Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Українець посадив квітами 40 км узбіччя траси Луцьк-Львів



Українець, заслужений діяч мистецтв України Василь Рижук, за власні кошти засадив квітами 40 км узбіччя траси Луцьк-Львів.
Чотири десятки кілометрів узбіччя траси Луцьк-Львів нині уквітчані декоративними соняхами і духмяними чорнобривцями. Автобусні зупинки на ділянці до Горохова також “в обіймах” жовтогарячих осінніх квітів.

Президент підписав Указ допомоги дітям загиблих журналістів

Президент підписав Указ про призначення стипендій дітям загиблих журналістів

2 квітня 2019 року - 15:15

Президент підписав Указ про призначення стипендій дітям загиблих журналістів

Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які загинули у зв'язку з виконанням професійних обов'язків».

Стипендія призначена Юстині Гурняк, 2012 року народження, чий батько фотокореспондент Віктор Гурняк загинув 19 жовтня 2014 року від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених у районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле Слов’яносербського району Луганської області.

Також стипендія призначена Олені Черніковій, 2014 року народження, доньці журналіста Олександра Чернікова, який загинув 22 січня 2015 року у бою поблизу Авдіївки. Олександр працював відеооператором на дніпровському «9 каналі» та у інших дніпровських ЗМІ.

https://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-priznachennya-stipendij-dityam-z-54514

Час пішов для Петра Порошенка: бути чи не бути?



Ukraine - failed state?

Люблю прислів'я Жоржа Дикого: Маю дві новини і обидві погані - з якої розпочати?
Результати першого туру виборів Президента України багатьох шокували, у тому числі і мене, хоча поклавши руку на серце, маю визнати, що передчуття чогось подібного в мене були. Є одна, пробачте на слові, бо то насправді не людина, а худобина, і є вона міністром соціальної політики Кабінету Міністрів України на ймення Андрій Рева. Я не маю бажання розгорнуто аналізувати діяльність цього виродка, результати якої вже кілька років зло спостерігав та відчував на собі й родині, а мовчки покажу на Україну з екрану ЦВКа суцільно зеленою він обурення людей на результати діяльності в першу чергу ось цього міністра. Скажу також, що коли 31-го березня я чув коло дільниці, як наші пенсіонери перемовлялися і казали одне-одному: -Треба голосувати за нашого президента! - я подумки собі примовляв: -Святі, святі люди, що терплять знущання мізерними пенсіями і все одно переживають за державу. Я горджуся своєю Львівщиною, як і Тернопільщиною, які не позеленіли, як майже вся Україна. Що там казати, якщо навіть Винничина позеленіла від злості на вихідців з її середовища земляків і Реву, і Гройсмана, і Петра Порошенка включно, який однозначно несе персональну відповідальність за нікчемну діяльність міністра соцполітики А. Реву. Для чого я це все пишу саме зараз? Тому що перед першим туром то було деструктивно, а після другого може стати неактуальним, якщо Петро Порошенко не усвідомить де він і через кого так підзалетів. Всі ті виплати і доплати мудрили Реви перед виборами спрацювали на "за", а якраз "проти", бо люди у нас вже мають гідність. Україна позеленіла від злості, а причина тому - хибна соціальна політика Уряду і Президента України, що довірили це впроваджувати такій нікчемній істоті, як Андрій Рева. Так, вони вважали його надійним перевіреним чиновником зі своєї "старої винницької гвардії", але не так сталося, як гадалося. Порошенко має усвідомити, що його кадрова політика була дуже і дуже хибною починаючи від його друга любого Саакашвілі і тою купою кревних ворогів серед депутатів у його ж фракції БПП у Верховній Раді.
Це і є дві мої погані новини для Петра Порошенка: вибори майже програні, а причина того не так у ворогах, як у "любих друзях"
Знову ж для чого я це пишу: не все є програно ще в абсолюті і шанс перемінити ситуацію існує. Невеликий, але він є. Я б підказав, але про то і вороги пронюхають, а я цього не хочу, тому промовчу. Сподіваюсь, що Петро Порошенко його сам знайде, що і стане перевіркою на його реальну політичну могутність. Три тижні на то в нього є. Вперед!

Гордасевич Богдан
2 квітня 2019 р.
Львів-Рясне

Галині Гордасевич виповнилось би 84-ри, але вона з нами



ГАЛИНА  ГОРДАСЕВИЧ

ДАТОВАНО СОВІСТЮ
***
Кажуть, що ми ображені, 
Кажуть, що ми зневірені, 
Почуття на терезах важимо, 
Розмовляємо словами сірими. 
Що забули слова червоні:
Комунізм, світова революція! 
Не обпалюють полум'ям скроні 
Наші мрії убогі та куці. 
Юнаки запустили бороди, 
А дівчата в штани залізли. 
Що ж! Давайте рахунки зводити, 
Комуністи наші залізні 
Ви, що слухали в Жовтні «Аврору», 
Що горіли чуттями святими, 
Так повірили легко і скоро 
В підлу зраду своїх побратимів! 
Розтрощили царську корону, 
Викидали ікони з порога. 
А самі, без церков і без трону, 
У шинелі воздвигнули бога. 
А кулі усі смертельні — 
Чи з Руру вони, чи з Уралу. 
І не Сталін сам, і не Берія — 
Ви своїх побратимів стріляли. 
І щоб це не вернулось знову, 
Щоб так не спіткнутись, як ви. 
Ми нікому не віримо на слово, 
Ми не віримо в правду Москви. 
1966р.

***
А я, неначе крамолу,
В душі несу,
Що площу звали Красною
Не за красу.
Лиш дурень повірить відразу,
Що тут початок землі.
... Крик передсмертний Разіна
Було чути в Кремлі.
Хай на доноси майстер
Точить перо,
Та звали Москву матір'ю
Не за добро..
Не стану критись з думками -
Вони ж не нові:
Стоїть вона, білокамінна, 
На сльозах та крові. 
Було над Москваю димно, 
Та блискучі ж слова! 
Прославилася Ходинкою 
Красуня Москва. 
А може, про це не будемо 
Замнем до пори! 
Займатися словоблуддям 
Усі ми майстри.

7.11.1967р.

***
Ой, повезли Галю темними лісами, 
Прив'язали Галю до сосни косами... 
А щоб слухала батька-матір, 
Та не рвалась в широкий світ! 
І стали біля неї сосни на варті, 
І до ніг їй послався калиновий цвіт. 
І виходили з гущавини сарни й лисиці, 
Не насмілювались ближче підійти. 
І тільки конвалія принесла росиці, 
Щоб губи зволожила в час самоти. 
Ой, Галю, Галю, сестрице Галю. 
Пройди крізь вогонь, крізь смертельну муку. 
Брате мій вірний, темненький гаю, 
Не видай нікому пекучого смутку. 
В темному гаю вогонь догорає, 
Сосни застигли годиною пізньою. 
Всі смутки та болі серце вбирає, 
Щоб потім зробити їх власною піснею. 

11.11.1971р.

***
Сказали птиці: літати доволі! 
На десять років позбавили волі. 
Досить з вітром в піжмурки грати! 
Кинули птицю за мури, за грати! 
А якій літалось, а як їй любилось... 
Ах, як її серце у розпачі билось! 
Роки пройшли. Змінилась погода. 
На птиць, щоб у клітках, минула мода. 
Прийшли урочисто, з щемом у серці, 
Під бурхливі оплески відчинили дверці 
— Злітай, птице, у чисте небо! 
Глянь, як довколо весняно, травнево! 
Співай пісні, вий гнізда із рути, 
Лише... узгоджуй свої маршути. 
А птиця за дверці ступила несміло. 
А птиця крилами змахнула невміло. 
Ох, пізно ти, доле, двері відкрила! 
Бо де ж полетіти, як всохли крила.

23.01.1965р.

***
Хочете — приймайте на віру, 
Що зі мною вчинили:
Зняли з мене шкіру 
Та й вичинили, 
Та й пошили чоботи, 
Чоботи на рипах, 
Та й сказали: — Чого ти 
Холодна, як риба? 
Взувай-но на ніжки 
Та вшквар гопака. 
Та ну ж, не маніжся! 
Ач, горда яка!
... Ну що ж. Станцюю. Гаразд. 
Бог дасть то в останній раз.

8.07.1963р. Москва

***
Для мене "культ"- не абстрактне поняття,
Не історія, стара, як легенда.
Для мене "культ", коли хочете знати,
Це молодість, за гратами проведена.
Це не розмова, коли робити нічого,
Не запізнілі жалі та зітхання,
Це - мої вірші на столі у слідчого
Про першу весну і про перше кохання.
Липи розквітлі вливаються в вікна.
Вальс із парку кличе до танцю.
А я ось зараз признатись повинна...
А в чому ж я, власне, повинна признатися?
Для мене електрика - не світла озерця,
Що їх ліхтарі розливають у темряві ночі.
Вона мені стала пороком серця,
Ранніми зморшками підкреслила очі.
Це, може, не має великого значення
І в історії ніяк не позначиться, 
Та коли у дівчат були перші побачення,
Коли їм хлопці почали всміхатися,-
Я заповнювала блоки бетоном,
Я розвантажувала баржі з цементом.
Я дуже пізно познайомилась з капроном
І ще пізніше - із перманентом.
Та якби до мене з'явилась фея 
Що може виконати прохання кожне, 
Я б не стала просити в неї 
Забрати в мене життя тривожне. 
Я б не схотіла прожити по-іншому 
Жодного дня, ані жодної хвилі. 
Всі мої дні, у минулому лишені, 
Шрами на серці моїм залишили. 
Тільки якби не минуле, не пройдене, 
Не було б і мене ось такої, як зараз. 
Я бережу свої згадки, як ордени, 
Найстрашніша із зрад - це себе зрадити. 
І якщо я все це разом з країною 
Змогла перетерпіти і подолати, 
Значить, стала я мудрою, 
Значить, стала я сильною, 
Значить, в світі ще мушу зробити багато. 

1964р.

***
Межи мною і вільним світом 
Були дроти, в п'ять рядів натягнені, 
І з вишок, суворо і непривітно, 
Дивились хлопці, в форму одягнені. 
Та якби до мене з'явилась фея, 
Що може виконати прохання кожне. 
Я б не стала просити в неї 
Забрати в мене життя тривожне. 
Я б не схотіла прожити по-іншому 
Жодного дня, ані жодної хвилі. 
Всі мої дні, у минулому лишені, 
Шрами у серці моїм залишили. 
Тільки ж, якби не минуле, не пройдене. 
Не було б і мене, а була якась інша. 
Я бережу свої згадки, мов ордени. 
Від себе відмовитись - зрада найгірша. 
Я знаю: майбутнє в нас буде погоже, 
Неправда і зло відійдуть у минуле. 
Тільки забути його я не можу, 
Не вимагайте, щоб я все забула.

1964р. 
Донецьк, Макшосе 23/41 
Гордасевич Галина Леонідівна
(так датовано у рукописі)

***
Коли на губи мої сходить важка німота, 
Така німота, що мовити слово несила, 
Прийди до мене, давня пісня проста, 
Що мама співала, коли ще під серцем носила 
Про чисте поле, про синє море, 
Про червону калину з темного лугу, 
Про силу козацьку, що ворога зможе 
Та про гірку материнську тугу. 
Щоб в полі лунало, щоб в небі бриніло, 
Щоб підступало сльозами до горла. 
За хвилю слова — роки мовчання. 
Я згодна, доле, на таку плату. 
І тільки потім довгими ночами 
Над чужею піснею сиджу і плачу.

11.07.1972р.

***
Не можу про Вкраїну патетичним тоном
І в екстазі солодкім не завмираю.
Колись я тягала носилки з бетоном,
А зі мною - Розенберг Рая.
Були обом безрадісні ночі,
Пересилки, "параші", етапи, 
І в час перевірок на грудях дівочих
Чужі безсоромні лапи.
Трагічне в життя нашого повісті
Було на кожній сторінці.
А між тими, хто нас стеріг по совісті,
Були свої, українці.
І що ви розводите мені теорії
Про засилля жидівське всюди!
Той, хто бачив тюремні зорі,
Довіку їх не забуде!
Хай інший копається в історії гної,
Між покидьками кривди дрібні збирає,
Та я пам’ятаю: носилки зі мною
Носила Розенберг Рая!

1966 р.
(дуже прошу публікувати цього вірша, бо Галина Гордасевич мала тривалі міцні дружні відносини з Абрамом Кацнельсоном та білоруським літератором Олександром Роземблюмом, і взагалі була противником всіляких етнічних фобій - Богдан Гордасевич

НА ЖАЛЬ ЗА 10 МИНУЛИХ РОКІВ НІХТО НЕ ОПУБЛІКУВАВ ЦЬОГО - 20.03.2012)


ТОЧНО ДАТОВАНИЙ ВІРШ

Цей вiрш я написала двадцять п'ятого лютого
Тисяча дев'ятсот шiстдесят сьомого року.
Я точно датую його, бо все мене лають,
Що нема в моїх вiршах ознак часу.
Кажуть, такi вiршi могли бути написанi
І сто, i двiстi, i триста рокiв тому.
Кажуть, такi вiршi можуть бути написанi
І через сто, i двiстi, i триста рокiв.
Але хiба я винна, що триста рокiв тому
Жiнки плакали, коли їх залишали кохані?
Я не думаю, що через триста рокiв
Вони будуть цьому радiти.
Але хiба я винна, що триста рокiв тому
Люди боялися смертi?
Я не вiрю, що через триста рокiв
Вони будуть чекати смертi, як визволення.
І хiба я винна, що триста рокiв тому
Зраду карали смертю?
Я не вiрю, що через триста рокiв
Зраду вважатимуть доблестю.
Простiть мене,
Що я схожа на своїх прадiдiв.
Простiть мене,
Що я схожа на своїх правнукiв.
Бо ж я - та ланка,
Що з'єднує минуле з майбутнiм.

ЗАПОВІТ

Коли помру, - колись таки помру, -
Хоч вірю, що це станеться нескоро, -
То дайте спокій сивому Дніпру, 
Де кручі і високі осокори. 
На Личаківський також не несіть:
Там надто пишно і, до того, тісно.
Ні-ні, не хочу! Навіть не просіть!
Сказала так - хай оуде нині й присно.
На цвинтарі малому схороніть, 
Де хрестики і написи наївні. 
Нікому йти туди не бороніть, 
Нехай то будуть кози або півні. 
Вони зчиняти бійки мастнйи, 
І я малою трохи їх боялась.
Ага, ще напис напишіть такий:
«Жила. Любила. Плакала. Сміялась.»

Краще талановитий паяц, ніж злодій!!!

  • 01.04.19, 12:32
Порошенко торік заробив у 100 разів більше ніж у 2017 році
18896 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
Понеділок, 1 квітня 2019, 10:08

За минулий рік президент Петро Порошенко задекларував 1,56 мільярда гривень доходів, а у 2017 році він задекларував всього 16,3 мільйона гривень доходів.

Про це свідчать дані його декларації за 2018 рік.

Зокрема, Порошенко є кінцевим бенефеціаром близько 100 підприємств. 

За минулий рік він задекларував 336 тисяч гривень заробітної плати та більше 1,505 мільярда гривень дивідендів.

У банках Порошенко зберігає більше 61 мільйон у доларах, понад 2 мільйони у гривні, 7 тисяч у євро та 8 тисяч у фунтах, а готівки у президента - 60 тисяч гривень та 21 тисяча у доларах. 

Водночас гарант у 2018 році витратив 481 тисячу гривень на комунальні послуги та 121 мільйон на рекламу.

Також Порошенко заплатив майже 40 мільйонів податків та віддав на благодійність 21,7 млн гривень.

Крім того подружжя Порошенків задекларувало нерухомості та земельних ділянок на 77,5 мільйона гривень.

Водночас у декларацію за 2017 рік Порошенко загалом вніс 16 мільйонів 303 тисячі 874 гривні доходів.

У власності Порошенка колекція творів мистецтва.

Президент задекларував Mercedes-benz 2010 року випуску та автомобіль дружини Jaguar 2018 року випуску, автівки коштували подружжю близько 900 тисяч гривень.

Також у президента є кілька коштовних годинників від Hublot, Breguet, Patek Phillip.

Дружина президента Марина Порошенко має коштовності від Cartier, Carrera y Carrera, Dior, Leo Pi33o, Damiani, а також годинник від Hublot. Крім того у першої леді є чорна норкова шуба від Rinoi та кожушок із соболя Simonetta Revizza та кілька дорогих сумочок.

У штабі Порошенка пояснили, що сума доходу, яку задекларував президент, настільки виросла, тому що він 3 роки не отримував дивідендів від підприємств, кінцевим бенефіціаром яких є, а зазначена сума є доходом за весь цей час.

"Мільярд 105 мільйонів гривень надійшли від Rotshschild Trust (Schweiz) AG, що підтверджує, що передача "Рошену" в довірчу власність і реальне відсторонення Порошенка від впливу на корпорацію – доконаний факт", - заявив речник передвиборчого штабу Порошенка Олег Медведєв.

Нагадаємо:

  • Серед кандидатів у президенти найбільше на кампанію витратив діючий президент Петро Порошенко - 415 мільйонів гривень, що є рекордним у гривневому еквіваленті в історії президентських виборів в Україні. На другому місці Юлія Тимошенко, на третьому - Володимир Зеленський.
  • 31 березня відбувся перший тур виборів президента України. Після підрахування 67,82% бюлетенів лідирує Володимир Зеленський - 30,45%, на другому місці Порошенко - 16,22%.

Хіт Путін – ху*ло відзначає п’ятирічний ювілей

Хіт Путін – ху*ло відзначає п’ятирічний ювілей: відео першого виконання
Пісні Путін – ху*ло виповнилося 5 років: відео
Пісні Путін – ху*ло виповнилося 5 років: відео / Фото з відкритих джерел
УСІ НАЙВАЖЛИВІШІ НОВИНИ ЗА 5 ХВИЛИН

У щоденній ексклюзивній розсилці 24 каналу

Відомий хіт про президента Росії "Путін – ху*ло" вперше виконали 5 років тому, 30 березня 2014 року, в Харкові. Пісню вигадали і виконали вболівальники футбольного клубу "Металіст" на спільному марші з фанами "Шахтаря".

Мирний марш розпочався на площі Конституції та тривав до стадіону "Металіст". 


Учасники йшли з українськими прапорами і димовими шашками. Перед початком заходу вболівальники заспівали гімн України, а потім пішли до стадіону з величезним банером "Єдина країна", скандуючи: "Героям слава!" Тоді ж, під час ходи, лунала пісня "Путін – ху*ло".

Дивіться відео першого виконання пісні "Путін – ху*ло" у Харкові:

Текст пісні – це римейк старої пісні уболівальників "Металіста" про екс-президента ФФУ Григорія Суркіса. Принаймні так стверджує Максим "Ковбой" – лідер угруповання харківських футбольних фанів Free Land Ultras."Це – стара кричалка харківського "Металіста" часів ворожнечі Суркіса з Ярославським (президентом ФК "Динамо" з екс-власником "Металіста"). Тільки замість Путіна там був Суркіс. Ярославський його недолюблював", – розповідав Максим "Ковбой".Через російську агресію пісня стала дуже відомою, отримала низку обробок і варіацій та стала інтернет-мемом.