Пятдесята Заставка

Напевне, мій шлях до Бога не відрізняється від інших багатьох шляхів, які пройшли люди у пошкуах миру, щастя і рішення своїх проблем. Мої дідусь і бабуся були віруючими людьми, баптистами. Але мої батьки не були людьми віруючими. І тому я зростала у звичайній родині, де відмічалися всі певні свята. Мама прийшла до Бога вже після смерті своїх батьків. Мені тоді здавалося, що це - данина пам'яті батькам. Сама я намагалася шукати Бога у православ'ї. І навіть прийняла хрещення у православній церкві в 19 років. Але на той момент, як я зараз розумію, це була лише страховка, тому що я чула, що, немов би, нехрещена душа післе смерті не може знайти притулку. Через 5 років після цього у мене у житті почалися серйозні проблеми, і я зрозуміла, що не можу вирішити їх сама. Одного разу мені наснився сон. Я була одна у кімнаті і раптом стало темно і мені стало дуже страшно і тоді я почала молитися. І раптом стало світло, страх кудись зник і у душі наступив повний спокій. Я прокинулася і попросила Бога, щоб Він допоміг мені вирішити мої проблеми, і тоді я обов'язково відкрию для Нього своє серце. Господь почув мої молитви і все вирішив найкращим чином. Але після цього я подумала: "Ні, у цьому житті ще занадто багато цікавого, і я можу втратити все це, якщо стану християнкою." І я вирішила відкласти цей крок до кращих часів. Але спокою не було, знову прийшли інші проблеми, і хоча вони були менш складними, я зрозуміла, що не можу більше жити без Бога, Він - Єдиний, Хто мене не зрадить, Єдиний, Хто буде поряд зі мною, Єдиний, Хто знає, що мені треба, решта нічого не варта у порівнянні із Ним Самим. І я впустила Його у своє серце, Я довірила Йому своє життя і ні на одну мить не шкодую про це. Зараз я знаю, що я нічого не втратила, але отримала дуже багато. Все, про що я лише могла мріяти, дав мені саме Бог.