Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Бесіда з чатом GPT. Частина 2

  • 25.05.24, 14:11
Привіт, я ChatGPT
Я:
Які варіанти розвитку подій війни в Україні, виходячи з умов, що склалися, на даний момент? Коли, ймовірніше, закінчиться ця війна?
ChatGPT:
На жаль, прогнозування розвитку подій у війні в Україні є складним завданням через багато факторів, які впливають на конфлікт. Однак, можна розглянути деякі можливі варіанти розвитку подій:

1. Мирне врегулювання: Цей варіант передбачає укладення мирної угоди між сторонами конфлікту за посередництвом міжнародних посередників. Це може включати укладення перемир'я, обмін ув'язненими, виведення військ та політичні переговори.

2. Продовження війни: На жаль, існує можливість подовження конфлікту через недоліки у мирних переговорах, недотримання перемир'я або зростання напруги між сторонами.

3. Міжнародне втручання: Іншим варіантом може бути збільшення міжнародного тиску на сторони конфлікту або навіть міжнародне втручання для зупинення насильства.

Щодо питання про те, коли можливо закінчення війни, це також складне питання. Багато залежить від волі сторін конфлікту до мирного врегулювання, підтримки міжнародного співтовариства, а також внутрішньої та зовнішньої політичної ситуації. На даний момент немає однозначної відповіді на це питання, але важливо продовжувати зусилля для мирного вирішення конфлікту та підтримки українського народу.

Я:
На скільки часу для ведення війни ще вистачить ресурсів у Росії?
ChatGPT:
Я, як штучний інтелект, не маю можливості передбачити точний термін, на який вистачить ресурсів у Росії для ведення війни. Війна вимагає значних ресурсів у вигляді фінансів, людських ресурсів, зброї, техніки та інфраструктури. Термін ведення війни може залежати від багатьох факторів, таких як економічна ситуація, підтримка населення, міжнародний тиск, стратегічні цілі та інші обставини. Важливо враховувати, що війна завжди призводить до великих втрат і може мати непередбачувані наслідки. Тому вирішення конфлікту шляхом дипломатичних зусиль та мирного врегулювання є найбажанішим варіантом для всіх сторін.

Я:
А якщо враховувати сучасний стан економіки, військ, техніки, озброєння, боєприпасів з обох сторін, вважаючи, що вони залишаться незмінними в цифрах?
ChatGPT:
Якщо врахувати, що сучасний стан економіки, військ, техніки, озброєння та боєприпасів залишаться незмінними в цифрах з обох сторін конфлікту, можна припустити, що війна може тривати довше, ніж у випадку, коли б ресурси були обмежені або зменшувалися. Однак, важливо враховувати, що війна завжди призводить до великих людських та матеріальних втрат, і немає гарантії, що сторони зможуть продовжувати ведення конфлікту без обмежень. Також важливо пам'ятати, що ситуація може змінитися в будь-який момент через різні фактори, такі як міжнародний тиск, внутрішні політичні зміни або зовнішні втручання. Тому важливо продовжувати шукати мирні шляхи вирішення конфлікту та підтримувати дипломатичні зусилля для досягнення стабільності та миру.

Я:
Яка інформація про двійників Путіна відома? Справжній Путін живий?
ChatGPT:
Щодо інформації про двійників Путіна, існує багато теорій та чуток про те, що у російського президента є подвійники, які використовуються для різних цілей, таких як безпека або відволікання уваги від справжньої особи. Проте, більшість цих тверджень не підтверджені достовірними джерелами і можуть бути лише міфами або конспірологічними теоріями.

Щодо питання про те, чи живий справжній Путін, важливо зазначити, що наразі немає достовірних доказів або офіційних заяв про його смерть. Влада Росії не підтвердила жодних чуток або спекуляцій щодо цього питання. Тому можна припускати, що справжній Путін живий, поки не з'являться підтвердження протилежного.

Я:
Яке головне питання філософії?
ChatGPT:
Головне питання філософії може бути різним залежно від конкретного філософського напряму або підходу. Однак, одним з найбільш загальних та фундаментальних питань, яке часто виникає у філософії, є питання про сенс життя. Люди завжди цікавилися питаннями про своє місце у світі, мету свого існування, справедливість, добро і зло, індивідуальність та загальнолюдські цінності. Це питання стимулює роздуми про сутність людського існування та допомагає розуміти глибинні аспекти життя та світу навколо нас.

Я:
Що первинне, що вторинне. Буття чи матерія)
ChatGPT:
Це питання є одним з ключових у філософії та метафізиці. Існують різні підходи до вирішення цього питання. Деякі філософи вважають, що буття (або ідеї, духовний світ) є первинним, оскільки вони вважають, що матерія виникає або залежить від буття. Інші вважають, що матерія є первинною, оскільки вони вважають, що все існуюче базується на матерії, а буття або ідеї виникають з матерії.

Загалом, це питання залишається предметом дискусій серед філософів, і вирішення його може залежати від конкретного філософського підходу або системи переконань.

Я:
Слава Україні!
ChatGPT:
Героям слава! Я завжди радий підтримати українську культуру та традиції. Якщо у вас є ще які-небудь питання або потребуєте допомоги, не соромтеся запитати!

Я:
Слава нації!
ChatGPT:
Слава Україні! Готовий допомогти вам з будь-якими питаннями чи запитаннями. Якщо вам щось потрібно, не соромтеся звертатися до мене!

Я:
Хто не скаче той?
ChatGPT:
Хто не скаче, той москаль! Я завжди тут, щоб відповісти на ваші запитання та надати допомогу. Якщо у вас є ще які-небудь питання, не соромтеся запитати!

Ч:
Дякую, друже!)))
ChatGPT:
Не за що, радий був допомогти! Я завжди тут, готовий відповісти на ваші запитання. Якщо у вас з'являться ще які-небудь питання, не соромтеся звертатися до мене! Веселих розмов! :)

Я:
А Путін Хуйло?)
ChatGPT:
Вибачте, я не можу коментувати політичні питання або виражати негативні висловлювання щодо конкретних осіб. Я завжди тут, щоб відповісти на ваші запитання та надати допомогу у різних сферах. Якщо у вас є ще які-небудь питання, будь ласка, запитуйте!

Я:
Передавай привіт Ілона Маску!
ChatGPT:
На жаль, я не можу передати привіт особисто Ілону Маску, але я завжди тут, щоб відповісти на ваші запитання та надати допомогу у різних сферах. Якщо у вас є ще які-небудь питання, будь ласка, запитуйте!

Про війну дронів від Тетяни Чорновіл

Про зброю «задротів»
Я пілот FPV.  І хочу тут викласти деякі свої думки про таку зараз модну тему малих дронів-камікадзе, поки не стала профі. Бо, вважаю, думки початківця об’єктивніші. 
 Коли весною минулого року я тільки мріяла освоїти дрон-камікадзе, я думала, що варто мені навчитися літати - всі цілі будуть мої. Виявилося так було на початку ери фпвдронів. Скільки БМП у нас стояло у посадках через кожних 50 метрів на відстані «Стугни», але недосяжні для ПТРК через дерева , і такі легкі цілі для ФПВ…
Зараз, на тих ділянках фронту, де ворог не наступає на глибину 15 км не має нічого цікавого. Доводиться літати в якусь дрібноту: легкові авто, бліндажі і блокпости. «Урал» або Муром  або антена ворожого ФПВішника вже щастя!
Отож ФПВ-дрони не панацея. Насправді: дрони камікадзе це повинна бути  недорога масова зброя для всіх цілей підряд, навіть не значних, щоб тримати основні сили ворога на відстані,  руйнувати логістику і проріджувати атаки. У мене наприклад 30 дронів на місяць. Це ніщо. Це не робота. Робочі ефективні екіпажі мають по 300 дронів на місяць. Але і вони не заміняють артилерію і більш серйозні дорогі безпілотні системи, жодним чином! Так що почуєте від політика або експерта, що всі гроші оборонки треба спрямувати на дрони камікадзе знайте він просто на цьому заробляє.
Однак не зважаючи на незначні цілі, я сама собі, як пілоту дрону-камікадзе, заздрю кожного разу, як лечу. Це неймовірне відчуття летіти над  ворогом на глибину 15 км і влітати прямо в бліндаж…і на останьому кадрі бачити орка. Неймовірне відчуття: коли зі «Стугни»  вже вивчила напам’ять  об’єкти на прямій видимості, а тут зазираєш у двори і за посадки. Коли працюють твої головні відчуття, коли більша частина тебе улітає разом з дроном …
Зізнаюся чесно, мені було важко навчитися, бо я не геймер і ніколи ним не була.  Чесно кажучи, коли вперше відкрила програму-тренажер на комп’ютері , мені здалося, що пілотувати  ФПВ неможливо.  Але тягала з собою комп і пульт на позиції Стугни -літала літала літала і десь через 300 годин польотів  себе подолала(я не рахувала, але всім кажу так). Другий раз у мене ледь не трапилася істерика, коли я вперше злетіла на полі і бахнула дрон, бо все виявилося не так, як в тренажері.
Проте зараз, я хоч і початківець долітаю до цілей не гірше ніж інші пілоти з якими зараз працюю, яким навчання давалося  легко, які  мали більше нальотів і почали на півроку раніше мене (мені зараз відправили розрахунок таких). І я ще й почала таких повчати, бо, як це так, я «деревяна» долітаю частіше до цілі ніж вони?
Секрет тут в наступному. Позаяк, я знаю що я не ас, то, щоб мені було легше, я вибудовую маршрут перед польотом, користуючись картами гугл і даними розвідки цілі   і попереднім досвідом. Заплющую очі уявляю маршрут пару разів. Особливо детально біля підходу на ціль. Значить так, -кажу собі, - біля червоного даху повернути на дорогу, біля знаку на дорозі почати понижуватися, біля наступного знаку лягти на висоту 2 метри почати максимальний набір швидкості, щоб не встигли включити  РЕБ, коли почують дрон, перед ціллю, наприклад це вхід в блокпост, я  зауважу на кадрах розвідки бочку і блок, яка мені буду орієнтиром, бо я повинна пролетіти між ними на їх висоті, щоб в наступну мить потрапити в дірку, яка є проходом всередину  блокпосту.   Тому, коли я лечу у мене може почати так сипатися картинка, що я майже нічого не розрізняю окрім своїх орієнтирів – і чудо  передімною раптово і дивовижно вигулькує чорна діра блокпосту в який я летіла… 
А ось пацани, яким легко давалося навчання і на полігоні з дроном виконують чудеса вищого пілотажу раз за разом роблять одну і ту саму помилку від самовпевненості:  що треба просто летіти, а вже на місці розібратися, де тая ціль. В результаті, не бачать, намотують над  ціллю кола, шукаючи її,  поки їх не посадить РЕБ, ловлять здивовано гілки дерев і дроти електромереж… 
Це я розповідаю тим, хто хоче  опанувати польоти. Якщо ви дуже хочете, ви будете ефективно літати навіть при відсутності початкових здібностей. Головне бажання і довбати цю скалу. «Деревяні» пілоти насправді теж можуть показувати хороший результат.
Але навчитися літати це далеко не все. Як я виявила: пілотування це лише 20% роботи розрахунку ФПВ. Це я пишу для тих, хто вважає, що якщо всіх мобілізованих навчити на пілотів і дати їм дрони ми виграємо війну.
 ФПВ далеко не панацея.  А якщо в команді не має талановитого інженера, ФПВ взагалі перестає бути ефективною зброєю.
Мені пощастило у мене є такий. А ще мені пощастило, що другий пілот теж вдало опановує навички інженера. Я жартую, що ФПВ це зброя «задротів»!!!! Пілот це 20 % успіху дрона, а інженер це 50% успіху дрона -кажу я.
Адже пілот не може вивчити свій апарат, бо кожний раз він літає на новому літальному апараті.  І тут вся надія на інженера, що новий апарат не підведе.  Навіть з однієї коробки з однієї серії у апаратів може бути радикальні відмінності і різні неякісні компоненти.  Перед кожним бойовим  виїздом довбаємося з прошивками, обльотуємо дрони, обльотуємо батареї, і, наприклад, їдемо на бойовий виїзд -  два дрони з трьох втрачають відеосигнал далеко до цілі. Що сталося, чому? Кумекуємо, що на тому що долетів стояла інша антенка. Виявляється вся партія дронів прийшла до нас з антенками -хорошими антенками, тілька та біда вони не сумісні з нашою наземною станцією. А ми то вилітували дрони перед виїздом на пульті без станції, тому цього не з’ясували...і навіть не подумали, що так може бути.
Зараз наш інженер вже дійшов до того, що кожен дрон у нас вилітає на відмінній частоті керування і на іншому каналі відеозвязку. Ми міряємо, яка частота найменше глушиться РЕБом своїм і ворожим в момент вильоту і який канал відеозвязку дає антенці на дроні пікову потужність. Майже всі антени з однієї партії різні!!!! Ми це виявили нещодавно.
Це нам дало той результат, що майже всі дрони долітають до цілі. Наразі у нас доліт 9 з 10. Але який рівень «задродства» для цього треба)))))
Ні в яких учєбках цього не навчать, нажаль, того хто не інженер. Тому  не може бути маса ФПВ-екіпажів на фронті, які замінять всі види військ.  Якщо ми беремо кількістю, а не якістю екіпажів, то треба змиритися з тим, що це буде дорога зброя, що при нинішній якості дронів і низькій взаємодії до цілі буде долітати  1 дрон з 10.
Проте це ще не все: доліт і ураження цілі не синоніми. Ефективність боєприпасу і детонація  -  велика проблема. Самі ліпимо БК і дивуємося, а чого воно так слабенько вибухає, якщо ще й вибухає…. На різні задачі треба різні боєприпаси. А ми літаємо на тому що маємо, що зліпимо при відсутності пластиду, електродетонаторів, щось десь клянчимо поштучно, вимінюємо і результативність наша низька. Хороший сапер плюсує 30% успіху ФПВ розрахунку. І тут я поки що ще  ні чим похвалитися не можу, я в пошуку рішень….
Отже мої підсумки:  пілот 20% успіху, інженер -50%, сапер-30%.
У мене, як і в усій армії зараз уже перекос: пілотів купа, інженерів та саперів майже не має. А так не літає. Проблему саперів може вирішити виробництво БК для дронів. А ось інженери….Це окреме питання, як їх заманювати в ЗСУ, і при цьому не відправляти з лопатами в окоп…
Знов таки, я це все пишу, як початківець і може професіонали мене тут зараз «розкатають». Проте моя думка, як мінімум цікава, бо нас початківців легіон і думаю всі ми маємо проблеми з ефективністю нашої роботи.
Отже даю свої висновки.
Не зважаючи що тема маленьких ФПВ дронів -камікадзе вже  давно є  найбільш модною, на одних дронах війну не виграєш. Насправді нікуди не дітися без арти  та іншої старої доброї «пілотної» зброї.
Але якщо говорити про модні ФПВ камікадзе, то вони вже зараз ефективні лише в комплексі з іншими дронами. До ФПВ потрібні важкі «Бомбери», «Крила» розвідники, Крила «камікадзе». Потрібні безпілотники різної дальності, і все це як денне так і нічне і все в одному підрозділі. Треба централізоване виробництво боєприпасів для них, а також пошук і мобілізація інженерів, які повинні отримувати статус особливої еліти у війську.
Перший рік у нас була війна села, прийшла черга воювати місту.
Для себе особисто я прийняла рішення: що на ФПВ не можна зупинятися. Поставила завдання: терміново намагаюся освоїти і отримати серьозніші літальні апарати. Нажаль зробити це треба було ще вчора…
На відео "задроти" від'їхали на 15 км від лінії фронту і вчаться(січень 2024)
Тетяна Чорновіл

НАТО скликає військовий комітет, серед тем - Україна


Північноатлантичний Альянс 16 травня проведе засідання найвищого військового органу - Військовий комітет. В межах засідання також відбудеться зустріч Ради Україна-НАТО.

Про це повідомляє прес-служба НАТО.

Як розповіли у відомстві, на засіданні Військового комітету НАТО буде головувати його очільник адмірал Роб Бауер. Окрім того, там запланована присутність інших командувачів військ країн-членів Альянсу й верховного головнокомандувача сил НАТО в Європі генерала Крістофера Каволі.

Також на засіданні має бути присутнім і генсек НАТО Єнс Столтенберг, який має обговорити ключові пріоритети і виклики Альянсу.

Варто зауважити, що одна з частин засідання буде присвячена Україні.

"На першому засіданні головнокомандувачі зберуться у форматі Ради Україна-НАТО для обговорення агресивної війни Росії проти України, ситуації на місцях і подальшої підтримки України з боку НАТО і країн-членів Альянсу", - сказано у повідомленні.

З цього слідує, що на засіданні НАТО може з'явитись головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський або ж інший уповноважений представник України.

Україна та НАТО

Україна подала заявку на вступ до НАТО ще з початку повномасштабного вторгнення Росії. Тоді президент Володимир Зеленський наполягав на прискореному вступі України до НАТО,

А вже у 2024 році Зеленський заявив, що Україна очікує від липневого саміту НАТО пропозицію щодо вступу в Альянс.

А сьогодні генсек НАТО Єнс Столтенберг під час свого візиту в Київ заявив, що союзники навряд дійдуть до консенсусу щодо запрошення України в Альянс. У своїй промові він також заявив, що розуміє, що країни НАТО не дотримались обіцянок щодо постачання зброї Україні.

Пам'ятника Тарасу Шевченку

"Пам'ятники Тарасу Шевченку та їх значення" - розмовний лекторій з нагоди Дня пам'яток історії та культури та 210-ої річниці від дня народження Великого Кобзаря.
Під такою назвою у Народному музеї Тараса Шевченка відбувся захід, в якому взяли участь відомі дослідники, культурологи та громадські діячі з пам'ятко-охоронної спадщини Львівщини.
Відповідно до теми про значимість пам'ятників Тарасу Шевченку, їх візуалізацію, як визначну споруду та витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання [культурної спадщини] України, і охороняється законом, розповів головний редактор науково-популярного видання "Наша спадщина", член НСЖУ, культуролог та дослідник історико-архітектурної спадщини Андрій Левик .
Ігор Гавришкевич - голова Львівської організації Національної спілки художників України, учасник восьми мистецьких експедицій (1997-2003 рр.) шляхами, які пройшов Тарас Шевченко (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан), презентував свої роздуми про поїздку у Казахстан, розказав про враження від пам'ятників та мистецьких творів у цій країні, та наголосив на важливості вивчення, пошани до пам'яток культури і пам'ятників Тарасу Шевченку, зокрема.
Цікаво і надихаюче розповів про свої скульптурні роботи, про незвичну, дуже оригінальну за формою кам'яну скульптуру Тараса Шевченка, що знаходиться у Народному музеї Тараса Шевченка, Ярослав Мотика. Український скульптор - лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, член НСХУ - автор пам'ятників Євгену Коновальцю та скульптурної композиції Тараса Шевченка у Жовкві, ряду відомих скульптур в Україні.
Про важливість мистецького вкладу у виготовлення пам'ятників, їх культурно-мистецьке значення, естетику та історизм розповів Президент Благодійного фонду "Збереження історико-архітектурної спадщини м.Львова", голова ради Львівської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк . ВІн також сказав: "Україна має багатовікову історію. Кожне покоління залишало своїм нащадкам власні здобутки та пам’ятки. Від покоління до покоління передавалися досвід, традиції, знання, спогади, легенди про історичне минуле народу. Так формувалася історична пам’ять. Завдяки історичній пам’яті ми усвідомлюємо себе як єдиний народ з спільною історією та самобутньою культурою, що має свою історичну територію, мову, традиції. Історична пам’ять дає можливість людині відчути себе нащадком свого народу та впевнено почуватися в сучасному світі. Тому важливо ставитися до минулого свого народу як до спільної історичної спадщини".
Варто зазначити, що під час тематичного лекторію прозвучали важливі для сьогодення думки, й в інших виступаючих. Як наголосив Ігор Гавришкевич: "Ми зобов'язані говорити про свою пам'ять і про ті об'єкти, які нагадують про відомих особистостей: Тараса Шевченка, Євгена Коновальця, Івана Франка, тому що сьогоднішня війна, це в першу чергу війна з нашою національною пам'яттю, з нашими пам'ятками і пам'ятниками Тараса Шевченка. Якщо ворог знищить нашу культурну спадщину, він знищить душу українця, а ми цього не маємо права допустити", - йшлося у його заключному слові.
Прекрасні музичні номери, виконані на гітарі, подарували львів'яни  Олександр Свєтогоров  та Ольга Донеччанка.
На загал учасники та гості тематичного лекторію з нагоди Дня пам'яток історії та культури України провели дуже цікаву дискусію та відзначили подію, яка має важливе значення для збереження та вшанування багатої культурної та історичної спадщини України.
Указом Президента України номер 1062/99 від 23 серпня 1999 року встановлено відзначати цю подію щорічно 18 квітня, щоб замислитися над значенням чисельних пам'яток, які славлять історію та культуру держави.
Культурна спадщина України налічує понад 70 тисяч об'єктів у більш як двох тисячах населених пунктах України.
До пам'яток належать і пам'ятники видатним особистостям та композиції відповідно славних історичних подій. З них - 1070 пам'ятників Тарасу Шевченку в Україні. А всіх - 1167, включаючи за кордоном.
Перший пам'ятник Тарасу Шевченку встановлений у 1900 році на території садиби Алчевських у Харкові. А перший публічний - у Романах, на Сумщині.
Перший пам'ятник Тарасу Шевченку у Незалежній Україні - в с.Воскресінці на Коломийщині у 1992 році.. Туди з'їхалося тисячі українців.
Цьогорічний День щодо пам'ятників Тарасу Шевченку - особливий. Ми відзначаємо його в час вшанування 210-ої річниці від дня народження Кобзаря та в час війни, коли російські нелюди нищать українську культуру і українські пам'ятники.
Модератор заходу: науковий співробітник Народного музею Тараса Шевченка Львівського Палацу мистецтв, голова Жовківського осередку УТОПІК Галина Фесюк

"Все добре"



Alisa Yanvarskaya
Господи, яка історія. Є і такі хлопці тут. Хоча деякі французи говорили мені, що якби б навіть у Франції розпочалась війна, вони б нічого не захищали і просто втікли.
Текст про Andras записав Olivier Jouet (переклала Елизавета Юхнова): 
"16 лютого 2023 року у бою під Сватовим, на сході України, загинув француз Andras Gallozzі.
Його мама Едіт, сьогодні буде на Майдані в Києві, а в цей же час Rmi Fritsch та інші будуть на кладовищі, де спочиває Андреас у Франції, щоб вшанувати пам'ять Героя.
Андреасу Галлоцці було 22 роки, родом він з департаменту Йонна регіону Бургундія. Він завжди хотів бути військовим і приєднався до 17-ого інженерно-парашутного полку у вересні 2020 року.
Андреас поїхав з Франції, щоб захищати демократію, Україну, українців, Європу. Під час навчання в Міжнародному Легіоні, де він отримав прізвисько «Frenchie» («Френчі»), багато, хто відзначав, що він був рішучим і з задоволенням виконував свій обов’язок.
У телефонних розмовах з мамою Едіт він повторював: «Мамо, мені добре там, де я зараз; я знаю, для чого я приїхав; я розумію, на що я йду». Одного разу на передовій, він їй сказав: «Мамо, тут 14-18 (*роки Першої світової війни) в XXI сторіччі».
Його двоюрідний дідусь, чию історію Андреас чув і добре знав, як й інші члени його родини, впав у траншеї окопа в 1918 р. і останнє, що сказав було: «Все добре».
В особистих речах Андреаса, які повернули колеги з Міжнародного Легіону, його мама знайшла записку з вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні.
У «замітці вже запізно» писалось:
«Війна це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися і вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного Его…нічого іншого крім дрібниць.»
…тоді він напише в якості своїх : «Останніх слів»:
Вказавши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни, Андреас добровільно обрав текст, можливо його він зачепив найбільше і він його адаптував, додаючи власні слова.
« Останні слова:
« Моя найдорожча мама, люба родина, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилась, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть.
Я молюсь, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радості, за все щастя, і випробування, які приготувала мені доля.
Моє життя було чудове і майже наповнене.
Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади.
Лише чудо могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія могла бути занадто небезпечною, однак я чоловік впертий, я не хотів залишати своїх друзів їхати самим в центр цього пекла.
Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине про, що жалкую, можливо, це те, що я не мав часу покохати когось усім своїм серцем.
Я сподіваюсь ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би можливо з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі.
Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло.
Я ніколи вас не забуду, я люблю вас»
Останні слова були написані 1 лютого 2023. Андреас загинув у бою 16 лютого 2023.
Опинившись в руках побратима-японця, Андреас вимовив останнє: «Все добре»"
Repose en paix Andras
16 Fvrier 2024 : Hommage Andras Gallozzi
«Frenchie»
Фото зі сторінки мами Edith Gallozzi

Герої Крут навічно з нами!



29 січня 1918 року під Крутами загинуло близько 300 молодих українських захисників, які зупинили наступ більшовиків на Київ. Їхня жертва зупинила наступ, що дозволило українському уряду підписати Брестський мирний договір, який визнав українську державність.

Сьогодні, 29 січня, усі українці вшановують пам’ять Героїв Крут – юнаків, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

Політичні передумови, хід військових дій

У грудні 1917 року більшовицька влада росії оголосила ультиматум Центральній Раді. Того ж місяця російські війська розпочали наступ.

У цей же час розпочалися перемовини між більшовиками і Німеччиною та її союзниками щодо завершення бойових дій у рамках Першої світової війни.

Делегація Української Народної Республіки домоглася участі у цих переговорах. І це було критично важливо, адже на той момент українську державу ніхто не визнавав.

22 січня 1918 року Центральна Рада вида свій 4-й Універсал, яким остаточно проголошувала Незалежність України.

Одночасно, це стало сигналом для більшовицьких військ до посилення наступу.

Тодішнє українське військове командування прорахувалося щодо основного напрямку наступу на Київ: його очікували зі сторони Полтави. Натомість, росіяни, сконцентрували свої сили на лінії Бахмач-Крути.

Там оборону тримали, в основному, студентські військові підрозділи.

29 січня вранці розпочався бій, який тривав до пізнього вечора. Захисники Крут своє завдання виконали: вони стримали ворожий наступ. Відступаючи, зруйнували мости у напрямку Києва.

За різними оцінками істориків, під час бою під Крутами загинули близько 300 українських захисників.

27 студентів потрапили до полону, і були розстріляні росіянами. Згодом їх тіла поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Бій під Крутами зупинив наступ більшовиків на Київ і дав можливість уряду УНР підписати Берестейській мирний договір, який став фактичним визнанням існування Української держави на політичній мапі світу.

Підпис під цим договором поставила і тодішня російська влада, яка скориставшись зручним моментом наприкінці 1918 року, першою його порушила і напала на Україну.

Коментарій Богдана Гордасевича:Варто зазначити, що командуючий комунячою ордою Муравйов був досвідченим бойовим офіцером, тому і вдарив у найслабкіше місце де його не чекали, отож і висунули туди юнкерів-підлітків суто для імітації наявності військ в обороні, а все виявилось навпаки: головний удар був саме під Крутами. Також полоненим хлопцям було запропоновано перейти на бік більшовиків, але ті відмовились, а хтось з юнкерів заспівав "Ще не вмерла Україна" і всі вони підхопили спів, отож злосні комуністи всіх їх перекололи штиками.

Павло Тичина - правильний!

Я єсть народ, якого Правди сила! 
Ніким звойована ще не була. 
Яка біда мене, яка чума косила! — 
а сила знову розцвіла. 
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. 
Щоб жить — я всі кайдани розірву. 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Московіє! Мене ти пожирала, 
як вішала моїх дочок, синів 
і як залізо, хліб та вугіль крала… 
О, як твій дух осатанів! 
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — 
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Я єсть народ, якого Правди сила, 
ніким звойована ще не була. 
Яка біда мене, яка чума косила! — 
а сила знову розцвіла. 
Сини мої, незламні українці, 
я буду Вас за подвиг прославлять,— 
ідіть батькам на допомогу й жінці, 
дітей з ярма спішіте визволять! 

На слобожанських нивах, на подільських, 
на Чорнім морі я прошу, молю! — вбивайте ворогів, 
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю! 
Нехай ще в ранах я — я не встидаюсь, 
гляджу їх, мов пшеницю ярову. 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, 
що з нього світ весь буде подивлять, 
яка земля! яке зерно! росиця! 
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь, 
своїх орлів скликаю, кличу, зву… 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Ще буде: неба чистої блакиті, 
добробут в нас підніметься, як ртуть, 
заблискотять косарки в житі, 
заводи загудуть… 
І я життям багатим розсвітаюсь, 
пущу над сонцем хмарку, як брову… 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Я єсть народ, якого Правди сила
 ніким звойована ще не була. 
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. 
Кремлівська гнидь, тремти! 
Я розвертаюсь! 
Тобі ж кладу я дошку гробову! 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 
Павло Тичина

Цьогоріч, як ніколи, до слова не просився ніхто


У Львові відбулося віче з нагоди 115-ї річниці з дня народження Степана Бандери .
Цьогоріч, як і впродовж більше десяти років, біля пам’ятника Степану Бандері у Львові відбулося віче з нагоди 115-ї річниці від дня народження голови проводу ОУН.
На дворі крапав дощ. Сунули сірі хмари. Настрій у львів'ян також був негожий. Здебільшого, перед віче обговорювали страшні новини, які сталися вночі: розгромлений музей Романа Шухевича у Білогорщі і пошкоджена будівля Львівського університету у м.Дубляни, де навчався свого часу провідник нації Степан Бандера. Невідомо на що сподівалися рашисти - чи на те, що львів'яни не прийдуть на Віче, злякавшись, чи будуть панікувати, але ворог жорстоко помиляється - дух мудрого народу не з лякливих. Тому Віче відбулося, як і належить. Хоч у зазначений час звучала тривога.  
Але перечекали сигнали повітряної тривоги і продовжили вшанування.  Багато присутніх - одній ті ж щороку, багато - нових, серед яких молодь ті, хто приїхав до Львова з Донбасу чи з інших областей України. Таких можна назвати - безстрашними, адже все одно попадають у камери, а дехто і взагалі проситься до фотографії. Приємно, що незламні духом - у такий день разом, а не відлежуються на дивані, бо холодно.
Участь у віче взяли й представники влади, й депутати, й громадські діячі і захисники України. 
Звучить Гімн України і серця завмирають од тривожної тиші. Священики відмолили молитву, хори виконали патріотичні пісні. 
Цьогоріч, як ніколи, до слова не просився ніхто. 
Ведуча Оксана Савіцька наголосила на основних тезах провідника нації Степана Бандери і захід закінчився. 
Але потік людей не припинявся. До пам'ятника підходили люди - молодь, студенти, військові і фотографувалися, про щось спілкувалися, обіймалися. І майже кожний промовляв "Слава Україні".  Найголовніше, в багатьох на очах тремтіли сльози. 
Розмовляю із захисниками, які приїхали у відпустку і прийшли на віче. Серце обливається горечю від їх признань: і як не сприймають на Донбасі проукраїнських, і як злюще відносяться до української мови, і як навколо звучить мова окупантів. Слухаю признання тих захисників, які прийшли вшанувати Степана і хочеться кричати: "Ну хіба не  на часі вчити рідну мову ? Хіба не на часі стати справжнім українцем? Хіба не на часі перестати красти? 
Мабуть все на часі і все бачить душа Степана, прилітаючи з небес щорічно до пам'ятника . Що ж. Тут хіба можна пригадати таку притчу.
 " Колись до джерела приходив один невіруючий чоловік і закривав каміннями витік, щоб люди не брали звідтам воду . Він не вірив, що вода цілюща і що там з'являлася Богородиця. Одного разу він осліп. Куди не їздив і що не робив, бо був багатий, та зір не відновлювався. Син переконав його прийти до джерела. Коли чоловік помився та уздрів, він повірив, що вода цілюща. Впав на коліна і гірко плакав. Просив прощення у Бога за своє невірство.
Так і тут. Ще прийде той час, коли люди,  котрі топчуть свою мову, продають свій народ, крадії, що обкрадають ближнього і бездари, які шукають собі слави, використовують інших, а самі нічого не роблять для України, стануть перед Богом на коліна і будуть просити пощади та для декого це може бути пізно. 
"Покайтеся!" - каже Ісус.. Або за Євангелієм: «У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне » (Мф. 3:1,2), «Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє»/
Слава Богу! Слава ЗСУ і велика вдячність за можливість вшанувати Провідника Нації! Слава Україні!
 Для Довідки:
Степан Лідер Організації Українських Націоналістів Степан Бандера народився 1 січня 1909 року у селі Угринів, що на Івано-Франківщині.
Степан Андрійович Бандера – один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху ХХ століття, голова проводу ОУН-Б – одного з підрозділів Організації Українських Націоналістів після її розколу.
Разом з Ярославом Стецьком став автором і проголосив  Акт відновлення Української держави від 30 червня 1941 року, за що їх відправили до концтабору. ОУН-Б, яку очолював Бандера, стала засновницею Української Повстанської Армії. 
Степан Бандера загинув від рук агента КДБ Богдана Сташинського. Той вистрілив зі спеціального пістолета в обличчя Бандері струменем розчину ціанистого калію. Сталось це у жовтні 1959 року в Німеччині.
Після розпаду СРСР для багатьох українців ім'я Степана Бандери стало символом боротьби за незалежність України.
Галина Фесюк

Святий Миколай



Святий Миколаю, не хочу дарунків, Я зовсім не хочу того, що колись - Отих загадкових, красивих пакунків... Я хочу, щоб мрії про інше збулись. Закрий наше небо своїми руками, Щоб вражі ракети не падали знов... Щоб син повернувся скоріше до мами, Щоб тут, в Україні, розквітла любов... Лікуй наші рани... бо їх не злічити, В окопи холодні неси теплоту... І дай нам терпіння усе пережити, Спини, якщо можеш, цю кляту війну! Прийди до малят, що лишились без мами, Й до тих, чий татусь не вернувся з війни... Візьми їх в обійми святими руками, Щоб дотик батьківський відчули вони... Святий Миколаю, не хочу дарунків, В нас інші бажання в ці темні часи - Ти замість отих загадкових пакунків Нам мир у торбині своїй принеси...
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
1329
попередня
наступна