* Знов біда мене спіткала, Знов кохана десь пропала. До грудей на мить приникла, І кудись відразу зникла. Що ж мені тепер робити, Як мені без неї жити? Чи повернешся - не знаю, Та усе ж надію маю. Об’явися, моя мила, Бо чекати вже несила. Хочеш, дам тобі борщу, Чи цукеркой пригощу. Поговорим, про що хочеш, Про кохання пошепочем. Завершим розмову лунким, Ніжним смачним поцілунком. Про що хочеш поворкуєм, Усі теми обміркуєм. Тільки знов не пропадай, І кохання радість...

Читати далі...

Для тих, хто не знає, що таке вугільна шахта. Дуже спрощено. Це велетенська штучна печера, іноді потягом десятка кілометрів, яку люди виривають під землею і видобувають там кам’яне вугілля. При видобутку вугілля виділяється вибухонебезпечний газ - метан. Вибух такого газу забирає життя сотень людей. Про це ви мали змогу дізнатися із преси та телебачення. Тому у віддалених частинах шахти пробивають на поверхню вентиляційні стовбури і встановлюють там вентилятори. Це,...

Читати далі...

У далекому дитинстві, коли я, навіть, гадки не мав про торти і інші новомодні витребеньки, пригадую, бабуся на дні народження пекла домашній святковий пиріг. Велетенський пиріг займав з пів столу, прикрашений плетивом візерунків із тіста, і з начинкою із сливового джему. Не якогось там варення, а справжнього сливового джему, густого і пружного, який можна було різати хіба що ножем. Ну і традиційні свічки по кількості виповнених років. Іще...

Читати далі...

Всім відомо, що м’ясо кроля має специфічний запах і досить жорстке. Перед готування його замочують на кілька годин у слабому розчині оцта, щоб знищити цей запах. Коли я у черговий раз зіткнувся з цією проблемою, то вирішив піти іншим шляхом.На це мене спонукало те, що дочка "застрайкувала" і відмовилася їсти кролятину. Оскільки справа була у вересні, то овочів і фруктів не бракувало. Тому я із того, що було під рукою, зробив нове блюдо. Ось такий рецепт. Тушку кроля порізав на...

Читати далі...

* ВисОко вгору знов мене закинула Щаслива сінусоїда життя. Та на вершині довго не пробуду Зкочуся швидко вниз, у забуття. Здавлося б, внизу хочь відпочину, Та доля пхає по осі абцис. Вже треба знов на гору підніматись, Хоч тільки що котився швидко вниз. А доля все кидає і кидає, І не дає спокійного життя. То ж спокою не матиму віднині, Аж доки не піду у небуття. Михайло ДІД. Алчевськ.

Прочитав блог Чорної змійки http://blog.i.ua/user/896087/177641/?p=1#comments і вирішив прокоментувати віршем *** Не треба світ увесь сприймати, Як темний морок без світання. Повір, що в світі ще зостались Добро, і радість, і кохання. Світ не буває чорно-білим, Бо кожен горе й щастя має. І лиш від нього все залежить, Як він увесь цей світ сприймає. Якщо несеш ти щастя людям, Добро й тебе не обминає. Хто ж сіє зло, той сам нещасний, В душі він радості не має. Не треба...

Читати далі...

Йде мандрівник вечірнім шляхом, Бреде, з дороги не звертає Куди веде той шлях далекий, Дізнатися надію має. Хоч гострий зір і розум має, Та, все ж, не знає йде куди. Не зає, бідний, що дорога Імення має: "В Нікуди" І що в кінці дороги дальньої Ніяк могили не мине Бо він надіється, сердега,- Його ся чаша обмине. Та ще ніхто у цьому світі По два життя не проживав. Що б перше - то була чернетка, А друге начисто писав. 31 жовтня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Дорога неспішно повернула і знову ліниво лягла під колеса авто, незле лаючись на водіїв вибоїнами та знівечіним узбіччям, цим, майже традиційним, привітанням. Попереду, трохи у низині, відкрився краєвид головної вулиці, широченної, прикрашеної з обох боків старими могутніми вербами. Вулиці з таким же традиційним іменем, як і більшість головних вулиць нашої колишньої країни - вулиця Леніна. . Поодинокі зустрічні машини пробудили згадку про те, що і...

Читати далі...

* Розприндилася дуже Єва Немов би справжня королева. Кричить:-Важке в раю життя. Не відпочинеш допуття. А благодать - лише омана, Немає, навіть, ресторана... Кричить, що дуже хоче їсти Що, навіть, ніде тут присісти. Кохана Єва схитрувала Адама в райський сад послала. По яблука Адам пішов, Під деревом їх не знайшов. Стоїть Адам і хоче їсти, Та лінь на дерево залізти. Геть облінився, божий сину! Тому придумав він драбину. Він мудре рішення знайшов І відтоді прогрес пішов....

Читати далі...

Маю таке невеличке хоббі. По інтернет-пейджеру відшукую по всьому світу наших українських жінок і розпитую, як їм живеться на чужині. Пишу і присвячую їм вірші. Одного разу познайомився з Марічкою з Естонії, і вона розповіла мені свою історію. Написав і їй кілька віршів, а потім об’єднав їх у невеличку поему. Що з цього вийшло - зараз перед вами. Марічка. Закинула злая доля далеко від дома. Навіть дітям рідна мова майже не знайома. Та коли хоч раз почуєш українську мову...

Читати далі...