятия решения по удовлетворению наших требований, самым важным из которых, является для нас подписание колдоговора.

Не буду в деталях описывать реакцию Шмальца А.И., в тот момент,  когда участники акции вошли в кабинет, но дискуссия, если это можно так назвать, была жаркой, на подмогу к мэру  в начале пришел секретарь горсовета, а потом юрист,  которая нас обвинила в незаконности наших действий, т.к. согласно (а дальше пошел в буквальном смысле настоящий бред) постановления Верховного совета СССР от 1988г., мы не имеем права  находиться в здании горсовета, кроме этого, мы оказывается должны были получить специальное разрешение на акцию от власти и уж потом…  

Так, что благодаря юристу горсовета мы все узнали, что город Свердловск до сих пор живет в эпоху СССР, а власть свердловская в своей работе использует законодательные акты, уже как двадцать лет несуществующей страны.

Шмальц А.И. наотрез отказался    заниматься проблематикой шахтеров и вызвал наряд милиции, который приехал в полной боевой готовности, но  агрессивной инициативы не проявлял, и тогда власть совсем потерялась, видимо они ожидали, что милиция начнет нам руки заламывать, но милиция проявила  сдержанность. После долгих пререканий, в конце концов Шмальц А.И. пообещал, что сегодня состоится заседание группы, о которой мы   говорили, после чего мы покинули кабинет мэра, хотя в душе было сомнение, т.к. мы знаем истинную цену словам градоначальника. 

Так и случилось, вместо заседания рабочей группы нам предложили  встретиться с городскими депутатами, кроме них на встрече присутствовал, так же и  депутат областного совета. Они просили нас прекратить акцию, обещали после праздников приступить к решению наших заявленных требований, мы не поверили, акция продолжается.

Позже Шмальц А.И.,  ссылаясь на постановление из СССР,

написал заявление в милицию и прокуратуру, о незаконности нашей акции и привлечении нас к ответственности.  

Ближе к концу рабочего дня, я в это время отсутствовал, к ребятам подошел Шмальц А.И. и потребовал от них освободить здание горсовета, в случае не подчинения, он им пообещал, что будет хуже, куда ж еще хуже, подумали  нищие  и бесправные шахтеры.

Местные князьки, пытались обязать городскую милицию насильно вывести участников акции из здания, но прибывшие милиционеры, дали мне возможность связаться с областным УВД, после чего от туда пришло указание не трогать участников акции, за что им огромная от нас благодарность. Гражданская солидарность в действии.

Сегодня был тяжелый день,  но мы выстояли.

прошу подивитись, кому дійсно хочеться знати правду

1. Війна: український рахунок Серії 1-9
2. Ціна перемоги Серії 1-5
http://www.ex.ua/user/rjasne

"Самое высшее благо для человека может родиться в самых глубоких его страданиях."

Пора така, пташки співають... а у мене теж запело: ось ще історія схожа на щасливу:

Напевне, мій шлях до Бога не відрізняється від інших багатьох шляхів, які пройшли люди у пошкуах миру, щастя і рішення своїх проблем. Мої дідусь і бабуся були віруючими людьми, баптистами. Але мої батьки не були людьми віруючими. І тому я зростала у звичайній родині, де відмічалися всі певні свята. Мама прийшла до Бога вже після смерті своїх батьків. Мені тоді здавалося, що це - данина пам'яті батькам. Сама я намагалася шукати Бога у православ'ї. І навіть прийняла хрещення у православній церкві в 19 років. Але на той момент, як я зараз розумію, це була лише страховка, тому що я чула, що, немов би, нехрещена душа післе смерті не може знайти притулку. Через 5 років після цього у мене у житті почалися серйозні проблеми, і я зрозуміла, що не можу вирішити їх сама. Одного разу мені наснився сон. Я була одна у кімнаті і раптом стало темно і мені стало дуже страшно і тоді я почала молитися. І раптом стало світло, страх кудись зник і у душі наступив повний спокій. Я прокинулася і попросила Бога, щоб Він допоміг мені вирішити мої проблеми, і тоді я обов'язково відкрию для Нього своє серце. Господь почув мої молитви і все вирішив найкращим чином. Але після цього я подумала: "Ні, у цьому житті ще занадто багато цікавого, і я можу втратити все це, якщо стану християнкою." І я вирішила відкласти цей крок до кращих часів. Але спокою не було, знову прийшли інші проблеми, і хоча вони були менш складними, я зрозуміла, що не можу більше жити без Бога, Він - Єдиний, Хто мене не зрадить, Єдиний, Хто буде поряд зі мною, Єдиний, Хто знає, що мені треба, решта нічого не варта у порівнянні із Ним Самим. І я впустила Його у своє серце, Я довірила Йому своє життя і ні на одну мить не шкодую про це. Зараз я знаю, що я нічого не втратила, але отримала дуже багато. Все, про що я лише могла мріяти, дав мені саме Бог.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/magorodnyanskaya/index.htm  (це фото), а тут композиція, що Марина любязно нам дарує. Пісня про таємницю душі, а значить і особистості, ставиться також питання рабства й свободи та інші... http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/magorodnyanskaya/albums/ua(marina)/index.htm 

 Среди погибших НАШИ РОДСТВЕННИКИ
МИЛЫЕ ДОРОГИЕ ПОДСКАЖИТЕ *МОГИЛА -КРЕСТ ИЗ ПОХОРОНОК*  ЭТО УКРАИНЦАМ ИЛИ РОСИЯНАМ ЭТО ПРОСТО НАШИМ ПРЕДКАМ!!!

Многим ТИМЧЕНКО, кто ищет погибших заходите и давайте запрос *ТИМЧЕНКО* а далее всё в ВАШИХ МОЗГАХ http://www.obd-memorial.ru/ С ДНЁМ ПОБЕДЫ!  

 

 

 

 

Прекдставители ЕВРОПЫ просто не могут устоять на ногах перед подвигом НАШИХ ОТЦОВ И ДЕДОВ,

 а неужели мы БУДЕМ ОСПАРИВАТЬ ПОДВИГ ПРЕДКОВ, поповоду цвета знамён. Суть в ЧЕЛОВЕКЕ и ПАМЯТИ О КОРНЯХ. ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ ЗЕМЛЯ ПУХОМ И ПОКЛОН ДО ЗЕМЛИ.

МОЙ ДЕД ТИМЧЕНКО ПРОХОР ИВАНОВИЧ - ПОГИБ 29.01 1943 с. ЯБЛУНЁВКА (Корсунь Шевченковская битва)

ПОДСКАЖИТЕ ПОД КАКИМ ЗНАМЕНЕМ МНЕ ПОМИНАТЬ СВОЕГО ДЕДА СО СВОИМИ СЫНОВЬЯМИ. Старший родился ещо в СССР, а вот младший уже в 2006.

   С ДНЁМ ПОБЕДЫ!