Думав, що б таке продегустувати, і не придумав нічого кращого, крім огляду військового сухпаю. Але не аби якого, а закордонного — польського добового. Тим паче, коштував він дешево — всього лиш 450 грн. "А як же відмова від польських продуктів?!" — скажете ви. Заради недорого зарубіжного MRE вирішив поступитись принципами.

Мені важко сказати, що це за такий індивідуальний раціон харчування, бо, як мінімум, у нього є опис українською мовою. Можливо, він призначений для ЗСУ? Та як би не було, сухпай іноземного виробництва — це цікаво.

Це вже буде третя групова дегустація (огляд різних продуктів однієї групи, а не різних смаків одного продукту). На цей раз вирішив спробувати різноманітні бутербродні закуски або, як їх ще називають, намазки. Для мене це знайома категорія. Але було цікаво зібрати їх разом і оцінити, наскільки вони смачні.

Після ковіду (а інакше що могло спричинити важкі наслідки) втратив нюх. Як тепер легустувати, коли все пахне смердючими сигаретами? Кава, вафлі, вермішелі швидкого приготування — все пахне табаком. Правда, гівно тепер теж не пахне — можна досліджувати підземні річким з фекальними врізками, не боячись, що знудить.

Фотохостинг продовжує засмучувати.
Найцікавіше, що ніде інформаціїх нема: треба пакувати валізи, чи ще полагодять.

Побачивши в магазині солоні вафлі "Артек" від Львівської кондитерської фабрики "Світоч", здивуванню не було меж. Дуже незвичний продукт, оскільки прийнято, що вафлі можуть бути лише з солодкою начинкою. Цим вони мене заінтригували. Тоді став шукати якусь інфу. І, погугливши, знайшов дегустації річної давнини. Однак у продажу раніше не бачив. Тому одразу вирішив спробувати.

Цікаво, хто додумався зробити солону начинку замість солодкої? На сайті однієї мережі супермаркетів було написано, що зроблені в Нідерландах. Наскільки це відповідає дійсності сказати важко, бо на упаковці зазначена тільки юридична українська адреса.