Традиційна відеоверсія дегустації вермішелей швидкого приготування "Куховар".

По-моєму, цього разу вийшло краще за попередні. Якось став звучати впевненіше.

Злободенний гумор.

 

Восени минулого року я добряче затарився вермішелями і локшинами швидкого приготування. Причому купив їх не в інтернет-магазинах і маркетплейсах, а оффлайн — благо, у Боярці тепер є багато торгівельних мереж: АТБ, Аврора, Бджілка, Сільпо, Траш, Фора. І у кожному з супермаркетів, як ви розумієте, свій асортимент. Тож є з чого вибирати.

1. Сьогодні на огляді вермішелі "Куховар": 5 різновидів у двох типах пачок — 3 "класичних", по 60 г., зі смаками домашньої курки, грибів та баноша; а також 2 різновиди у великій пачці, по 90 г., зі смаками сметани та цибулі, курки.

Варто зазначити, що продукцію "Куховар" я вже їв. Але тоді пробував вермішелі в стакані. Та й просто стало цікаво, чи змінилось щось на краще.
[ Читати далі (+41 фото)... ]

Повертаються нав'язливі думки. Звісно, в зв'язку з мобілізацією. Хоч мене і втішають, що по двом діагнозам не підходжу для бойової служби, але оскільки всі мобілізовані проходять базову військову підготовку, то ніщо не заважає записати в піхоту. Та й начитався і наслухався всякого, що ВЛК порушують закони і не вписують обмеження або не видають військовий квиток. Тож "накручую" себе, продумуючи різні варіанти. Цікаво спостерігати, як змінюється хід думок: від самоспалення і кидання під поїзд до самоушкодження. Це, мабуть, найбезпечніший метод, оскільки без криміналу. Хоча з нашою медициною то теж варіант так собі — лежати прив'язаним до ліжка — сумнівне задоволення. Тим паче, хотілося б, щоб шкурка була цілою, а не в шрамах. Тому не здивуюсь, якщо хід думок зміниться в бік отруєння ліками. В усякому разі генератор маячні працює на повну. Так що, можливо, продумаю й інші варіанти.

----

Додає переживань і фотохостинг imgBB. Десь місяць не було нарікань, а ось, сьогодні зникло за раз аж 15 фото! Це рекорд. На відновлення довелось витратити декілька годин, не кажучи про нерви. Не знаю, що робити? Може, забити болт на фотоблог і повністю преорієнтуватись на Ютуб, як це робить більшість? Бо підтримка блогу у життєздатному стані вимагає багато часу і нервів. А нові публікацї в блозі та на Ютубі вимагають аж 4 дні. Це дуже багато. І що робити поки не вирішив.

1. Власне, рекреаційна зона становить із себе доріжки, декілька висаджених дерев, лавки, лавки-гойдалки, дитячий майданчик, інформаційні стенди та парканчик. Площа всього цього невелика. Проте хоч якесь оновлення звичного краєвиду. І, що особливо важливо, облаштували це все під час повномасштабки.
[ Читати далі (+40 фото)... ]

Оскільки нового контенту поки нема, продовжу знайомити з німецькими триколісними транспортними засобами. У минулому пості був Tempo E200. А тепер його попередник — Tempo Pony. Він більше нагадує мотоцикл, ніж автомобіль. І це теж доволі поширений тип вантажних трициклів Німеччини. Навіть у BMW була подібна конструкція.

Правда, відео німецькою. Іх бін йа-йа! Дас іст гут! Але можна скористатись субтитрами з перекладом.

Всім привіт у новому, 2025 році!

Відносно нещодавно розбирав історію японських вантажних трициклів. Однак подібні транспортні засоби були поширені і в Німеччині.Причому там були зовсім дивні конструкції. Наприклад, сімейство Tempo E200 і E400, яке відрізнялось лише двигунами. Відповідно, на 200 і 400 см3. Після рестайлінгу їх назвали A200 і A400. Ну а вже в післявоєнні роки (після Другої світової) другий рестайлінг назвали Boy і Hanseat.

Прикол в тому, що двигун розміщений на передньому колесі і ведуче колесо теж переднє! Привід — ланцюговий! Тому при повороті керма двигун теж повертається.

Не менш цікавий й двигун — мотоциклетного типу, тому що він двохтактний. Відповідно, добряче торохтить.

Більша версія (Е400, A400) має максимальну швидкість 60 км/год, а ось менша — з одноциліндровим двигуном на 200 "кубиків" — може розганятись лише до 40 км/год. Можливо тому в салоні немає спідометра.

Вітаю з Новим роком! Хоча цей допис зовсім не новорічний, а осінній. Відзняв місцевий парк ім. Т. Шевченка. Йому шещодавно присвоїли охоронний статус (в усякому разі, поставили охоронні таблички, яких не було раніше) і розширили, приєднавши зелену зону в Тарасівці (правда, ту частину не показував). Тож виходить, що один парк на два населених пункти (чи є таке ще десь?).

За кількістю подій і активністю цей рік може позмагатись з 2020-м. Як мінімум, через численні поїздки у Київ, прогулянки, госпіталізацію в лікарні, ремонтування зубів, відвідування місцевої поліклініки, оновлення військово-облікових даних в ЦНАПі. Нервовим цей рік називаю внаслідок болісного і невизначеного результату лікування зубів (на щастя, все обійшлось), необхідності зщаміни банківської картки, збільшення частоти повітряних тривог, переживань з приводу можливої мобілізації, захворювання на ковідло з втратою нюху, частих проблем з фотохостингом. Ініціативність полягає в тому, що самостійно замовив банківську картку, вирішив продіагностуватись у лікарів, вперше у житті взяв участь у розіграші за донат (і виграв!). Крім того, майже чотири місяці займався ремонтом зубів — полагодили 7, якщо не більше, зубів. Ну а проблемність для блогу визначив фотохостинг imgBB, який мало того, що часто глючив, так ще й з листопада почав видаляти фотки. Тому картинки для цього фотозвіту на Дрімі розміщаю на іншому ресурсі.

1. Основні події 2024 року ледве вмістились на заголовному фото. З того, що влізло — ремонт зубів, замовлення банківської картки, перша дегустація закордонного сухпаю, новий смартфон в родині, спостереження за "Євробаченням-2024", робота за ноутбуком, проблеми з фотохостингом imgBB, госпіталізація в київській лікарні.

Щодо новорічного настрою, то його немає. Зараз, мабуть, настав той час, коли я став розуміти людей, які не святкують Новий рік. Тож вдома навіть ялинку не ставили.

Черговий відеоблог, про події листопада-грудня. З цікавенького — про кіз і звуки вибухів у лісі. Ну і як виглядає збій і зникнення фоток у блозі та на фотохостингу.