хочу сюди!
 

Елена

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-50 років

Замітки з міткою «вірши»

Наболіле (про Україну)

Я дивлюся на правду, я цілюсь!
Питаюсь у кожнім бою :
Вбивають, бо я українець?
Бо я Україну люблю?

Я мрію кричати у рупор,
Збудити усіх-це не сон!
Вбивають міцний Маріуполь!
Тривожать чарівний Херсон.

Ні крові не прагнем, ні слави,
А слово забути :"війна"
І жили щоб всі ветерани,
І щоб Україна була.

І щоб перемозі радіти,
І їй зрозуміти ціну.
І щоб не пізнали вже діти
Про біль і жорстоку війну!

автор :Богдан Фесик (с) fesyk

Донбас не Ангола.

Почув, як порівняли "добродії" Анголу і Донбас...
Звичайна справа, вивчити намаз
І поділивши на склизький рідства підставі -
Улюбленців та ворогів, бушменів й банту.
Анголу розіп'яла громадянськая війна,
Не в справжній час, во всі часи обман
Був кредом пресси,бо прошарок - куб,
Що має відгук в параллелі кладовищ,
Де мариво й письменний бруд
Споріднює УНІТА та ЦК МПЛА, 
Та стерті нанівець ФПЛА, і це лише питання. -
На це було чиє міцне бажання продовжувати біль?
Горрячка пресси - жовтих, та брудних полос
На млин кривавий чий ллє воду, а потім,
Харізматично зводить все, на надра та погоду,
Умивши руки та змінівши мапу,
Свій попит докладає в іншу історичну капу,
Де черепів зростають неопізнані могили
Та жнуть і мелять інщі жернова.
Там нафта - ціль, тут інші гасла,
Країни і кордони, люди, привіди омани.
Але воює саме та пісменників навала і стихія -
Алмази там, а тут металургія,
Ти чуєш біль, що тхне з твого свовілля,
Писати на потребу тих, чи ціх катів?
А потім обіляти Музу, бо що там люди, 
Коли у них божественний Парнас...

2017 © одналюдина

День народження Лесі Українки



Сьогодні був родинний, теплий вечір з нагоди дня народження Лесі Українки з участниками театру книги "Прочитання".






Я прийшла як гостя, не готувалась. Мені дали збірку, а Ви будете читати? - Так...


 
Мені дістався цей вірш :         

"Веснянка"


(Сестрі Олесі)

Як яснеє сонце

Закине свій промінь ясний

До тебе в віконце, –

Озвись на привіт весняний.

Олесю, серденько,

Співай веселенько!

Весняного ранку

Співай, моя люба, веснянку!

Як бідну первістку,

Дочасну, морози поб’ють

І кущик любистку

Холоднії роси поллють, –

Не плач, моя роже,

Весна переможе!

Весняного ранку

Співай, моя люба, веснянку!

Як дрібнії дощі

Заслонять нам світ навесні,

Як нам молодощі

Пов’ються у хмари сумні, –

Не тратьмо надії

В літа молодії!

Весняного ранку

Співаймо, сестрице, веснянку!

На літо зелене

Поїду я геть в чужий край,

Згадай же про мене,

Як підеш по квіти у гай.

Спогадуй, Олесю,

Сестру свою Лесю!

Весняного ранку

Даю тобі сюю веснянку!

[6 квітня 1890 p.]



Дякую всім за єднання... http://photo.i.ua/user/1101426/467190/


Contra spem spero - Музыка Александры Бахчеван, стихи Леси Украинки Contra spem spero!

віршування в окупації

6. тобі дозволено Богом...

тобі дозволено Богом складати якісь віршИ
розпоряджатись життям як тобі заманеться і хтозна як
любити жінок і горілку сало і з м"сом борщі
трактувати зло і добро абстрактновідстороненобАйдужеабияк
тримати в кишені ключ від вагомих дверей у духовний храм
і дріб"язкове вважати величним величне мілким
полюбляти розумні розмови із мареннями напополам
і суперечки по суті із світом й з собою самим
протиріччя занурити в п"яний задушливий чад
і озирати навколишнє з-під обважнілих повік
як абсурднокумедний щоденний ляльковий парад
і ліків немає від цього і часу втрачається лік
і бурмочиш мовиш вустами пошорхлими в дим
- ...усе не так просто!
хоча спочатку вважалось таким простим...

Сумлiння в надра поховали...

Багато поглядів сумлінних та лукавих в день, Витрішщив очі вперлись розумом в пустеє... Де дух панує справжній, що омина сумління в ніч, Та опановує людськую гідність в серці й розум? Нема його, хіба що кладовищ тенета, Здіймуть свій мертвий галос до живих... Писав б для них, но їх не чують серця вуха, Що спини кожний тиждень знову гнуть, на нових яничар... Свовілля, з авантюризмом в авангарді здійма свої крила.. Реве "батіг", і вчять для пустощів юначей, Та рідний став кістляв язик, скрізь суржика лунає сморід, Де техногенні жернова, вже молодь труть і з хрустом мелють... Щоб з долі їх пожать жнива... Це все, як є - моя оселя... Колиска в пам`яті... хіба ж... це прагнули вітчизни діти, Мої діди, батьки, брати... що не щадили животи, Життя поклавши за час кращій, для їх онуків та синів... Як свині, загнані у хлів їх сподівання новим катом... Сумління в надра поховали... ті скиглють на бириш, мов світ... Немає вісника до віку, лише в землі моїх батьків, Лиш ненажерливих катів там зграї прагнуть панувати, Де вчора був вогонь святий, сьогодні стихлий до розплати... Де ж правда друже й брате мій?

© Copyright: Алексей Сикорский, 2006 Свидетельство о публикации №1604270302

Життя, життя, ти як новела...

Така собі хлопсько-фільозофська пісенька з польського фільмового серіалу "Клан"

Ryszard Rynkowski - ŻYCIE  JEST NOWELĄ
Автор Ришард Ринковскі (здається, що він і виконавець)

Отакий безрозмірний переклад даю нижче, для тих, хто по-польськи ні мур-мур

Життя наше, як новела

Як у Вівальді в «Порах року»
В очах твоїх вирує світло,
У часі мчиш шаленим кроком...
Скажи, життя, нам щось привітне.

Життя, життя, ти як новела, якої нам завжди не досить.
Ще ніби вчора - юні вельми, а завтра - ніби сніг волосся.
Життя, життя, ти як новела, раз приязне, раз – вороже…
Часом хочу пожалітись, а на тебе… ні, не гоже.

Родину, як дерево, с кожного боку
Час точить, надломи, хитання….
Як у Вівальді в «Порах року»:
Крихта зАхвату – лик страждання

Життя, життя, ти як новела, якої нам завжди не досить.
Ще ніби вчора - юні вельми, а завтра - ніби сніг волосся
Життя, життя, ти як новела, що поглинає нас як річка:
Хочеш нині знать майбутнє, хоч кінця чекаєш звично.

Життя, життя, ти як новела, раз приязне, раз – вороже…
Часом хочу пожалітись, а на тебе… ні, не гоже.
Життя, життя, ти як новела, що поглинає нас як річка:
Хочеш нині знать майбутнє, хоч кінця чекаєш звично.

Ришард Ринковскі