Вишка парашутна, парашутна вишка,
У життя доросле ти найперша вішка.
Крок униз од краю: серце вгору – Ах!
На стропах гойдаюсь, подолавши страх.
І з тих пір буває я стрибаю вниз,
Страхи, подолавши, так, як і колись.
На вітрах гойдаюсь долі навздогін,
Дарма сподіваюсь кращих перемін.
Згадую тебе я – перша і одна
Вишка піднебесна і така земна.
Моя перша вішка – пам'ять незабутня
Із мого дитинства вишка парашутна.
---
Печалі днів твоїх, печалі...
Із глибини пливуть і далі...
По землі широколистям,
Порозсипані намистом,
Світом вкутані у далеч
Десь назбирані над наніч
Вітру стогоном легким...
Смаку винного терпким...
Стрункості кохання юність
Очі - мрії, рухів в`юнкість...
Потрапляю деколи на замітку... Ага, ясно - рання юність, любов - щасна чи нещасна, але вихід емоцій... не відшліфовано, просто, читати, з темпу по десять разів зриваєшся... Звісно більше уваги до поезії... Притому ж що не явний тупізм або що... є ж жилка. Буває просто совість не дозволяє, щось не сказати і не натиснути на плюс.
Чому?.. Згадую свої тринадцять років... надибав трохи писанини того періоду... Спочатку ржав, наївність і певна сліпота, яка там рифма! здавалось, що все ідеально написано і хто б не зрозумів, то назвав би дурнем... Да.., любов осліплює, особливо перша...
А що?! Не вірите, що так АМА-ХХХ писав? ТОді любуйтесь, і згадайте свої тринадцять
---___---___-----------____---____---___---
Солнце ясное, ты прекрасная...
Среди бела дня ты слепучая звезда!
Затмеваеш солнце днём и луну вночи.
Ослепила ты меня, златорунная судьба!
---
мало? от ще витвір...
---
Мчишь ты белым конём
Моя мечта, возьми с собой.
Без тебя я сам не свой,
Буду счастлив лишь с тобой!
Лишь с тобой, милая, одной...
---
ну, тут ще так сяк... і от ще таке
---
Шехиризада, здесь течёт река,
Шехиризада, мы витаем в облаках...
Здесь высокие горы и равнины
Ты уйдёшь, исчезнет всё, всё отойдет в пустыню
Шехиризада,Шехиризада...
Без тебя и ночью и днём терплю я муки ада...
Ты птица райского сада,
Моя богиня, моя Шехиризада!
---
чекаю аплодисментів чи закидання гнилими помідорами, але спогад ранньої юності того вартий... правда ж ...)))
ну і на останок, на біс
---
Прости, может это некстати...
Прости, но без тебя смысла в жизни нет.
Слово жизнь мелькает на закате,
Но его заслонила сила любви, да и весь белый свет...
---
кланяюсь, шарк-шарк і бігом за куліси...
...