А як ви поводитеся під час обіду на роботі?
- 07.09.15, 20:34
Їдальня - ідеальне місце для аналізу співробітниківЩоразу, спостерігаючи за людьми в черзі в офісній їдальні, спадає на думку одна і та ж думка: непогано було б фахівцям з підбору персоналу викинути у відро для сміття всі свої новомодні тести з визначення психотипу кандидата на роботу, піти в офісну їдальню і просто поспостерігати за ним.
Думаю, саме щодо їжі людина, по суті - істота тварина, проявляє себе найбільш відкрито.
І між тим, як швидко, впевнено і точно офісний клерк вибирає їжу в умовах стислого часу і присутності ззаду з підносами голодних і таких же заклопотаних колег, і тим, як ця людина поводиться на своєму робочому місці, є прямий взаємозв'язок.
Говорушки
Он бачите групу балакучих поряд з салатами тіточок? Ті, що перекрили всі входи і виходи до роздачі, самі не поспішають заповнити тарілки, стоять з порожніми підносами, їх роти не закриваються і плювати вони хотіли, що заважають іншим взяти свою порцію і піти з миром до каси?
Ці точно так само напевно не затикаються і сівши за свій робочий стіл. Для чого вони приходять на роботу - забувається ними так швидко, як і те, для чого вони прийшли в їдальню. Згадують тільки при рішучому проханні не заважати іншим взяти їжу (при рішучій вимозі не заважати іншим працювати). Але варто взяти їжу або вийти з кабінету, як знову про їжу і роботу забувається, і роти не закриваються.
Вмираючий лебідь
А он ту бачите? У спідниці в чорний горох і в окулярах? Прошу знайомитися: це вмираючий лебідь. Причому вмирає вона постійно, але ніяк не помре.
Ти спостерігаєш, як повільно тягнеться її рука до ополоника, як повільно вона зачерпує цим самим ополоником борщ з каструлі, і як всупереч усім законам фізики повільно цей борщ стікає з ополоника в її тарілку, і ти вже щасливо зітхаєш, що настала і твоя черга, але тут вона тебе дивує ще більше: це ще не все.
Крило лебедя з розчепіреним пір'ям на цілу хвилину завмирає над плетінкою з хлібом в тяжкому роздумі про проблему вибору між чорним хлібом і білим відповідно.
Такі лебеді НЕ проллють ні краплі борщу повз тарілку, не розкришать хліб по підносу, вилочки з ножичками будуть у них лежати рівно і на своєму місці, але садити їх на ділянку, де потрібна працювати швидко і з жорстким дедлайном, не можна категорично.
Тільки пустити у вільний політ: вона прилетить, з результатом, але не факт, що по весні.
В іншому випадку начальник або буде змушений постійно вдаватися до допомоги птахів-шустряків (самі винні - не потрібно так швидко літати), або вихоплювати у неї ополоник і сам швидко наливати цей борщ і директивно приймати рішення за кольором хліба, або знайдуться купа мисливців. Хто-небудь пристрелить однозначно, не давши їй долетіти навіть до середини Дніпра.
Ой!
- Ой вибачте! Я вирішила ще бутерброд взяти.
- Будь ласка, - рухаюся, щоб Руденька дотяглася.
- Дякую! - Метнулася до каси, де її разом з усією чергою чекає касир.
- Ой! - Знову метнулася від каси тепер уже в напрямку столу з десертами. - Забула взяти пиріжок.
Знову метнулася до каси.
Це, друзі мої, відомий всім типаж «Ой».
Що б вони не робили. Скрізь суцільний «ой» і судоми. Метушлива інтелігенція, яка ніяк не визначиться: за червоних вона чи за білих. Таких не можна навіть близько підпускати в бухгалтерії до кнопки «платіж відправлений». Інакше «Ой» може сказати вся фірма.
Таких потрібно садити тільки на ділянку, де правки можна вносити нескінченно: на розробку всяких там регламентів і тому подібної роботи. Судячи з досвіду нашої фірми і по частоті змінюваності цих регламентів - у нас саме такі на їх розробці та сидять.
Фанатик
А бачите он того? У блакитній сорочці і синій краватці? Який не кліпаючи втупився в телефон і судорожно двома великими пальцями вибиває текст?
Це фанатик.
Я кілька разів заглядала йому через плече. Він навіть за обідом, навіть у ліфті, навіть, думаю, в туалеті сидить в робочій пошті і пише, пише, пише. Таких прийнято вважати ідеальними працівниками. Вони в зоні доступу завжди.
Таких начальство любить. А даремно. Бачите? Він взагалі не звертає увагу на те, що вибирає, скільки собі кладе в тарілку і що компот він ллє вже на піднос, так як не помітив, що склянка вже повна? Вся черга може вже давно просунутися вперед, а він, не вміючи хоч іноді відволікатися, може так і залишитися стояти на місці, занурений у свій мобільний і затримуючи усіх, хто стоїть за ним. А потім доводиться судорожно підхоплюватися і наздоганяти , попутно розхлюпуючи на збільшеній через простій швидкості все те, що набрав собі на піднос. Так і на роботі.
Перестрахувальник
Черга знову зупинилася. Що таке? Хто там знову гальмує весь рух? Все ясно. Чоловік, досить швидко до цього вибирав звичні для себе страви, завмер над новою, що сьогодні з'явилася в нашій їдальні.
Немигаючий погляд. Розумовий процес. Ступор. Знову розумовий процес. Сигнали в мозок. Сигнали з мозку. Мабуть, кудись не туди надходять.
- Чоловіче, так ви берете долму чи ні? - Вже не витримує дама на роздачі.
- Ееееее ... Я навіть не знаю ...
- Візьміть спробувати. Не сподобається - не будете брати в наступний раз.
- Ні, мабуть, не буду ризикувати.
- Ну, як хочете. І не розумію, в чому тут ризик. У нас хороші кухарі, - надулася дама.
З цим теж все ясно. Перестрахувальник. Він успішний там, де всі процеси налагоджені як механізм швейцарського годинника. І де нічого нового не впроваджують. Хороший працівник на стійкій ділянці. Видасть вам той результат, який потрібен, тому що все у нього доведено до автоматизму. Але не треба руйнувати його щасливу долю, призначивши на посаду, де потрібне ухвалення нових рішень або де ви впроваджуєте нову структуру або нові процеси. Занапастите і ділянку, і мужика.
Ну все. Начебто, каса вже близько.
Типаж, що заслуговує премію
Дивіться: бачите - заходить в їдальню хлопець у джинсах і в картатій сорочці? Це мій улюблений типаж.
Взяв піднос. Вітрина з салатами. Окинув поглядом. Впевнено поклав на тарілку капусту з редискою і баклажани. Супи. Чітко, не розливши і нікого не затримуючи, налив собі борщ. Другі страви. Також не затримуючись ні на одну зайву секунду вибрав шматок свинини з макаронами. Долма? Цікаво. Взяв спробувати. Оглянувся по сторонах і виявився першим, хто побачив, що відкрилась третя каса. Тим самим обігнав всіх інших. Розплатився і сів за стіл. Почав їсти, паралельно включивши телефон і щось в ньому з посмішкою читаючи. Доїв. Встав. Вийшов.
Коротше, друзі мої, правильно казали у давнину: як працівник їсть, так він і працює. Відведіть кандидата в їдальню.
А суть цієї байки - кожен співробітник талановита по-своєму. А завдання керівника - пустити талант в потрібне русло.
7381АК
