Сьогодні річниця повномасштабної війни. Рівно рік тому Лаптєстан вторгся на територію України для "восстановлєнія вялікой страни", бо розвиватись іншим чином русня не вміє — лише за рахунок ресурсів новоокупованих земель.

Війна — це страх. Ми дізнались, як лунають вибухи. Вони зовсім не схожі не фейєрверки та пітарди. Ми почули прольоти ракет. Ми дізнались, наскільки агресивні та варварські русаки. Ми втратити багато людей і населених пунктів. Постраждали архітектура та історичні пам'ятки. До ЄС і США дійшло наскільки небезпечна Рашка.

Події розвивались швидко, тож було декілька етапів. Спочатку всі шукали радіомаячки та мітки на дорогах і дахах. Потім — диверсантів у лісах. Десь з початку - з середини квітня, коли відігнали русню, вибухи припинились. Наступний період загострення — масові ракетні атаки по інфраструктурі, що розпочалися з жовтня. Далі вони розбавились нальотами дронів-камікадзе. Так  що українці пережили багато різних загроз.

Найбільше враження: низко пролітаючий винищувач, порожні вулиці та порожні полиці в магазинах, стояння у черзі за яйцями під час вибухів. Ну і звичайно, як дрижать вікна від вибухів.

Людина звикає до всього. І до війни теж звикли. Хоча з довоєнним часом все одно не порівняти. І, нажаль, такі часи надовго. Попри оптимістичні прогнози російсько-українська війна не закінчиться цього року. Та й після припинення активних бойових дій ракетні атаки навряд чи припиняться. Тому не буде навіть так, як було у 2013-2021. Треба якось звикати і прилаштовуватись під воєнний період.

Такого завантаження по роботі не було, мабуть, з осені 2021-го. Дуже багато новинок. За моїми розрахунками завдань вистачить і на квітень. Але я більше переживаю через те, що заплутаюсь і забуду доробити, бо не закінчивши поточні завдання дають нові. Або потрібно буде зробити терміново і я не встигну зробити вчасно. І треба виділити час на блоги. Ну а поки є і плюс — чим більше роботи, тим більше заробіток.

----

Сьогодні чув вибухи. Першого разу взагалі не оголошували ніяких тривог, а другого разу було гучно. Подивився: повітряну тривогу оголосили лише у Києві, а в області не було. А як же так?! Не встигають оголошувати?

До речі, не вперше чую ППО без оголошення тривоги. Якось дивно. Зазвичай про небезпеку оголошують заздалегідь.

-----

Не дали спокійно попрацювати не лише вибухи, а й раптове вимкнення електрики. Причому якось дивно вимкнулось, бо у сусідів світло було. Напевно, хтось знову лазив у щитову. У нас таке люблять.

Кожне раптове вимкнення електрики мене тригерить. Як мінімум, воно обриває роботу чи розвагу. До того ж, засмічується комп від бекапів файлів. А ще є бзік перевірити чи все норм, бо відключення небажані для компа.

У цьому блозі я пишу про все. Ну, майже про все. Однак сьогодні той рідкісний випадок, коли хочеться поговорити, але соромно. Ну і нехай: я не зірка, щоб бути в центрі уваги, а мої дописи виходять в топ лише тому, що і-юашка занепадає (подивіться, наскільки зменшились обговорення).

У п'ятницю електропостачальна компанія анонсувала експеримент, що не будуть вимикати світло. Але русня вирішила зіпсувати таке свято, влаштувавши масований ракетний обстріл. Добре, що у нас було тихо. Втім, пів дня все одно не працював. А потім на інші тривоги "забив", бо потрібно було скористатись "аукціоном небаченої щедрості" від електриків. Тим паче, наступного дня майже не працював, тому що травонувся і почувався погано. Так нудило, що довелося згортати завдання.

Взагалі щось останнім часом не працюється. Може річ у завданнях, на які важко нагуглити тест, а щоб писати від себе потрібно подивитись в інтернеті на купу товарів, щоб якось їх можна було систематизувати і класифікувати.

----

Вчора не зміг прцювати тому що проспав, а потім ще й отруївся. З'їв свинячий паштет. А шлунок, скоріш за все, свинину вже не перетравлює. Потім, коли вже розболілась голова і з'явилась печія. Однак попри це пообідав йогуртом з бутербродом, хоча треба було поголодати. Коротше, після обіду стало ще гірше. Почало нудити. Але блювати — це так неприємно. Добре, що якимось дивом уникнув риганини і пройшло само по собі.

Треба уважніше вибирати, що їсти. І зменшувати кількість хімозної їжі швидкого приготування. Правда, що тоді знімати?! Ну, є швидкорозчинні супи і каші без підсилювачів смаку і гострого перцю. Вони, звичайно, дорожчі і нечасто продаються у магазинах.

-----

На ніч полегшала. І хоч спав неспокійно (до печії додався грибок на ступні — тільки цього ще не вистачало; можливо і на цю тему щось напишу), снились сни. Чого раніше не було. Причому сни давно не снилися (ось така тавтологія). До того ж це були незвичні сни: вдруге снилося нове вигадане місто і еротика, яка сниться все рідше (хоча напередодні нічого еротичного не дивився).

Начебто на роботі дали кемпер-причеп. Люди, що проїжджали по дорозі зупинялись, запитували де купив і скільки коштує. Еротику описувати не буду, вибачайте.

Сподіваюсь, що сон не віщий, бо здогадуюсь що мозок мав на увазі, вимальовуючи описаний відеоряд. І еротика якщо і буде, то не жіноча:)

Які часи — такий і контент. Саме тому всі, кому не лінь, розповідають про автономне електропостачання або освітлення. Я також думав про подібне, однак у розпорядженні не було ні генератора, ні акумуляторних освітлювальних приладів. Але нещодавно дядько передав LED лампу на акумуляторі, а у родині купили декілька ліхтариків, тож у мене спонтанно виникло бажання зробити порівняльний тест автономних джерел освітлення. І не лише тому що назбирався матеріал для публікації — просто вимкнення електрики залишаться з нами на роки, тому огляд ще довго буде актуальним.

1. Для порівняльного тесту взяв свічку, ручний LED ліхтарик, LED ліхтарик-брелок, налобний LED ліхтарик, акумуляторну LED лампу. У цьому огляді покажу як вони світять і які переваги/недоліки кожного з них.

Звичайно, порівняння суто суб'єктивне, за відчуттями. А знято поспіхом, на крінжовому фоні. Проте, такі зараз умови.

Помітив, що в магазинах кудись зник Rollton, натомість з'явилась нова марка Reeva, яка дуже схожа на Роллтон. Погуглив. Виявилось, що це не співпадіння. Нова марка замість нього, бо Rollton в Україні вже не випускають. Мовляв, складнощі з логістикою. А з іншими постачальниками не буде складнощів? Припускаю, річ у тім, що Роллтон випускають на росії. Але як би там не було, змінився асортимент макароних виробів швидкого приготування.

------

Кудись зник товариш, з яким дружив з 2009 року (з перервою 2017-2021 рр.). Після новорічних свят перестав виходити на зв'язок: вийшов з месенджера, на смски не відповідає. Чи мобілізували, чи щось трапилось? Про стан його здоров'я невідомо. Особливо ні на що не скаржився. Сподіваюсь, що з ним все гаразд і він просто загубив свій телефон. Не хочеться думати про погане.

Електричний хаос — інакше не назвеш відключення електрики. З крайніх вихідних на ніч перестали вимикати світло, але вдень вже двічі несподівано вирубили, коли я вмикав комп'ютер. Не думаю, що для компа корисні раптові вимкнення.

Кілька днів тому дивлюсь, що електрику не вимкнули. "Ну, значить, попрацюю!" Тільки усівся за комп, встиг зробити лише одне завдання по роботі — бац, чорний екран і тиша. Сьогодні знов вимкнули не за графіком. Причому почали вимикати і вночі. Звичайно, попередили, що у зв'язку з похолоданням збільшилось навантаження. Але як мені планувати коли користуватись компом? Добре, що основну частину завдань по роботі вже зробив. Але ж хочеться і підзаробити, і блог вести.

Напевно, точно треба переходити на нічний режим. Хоча і вночі не все гаразд.

Декілька днів тому фотохостинг imgBB був у відключці, чим налякав мене. Річ у тім, що минулого року він глючив, але хоча б відкривався. А цього разу сервер був недоступним.

На сервісному ресурсі вичитав, що фотохостинг і справді не працює не лише у мене, а й у інших. І невідома причина збою. Ймовірно, технічні роботи. Мені одразу ж згадався переїзд і закриття Яндекс.Фоток, бігство з Флікру і несподіване закриття українського io.ua. А ще на моїй пам'яті прикрили Пікасу. Від таких спогадів стало зовсім сумно, адже це відбувалось на фоні зневіри у державі, про яку писав нещодавно. Ну, думаю, не вистачало ще й остаточно зневіритись у блогерстві (хоча насправді віри у віртуальний світ вже давно немає). Причому напередодні вигадав тему для фотозвіту.

Проте, на щастя, ввечері того дня фотохостинг запрацював. Правда, я не перевіряв, чи все в порядку. Враховуючи кількість знімків, це зробити нереально. Але, начебто, все норм, працює.

---------

У той же день трапилась інша неприємність. Закортіоло змінити пароль на одному з сайтів, але новий пароль чомусь не спрацьовував. Перевіряв декілька раз, думав, може помилився. Але ні — вводив правильно. Зі смартфону теж не зміг знайти. А користуватись ним без авторизації незручно. Здивувавало те, що раніше не було проблем при заміні пароля. Окрім випадку, коли навмисне змінив пароль і не запам'ятав (я так вчинив з Флікром, бо не бажав користуватись їхнім сайтом). Одного разу було, що не можна було авторизуватись через збій на сервері. А у чому була проблема цього разу так і не зрозумів.

Проблема вирішувалась декілька днів, протягом яких нервував. Однак врешті-решт все налагодив.

--------

Ще спонтанно виникла ідея для звіту (що дивно, адже зараз з креативністю проблеми). Вдома понакупляли декілька ліхтариків (в тому числі й мені). На додачу подарували туристичну лампу на акумуляторах. Я подумав, що можна було б розповісти про автономні освітлювальні прилади. Так, це банальні речі. Але публікувати огляди треба. До того ж, це актуально.

Крім того, захотілось показати різноманітні варіанти автономного електрозабезпечення. Хоча є два варіанти: натаскати знімки з інтернету або попросити, щоб сфоткали на роботі. Правда, не думаю, що захочуть спеціально фотографувати для мого блогу.

Накипіло на душі. Дуже нервую, тому не можу втриматись. Можливо, пізніше буде соромно за свої слова, але охоплює зневіра.

Країна позиціонує себе як демократичну, але діями доводить, що недалеко відійшла від Тероросії. Методи ті самі: масова мобілізація під виглядом "спокійної мобілізації" і "уточнення обліку", а насправді — затикання дірок на фронті. Така сама, як у Росії роздача повісток будь-де. Аналогічний формальнийпідхід до оцінки здоров'я призивників. У нас теж не дають грунтовну військову підготовку. Так само брешуть про справи на фронті. Згідно чуток, наші втрати становлять не 1 до 10, а 3-5 до 10. Тобто, якщо "поклали" 700 орків, наших могло полягти 300. Це дуже багато.

А поки наші воєнкомати, які перейменували, але не змінили за суттю, набирають "гарматне м'ясо", в чиновницьких кабінетах наживаються на закупівлях продуктів для армії, депутати роз'їзжають по курортам, а холопам розказують, що вони овинні здохнути Що будете робити, коли закінчаться чоловіки? В розхід підуть жінки. А нас вже не 42 мільони. І не 30, а набагато менше. Давайте тоді всіх: і жінок, і дітей. Хто буде жити після закінчення війни? Багато з тих, хто виїхали за кордон вже не захочуть повертатись. Хто буде утримувати непрацездатних і відбудовувати зруйновані населені пункти? Саме тому я прихильник швидкої Третьої світової ядерної війни. Краще одномоментні величезні жертви, ніж величезні жертви протягом довготривалої війни.

У нас немає критеріїв відбору до призивників. Всі придатні, незважаючи на функціональні обмедження. Тому бувають випадки, коли повертають назад. Військово-облікова спеціальність призначається наобум.

Після "використання" воїни державі непотрібні. Психічно травмованими і покаліченими займаються волонтери, а не держава. Чому? Як вважаєте, чи стимулює таке відношення служити? Сумніваюсь.

З хорошого хіба що великі зарплати. Але ж і ризики величезні. І амуніцію потрібно купляти за власний кошт. І є керівники, які не цінують особовий склад.

Закінчуючи цей допис зневіри процитую коментар, побачений на Ютубі: "Краще померти від прильоту ракети по СІЗО, ніж від від ворожої кулі в окопі".

Захищати вітчизну потрібно, однак для цього потрібна не лише військова, а й психологічна підготовка. Потрібно розробляти мотивацію. Бо незрозуміло, чим ми кращі від русні? Тим, що можна вільно розмовляти українською?

P.S.: Брата забирають на військові навчання, а потім напевно, на "передок". Від медкомісії толку ніякого.

Не знаю, як так трапилось: чи зі злості, чи неправильно вставив у зарядний пристрій, чи перетримав на зарядці (раніше таке робив без наслідків), чи стрибок струму — а по факту авкумулятор тріснув. При цьому він справний. Єдиний недолік — важко встановлювати і виймати з фотіка.

Можна купити аналог. Але він сумнівної якості, а коштує чималенько.

Поки вирішив використовувати. А як бути із заряджанням не визначився.

1. Іграшки, які дожили до сьогодення — це, переважно, машинки. Залишились або колекційні та напівколекційні, або з пізнього дитинства. Але й так непогано, бо було декілька спроб повикидати й їх.

Нажаль, деякі іграшки у непрезентабельному вигляді. Плюс, відзняв поспіхом на неприглядному фоні. Але показую все, як є.
[ Читати далі ]