От є така думка, що «Україна без Росії ніщо». Тобто не здатна до життя. Я кажу зараз про тих, хто думає в цьому напрямі з економічної точки зору. Точка зору про «братів» чи якихось інших родичів не в рахунок, зомбованих не чіпаємо. Немає сенсу.

Якщо хтось уважно прослідкує зовнішню політику Кремля за останні років десять, я маю на увазі не через призму теле ефіру і шпальтів газет, а так би мовити читаючи між рядків, то побачить, що Росія реально веде боротьбу «не на життя, а на смерть» лише за дві країни – Азербайджан та Україну. Війни з Грузією лише поверхові, я маю на увазі війну з активізацією усіх ресурсів, підривну діяльність і т.п. Це звісно ж не від доброго життя, Росія не має ресурсу рівня СРСР, яке намаглося вести війну в усіх куточках світу з США (в переважних випадках програючи її). Тому Кремлю за відсутністю ресурсів варто обирати найбільш пріоритетні напрямки. З Азербайджаном все зрозуміло - нафта і газ, хоча там дуже сильні позиції США, Росія намагається посунити, хоча б трохи, США і знайти нішу. Але постає питання – навіщо Кремлю, який не бере до уваги думку усіх цих доморощенних експертів, Україна?

Нафти і газу в світі залишилося на 50 років ( http://www.epravda.com.ua/news/2011/04/4/280990/ )

Тим часом на світ насувається продовольча криза (http://ura-inform.com/uk/economics/2011/03/14/krizis)

У зв’язку зі збільшенням людської популяції зменшуються ресурси планети Земля. І в майбутньому основни дефіцитом будуть харчі. Кремлівська еліта розуміє, що Росія сидить на нафто-газовій голці і як тільки «газове ельдорадо» скінчиться, Росія опиниться в наймаштабнішій за свою історію кризі. Кавказкі регіони Росії тримаються лише на вигоді. Кремль зумів прив’язати кавказькі еліти нафтодоларами. Коли потік припиниться ця еліта, яка безумовно не є фанатами «вєлікой і могучєй» почне шукати нових вигод. І примара «джихаду» замаячить знову над кремлівським «престолом». Та й існують ще питання з кубанським й донським сепаратизмом.

В ситуації продовольчої кризи аграрна Україна є надстратегічним об’єктом для всіх сторін – Росії, ЄС та США. В момент кризи Україна зможе нагодувати імперію і не дати їй розвалитися, як колись за рахунок України більшовики врятували свою червону імперію.

В зв’язку з усім цим й ведуться пляски навколо України то із «зоною вільної торгівлі», то з «митним союзом». ЄС спокійне, адже впевнене – українську еліту можна буде купити. Кремль нервує – ресурсів в них менше і торги з ЄС за Україну вони програють. Тому Кремлю залишається тільки одне – зруйнувати Україну з середини, підкуповуючи чиновників, фінансуючи маргіналів штибу «Родіни» і т.п.

В цій грі Росія знайшла собі союзника – Вашингтон. Сіоніські еліти США ніяк не влаштовує існування великої держави в центрі Європи. Тим паче маючи потенціал великих ресурсів. Вплив сіоністів на Кремль доволі великий – вони зуміли провести на престол свою людину – Мєдвєдєва. Якщо хтось подивиться уважно, зараз утворилася така собі коаліція – «рускіє націоналісти» + «єврейскі націоналісти», які намагаються вивезти в Європу такий собі бренд «галицького нацизму», що бродить по Україні. «Рускіє» кола намагаються страшити східняків загрозою «галіцкого фашизма» задля того, щоб активізувати електорат на підтримку «східних еліт». Після радикалізації обох сторін Дніпра залишиться натиснути кнопку і Україна трісне навпіл вже остаточно.

Тому, панове, думайте головою, якщо не хочите стати заручником «чужих ігор» і остаточно перетворитися на рабів, хто б не був рабовласником. 

                       

29 квітня 1918 року з’їзд хліборобів України оголосив про створення ІІ Гетьманату і обрав гетьманом Павла Петровича Скоропадьского.

З "Грамоти до всього українського народу" П.Скоропадського:

  «Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.
  Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду.
  При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була-б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці.
  Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади».

Гетьманат Павла Скоропадського виявився єдиним дійсно державним утворенням того часу на территорії України. За гетьманату:

- Була встановлена стабільна валюта, податкова система, розроблений і виконувався державний бюджет, створені Державний і Земельний банки. 
- Відновлено діяльність залізниць.
- Налагодженна промисловість.
- В аграрному питанні продовження курсу Столипінської аграрно реформи (Закони від 8 та 14 червня) — підтвердження права власності селян на землю, виділення і продаж общинних земель, заходи до формування широкого класу середніх землевласників. 
- В національно культурному питанні: відкриття нових українських гімназій, введення української мови, історії та географії як обов'язкових предметів. Створені Українські державні університети в Києві і Кам'янець-Подільському, Історико-філологічний факультет у Полтаві, Державний український архів,Національна галерея мистецтв, Український Історичний музей, Українська національна бібліотека, Український Театр драми і опери,Українська Державна Капела, Український Симфонічний Оркестр, Українська академія наук. Видавництво, почали роботу Архітектурний, Клінічний (Київ), Політехнічний, Сільськогосподарський (Одеса) інститути.
- У зовнішній політиці: Українська держава була визнана 30 державами, в Києві розташовувалися постійні представництва 10-ти з них; Україна мала дипломатичні місії в 23 країнах (на рівні посольств Німеччина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія; дипломатичні представництва Грузії, Азербайджану, Фінляндії). До держави були приєднані три південні повіти колишньої Мінської губерніїї: Пінський, Мозирський і Річицький, а також Гомельський повіт Могилівської губернії, який включили до Чернігівської губернії, що належали Білорусі. Було приєднано Крим, укладено союзний договір з Всевеликим Військом донським та майже закінчені перемовини про приєднання Кубанської республіки до Гетьманату. І якщо хтось вам почне нити, що Крим «рускій і це тільки Хрущьов його по-п’яні приєднав до України, нагадайте шановному, що першим Крим до складу України включив гетьман Павло Скоропадський. 
- Вперше в історії в України з’явився флот. Українському флотові прямо належали тоді 2 крейсери (з них, фактично, — один), 2 канонірських човни, 1 старий штабний броненосець, 17 підводних човнів, 27 бронекатерів та біля 40 тральщиків. (в нас навіть зараз такого немає). Ще 9 есмінців контролювали обидва штаби одночасно – німецький та український.

Безперечно як і на кожну видатну особу «карлики від політики», такі як Петлюра, Вінниченко, Ленін та інші вилили купу бруд і нав’язали купу брехливих міфів. Зараз їх і торкнемося.

Міф 1. «Скоропадський привів в Україну німецьких загарбників». Брехня, адже саме Центральна рада просила німців окупувати Україну, бо не могли справитися з більшовиками, хоча перед цим самі ж розвалили армію.

Міф 2. «Скоропадський ненавидів галичан». Чому ж тоді в уряді був галицький націоналіст Донцов? І ще факт. Саме Скоропадський сприяв під час другої світової, щоб Бандеру випустили з концтабору. І допомагав членам ОУН, котрих переслідувала німецька влада. А от чи любив галичан Петлюра, котрий зрадив їх, віддавши ЗУНР полякам?

Міф. 3. «Скоропадський не бачив незалежної України, а тільки в складі Російської імперії». Якщо хтось не довіряє самому гетьману, що ясно писав в своїх «Спогадах», якою він бачить Україну, наведу інше свідчення. Барон Врангель, один з лідерів білого руху в своїх «Записках» писав: 

«Я знаю, что в твоем положении истинные намерения приходится, может быть, скрывать, но не скрою от тебя, что многое из того, что делается здесь, для меня непонятно и меня смущает. Веришь ли ты сам в возможность создать самостоятельную Украину, или мыслишь ты Украину лишь как первый слог слова "Россия"?
  Скоропадский горячо стал доказывать мне, что Украина имеет все данные для образования самостоятельного и независимого государства, что стремление к самостоятельности давно жило в украинском народе, а за последние много лет усиленно работала в этом направлении Австрия, и плоды этой работы значительны. В конце концов он стал доказывать, что объединение славянских земель Австрии и Украины и образование самостоятельной и независимой Украины, пожалуй, единственная жизненная задача.
  "Для меня еще большой вопрос, куда мне ориентироваться: на Восток или на Запад..."

Міф 4. «Скоропадський зрадив Україну підписавши акт про федерацію з Росією». Так підписав, але чому? Річ утім, що подивившись обставини, що склалися на той момент Біла армія нічим не могла допомогти Україні. То ж навіщо він це зробив? А тут майже детективна історія. Після того, як стало зрозуміло, що німці підуть, а армію сформувати гетьман не встиг, він звернувся до представників Антанти про допомогу. Ті відповили згодою за однієї умови – тільки федерація. Але що цікаво. Жодного білого лідера Антанта офіційно не визнала, більш того офіційні посли Антанти були лише при радянському уряді, а при білому – лише військові представники. То навіщо «західним демократіям» потрібен був цей фарс? Достеменно невідомо, але здається тут добре попрацювали Петлюра та Вінниченко, які мали непогані зв’язки з Францією, а також як члени масонської ложі «Великий Схід Росії» із західними масонами. Саме зрада потрібна була їм, щоб змусити Євгена Коновальца підти проти гетьмана. До речі вже потім Коновалець участь у цьому бунті назвав однією з своїх головних помилок. А західні союзники палець об палець не вдарили, щоб лопомогти гетьману, котрому ту допомогу обіцяли.

Можливо надія на Захід була однією з головних помилок гетьмана, але це та помилка, яка повинна стати уроком – в України немає друзів.

Ця дата увесь час проходить повз увагу української влади, але це не через недогляд. Адже всім зрозуміло, що нинішня влада (й усі попередні) є продовжувачем традиції Петлюри та Вінниченка – традиція популізму, лицемірства та зрадництва.

« У 1918 році я відродив нашу історичну традицію, всякий рух мусить мати конкретно означену історичну традицію, мусить мати незмінну опору, яка об’єднує зусилля багатьох людей. Об’єднання це творить спільні ідеї та єдиний провід. Нашою спільною ідеєю є Гетьманська Україна. Я вірю в творчий дух українського народу. Я вірю, що які б іспити йому Господь не зіслав, він це витримає. Я вірю, що Україна нарешті буде вільною. Слава Україні!» Гетьман Павло Скоропадський. 

Тож Слава Другому Гетьманату! Хай живе Третій Гетьманат!