Зрадофільство

Розвелось тут зрадофільство! Перемовини. Перемир'я. Русня хоча б раз виконувала взяті на себе обов'язки?! Хоч один раз? Ні, не було такого. І ще Отто фон Бісмарк казав, що "Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані". Чонгар перед лютим 2024 вже розмінували, замість того, щоб навпаки, замінувати всі підходи. І який результат?
Нагадаю: перемир'я вже було, але воно порушувалось лаптєногими. А може нагадати про Будапештський меморандум, який роззброїв Україну і взамін дав лише обіцянки?

"Так а ти шо пропонуєш?" Простих рецептів не буває. Прості рішення — це до ЗЕшобли. Я вважаю, що будь-якому разі ідеального рішення нема. Головне — не вибрати найгірший варіант. Що може бути в разі перемир'я? А на яких умовах воно буде підписано? Бункерний чекіст напевно захоче залишити завойовані території. А потім всіх пропустять через концтабори. Когось за український прапор і українську музику постріляють, а вцілілих людей пожене воювати проти нас. "Ждунів" русскагга міра та "какая разніца" вважатимуть третім сортом і теж кинуть воювати проти Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Молодови.

І де гарантія, що бункерний чекіст зупиниться на досягнутому? То їм був потрібен Крим і Донбас. Потім — сухопутний коридор з Криму до тероросії (а в 2014 ті тварюки не знали, що Крим не пов'язаний материком з Балалайнею?). Далі були розмови, що тероросії потрібна вся лівобережна Україна. То де межа їхніх бажань?!

Очевидно, що призупинення війни колись та й буде, оскільки виснажуються обидві сторони. Але в мир я не вірю. Тим паче, в мир після перемир'я.

Боярські стави: нерозвідані місця

Під музику: https://www.youtube.com/watch?v=b_OrmXG1WSU

Було стрьомнувато йти до безіменних ставків біля витоків річки Притварки, тому що туризм не на часі — немісцевий хлопак привертатиме увагу. Але я все-таки наважився (мабуть, з третьої спроби), оскільки потрібно було пробздітись і відпочити через те, що накидали багато роботи і я буквально заривався та вигорів емоційно. На щастя, прогулявся у будній і не спекотний день, тож біля ставків було не людно.

Попри те, що я все своє життя живу в Боярці і деякі місцини набили оскомину, залишались нерозвідані куточки в старій частині міста. Ставки біля витоків Притварки — одні з них. Тож закрив цю прогалину. Правда, ледве дошкандибав, бо нога втомилась. Добре, що під'їхав на маршрутці.

1. Основною ціллю був Лісничий став. І він не розчарував! Верба, похилена над водою. Осика на краю берега. Майже ручні качки у воді та на березі. Замилування!
Єдине шкодую, що не взяв фотік. Бо на смартфон знімки перешарплені та посередньої якості. А ще оглянув не все, що хотів. Однак навіть відзняті місця крутезні!
[ Читати далі (+47 фото)... ]

Боярські ставки-2 (відеоверсія)

Продовжив дослідження Боярських ставків і сходив в мікрорайон у старій частині міста, в якому ще ні разу не бував. Відчуття неймовірні! Тим паче, місця там й справді красиві. А качки на ставках майже ручні.
Одним словом, набрався приємних емоцій і нагуляв сон.

Правда, ледве туди дошкандибав, бо нога замліла. Довелось проїхатись на мршрутці. Але більшість шляху подолав пішки.

Поки фотозвіт готується, можу запропонувати відеоверсію прогулянки.


Боярські стави: нова набережна

Боярські стави я вже давно "забоянив" у своєму блозі, адже показував їх за найменшої нагоди. Але оскільки в старій частині міста не був більше двох років (від початку повномасштабного вторгнення), вирішив показати місцеві водойми ще раз. Тільки цього разу цілеспрямовано. Тим паче, пройшовся по новозбудованій набережній, до якої ніяк не доходив раніше. Правда, першопочаткові наміри включали походеньки до дальніх ставків біля витоків Притварки. Однак спекотна літня погода та повітряні тривоги цьому не сприяли. Тому залишив задуми оглянути інші ставки на "потім". А сьогодні ще раз покажу знайомі мені (і читачам) ставки — Човновий, Церковний, Шкільний і Лісовий. Звісно, поглянемо й на деякі оточуючі цікавинки.

Ці водойми є ставами, а не озерами. Це означає, що вони були створені штучно — у 1870 році.

1. "Родзинкою" фоторепортажу є нова (чи точніше — реконструйована) набережна, яку помітив під час пандемії ковіду. Однак чомусь на той берег не доходив. Хоча йти туди з десяток метрів. Крім того, ставки будуть не у географічній послідовності, а в тому порядку, яким був прогулянковий маршрут.

Ще варто додати, що мою вилазку супроводжувала спека +35°C і повітряна тривога, викликана злітом МіГу.

Питання до залу (про дегустацію)

Можливо, це питання вам видасться дурнуватим, але виникла потреба спитати думку читачів, бо сам не визначився. Отже, хочу спробувати незвичні смаки звичного продукту. Але у магазинах у продажу лише 3 різновиди, тоді як всього їх існує 4. Для дегустації навіть 4 види малувато, не кажучи про 3. Тому питання: купити в інтернет-магазині (однак, тоді вийде переплата за продукт (в магазах дешевше) + вартість доставки (думаю, мінімум в сотку гривень))? Або обмежитись тим, що знайшов у місцевих магазинах і, можливо, бонусом скуштувати звичні смаки?

Замальовки воєнного часу-3

Третя серія замальовок воєнного часу присвячена підготовці до мобілізації: обстеженню в медичних закладах і оновленню даних для ТЦК. Ну і, звісно, погоді — адже літо 2024-го видалось дуже спекотним. А ще цей звіт присвячений квіточкам, оскільки виявив, що навіть влітку цвітуть квіти.

Як ви вже зрозуміли, в липні не відсиджувався вдома, а ходив по поліклінікам, фотографуючи по дорозі цікавинки. Більше того — їздив у Київ (після дворічної перерви!). Хоча з візиту до столиці нафоткав мало, бо вояж звівся до поїздки у маршрутках і черзі під кабінетом. Але дещо все ж нафотографував. Тому є що вам показати.

1. Моїми атрибутами цьогорічного літа є медичні обстеження, нові ліки, вимкнення електрики по місту і шалена рекордна спека.

Скажу чесно: протягом двох перших тижнів цього липня мені не було нудно. І це лише події. А про думки, які кружляли в моїй голові, навіть розказувати соромно. Проте тепер можу похизуватись прийомом антидепресанту. Хоч це і не привід для вихваляння, а скоріше, просто новинка в моєму житті.
[ Читати далі (+40 фото)... ]

В замішанні

Насичений видався день. Сходив на обстеження в поліклініку. Народу, як завжди, валом. Правда цього разу найбільше було чоловіків, які проходять медкомісію. Ну а по моїм справам прописали таблетоси. Так що можна вже привітати з прийом антидепресантів.

Не знаю, чи дасть це якийсь результат. Бо гребуть всіх підряд. Але варто спробувати. Хоча часу залишилось небагато. Не знаю, чого тягнули — лікарів можна спокійно пройти (якщо не враховувати черги. Але черги в поліклініці були завжди). Зрештою, якщо зовсім буде нестерпно, можна спробувати передозувати таблетосами. Я погуглив інструкції — є шанс крякнутись. Це ж краще, ніж кинусь під поїзд або вийти через вікно.

Звичайно, прогулявся до поліклініки. Навколо все красиво, зелено. Цвітуть квіти на газонах. По місту стоять раритетні радянські автомобілі. Незрозуміло, звідки вони взялись в такій кількості.

Цікавився рекрутингом. Однак в одному підрозділі одразу відмовили. А у іншому зацікавились, хоча й не змогли запропонувати бажану вакансію. Кажуть, що є лише бойові. Ну-ну. Який тоді сенс вибирати підрозділ? Це не кажучи про те, що не уявляю, як їхати на співбесіду.

Ще й, як назло, дали роботу. Наче навмисно тягнули. І тут жіночкам з і.юшки нічого заперечити, бо я відповідальний. Мене замучає совість, якщо я не дороблю взяте завдання до завершення. А настрою нема. Відповідно, швидкість праці зменшиться. Плюс — нестача часу. Для того, щоб зробити поставлені завдання потрібен тиждень. І щоб не відволікався на інші справи. А я не впевнений, що у мене є в запасі стільки часу. Тим паче, самі лише походи до поліклініці займають пів дня. І на додачу, на ноуті недоступна програма, яка необхідна для повноцінної роботи (точніше, доступна — але за чималі гроші). В програмі на ноуті немає однієї потрібної функції. От і думай, що робити.

Звісно, запевнили, що заплатять за виконаний обсяг роботи. Але не в моїх принципах починати і кидати розпочате. Можна, звичайно, не спати день і ніч — але нафіга упоруватись, якщо цим може зайнятись армія. Вважаю, що поки є час, краще відпочити і ніфіга не робити.

Єдине радує — зустрів однокласника. Його не впізнати. Спитав, а як я на вигляд. Відповів, що не змінився.

Але, в цілому, в замішанні.

Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA"

- Хто це виє? Собака Баскервілей?
- Ні, Берімор. Це сер Баскервіль доїдає свою вівсянку.
(Анекдот)

Їжа швидкого приготування закінчується. Продукти для дегустації купити важче. Але мені все-таки пощастило знайти у продажу дещо цікавеньке швидкорозчинне — солодкі вівсяні каші швидкого приготування. З подібною їжею вперше познайомився при дегустації датського сухпаю (в ньому були мюслі) — і вівсянка мені сподобалась (хоч раніше страви з вівса і вівсяних пластівців уникав). Тож побачивши на прилавку величезний асортимент вівсяних каш, купив не замислюючись.

1. Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA" (читається "Акса") в цій дегустації представлені аж дев'ятьма різновидами: з журавлиною; з брусницею та вершками; з яблуком і корицею; з лісовим горіхом (фундуком), карамеллю та вершками; з манго та ананасом; з абрикосом; з чорницею; з полуницею та вершками; з дикими ягодами та вершками.

Дегустація видалась насиченою (бо 9 різновидів). Крім того, не обійшлось без пригод (розрядження акумулятора фотокамери, відключення електрики). Тому черговий огляд їжі знову виявився вистражданим. Ну, до блогерських складнощів мені не звикати.