14. ...і падали мертві птахи.

(шановний ідіоте,
ти у цьому світі один.
         "Тобі", В"ячеслав Прун).


- ...послухай, чувак, ти останній у світі дурень... -
шепоче йому його доля.
і відчув він присмак у роті крові -
то удар від життя йому у щелепу
настільки сильний,
що аж вилетів геть із комфортного затишку
у саме-самісіньке дно,
з фінгалом під оком і зламаним носом
загримів усіма своїми кістками об стіну -
не розсипався, бо у схові були всі кістки,
в шкіряному мішку, що звалося тілом -
з якого смокінг модний звисав брудною ганчіркою
і червоний метелик на голій шії нависав на плече...
виплюнув зуби,
ковтає червоносолону юшку,
шукає напомацки курево і запальничку
в кишені штанів,
що лахміттям спадають, влипають у струпи ступнів.
п"ятами сковзає у пітьмі,
хоче здійнятись на ноги -
не може - о, Боже! - не розуміє бо як... -
голова відлетіла і вскач покотилася
під копита підковані кОней,
а потім чавилась під колесами автомобілів
і молотилась об шпали під безліччю трун паротягів...
це вже пізніше про все вона йому прогугнИла, коли
вся потрощена звідкісь до ніг прикотилась -
зверху встромив до хребта порожній і битий
баняк пучеокий...
нарешті знайшов сигарети
і огорнув себе димом,
запальничкою клацнувши двічи.
...і розвіявся дим,
і побачив - поруч нього сидить ДЕПРЕСУХА...
сука, вливає у душу лайно і...відмитись нема де.
тицнув в тарець їй, у лярвову пику що сил,
що аж спурхнулиа вмить зі стільця у кватирку,
фіранки червоно крильми обпалила,
щебече радісно в темну пустелю
- він п"яний! він п"яний! він п"яний!.. -
і день зазирнув у вікно,
і все почалося спочатку.
- ...чуєш, чувак, ти останній у світі придурок... -
шепоче за спИною доля.
жовтокислотне сонце злилось на підлоги ліноліум,
павутинням безладно сплелись
на шпалерах рожеворозмазані денні тіні,
які висолопили язика...дратувались...
- а пішло воно нА хєр усе!
я не винен! не винен, бля... -
пробуркотів,
нюхнув ацетону,
зиркнув у кут, де плавала тухлою рибою дримба,
і вийшов у день постріляти по крукам і гавам
із міномету -
й одразу день задзюрчав
тихим спокійним струмочком
до озера спокою і благодаті.
спостерігав благодушно як падали міни,
оселі руйнучи, сіючи смерть...
- опанькі - шепотіли вуста.
- ...усе тепер буде ладушкі... - чулось йому у відлунні,
він бачив, здивований,
з неба як падали мертві птахи.
- так і повинно бути... - подумав,
в останньому видохнув подиху...

_______
дримба - тут: повія.

13. інтерв"ю.

...випадково включив тб і втрапив у це словесне лайно. до речі, ведучій нічим не поступався у своїй зненависті до усього українського своєму співбесіднику, самовдоволеному паханцю...

(вільний переклад з московитської
на нормальну й усім зрозумілу українську мову
інтерв"ю паханця ле-не-ре
міському тб)

...а ми здумаєм історію
описово-узагальнену -
все про нашу лугандонію
справедливо-соціальную,
нами чесно уполонену
красотульку одобрялочку,
мовчазну, напівголодную
безвідмовну простолялечку.
є і буде ця республіка
принародно узаконено
за лапті, за щі, за бублики...
мову? - знищим яко гичечку,
хунту випалим! укропів
закатаєм у шаплишечки
і... - насрать нам на Европу ту!..
Україна є бо мертвою -
з прірви чорної вона
вже ніколи не повернеться
до московії і нас...
почекаємо ще трошечки -
кремль нам видасть по матрошечкє.
буде все у нас тіп-топ,
гоп зі сциком, геп і хоп...

12. літачки, кораблики...

літачки кораблики лЕгкі у простОрі
плавають літають в небі і на морі

крила і вітрила з метеликових крил
поведуть у далі подувом вітри

і хмаринки білі у безмежній волі
плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій
біль і щем у серці згублених надій

пригадаю юність весняною ранню
квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі
осипає очі росами зорі...

11. чорні коні...

чорні коні а на конях козаки
чорні хмари табунами та й над степом
буревійним вітром збіглися полки
їх шаблі блищать і сяє криця небом... -
то гроза зібралась в гости до весни
б"є у накри в танці в громи-барабани
в зливу блискавки - у скрі як мить вони! -
характерники викрешують в тумані...

10. у безсоння...

відкупорюю пляшку (незнаю на радість чи на біду)
і поставив на стіл...запалив попіл скидую у кришталь

задивився як місяць мовчанням стікає у пустоту
в павутинних тенетах пітьми весь оплутаний жовтий жаль

відірвав я свій погляд застиглий в задумі в нічне вікно
наливаю неспішно у тиші мавчання й нудьги самот

це домашнє червоне чудове густе мов лікер вино
п"ю повільно смакую ковтаю рубіновий сум марнот

а у небі порізаний лезами хмарення місяць весь
аж хитається в подиху мається в розпачу в відчай ніч

і тополі в благанні здійняли мов віхоть у вітах хрест
аби день розпочався радінням і славою сонцю встріч...

8. на роздоріжжі...

...на останньому слові поставив крапку -
плямою впала з пера нечепури каламаря...

а хтось брутальний
смалкИй хтось
гримнув дверима і вікнами -
навстіж їх відчинив!
гучноголосий,
смітає мій світ самоти
і... -
входить весна з оберемком цвітіння
під гамір пташиний
зі співами у передзвін.
теплом і коханням,
красою освячена і осяйнА,
бездоганно струнка
у строї прозорому -
їй легіть подувом тихим розхвильовує
пелеринку веселкову на плечАх...

милуюся хмарками в небі,
тихими й білими що пропливають -
легкі, невагомі, у кольорі міняться
і, пригорнувшись, цілують лагідне сонце
і далі пливуть загадкові
й, казкові,
у синьому просторі мрій
зводять замки фантастичних світів -
у вітанні до них овація перших травинок
і... - дощик цілющий напоює зранену землю...

на останньому слові поставив три крапки,
камінчиками їх розкИдав,
кинув у ворожбі -
гадаю майбутнє
на покресленому словом папері,
в сумбурність веселу весни занурений
на роздоріжжі...

7. ...холодно...

нидію нуджу в холоді
схований в плед і тряпкИ
ходжу в кімнаті колами
то між кути навпрямки

змерз в павутинні роздумів
в спогадах миті і дні -
вітер дощами хльостає
вулицями навесні

пише на шибці плутано
мовою вод на склі
- ...мрії твої незбутними
ліліями одцвіли... -

і пригадались розсвіти
і позолота хмар
рос веселкОві розсипи
в серпАнковосвітлий туман

обрій весною уквітчаний
жайвір оспівує світ... -
все те було так звично
юності дивних літ

...як же мені зараз холодно! -
схований в плед і тряпкИ
ходжу по хаті колами
човгають з хляпом тапкИ...

6. тобі дозволено Богом...

тобі дозволено Богом складати якісь віршИ
розпоряджатись життям як тобі заманеться і хтозна як
любити жінок і горілку сало і з м"сом борщі
трактувати зло і добро абстрактновідстороненобАйдужеабияк
тримати в кишені ключ від вагомих дверей у духовний храм
і дріб"язкове вважати величним величне мілким
полюбляти розумні розмови із мареннями напополам
і суперечки по суті із світом й з собою самим
протиріччя занурити в п"яний задушливий чад
і озирати навколишнє з-під обважнілих повік
як абсурднокумедний щоденний ляльковий парад
і ліків немає від цього і часу втрачається лік
і бурмочиш мовиш вустами пошорхлими в дим
- ...усе не так просто!
хоча спочатку вважалось таким простим...

5. dormiunt in somnis...

...аріаднову змотуєш нитку
по життю що вела на вихід -
кидАєш мотанку в клітку
де палає у попіл лихо -
навмання попрямуєш в сутінь
у пташиний переспів в розсвіт
де сплетені вітром пута
розкидані сітями в льоса -
ординна там дика гординя
в жертовній сп"яніла крові
і в спогад хихикання хтиве
вузлами у темні схрони
де дзвінко співає пісню
у ніч соловей останній
яснИй і веселий місяць
блукає в садах кохання...
по сітям хистким мов по сходам
ступаєш у марево димне
в якому світило сходить
свічею лампади блима -
спіткнешся заплутаний в сітях
в судомі комахою в путах
в годині спекотній літа
у агоністичних рухах -
втупиш до неба очима
погляд у спокій світлий
повіки повільно зачиниш
себе відділяєш од світу -
і вітер огорне пилом
у травах згублене тіло
і вечір розкриє крила
холодною вкриє тінню -
і в темінь як у спасіння
шепочиш молитву власну
й в життя прокинешся тлінне
в сучасність у час злощасний...


______
domniunt in somnis - сон у сні
льос - доля

4. відзеркалений.

...і було так дивно мені усе -
хрестом палаючим я на колії залізничній
і похмурі гудзики своїх очей
втопив у погляд здивованозляканий машиніста
і чується - дзінь!
то врізався в мене потяг -
палають вагони і люди
люди з байдужим обличчям як в мене
на мене схожі усі
і теж завмерли палаючими хрестами -
аж раптом впала вода водоспадом на плечі
і стрімкими потоками зносить усе в чорторий
крутить в шаленому коловерті -
порозліталися гудзики-очі
риски-роти блідої шкіри
клаптиками овали облич
обгорілі
прострілені... -
усі врізнобіч
і скрутилися враз в єдине обличчя
й летять у безодні водній в нікуди
і наче крізь плазмову  лінзу впадають у Всесвіт...
і я з поміж зір удивляюсь
у водоверті пульсуюче дзеркало
й бачу своє відзеркалення:
у межах овалу обличчя гудзики замість очей
риски блідої шкіри - зімкнуті міцно вуста
простріли два по краям обпалені -
ніздрі кривого носа обличчя з пап"є-маше,
яке шкереберть
падає в прірву космічну
...у потойбіччі...