Після одної
занепадницької замітки друга. Про те, що навіть затяті оптимісти "розводять зраду". Що вже казати про панікерів. Отож, у чому "зрада":
- ЗЕлена влада обіцяла не підвищувати комунальні тарифи, однак в новинах вже повідомляють, що цьогоріч у квітні та липні зросте вартість водопостачання і водовідведення на 12%. Це не вселяє оптимізму, тому що в декого ціни й так одні з найвищих в країні. Надодачу йдуть розмови про подорожчання електрики з нинішніх 1,7 грн. аж до 5 грн. Це більш, ніж в два рази. А в країні зараз війна, все дорого, безробіття. Мабуть, всі кредити та фінансові допомоги йдуть на приСлуг народу.
Звичайно, втішають, мовляв, соціально незахищені верстви отримають субюсидії. Однак мовчать, що субсидії не покриють повний обсяг споживання (по-моєму, частину сподживання все одно повинен оплачувати пільговик). Та й нормативи для консенсації занижують.
- Корупція у закупівлях до Міноборони. Якщо раніше казали про яйця по 17 грн., то тепер розповідають про яблука по 51 грн. Це змушує західних партнерів замислитись у доцільності фінансування України. І такі речі лише погіршують ставлення до влади і Міністерства оборони. Але, мабуть, жага до збагачення сильніша?
- Американські солдати не будуть воювати за Україну. Вони вже навоювалися в інших війнах і тепер не хочуть влізати ще кудись. На рабсіянські провокації (наприклад, як збиття безпілотника у нейтральних водах Чорного моря) не будуть вестись. І відкритого протистояння між демократичним і диктаторським світом теж не буде. Найбільше, що можна очікувати від США — політична та військова підтримка. Але якщо не буде перемог на фронті, то й їх можуть зменшити.
- Все більше розмов про погану якість роботи військоматів. Що гребуть всіх без розбору, не навчають толком і відправляють на передову. Хоча військові на фронті кажуть, що їм потрібні навчені та мотивовані люди. А сильних і вмотивованих не беруть.
- Відсутність обіцяного контрнаступу. Поки все, що ми можемо — стримувати наступ росіянськіх зеків і чмобіків. Причому, по клаптику здаємо свою землю, бо русні набагато більше, ніж нас.
- Бажання Зелебородька перемовин з Китаєм, які ні до чого хорошого не призведуть, бо у Сі такі ж самі імперські наміри, як і у Путлєра. І брешуть так само багато. Єдина відмінність в тому, що китайці мудріші і не лізуть на рожон. Інакше б давно зайнялись Тайванем. Для китайських комуністів важливо, щоб Рабсія не розпалась, але була під їхнім негласним контролем. Звичайно, разом з Україною.
Рівень зради зашкалює. Але вірю, що Україне переможе. Хоча впевненості у цьому все менше. Бо як не зовнішні, то внутрішні вороги можуть все зіпсувати.
