Якби вибори відбулися у наступну неділю, то понад 50% виборців не знали б, за яку партію або кандидата в президенти України проголосувати, взагалі не мали б намірів брати участь у виборах або проголосували б проти всіх. Про це свідчать результати опитування, яке GfK Ukraine здійснила у січні 2011 року. При цьому 54% громадян переконані, що сьогодні країна рухається неправильним шляхом, а 55% населення України не довіряють президенту України Віктору Януковичу. Така ситуація спостерігається в усіх регіонах України. Зокрема у Києві 65% виборців не визначилися з партією, за яку могли б проголосувати, взагалі не мають намірів брати участь у виборах або планують проголосувати проти всіх. В Північному регіоні цей показник становить 58%, Східному – 55%, Центральному – 53%, Південному – 48%, Західному – 41%. Нагадаємо, що за даними опитування КМІС, президентський рейтинг Януковича лише за останні чотири місяці впав на 12,5 п.п. - із 29,4% до 16,9%. Аналогічне зниження зафіксовано і в Партії регіонів — із 28,5% до 16,8%. Дуже близькі за масштабами зміни відбулися й у Південному регіоні, де поширеність позитивних оцінок політики влади скоротилася від 68% до 18%, а поширеність негативних — зросла від 11% до 45%. http://www.dt.ua/online/articles/76994#article ======= Динаміка росту рейтингів показує, що підтримка Юлії Тимошенко не перевищує 15% і не має тенденції до збільшення. Дещо покращується рейтинг Яценюка - біля 8% Що ж до решти опозиційних угруповань, то їх показники потрапляють у зону статистичної похибки - 2-3%. Це говорить про те, що народ України дозрів до того, щоб змінити чинну владу, але наразі немає альтернативи.

Що таке реальна боротьба

Потенційних кандидатів у депутати по мажоритарним округам можна умовно поділити на 4 групи: "провладні", "опозиціонери", "псевдоопозиціонери", "одинаки" (сюди входять регіональні лідери, шукачі недоторканності, "відставники" і тому подібні).

Зрозуміло, що найкомфортніше можуть почуватися провладні висуванці. На них працюватиме відточена місцевими виборами машина адмінресурсу (а попереду ще півтора року!). Представники "опозиції" перебувають у найскладнішій ситуації. Проти них варто очікувати застосування ще більш жорсткіших методів боротьби, аніж це було на місцевих виборах.

Йдеться, як про перешкоди в реєстрації, зняття із перегонів, перешкоди в зустрічі із виборцями, відверті фальсифікації протоколів, тиск на спонсорів, близьких та рідних тощо.

Що стосується "псевдоопозиціонерів", то для частини із них вготована роль "розпилювача" опозиційного електорату. Але в особливо проблемних регіонах (зокрема, на Галичині) їх завданням буде перемога, щоб потім поповнити ряди провладної команди в парламенті.

Серед ризиків для таких кандидатів варто відзначити той факт, що їм, як мінімум, доведеться боротися із справжніми опозиціонерами.

Четверту умовну групу складають "одинаки". Серед інших йдеться про регіональних лідерів, котрі "окучуватимуть" відомий їм округ. Це можуть бути і "проблемні" мери, котрі не можуть реалізуватися на своїх посадах та переможені на останніх місцевих виборах та інші.

Серед їхніх переваг: впізнаваність, можлива недооцінка опонентами, їм немає потреби боротися за показники для партії, що дає можливість повністю зосередитися на особистих виборах.

Балотуватимуться в парламентарі і просто шукачі депутатської недоторканості. Запорука успіху Повернення до виборів на мажоритарній основі дає охочим стати депутатом нові можливості.

При цьому існує низка ризиків, на які, як правило, не звертають уваги. Мажоритарні вибори – це боротьба не стільки абстрактних ідей, скільки конкретних людей.

В Україні зросло ціле покоління амбітних політиків, котрі вміють спілкуватися із виборцями лише через телевізор.

Але часто забувають той залізний аргумент, що атмосфера політичних телешоу так само далека від реальних зустрічей з "живими" виборцями, як реальний боксерський бій на рингу від гри на "Playstation".

В силу суб’єктивних та об’єктивних причин такі політики просто відірвані від реального стану речей в суспільстві, яке обрало їх нардепами "втемну".

Час віртуальних виборчих кампаній за списками минув остаточно.

Багато потенційних кандидатів живуть ілюзією, що зайшовши в той або інший округ за 2-3 місяці до виборів і вклавши круглу суму грошей, можна легко перемогти.

Насправді таку розкіш можуть дозволити собі або політики першого ешелону (яких не більше півтора десятки), або кандидати, на яких системно працює весь адмінресурс.

Але, як показує практика, навіть адмінресурс не гарантує перемоги.

Всі ці фактори свідчать про те, що потенційний кандидат, який реально хоче стати депутатом, повинен готуватися до виборів заздалегідь. Фактично уже зараз.

По-перше, варто обрати потенційний округ і почати роботу в ньому до появи там основних конкурентів. По-друге, треба провести переговори із політичними силами на випадок відсутності права самовисунення.

По-третє, провести соціологічне дослідження, яке виявить проблеми округу, потенційних суперників і образ ідеального депутата. По-четверте, добрати команду для агітаційної мережі і членів комісій. По-п'яте, попрацювати на впізнаваність і створити експертний і журналістський пул.

І, по-шосте, негайно почати розробку стратегії для майбутніх виборів.

Це дасть можливість не тільки частково або повністю нівелювати існуючі ризики, але й значно здешевить вартість проведення кампанії.

За підрахунками фахівців, вступ в кампанію за півроку до виборів порівняно із стартом за рік збільшує її вартість в 2 рази, а за 3-4 місяці до виборів – в 4-5 разів.

Правильно увійти у виборчу кампанію і розподілити ресурси – ключовий чинник перемоги на наступних виборах. А політична цінність перемоги саме у мажоритарному окрузі очевидна.

Такий депутат набирає вагомі бали в очах своєї політичної сили, а також має опору для політичного майбутнього, враховуючи наявність виборців, які підтримали саме його, а не політичну силу.

Це також відмінний майданчик для старту нового проекту.

Тарас Березовець, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications, Ярослав Макітра, партнер компанії, для УП

Я давно не ездил на наших поездах, иногда их заменяли автобус, иногда автомобиль. В субботу мы с семьей решили навестить родителей - выбрали удобный поезд, его главное удобство заключалось в постоянном наличии билетов, скорости и дневном времени следования. В кассе меня ошарашили - билетов нет. Я подошел к проводнику "просится", он направил меня к начальнику поезда. В итоге мы приехали в пункт назначения недорого и в купе. Лично мне от этого вояжа одни выгоды - больше комфорта и меньше трат. Но вот интересный момент с нами ехала россиянка, которая тоже попав с ситуацию отсутствия билетов заплатила 400 грн за поездку в купе с двумя детьми, причем ехала она от "конечной" и до "конечной". Ее предупредили, что будут подсаживать таких пассажиров как мы - дневных, спать никто не будет. Год назад были именные билеты и электронные табло на крупных вокзалах, где показывалось наличие мест. А теперь мест нет, но можно "попроситься". Причем видно, что в поездах для этого выделяются "мощности" и все проводники централизованно направляют к начальнику поезда. Я не сомневаюсь, что это система "маленьких ручейков", которые питая участников процесса сливаются в мощную реку, которая в итоге направляется к руководству страны. Но, что меня поразило больше всего, это объявление на Сумском вокзале с призывом не покупать билеты у неизвестных лиц. Но дело в том, что таких лиц у нас на вокзале отродясь не было (в смысле нелегальных продавцов билетов). Я это воспринимаю, как объявление о том, что на вокзале есть нелегальные продавцы билетов и намек гражданам на способ решения проблемы при 100% отсутствии билетов.   И как будто бы я только выиграл от данной ситуация, я проехался за меньшие деньги с большим комфортом. Но из этих денег не платятся налоги, а значит рано или поздно найдется какой-то очередной Кирпа, который нам расскажет об убыточности перевозок и необходимости повышения тарифов, и при этом его душу будет греть мысль о новом Майбахе. Весной тысячи мелких ручейков объединяясь прорывают дамбы и смывают всю грязь и осадок, который скопился с прошлой весны. Дай Бог, чтобы тысячи наших мелких недовольств прорвали дамбу застоя, который продуцирует нынешняя государственная машина, и чтобы это было сильнее тех тысяч мелких денежных ручейков, которые идут также от нас и питают государственную машину... © Nevseremos [07.03.2011] http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/9011.phtml Зараз поширюється думка на зразок "не давайте хабарів і зникнуть хабарники". Та хіба ж я можу ризикувати здоров'ям  дитини і дружини під час пологів, або при виборі кращого дитсадка чи навчального закладу? Ні, я не можу. Саме можновладці ставлять нас в ситуацію, коли ми маємо дати хабаря. І тут я навожу приклад, що з продажем квитків поза кассою боролися і боролися успішно. А зараз повернулася стара корупційна схема. Тому, саме держава має брати курс на боротьбу корупціею, а люди підтримають. Але коли держава є центром цієї павутини, кожна окрема людина опиниться в ситуаціі, коли треба буде "дати".

Президент выполнил предвыборное обещание: пособия при рождении ребенка будут увеличены, но молодые мамы начнут получать меньше

Парламент согласился дать жизнь инициативе Виктора Януковича об увеличении помощи матерям при рождении ребенка (соответствующий законопроект №7521 принят за основу). Согласно документу за рождение первенца молодым матерям будут выплачивать пособие в размере 30 прожиточных минимумов, за второго — 60 и за третьего — 120. Таким образом, формально размер пособий вырастет соответственно на 36, 33 и 33%.

Однако в действительности бюджет только выиграет от президентской «щедрости», поскольку период, в который осуществляются такие выплаты, будет увеличен вдвое. Если сейчас выплата при рождении первого ребенка проводится в течение года, то в дальнейшем это будет происходить на протяжении двух лет. Пособие на второго ребенка молодые родители по новому закону получат на протяжении четырех лет вместо двух. А на третьего и последующих детей — на протяжении шести лет вместо сегодняшних трех. Разовая выплата в первый год повысится по сравнению с нынешней системой выплат незначительно, всего на 11%. А вот ежемесячные уменьшатся на 25% на первого ребенка, на 30 — на второго и на 33% — на последующих.

Если взять за базу расчетов среднегодовой размер прожиточного минимума для ребенка в возрасте до шести лет (835 грн.), такое растягивание во времени выплат пособий позволит в 2011 году сэкономить на каждом первом ребенке в семье 1475 грн., на каждом втором — 3378 грн., на каждом третьем — 5820 грн. Общая экономия в течение 2011 года, по расчетам первого замглавы Администрации Президента Ирины Акимовой, должна составить около 1,5 млрд. грн.

Снижение размера ежемесячных выплат заставит молодых матерей раньше выходить на работу. Ведь от уменьшения пособия (например, для первенца — с 905 до 695 грн. ежемесячно) не снижается естественная потребность ребенка в подгузниках, ползунках, а затем и в посещениях врача, оплате услуг детского сада и прочих родительских радостях. Не говоря уже о том, что прожиточный минимум для расчета пособия берется исходя из потребностей ребенка до шести лет, а не работоспособного взрослого. Хотя на самом деле затраты на питание матери, услуги роддома, врачей, транспорт и другие расходы больше относятся к бюджету родителей, чем малыша. выгоды для казны от предлагаемых президентом новаций очевидны: чем больше период, в который выплачивается пособие, тем меньше его стоимость, часть которой будет съедена инфляцией. Даже минимально допустимая в украинских условиях инфляция в 10% существенно уменьшит реальные возможности родителей. Например, мама, которая родит при сегодняшних условиях помощи, получит за первого ребенка 17 470 грн., за второго — 36 334 грн., за третьего — 73 315 грн., которые с учетом даже минимально допустимой в наших условиях 10%-ной инфляции будут равны за второго ребенка 34 830,4 грн., за третьего — 66 772,6 грн. А вот после введения новаций Януковича реальная сумма выплат составит не 24 335 грн., а 23 501 грн. (+35% по сравнению с реальной стоимостью сегодняшнего пособия), 43 383,2 грн. (+24,5%), 78 764,5 грн. (+18%). 25.02.2011 ЮРИЙ ЩЕРБИНА №253 "Комментарии"