Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Вибори Президента України 2019 і «феномен блазня»


Вибори Президента України 2019 і «феномен блазня»



Проблема перша і найголовніша для України знаходиться поза її межами, а саме в Російській Федерації, де панує переконання, що Україна, як територія, та все її населення є їх особистою абсолютною власністю більше навіть за нікчемний Крим і ще більш нікчемний шматок Донбасу. Не просто саме пособі здеградоване імперським снобізмом керівництво Рефії, але величезна маса простолюду там вважає Україну своєю невід’ємною часткою. Тобто зміна когось персонально на посаді вищого керівництва чи в РФ, чи в Україні не змінить самої проблеми, яка набула на цей час прихованого міждержавного воєнного конфлікту. Офіційно ніякої війни немає, оскільки керівництво РФ намагається будь що зробити винуватими українську сторону за сценарієм війни 2008-го року з Грузією. Для нас тим більше безглуздо оголошувати офіційно війну Рефії, що дасть змогу ЗС РФ застосувати весь свій військовий арсенал включно до ядерного. Висновок напрошується невтішний: війну для України можна припинити тільки одним шляхом повної і безумовної капітуляції до стану колишньої УРСР, або і сучасного Криму. Навряд чи це можливо для України за най-найзрадливішої влади, як і можливий розвал-деінтеграція РФ ситуації не змінить, оскільки відбудеться мультиплікація різноманітних Кадирових тощо. Можуть навіть Крим повернути і з Донбасу забратися, але агресії як такої то не припинить. Тому для України надовго є і буде головною тема «Si vis pacem, para bellum» (хочеш миру – готуйся до війни) без інших варіантів. А в НАТО чи без – то нюанси.
Наступна актуальна тема, що однозначно пролонгація терміну президентства Петра Порошенка означає стабільність і визначеність ситуації в Україні, а обрання будь-кого іншого навпаки буде поверненням до стану соціально-економіно-політичної турбулентності та невизначеності. Історична практика доводить, що ідеально хорошої для всіх влади не існує, отож варто цінувати те, що маємо. Тому особисто я волів би отримати в першому турі перемогу Петра Порошенка десь 53-55%, а щоб другим став блазень Зеленський і тим відшмагав весь наш зарозумілий політикум. Не хотілося, щоб у другому турі опинилися ці ж обоє, бо то для країни стає приниженням, коли потужний політик перемагає блазня, або й навпаки – не перемагає. Я, принагідно зазначу, не бачу великої трагедії у перемозі блазня, оскільки це просто призведе до самоліквідації посади Президента в Україні. Вплив Порошенка є багато в чому харизматичний, а не посадовий, тому Зеленському дістанеться варіант стану за президентства Віктора Ющенка у вигляді якоїсь формальної влади і нема на то ради. Україна пережила вже стільки, що блазень як президент не є проблема, хоча термін «псевдо-держави» Україна тим посилить в Світі однозначно на радість кремлівській наволочі.
Зате ми маємо в тому всьому одну головну позитивну якість: демократія в Україні вже реально існує, оскільки ніхто не може передбачити можливий підсумок президентських виборів 2019-ть. Ніхто! І це чудово! А ще чудово, що проявився в українському політикумі так званий «феномен блазня». В принципі, в політиці таке явище не є новим і ми знаємо офіційного блазня в російській політиці Жириновського, а в нас цей варіант приміряв політик Олег Ляшко з вилами та іншими чудасіями, але з інтелектом в нього явно слабенько, бо тато явно не юрист. Просто блазень Зеленський абсолютно до цього часу в реальній політиці не заявлявся і це його дебют, причому феноменальний. Чому так? А тому що як сама природа політичного дійства має в основі своєрідну гру правдоподібно брехати, так і природа гумору є викривальна і побудована на правді, що і створює смішну колізію. Буквально кожен анекдот є викривальна правда в ситуативному оформленні. Правда – це головна тема в кожного блазня! І ще одна важлива риса для блазнів, які часто є досить розумні люди, але щоб публіка веселилась, блазень робить все, щоб присутні люди почували себе розумнішими за нього. Тобто від блазня ми чуємо реально правду і при тому почуваємо себе розумними людьми зі значно завищеною самоповагою.
Тепер порівняйте з політиками, які навпаки брехню намагаються різними викрутасами подавати за правду і ще й тішаться, коли їм це вдається: - От ну не лохи? – повірили! Друга постійна річ для політика є переконання, що він розумніший за інших людей, тому дуже часто вони виступають перед публікою, неначе перед тупими і нерозумними істотами. Беруться пояснювати прості думки і відомі всім теми неначе роблять неймовірне відкриття, а насправді просто маніпулюють всім тим. Коли політик справді розумна людина, то це спрацьовує, але коли це чмо типу Ромчика Безсмертного і йому подібних, то окрім огиди жодного іншого відчуття то не викликає. Люди плюються і відвертаються, бо розуміють нікчемність таких політиканчиків, а ті в свою чергу ображаються на «тупість людську», бо їх не розуміють і не оцінюють належно. В тому і справа, що люди все розуміють! І належно оцінюють наявністю відсутності голосів підтримки. Фактично саме феномен блазня Зеленського вказав всім українським політикам хто вони є насправді в очах українського народу, бо як кажуть: все пізнається у порівнянні. Ось і маємо з чим порівнювати. До речі, я несподівано дізнався, що най об’єктивніший рейтинг політиків є ставки у букмекерів на їх перемогу. Там дійсно максимально наближено до правди, хоча і не на всі 100% також.
Я вдячний блазню Зеленському, що він як в тій інтермедії маріонеток веселун Арлекін відлупцював дрючком весь зажерливий дурнуватий політичний бомонд України. Водночас тільки недолугий не знає, що Зеленський є ставлеником з Рефії. В Кремлі взагалі якась пошесть на просування блазнів на владні посади в різних країнах: там їх Земан, а там є їх Орбан, там чмо Додон, ще й за вар’ята Трампа цілком їх заслуга, а зараз українцям Зеленського підсувають. В світових ляльководів бавляться, кремлівські падли.
Щоб не завершувати допис на поганому я розповім суто наш український політичний момент: знайомий критикує Порошенка і хвалить іншого кандидата, а його питають про докази щодо критики і він посилається на матеріали журналістів, але тоді йому закидають, що і проти його кандидата є публікації негативного змісту і тут він видає шикарну неспростовну тезу: проти Порошенка чесні журналісти розслідують, а проти його кандидата всі журналісти підкуплені владою. І що тут відповісти маєш? Логіка безапеляційна і непробивна. Такі ми є. Але на цьому історія не завершується: дещо потім цей самий знайомий зізнається, що буде на виборах спостерігачем від того самого нелюбого йому Порошенка. Я поцікавився, що то він хоче викрити можливі фальсифікації з того боку, але відповідь була щиро українська: - Ні, там більше платять і гарантія більша, а то Юля як програла в другому турі – нікому не заплатила. Далі знову неспростовний аргумент: - То все наші гроші! Накрали! Класика жанру і «no comment»
І якщо зайшлося про фальсифікації на виборах, то уявіть мізансцену, коли поліціянт бігає вночі вулицею і кричить, щоб люди виходили, бо ось там грабують і вбивають. Люди резонно вкажуть йому, що а ти нащо тоді? Хто є тут поліцейський? Хто має битися зі злочинцями, як не він, бо ж то і є його призначення. Аналогічно це стосується щодо політиків, що приймають участь у виборах, але при тому галасують про можливі фальсифікації. Гей, Йоськи, якщо ви не знаєте, то варто підказати, що взаємоконтроль всіх учасників у виборах і є головним запобіжником від фальсифікацій. Ще самі виборці непродажні й спостерігачі від громадських організацій для контролю чесних виборів потрібні, як і екзит-поли. Але коли всі свідомо займаються фальсифікаціями і тільки змагаються, хто кого більше обдурить, то це не вибори, а їх профанація та фікція. Як і переможець не є легітимною владою. Тільки чесні вибори творять правдиво легітимну владу! Навіть якщо то буде блазень. Значить такою є воля більшості народу. І крапка.

Богдан Гордасевич
22 березня 2019 р.
Львів-Рясне
21:43 22.03.2019

фанатам кунілінгуса шоколадних яєчок!!!

  • 22.03.19, 13:10
Порошенко активізувався на ТБ: платить за рекламу по 5 млн на добу
786 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
П'ятниця, 22 березня 2019, 12:51

Президент Петро Порошенко збільшив присутність на телебаченні від початку передвиборчої агітації і за два місяці 2019 року витратив на рекламу 55 мільйонів гривень.

Про це 22 повідомляє громадський рух ЧЕСНО.

У русі відзначають, що обсяги телереклами Порошенка постійно зростають. Зокрема, торік на українських телеканалах вийшли в ефір 4,3 тисячі роликів з рекламою Порошенка, а з 31 грудня 2018 року — ще близько 3,3 тисячі.

Крім того, приблизно 230 мільйонів Порошенко витратив на телерекламу 2018-го та протягом перших двох місяців 2019 року, що у 2,5 рази більше, ніж коштувала вся кампанія Порошенка 2014 року.

Відповідно до розцінок телеканалів, за перший квартал 2018-го на рекламу в Порошенка мали б витратити щонайменше 29 мільйонів гривень.

 

"Найбільше в Порошенка заплатили ТРК "Україна" Ріната Ахметова. Там за секунду реклами у прайм-таймі в будні правлять до 5 658 гривень. Тобто ролик тривалістю 30 секунд коштує майже 170 тисяч, а хвилинний — до 400 тисяч з урахуванням податків", - повідомляють у ЧЕСНО.

За 2018 рік ТРК "Україна" мали б отримати від Порошенка близько 87 мільйонів гривень за понад 400 роликів, а 2019-го — ще майже 17 мільйонів за більш ніж 100 рекламних роликів.

Відзначається, що з травня-червня 2018 року активність Порошенка на телеканалах знизилася та збільшитись у середині літа. Нова хвиля реклами від президента розпочалась у листопаді та триває досі.

 

За результатами моніторингу, до початку виборчої кампанії реклама Порошенка коштувала приблизно 175 мільйонів гривень, а від початку 2019 року до 1 березня на телерекламу витратили понад 54 мільйони гривень.

Наразі загальна вартість телереклами Порошенка від початку 2018-го доходить до 240 мільйонів гривень.

 

Найактивніше транслювання реклами починається в лютому, а пік зафіксували на початку березня.

"3 березня покази 242 роликів на центральному телебаченні мали б коштувати Порошенку приблизно 5,6 мільйона гривень", - зазначають у ЧЕСНО, посилаючись на результати моніторингу та офіційні розцінки телеканалів.

Також відзначається, що найімовірніше, як і на минулих виборах, Порошенко самостійно профінансував власну кампанію.

 

У 2014 році на вибори Порошенко офіційно витратив 96,5 мільйона гривень.

Крім того у русі вважають, що під виглядом соціальної реклами, Порошенко агітував за себе.

Громадський рух повідомив, що підготував матеріал за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" в межах проекту "Моніторинг та верифікація витрат партій на політичну рекламу на телебаченні".

Читайте також: Що треба знати виборцю про Петра Порошенка

Нагадаємо:

  • Вибори президента відбудуться 31 березня, участь в них візьмуть 39 кандидатів

фанатам кунілінгуса шоколадних яєчок!!!

  • 22.03.19, 11:33
Луценко збрехав, коли звинувачував Йованович – ЦПК
5132 ПЕРЕГЛЯДИ
 
П'ятниця, 22 березня 2019, 10:33

Центр протидії корупції заявляє, що генпрокурор Юрій Луценко сказав неправду, коли заявляв про нібито передачу йому послом США Марі Йованович списку "недоторканих".

До такого висновку ЦПК дійшов після аналізу листа, яким Луценко підтверджував свої слова. 

"Це єдиний документ, який надав журналістам генпрокурор на підтвердження своїх слів про так званий список "недоторканих". Однак підписаний він був ще задовго до призначення Марі Йованович і стосувався сфабрикованої справи, що свого часу визнавав і сам Луценко", - йдеться в повідомленні. 

 
 

Мова йшла про кримінальне провадження за фактом нібито розкрадання коштів Центром протидії корупції, яке 16 березня 2016 року розпочав так званий департамент Кононенка-Грановського.

Тоді слідчі шукали 4,4 мільйона доларів коштів американських платників податків, які, за їхньою версією, мали піти на реформу ГПУ. У ЦПК запевняють, що ніяких коштів навіть не отримували.  

"ГПУ на той час не хвилювали факти відсутності будь-яких претензій з боку уряду США щодо зникнення коштів американських платників податків в Україні. Оскільки ЦПК ніколи не займався реформою прокуратури, це кримінальне провадження було банальним незаконним приводом для слідчих отримати доступ до банківських рахунків, операцій, фінансових і бухгалтерських документів організації", - йдеться в повідомленні.

У ЦПК додали, що 4 квітня 2016 року заступник голови місії посольства США Джордж Кент надіслав листа заступнику генпрокурора Віктора Шокіна Юрію Столярчуку від імені тодішнього посла Джеффрі Паятта із роз’ясненням щодо фейкової справи щодо розкрадання коштів на реформу ГПУ.

"Саме цей лист і передав американським журналістам Луценко у березні 2019 року", - відзначають антикорупціонери.

У ЦПК додали, що навіть після цих офіційних підтверджень від американського уряду про те, що жодні кошти не зникали, ГПУ все одно ще отримала 11 ухвал про тимчасовий доступ до документів організації, її контрагентів та донорів.

А Столярчук навіть планував допитати у цій справі тодішнього посла Джеффрі Паятта.

Антикорупціонери нагадали, що Луценка призначили на посаду генпрокурора 12 травня 2016 року і в той же день у Верховній Раді, він заявив, що справи проти ЦПК є "настільки дебільними, що вони просто ганьблять Генеральну прокуратуру України".

30 травня 2016 року справу в ГПУ закрили через відсутність складу злочину.

Марі Йованович приступила до обов’язків посла США в Україні 29 серпня 2016 року.

"Тобто перша зустріч посла Йованович з генпрокурором Луценком не могла відбутися раніше 29 серпня 2016 року, коли "дебільне" кримінальне провадження, яке "ганьбить Генеральну прокуратуру України" вже було закрите", - підсумували в ЦПК.

Нагадаємо: 

  • Раніше генпрокурор Юрій Луценко в інтерв'ю виданню The Hill заявив, що посол США в Україні Марі Йованович дала йому список людей, яких попросила "не переслідувати".
  • Також Луценко заявив, що розслідує втручання з України у вибори в США на користь Клінтон.
  • 22 березня представник Державного департаменту США на запит "Української правди" відповів, що заяви генпрокурора Юрія Луценка про те, що посол США в Україні Марі Йованович нібито дала йому список людей, яких попросила "не переслідувати", неправдиві.
  • 14 березня народний депутат Борислав Розенблат, який є обвинуваченим у так званій "бурштиновій справі", оприлюднив запис, на якому людина із голосом директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситникарозповідає, що допомагала кандидату у президенти США Гілларі Клінтон під час виборів у 2016 році.
  • 31 травня 2016 року народний депутат Сергій Лещенко оприлюднив дані, що свідчать про виділення Партією регіонів великих сум на діяльність партії "Наша Україна" і Комуністичної партії, а також для роботи Центральної виборчої комісії в 2012 році.
  • У документах також був американський лобіст і політтехнолог Пол Манафорт, який був вимушений піти з передвиборчого штабу кандидата в президенти США Дональда Трампа через скандал з "чорною бухгалтерією".
  • У жовтні 2017 року Окружний адмінсуд Києва відкрив провадження за позовом нардепа Борислава Розенблата до директора НАБУ Артема Ситника та до нардепа від БПП Сергія Лещенка. Він звинувачував їх у розповсюдженні матеріалів справи для впливу на вибори президента США.
  • У грудні 2018 року Окружний адмінсуд Києва визнав протиправними дії Ситника і Лещенка щодо розголошення інформації щодо Пола Манафорта.
  • 7 березня суд у США дав екс-політтехнологу Партії регіонів і керівнику виборчої кампанії Дональда Трампа Полу Манафорту 3,9 років в'язниці за шахрайство.
  • 13 березня американський суд засудив Манафорта ще до 3,5 років за скоєння ним низки злочинів – відмивання грошей, перешкоджання правосуддю, неповідомлення про лобістську роботу, яка принесла йому десятки мільйонів доларів протягом більш, ніж десяти років.
  • У цілому після вироків двох судів Манафорт отримав 7,5 років в'язниці.

Останнє слово бранця Кремля Павла Гриба

Останнє слово бранця Кремля Павла Гриба на судових дебатах: ФСБ – бандити і вбивці

Павло Гриб – український політв'язень Кремля
Павло Гриб – український політв'язень Кремля / hromadske.ua


Український політв'язень Павло Гриб виступив зі своїм останнім словом у Ростові-на-Дону на судових дебатах. Його обвинувачують у "схилянні до теракту" росіянки Тетяни Єршової. Та Гриб відкидає звинувачення, а натомість вбивцями і бандитами називає співробітників російської ФСБ.

"Уперше мені випадає така нагода – сказати своє слово. Останнє слово. І я б хотів нарешті розказати все, як було насправді", – сказав Гриб. Про це розповіло "Громадське". Відбулося це у четвер, 21 березня.

Читайте також: Усім полоненим українським морякам у Росії призначили психіатричні експертизи

Павло Гриб не визнав обвинувачень, які висунула ФСБ (Федеральна служба безпеки) Росії. Бо "вони – бандити та вбивці". 

Усім українським патріотам, яких незаконно та насильницьки утримує Росія, Павло побажав з гідністю пройти полон – "по правді й совісті".

А завершив свій виступ словами "Слава Україні!" та "Слава українській нації!"

Рішення у справі суд повинен оголосити 22 березня об 11 годині.

Хто такий Павло Гриб?Це український політв'язень, якого росіяни захопили в Білорусі у серпні 2017 року. Це трапилося у місті Гомель, куди Павло Гриб приїхав на зустріч з Єршовою, яку вважав своєю подругою. Та насправді це була спецоперація силовиків РФ, Павла викрали й перевезли до Краснодарського краю, де й ув'язнили.

Нагадаємо, дебати розпочалися зранку 21 березня. Павло Гриб виступав у суді українською мовою і називав свою справу не інакше як "політичною", а також скаржився, що почуває себе погано, але йому не надають допомоги. Тим часом російські прокурори вимагають визнати Гриба винним і присудити йому 6 років ув'язнення.