Я видел, как...

Я видел, как "Динамо" проиграло "Барселоне". football
 
Для меня это событие, так как телек я вообще смотрю крайне редко - тем более, щас его тупо нет у меня дома.
Хоть бы к Новому году купить... А нет - так и шут с ним.
 
Что же касается самого матча "Динамо" - "Барселона"...
Алиева надо было ставить со старта.
Без плеймейкера нет атаки.
Но это не мое мнение, а многих болел.
От своего мнения воздержусь, а то еще Газзаев в свою очередь начнет меня учить работе главреда милицейской газеты. smile
 
Проиграли - а мне-то что? Своих проблем хватает, переживать по поводу какой-то футбольной команды некогда - будь то хоть чемпион Украины, хоть сборная...
 
Желаю великих побед на собственных фронтах всем, кто прочитал сие, и благодарю за внимание.
 
Фотка с сайта Football.ua.

Чи не краще все-таки жувати, ніж говорити?



Колишній головний тренер збірної України з футболу Йожеф Сабо заступився за її нинішнього "коуча", - повідомляють "Волинські новини".


"Я лише вважаю, що Михайличенка варто підтримати. Він тренер молодий, уміє вчитися на своїх помилках. Його багато критикують за невиразну гру збірної, але ж не можна судити лише за одиничними матчами. Було багато й хороших ігор. Михайличенко вивів команду до плей-офф, а це дуже хороший результат", - заявив Сабо.

На запитання, чи погодився б він знову очолити збірну в разі відставки Олексія Михайличенка, Йожеф Йожефович відказав: "Поки що мені ніхто нічого не пропонував, тому не хочу загадувати. Якщо така пропозиція надійде, я, звичайно, її розглядатиму і думатиму про таку можливість. Але поки, повторюся, збірна має тренера, який цілком заслуговує на те, щоб таким і залишитися", - пише www.sport.ua.

До чого тут питання "жувати чи говорити"?

Річ у тім, що - нагадую для тих, хто забув - під керівництвом Йожефа Сабо національна збірна України з футболу вже двічі пробивалася до плей-офф, обидва рази вважалася фаворитом і щоразу несподівано для оглядачів програвала за сумою двох матчів: у відборі на чемпіонат світу 1998 року - Хорватії, на Євро-2000 - Словенії.

Звісно, що після такого (!) Йожеф Йожефович завжди казатимуть: вийти у плей-офф - це круто!
І сподіватися почути щось інше від Йожефа Йожефовича буде годі.
Адже говорити оте інше - було б те саме, що звинуватити у невмінні дати справді хороший результат самого себе.
Отаке-то, читачу...

Постовий (Постовой)
Требовательность: уважаемый, начните с себя
Не поминайте лихом, или До свидания

Что такое жизнь и смерть для спамера?




Не выдержало сердце у арабского футболиста.
31-летний футболист Салем Саад, выступавший за клуб "Аль-Наср" из Объединенных Арабских Эмиратов, умер на тренировке команды.
Саад потерял сознание во время занятия и был доставлен в больницу. Врачам не удалось спасти жизнь спортсмена, и вскоре он скончался.
Причиной смерти Садда стал сердечный приступ.
Такую инфу опубликовал вчера Спорт.Обоз (см.: http://sport.oboz.ua/news/2009/11/19/68686.htm).




К новости - два комментария.
Первый - от lyuda140707:
Как заработать на кризисе krizise.ucoz.ru
Уникальный метод, гарантированно дающий результат!
Второй - принадлежит челу по имени-нику Макс:
ТЫ что конченная?Тут человек умер,а ты всякую херню пишеш!!!
(Орфография оригинала сохранена.)

Мне добавить нечего.

Постовой
Крутой блоггер: 3 способа помочь себе писать хорошо
Твердость: НЕТ малодушию, робости и трусости

Аргентина - Ямайка - сами знаете



Скажите, друзья: вы поняли смысл заглавия энтого поста?
Да? Хорошо. Нет? Тоже хорошо, ибо ничего страшного - щас объясню.
Есть в России такой музыкальный коллектив - группа "Чайф". А у данной группы есть песенка с вот каким припевом:
"Какая боль, какая боль:
Аргентина - Ямайка - 5:0".

Этой песне уже одиннадцать лет, наверное, но она до сих пор относится к моим самым любимым.
Надо же было до такого додуматься!
Я не буду объяснять, насколько эта песня прикольная и в чем прикол. Люди, способные думать, и так понимают, а дебилы - не моя читательская аудитория.
Но вот о чем вспомнил и хочу напомнить вам, дорогие братья и сестры: боль, гнев, досада, обида, ропот, желание поубивать этих ... [вырезано - самоцензура] и прочие негативные эмоции, связанные у российских болельщиков с поражением сборной России, а у украинских - Украины, - для миллионов людей столь же смешны, сколь плач россиянина по поводу разгрома сборной Ямайки.
Да, болельщики меня не поймут.
Может, и камнями забросают. Им недолго.
Но мысль (и жизненная позиция) "Поражение команды, за которую ты болеешь, не стоит воспринимать слишком болезненно" всё равно имеет право на существование.
Кто-то скажет "Волга впадает в Каспийское море", а кто-то, может, и призадумается, прочитав эти строки.
Как бы то ни было, у меня здесь не блог, а лытдыбр - что хочу, то пою, во как.

Постовой
Лытдыбрение как любимый способ продвижения
Я вроде был - и не был. Студентом
Смирение: и пусть тысячи ближних тоже спасутся
Мужчина, который пишет... но куда?

Не кричи ни "Гол!" ни "Гоп", пока не...

 
Состоялась, значит, сегодня в 11:00 по киевскому в офисе отечественной Премьер-лиги жеребьевка полуфинала Кубка Украины.
Попал, значит, донецкий "Металлург" на земляков - "горняков", "кротов", т.е. "Шахтер" (конкретизирую для непосвященных).
Здесь вряд ли уместны сомнения по поводу того, кто выйдет в финал.
Но мне бы хотелось поговорить о другой паре."Волынь" (Луцк) - "Таврия" (Симферополь).
Играть, значит, будут в Луцке.
Ориентировочно 24 марта. Но прямо на жеребьевке генеральный директор "Премьер-лиги" Александр Ефремов заявил, что из-за плотного календаря еще точно неизвестно, когда же.
Видимо, гендир держал в уме перенос матчей 13-го тура Премьер-лиги, навязанный его ведомству Федерацией футбола и лично Григорием Суркисом...
Но это другая история.
Мое драгоценное внимание знаете что привлекло?
Реакция болельщиков обеих недонецких команд на результаты жеребьевки.
И в волынском, и в крымском лагере многие поспешили обрадоваться столь жутко, что просто тихий ужас.
Эти многие начали уже (!) готовиться к игре любимой команды в финале Кубка. А заодно и ее участию в следующем сезоне в Лиге Европы!
Тут следует напомнить украинскую пословицу "Не кажи "Гоп", поки не перескочиш".
Тем более...
Тем более, у этого "Нэ кажи" есть сразу несколько составляющих.
Составляющая №1 - чисто спортивная. Если команде А попалась самая слабая из команд B, C и D, то это еще не значит, что во время решающего матча она окажется слабее команды А и ей проиграет. Всё может получиться с точностью до наоборот.Зачем далеко ходить - вспомним хотя бы финал Кубка Украины-2009. Перед матчем сильнее казался "Шахтер", а на поле таковой оказалась "Ворскла".
Составляющая №2 - финансовая. Нельзя быть уверенным, что материальное положение клуба, пробившегося в Лигу Европы, к началу сезона 2010/11 не пошатнется. И, пошатнувшись, не обрушится. В каком из клубов я более неуверен - в "Таврии" или "Волыни", - предпочту сохранить в секрете (Полишинеля?).
Наконец, составляющая №3 - политическая и историческая. Вот вчера наша апчественность радовалась словам президента УЕФА Мишеля Платини, заявившего, что у Украины не отнимут Евро-2012. Но ведь власть довела эту Украину уже до такого состояния, что только Бог знает - дотянет ли эта страна до 2012 года и не развалится ли на две-три (или даже больше) части, которые с удовольствием раздерибанят соседи...
Это не мои выдумки. Не хочу давать гиперссылки - желающие могут задать в Гугл поисковый запрос распад Украины...
И пару ссылочек по совершенно другим темам помещаю в
Постовой
 

Вчера был "День української писемності та мови"

А сегодня я возвращаюсь в Блоги I.UA, только продолжать писания буду на русском языке.
По многим причинам. Одна из которых - я ЗА предоставление в Украине русскому языку статуса государственного.
Что же касается вчерашнего дня - для меня это не праздник.
Бог миловал от работы по специальности "учитель украинского языка и литературы", которую Александр Некрот выбрал в неполных 17 лет. Ну да, когда поступал в вуз.
Кому не было 17 лет, тот не был глуп.
Кто-то в 17 умнее, кто-то глупее - тут отдельный пост можно склепать.
Я с выбором вуза и факультета огромную глупость сделал.
Слава Богу, со временем переквалифицировался.
...А что одна украинская писательница вчера в своем блоге на "Волинській правді" выдала! "Можливо, ліпше у цей день взяти до рук «Повість временних літ» Нестора-літописця (пам’ять якого вшановуємо того ж 9 листопада) і поринути у таїнство. Бо ж писемність – це таїнство :)".
Кирдык цитаты.
Источник - Літпалата №3.
Какое отношение к "калыновий мови" имеет Нестор-летописец?
Это же вообще.
Он же на древнерусском языке писал.
А, ну да. "Свидомиты", например, вообще уверены, что на территории нынешней Украины еще питекантропы были украинцами...
P.S. А сегодня, 10 ноября - День советской милиции.
Вот это для меня - праздник. Всё-таки главредом областной милицейской газеты работаю.
Правда, пить сегодня, скорее всего, не буду: некогда и особого желания нет.
Усё!

Хто сказав, що коні не винні?!

Героїня оповідання Михайла Коцюбинського.
Так звучить правильна відповідь на питання в заголовку до цього запису.
Але прочитавши мій новий вірш, ви, можливо, засумніваєтеся в конячій невинності.
Вйо!

КОБИЛА ВИННА
Не любо - не слухай мене через силу,
До лампи Некроту твоя похвала,
Та дядько Микола рябу мав кобилу,
І капосна раптом до лісу втекла.

А там з'ясувалось - та шкапа феномен!
Ну як про таку не складати пісні?
Не здохлою впала і навіть не в кому -
Забулася враз в летаргійному сні.

Не віриш, читачу, що сталось це диво?
Та я доведу, що усе насправжкИ.
В хероїв Майдану все мудро і криво,
Ті Пасічник з д'Арком побили горшки.

Тепер одне одного $еруть обоє,
Хоч це для держави ганьба і біда.
Так весь цей "базар" - сон кобили рябої!
І винна в усьому та шкапа. Да, да!

Нема за що жити? Конайте* до бору -
Шукати конячку, будити зі сну.
А д'Арку з месійкою дзуськи докору!
Спростовую я їхню в кризі вину!

_______
*Конати, або канати (жарг.) - іти.

Кому що, а Некроту презик

Ось, написав цими днями новий вірш російською.
(Буває...)

Стишочек о презике

Аленка, зря пшикаешь спреевым дезиком -
Скорее купи "шаровую" Рексону.
Некрот, зря используешь Музу ты с презиком -
Бесить больно умных немного резону.

Нужон геморрой от рифмощного бремени?
Приятно, когда возмущение гложет?
На презика жалко усилий и времени,
А людям стихальня твоя не поможет.

Ты Божие чадо, душа христианская;
Блаженством великим является кротость...
Прошла пятый год как афера майданская -
Не трать, кумэ, силы, лети-ка ты в пропасть.

А может, не всё еще даже потеряно,
Беспочвенны муки - душевные рези...
Стишочку сему больше строк не отмерено -
Забудьте же думать, какой такой "презик".

ЛИТФЕСТ, ЛИТФЕСТ... Блогосфера кличе!

"Шлют мне, шлет ЛИТФЕСТ за пакетом пакет..." smile

Це я так рядок з однієї зі своїх улюблених пісень переінакшив (пісня "Вологда" називається, є такий ансамбль "Песняры" - нині з двома клонами, але я не про те...)

ЛИТФЕСТ - це один із багатьох ресурсів вільної публікації поетичних та прозових творів.

Гіперлінка не даю, бо в них зараз певні проблеми з доступністю.

Оце прислали мені листа, що надалі будуть доступні за двома адресами... але "в дальнейшем - это когда?".

А в соцмережі Мой Мир на Mail.Ru деякі друзі-поети мені особисті повідомлення строчать: чого це ти на ЛИТФЕСТ не заходиш...

Ну не до літератури мені.

Я свій міжпланетний міжсайтовий корабель запустив у блогосферу. Пишу у власні тематичні блоги на окремих сайтах, читаю колег-блогерів, беру участь у конкурсах та естафетах...

Може, вас зацікавить?

Хочешь быть крутым блоггером - будь им

Жытие мое, или Чем Некрот так занят?

Что Некрот сделал в этой интернет-жизни?

Сьогодні - не моє свято? або 21 березня - Всесвітній день поезії


Цікаво: як може сумніватися, чи його це свято - День поезії, - призер двох фестивалів поезії, автор двох збірок сатиричної, іронічної та гумористичної поезії, плюс до того ж власник Сайтів-Близнюків злого поета Некрота?

Річ у тім, что є на світі чимало чудаків - принципово не хочу писати слово "чудак" через літеру "м", хоча міг би - які вважають, що віршовані твори Олександра Некрота не є поезією.

Вони твердо переконані, що це, в кращому разі, римована публіцистика, в гіршому - графоманія.

Або і те й інше.

Цим чудакам геть-чисто як дуракам - закон не писаний.

Я тутечки під словом "закон" розумію літературознавство. Є така наука. Яка вивчає віршовану сатиру (вона ж сатирична поезія, це одне й те саме) в тому числі.

Так от: що являє собою ця царина літератури, багато людей, котрі вважають себе її, тобто літератури шанувальниками, не знають і знати не хочуть.

Крім того. Творчість поета Олександра Некрота і не може подобатися багатьом. Позаяк вона на широке коло читачів і не розрахована. За визначенням.

Щоб любити мої вірші, треба мати не лише розвинений, а й доволі специфічний смак.

Тож якщо Вам, о Той, Хто Читає Ці Рядки, до вподоби моя поезія, я за Вас радий: Ви належите до обраних...

Перш ніж опублікувати тут один зі своїх найкращих віршів, коротко нагадаю історію сьогоднішнього свята.

Всесвітній день поезії було проголошено делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році.

Перший всесвітній день поезії було відзначено 21 березня 2000р. в Парижі (Франція), де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

Метою встановлення дати Генеральною конференцією ЮНЕСКО було привернути увагу суспільства до поетичної спадщини та необхідності звернення до неї у виховній і просвітницькій діяльності.

Цей день відзначають щорічно. Нові видання, виставки, поетичні конкурси, виступи поетів повертають нас у світ слова, що пробуджує в душі найкращі почуття.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати також відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

(Цю інформацію любязно надав сайт Від свята до свята!, а ілюстрація до мого запису - звідсіля: Всемирный день поэзии.)

А тепер - Вашій увазі мій, так би мовити, "поетичний маніфест", що увійшов до другої поетичної збірки "Вперед - на граблі!" й опублікований на декількох сайтах.

МОЯ ХАТА В ЦЕНТРI

Струйовий вислів - „Моя хата скраю”!

А кредо це безпечне і зручне.

Повторюй лиш: „Нічого я не знаю”, -

При цих словах і сало більш смачне.

Ледь що, мовляв, - башку в пісок сховаю,

І все: ніщо у світі не страшне.

Хай вічні правдолюби - недотепи -

Самі постійно влазять у халепи!

 

Я б також був тихішим од трави,

Холопом, що не лізе в феодали,

Та от рахуба: поки ґав ловив,

Усі краї для хат вже розібрали.

І лати, на біду для голови,

Дісталися з бракованим забралом:

Його закрити годі, далебі, -

З відкритим треба кидатися в бій!

 

І хай про мене йде погана слава,

Брехні крик шепіт правди хай дола, -

Не зліва моя хата і не справа,

Вона у центрі самому села!

А ще якщо не області й держави,

То світу - точно! Буде, є й була.

Гадаєте, здурів? Жартую? Де там:

Не знаєте, що кругла в нас планета?

 

Та це не все далеко. От в чім річ:

Мій дім - таки фортеця, тверджу сміло.

З бійниць летять постійно навсебіч

Сатири гострі та отруйні стріли.

І хоч яка довкола темна ніч,

Хоч як людці маскуються уміло -

Мов пугач, всіх побачу, і мій лук

В гузно колючку завжди всадить злу.

 

Втім, значення не варто надавати

Великого цим діям бойовим.

Бо хоч яких ударів завдавати

Я здатен людям, явищам лихим,

Вони й надалі будуть існувати -

Не знищиш і не виправиш їх цим.

Про силу слова тьма рядків гарячих -

Її в них перебільшено добряче!

 

До того ж, припинити без проблем

Можливо мою творчість сатиричну.

Фортеця в мене хоч міцна, але

Лиш на словах: вона ж метафорична.

Мурло високопосадове зле,

„Давити” неугодних вельми звичне,

На мене миттю знайде „компромат”:

Не маю я ні мурів, ані лат...

 

А мої твори (геть самооману!)

Сягають аж ніяк не всіх кутків.

І знаменитим я хто зна, чи стану -

Так, щоб ЗАГАЛ жадав моїх рядків.

В зеніті слави лиш зірки екрану -

„Аншлагів”, клубів-клабів, „Городків”...

Не заздрю їм - добра всім і наснаги.

Але такої ще мені б уваги!..

 

Проте... яка різниця? Все одно

Планета наша має форму кулі

І крутиться усе-таки давно,

Хоч єресь це була в часи минулі...

„Є в творчості моїй якесь зерно?

Пожну снопи я - чи наб’ю лиш ґулі?” -

Питаю хату, та дарма: не зна.

Чому? Бо в центрі так чи так вона!

 

Звісна річ, кожен користувач I.UA може залишити коментар. Наприклад, відповісти на питання: а Ви вважаєте віршовану сатиру поезією та Олександра Некрота поетом чи ні?