О сообществе

Про все, що відбувається, відбувалося чи буде відбуватися у нашій країні. Про проблеми, з якими стикається у своєму розвитку Україна, про її історію, культуру і мистецтво. Про красу і розвиток її складових частин - областей, міст і селищ. Про все це тут - у співтоваристві "Велика Україна".
Вид:
краткий
полный

Велика Україна

Про вибори

...так, знову.
Так як ви будете голосувати в другому турі?

56%, 19 голосов

15%, 5 голосов

29%, 10 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Судом визначено організаторів Голодомору 1932-1933 рр.

13 січня рішенням Апеляційного суду Києва підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію вчинення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — генеральним секретарем Центрального комітету ВКП(б) Йосипом Сталіним (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради Народних Комісарів СРСР В’ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем та Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК КП(б)У Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем та членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Менделем Хатаєвичем, геноциду української національної групи.

Це рішення Апеляційного суду може бути оскаржене упродовж семи днів у Верховному Суді України. Слухання справи про Голодомор тривало в Київському апеляційному суді 12—13 січня. Перед Новим роком СБУ завершила досудове розслідування цієї справи і передала його матеріали до Генеральної прокуратури. Генеральний прокурор Олександр Медведько після ознайомлення з матеріалами справи заявив, що все свідчить про те, що на теренах України було вчинено геноцид. Служба безпеки відкрила кримінальну справу у травні 2009го. Матеріали справи склали понад 250 томів архівних документів (з України та з­-за кордону), свідчень очевидців, висновків експертиз, проведених кількома інститутами Національної академії наук.

Текст рішення насичений фактами. Суддя перелічив основні механізми здійснення злочину й обставини штучного голоду, а також основні документи — накази, вказівки, інструкції з датами. Скажімо, розпорядження про зміцнення і збільшення до 3000 осіб прикордонної охорони на кордоні з Білоруссю. Деякі регіони України в час Голодомору були перепідпорядковані безпосередньо Москві, приміром, Донбас. За наказами з Москви, запроваджено нові штатні одиниці в органах ДПУ — окремі «уповноважені з економічної роботи». А в усіх українських колгоспах, радгоспах та МТС засновано політвідділи. Усіх селян «брали під контроль» для боротьби з «контрреволюційними проявами». З Москви йшли інструкції щодо налагодження «агентурно­оперативної роботи на селі». Спеціально запроваджені «трійки» в районах — без суду і слідства розстрілювали «саботажників». За невиконання надмірних хлібозаготівельних «норм» із селян вимагали «штрафи». Озброєні загони здійснювали постійно обшуки, забирали будьяке зерно, навіть посівне та насіння городини, всю їжу, одяг. Є документи, як у селян відбирали майно, житло, землю. Є розпорядження не видавати колгоспникам їжу у дні, коли вони не виходять на роботу. Зокрема, у вихідні. Побиття, розстріли, арешти, депортації, заслання, ув’язнення у концтаборах, блокада населених пунктів — такими способами людей відмежовували від продуктів харчування. У рядах партії виявляли осіб, які не виконують наказів та намагаються допомагати вмираючим, — їх виселяли на північ у концтабори. Слухняних забезпечували пайками. Активісти годувалися відібраним в односельців... Подано дані про вантажені зерном кораблі, що виходили з Миколаївського порту — понад 900 тисяч тонн — на Італію, Єгипет, Грецію, Францію. З Херсонського порту — на Північну Америку та Голландію... Жахають розпорядження Охматдиту — ховати трупи дітей­підкидьків, не поодинці, а в масових ямах... Під час розслідування підтверджена спланована заміна етнічного складу населення України: через «доприселення» і переселення на хлібні українські терени десятків тисяч осіб з Росії. Під час слідства СБУ замовила відповідні експертизи інститутам Національної академії наук. Більшість висновків надійшло наприкінці 2009 року. Судова комплексна експертиза 28 грудня 2009 року підтвердила, що скоєно злочин за статтею 442— «навмисне позбавлення жителів сільської місцевості України (більшість українців на той час були селянами) умов для виживання». 26 жовтня 2009 року був наданий висновок судовомедичної експертизи. 18 грудня — судовопсихологічної експертизи, що засвідчила: внаслідок пережитого голоду відбувався злам психіки, що спричиняло самогубства, людоїдство. Віддалені наслідки: трансгенетичне передавання наступним поколінням зниження інстинкту самозбереження, релігійних та моральних почуттів. Досудовим слідством установлено 875 місць масових поховань. На підставі слідства, доказів, висновків експертиз суд констатував: орган досудового слідства довів злочинність цих осіб. Не мають зворотної дії у часі злочини проти миру та безпеки людства. Конвенція ООН «Про незастосування терміну давності до злочинів проти людяності», ратифікована в Україні у березні 2008 року. Ідеологічне забезпечення, планування, керування здійснювалося з центру СРСР, з Москви. Ідеолог, замовник, організатор масового вбивства — Йосип Сталін. А перелічені керівники УРСР належали до керівних органів СРСР. Установлено намір Сталіна — знищити частину української нації і таким чином не допустити побудови незалежної Української держави. Українська нація як державотворча могла застосувати право на самовизначення і виходу з СРСР. Утім представники інших національностей, що проживали на українських теренах, також постраждали під час скоєння злочину.

 Таким чином, українське судочинство підтвердило і зафіксувало, що на наших теренах було здійснено страшний злочин. Історичну справедливість відновлено.

За матеріалами "Україна молода".

Назустріч Виборам!

Колись у СРСР була така традиція: у всіх ЗМІ подавалися матеріали під рубрикою "Назустріч виборам". З того часу багато чого змінилося, щезла сама рубрика, змінилася термінолоґія, піднявся рівень лексичної культури українців.
[ Читати далі ]
Так от,
чому вони проти неї виступають?

0%, 0 голосов

20%, 2 голоса

0%, 0 голосов

10%, 1 голос

60%, 6 голосов

10%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Who is mister Тігіпко?

Якщо говорити про Тігіпка, то в першу чергу варто зазначити, що цей кандидат „кинувся у вічі” потенційним виборцям десь наприкінці літа завдяки своїй наружній рекламі, в першу чергу – бігбордам, з яких він заявляв, що „Країні потрібен сильний лідер” і пропонував прочитати свій опус про своє ж бачення розвитку країни. Трохи пізніше ми ознайомилися і з відеопродукцією, розробленою командою Сергія Леонідовича. Загальна суть її – та ж сама: Тігіпко вкотре зазначає, що Україна має „величезний потенціал” і наголошує на необхідності обрання „сильного лідера”, маючи на увазі, звісно, себе.

Якщо прискіпливо придивитися, прислухатися і вдуматися в зміст меседжів цього донедавна успішного банкіра і бізнесмена, то виявиться, що нічого нового Тігіпко не пропонує. Власне, він взагалі не пропонує нічого. Він лише натякає: а от оберете мене, і все буде гаразд, буде порядок, буде зростати економіка, буде подолано корупцію і т.д. Але за рахунок чого – не зрозуміло. Як і не зрозуміло, хто конкретно буде реалізовувати пункти передвиборчої програми екс-лідера „Трудової України”, адже і про команду цього вихідця з Молдови ми практично нічого не знаємо.

Скидається на те, що Тігіпко мов той Термінатор своїм поглядом і залізними м’язами переможе всіх наших ворогів та всі негаразди. Принаймні, дивлячись на сторінки гламурних журналів, де Сергій Леонідович часто проходить „фотосесії”, саме такі висновки і напрошуються. І тут Тігіпко дуже схожий на „всесильного” Арсенія: він, як і останній любить наголошувати на своїх розумових та вольових якостях, але так само нічого конкретного не пропонує. Тези про „сильного лідера”, „могутню країну”, „відповідальну владу” навіть обіцянками не назвеш. Це просто констатація факту, точно як у Яценюка: країні потрібні освічені люди, країні потрібна боєздатна армія, країні потрібне продуктивне село. Потрібне. Ніхто не сперечається. Але як ми маємо його зробити таким? А тут і починаються „загвоздкі”...

„Дутий” рейтинг

Втім, попри відсутність конкретики в програмних діях, Тігіпко, як не дивно, користується популярністю серед населення. Принаймні, про це говорять рейтинги, що їх оприлюднюють провідні українські, а також деякі закордонні соціологічні служби. За результатами останніх соцопитувань Сергій Тігіпко вже випередив Яценюка і Ющенка і потроху наздоганяє Тимошенко, яке є в рейтингу другою. І вже ідуть розмови про те, що Тігіпко має шанс вийти в другий тур.

Втім, і тут варто подивитися на рейтинги неупередженим поглядом. Не секрет, що останнім часом соціологія стала чи не найпродажнішою слугою політики. Як наголошують провідні експерти з соціології, всі ці так звані „соцопитування” робляться на замовлення основних кандидатів в президенти з метою сформувати суспільну думку, переконати в „потенціалі”, в можливості бути „прохідним”. Іншими словами, їх просто свідомо фальсифікують, підтасовують і т.д.

У випадку з Тігіпком скидається саме на це. На доведення правоти своїх слів, пропоную проаналізувати декілька показників, що дають різні соціологічні служби. Так, згідно з даними Центру імені Розумкова, рейтинг Сергія Леонідовича становив близько 4% на жовтень місяць. Показники інших компаній свідчать, що наразі „молодий, але сильний лідер” набирає близько 8% (результати Національного інституту стратегічних досліджень). Хоча при цьому він поступається і Яценюкові, і Ющенку. В той же час Всеросійський центр вивчення суспільної думки оприлюднює дані, за якими Тігіпко ніби то перебуває на третьому місці, маючи більше 10%, в той час, як, наприклад, Ющенко, лише близько 3-х! Аналогічні показники оприлюднено компанією Research&Branding Group, тільки тут у Тігіпка близько 7 з половиною відсотків, у Яценюка – 6,7%. В усіх рейтингах – беззастережний лідер – Янукович, у Тимошенко – близько 17-18%.

Та мова не про них. Варто лише проаналізувати, звідки взялися ці „відсотки” у Тігіпка, як все стане зрозумілим. Відсотки ті, природно, могли б з’явитися в тому випадку, якби людина, яка підтримувала іншого політика, змінила свою думку. Тобто, зростання рейтингу Тігіпка було б обумовлене розчаруванням в інших кандидатах. Але, якщо вірити цим опитуванням, рейтинг Януковича лише росте, Тимошенко, якщо падає, то не суттєво, Ющенка, Литвина і Симоненка – залишається на середньорічних показниках. А єдиний, хто реально втрачає довіру – це Яценюк. І то, як видно з опитувань, Арсеній порівняно з кінцем літа втратив в середньому 4%. Але не більше того! Якщо ці 4% приплюсувати до хай там навіть 4% Сергія Леонідовича, що він мав наприкінці літа (згідно рейтингу Центру Розумкова), то якраз і вийде ті 8%, що їх озвучив НІСІ. Але не більше! І тут не пахне третім місцем!

Навіть якщо Тігіпко набирає голоси за рахунок Арсенія, то, природно, він повинен мати спільну з Арсенієм Петровичем електоральну базу. Але не секрет, що основна електоральна база Сєні – Західна Україна. Чи можна припустити, що відверто проросійський політик, екс-начальник штабу Януковича, може мати таку підтримку на Заході країни? Звичайно, що ні! Але відповідно до рейтингів більшості компаній, за винятком НІСІ, Тігіпко мав би отримувати голоси за рахунок електоральної бази Яценюка, бо ж рейтинги Ющенка і Тимошенко, яких також в основному підтримує Захід, відповідно до наведених соцопитувань, не зросли. Логічніше було б, якби політик, який потрапив в десятку найбільш проросійських діячів згідно рейтингу видання „Коментарі”, відбирав голоси у Януковича. Але рейтинг останнього не зменшується, а лише росте! Значить, цифри взяли „зі стелі”, не подумавши навіть про те, як їх в разі чого обґрунтувати.

Одним словом, цікава арифметика виходить. Схоже, що проросійські соціологічні агентства, як той же Research&Branding Group, просто розраховують на те, що народ не буде розбиратися в тонкощах соціології, а просто повірить на слово. Але от цього якраз робити і не треба. Я гадаю, ви також в цьому пересвідчились, зіставивши результати так званих „соцопитувань”.

Тігіпко - проект Тимошенко?

Зваживши всі фактори, нам залишається дати свою відповідь на питання: who is mister Tigipko? Звичайно, ми не претендуємо на істину в останній інстанції, але варто зважити на те, що певним політикам і цілим політичним силам як ніколи вигідна участь Тигіпка в передвиборчих перегонах.

Хто це, що за сили? Мова піде в першу чергу про тих політиків, які знають про електоральні розчарування виборців і які готові підсунути ніби то „нове привабливе обличчя”, яке є продуктом власної кухні, щоб таким чином підстрахувати себе в разі ймовірного програшу, а в разі виходу в другий тур – залучити на свій бік.

Інша мотивація – відбити голоси у основних конкурентів. А у кого може відбирати голоси Тігіпко? У Януковича і Яценюка в Центрі, на Півдні та Сході України! І хоч соцопитування не зовсім підтверджують цю позицію (але же ми вже говорили про неоднозначність цих опитувань), але настрої людей на Сході країни доводять – Тігіпко загрожує електорату як проФФесора, так і Яценюка.

З цього всього можна зробити висновок – Тігіпко є креатурою «Франкенштейна з косою» - Юлії Тимошенко, яка розраховує на підтримку Тігіпка в другому турі. Очевидно, обоє вже домовились про „винагороду” за таку от підтримку. Факти «здачі» посад голів та секретарів ОВК чи ДВК від Тігіпка на користь людей з БЮТ тільки підтверджують тезу про взаємовигідну співпрацю Леді Ю та Сергія Леонідовича.

Тігіпко також вигідний і Януковичу – Сергій Леонідович був начштабу у „двічі несудимого” в 2004 році і, судячи з відгуків обох політиків, діалог між ними наразі можливий. До того ж Тігіпку симпатизує Москва. Тому обидва основні проросійські політики в Україні – Янукович і Тимошенко – завжди знайдуть мову з таким от „ідейним соратником”, яким є Тігіпко, особливо, якщо їх про це попросить Кремль.

(с)

путінята, тюленята, зекенята...

В Росії нещодавно вийшла збірка дитячих віршів Ірини Коннової «Путінята». Книга
складається з 21 віршика, присвячених російському прем’єр-міністру та
молодій парості його послідовників – «путінят».

Тексти віршів на диво схожі на ті, що колись прославляли вождів всіх
часів і народів – В. Леніна та Й. Сталіна; тільки тепер їх місце
заступає В. Путін, якого горе-поетеса іменує у своїх віршах «дядей».
Ось текст одного з цих «шедеврів»:

"Путинята"

Нашей Родиной Россией
Дядя Путин управлял.
"Быть стране великой, сильной", -
Он однажды помечтал.

Только, как без ребятишек?
Маловато их у нас!
Прочитал он много книжек
И издал стране приказ:

"Каждой маме по ребенку?!
Это мало!.. Надо двух!"
И теперь в родной сторонке
Появились детки вдруг.

Много их: они красивы.
Как цветочки, там и тут.
Малышей теперь в России
ПУТИНЯТАМИ зовут!

Думаю, що і в Україні, в разі перемоги одного з двох головних претендентів, скоро з'являться послідовники - ТЮленята чи ЗЕКенята... То вже, як пощастить...

А вона нам тре?


12%, 2 голоса

6%, 1 голос

6%, 1 голос

76%, 13 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

28 листопада - запали свічку пам'яті.


28 листопада, в День пам'яті жертв голодоморів в Україні - запали свічку, щоб вшанувати  загиблих під час голодоморів земляків.

88%, 42 голоса

13%, 6 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

28 листопада - День памяті жертв голодоморів в Україні.

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду, спровокованим адміністративними заходами радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті
трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про Геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.

Ввечері 28 листопада  о 16 годині у вікнах українців горітимуть свічки пам’яті за жертвами Геноциду українського народу. Акція "Запали свічку" - це знак нашої пам’яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього.Ввечері у вікнах українців горітимуть свічки пам’яті за жертвами Геноциду українського народу.


А зараз конктетніше...

... за яку ціну ви б продали свій виборчий голос?

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

2%, 1 голос

2%, 1 голос

2%, 1 голос

14%, 6 голосов

64%, 27 голосов

14%, 6 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Продали б ви свій голос?

Друзі наштовхнули на тему опитування:

"Чи продали б ви свій виборчий голос? Якщо так - то за скільки?".

Голосуємо:


free counters

52%, 32 голоса

2%, 1 голос

23%, 14 голосов

21%, 13 голосов

0%, 0 голосов

2%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.