Не дякуємо Гройсману і Реві, а тепер і "СН" за субсидію знищену

Яка частина доходів українців витрачається на компослуги - інфографіка
Яка частина доходів українців витрачається на компослуги - інфографіка
ПОДІЇ
 
УКРАЇНА
 
ФОТО
16/12/2019


Укінці 2019 оплата комуналки з’їдає в українців 17,8% сімейного бюджету. Рекорд був у грудні 2016.

https://media.slovoidilo.ua/media/infographics/11/101072/101072-1_ru_large.png

Про це йдеться у дослідженні журналістів видання «Слово і діло». Вони підрахували витрати на компослуги за останні 15 років сім’ї з трьох осіб, яка має середній сукупний дохід і мешкає в київській квартирі площею 60 кв.м. Показники споживання, крім фіксованих, також були взяті середні – електроенергія – 250 кВТ/год на місяць, газ – 12 куб. м в місяць, холодна вода – 7 куб. м, гаряча вода – 8 куб. м в місяць.

Виявилося, що найменше навантаження на бюджет від компослуг була у 2005 році – 6,1%. З кожним роком вона росла, досягнувши рекордних 24,7% в 2016. Прогнозується, що в 2020 року (I квартал) за комунальні послуги треба буде віддати 17,8% сімейного бюджету.

Раніше «Нафтогаз» назвав ціну на газ для населення у січні. Споживачам зараз пропонується платити за двома видами тарифів на вибір. Плаваючим – коли ціна буде змінюватися в залежності від ринкових обставин щомісяця, і фіксованим – гарантованим до квітня по 5,5 за куб плюс ПДВ та націнка газзбутів. У випадку припинення транспортування Росією газу ціна може зрости у 1,8 раза.

Пішло в Зе не так відпочатку з вірою в Бога (2)



Після зустрічі президент Зеленський практично не спілкувався з журналістами, які зібрались у патріархії.

"Про все. Про все, що бентежить всіх, говорили. Я дуже радий, що ми маємо тут потужну підтримку не тільки на політичному рівні", - відповів Зеленський на єдине питання, про що ж саме говорили, передає "Укрінформ".

В офісі президента відмовились відповісти на питання ВВС News Україна, чому не підписали спільну заяву.

Згодом офіс президента оприлюднив короткий реліз. Згідно з ним, Варфоломій підтримав суверенітет України, а Зеленський подякував йому за підтримку.

"Влада не повинна втручатися у церковні справи, я захищатиму незалежність церкви", - процитувала президента прес-служба Зеленського.

У Константинополі пізніше розповіли головну тему розмови - розвиток української автокефальної церкви.

"Константинополь не буде втручатись у внутрішні справи Православної церкви України, вона абсолютно незалежна та автокефальна. Звідси - з Константинополя, з Фанара - вона матиме лише високе заступництво і наші постійні молитви про успіх її місії", - заявив патріарх Варфоломій.


Також прес-служба наводить звернення патріарха до президента: "Ваш візит здійснюється після становлення нової Православної церкви України, й просимо, щоб вона завжди мала Ваш високий захист, а також зміцнювалась Вами у справі, яку вона вже почала здійснювати задля українського народу".

Натомість пан Зеленський, як вказує прес-служба патріархії, висловив радість від візиту та вважав за честь зустрітись з патріархом.

Зеленський і томос
Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Деякі експерти раніше остерігались, що ставлення Зеленського до Вселенського патріарха та автокефальної церкви буде прохолодним.

Адже одним з головних локомотивів створення української автокефальної церкви є попередній голова держави Петро Порошенко, який був частим гостем у резиденції Вселенського патріарха. Його прізвище навіть вписане в томос.

В новорічному виступі на початку січня 2019 року, напередодні отримання томосу, пан Зеленський жорстко жартував щодо цього. Так він висміював Петра Порошенка, який працював для отримання автокефалії і робив на цьому акцент під час своєї виборчої кампанії.

"Єдине, що зігріває душу - це надання Україні тЕрмосу", - пародіював він президента Порошенка.

Хоча перед президентськими виборами Володимир Зеленський позитивно відгукувався про можливу автокефалію та отримання томосу.



Під час виходу Володимира Зеленського та патріарха стався інцидент, коли охорона відсторонила російську журналістку, яка хотіла прорватись до президента
"Все, що ми отримуємо своє в Україні - вже добре. Не віддаємо - і прекрасно", - заявляв він в інтерв'ю.

На передвиборчих дебатах з Петром Порошенком Володимир Зеленський також підтримував автокефальну українську церкву, але заслугу в її створенні надавав не Порошенку, а патріарху Філарету.

Щоправда, після перемоги Зеленського на президентських виборах предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній відмовився зніматись у президентському ролику-зверненні представників церков до мешканців Донбасу.

Як розповіли тоді джерела ВВС News Україна, ієрарху не сподобався текст, який йому пропонували озвучити, про те, що "говорити потрібно не мовою гармат".

Зеленський і церква: переможець виборів зустрівся з главами ПЦУ та УПЦ МП
За словами співрозмовників, Епіфаній хвилювався, що виглядатиме немов він закликає до перемовин із лідерами бойовиків.

Врешті частину цього тексту озвучив предстоятель УПЦ МП Онуфрій.

В Україні пан Зеленський зустрічається з представниками всіх церков та конфесій, а на День Хрещення Русі закликав українські церкви "до діалогу".

Пішло в Зе не так відпочатку з вірою в Бога (1)


Зустріч Зеленського і Варфоломія: що пішло не так
Віталій Червоненко, Оксана Тороп
BBC News Україна
8 серпня 2019

Президент Володимир Зеленський під час свого першого офіційного візиту до Туреччини зустрівся з Вселенським патріархом Варфоломієм, який цього року надав томос про автокефалію об'єднаній Православній церкві України. Не обійшлось без інтриги - сторони так і не підписали спільну заяву, як планували напередодні.

За даними ВВС News Україна, зустріч з патріархом була ініціативою саме президента Володимира Зеленського й обізнані співрозмовники оцінювали такий крок президента як гарний знак і намагання налагодити добрі стосунки з Константинополем.

Зеленський зняв звернення релігійних діячів до Донбасу і Криму. Епіфаній відмовився
УПЦ КП остаточно ліквідували. Філарет просить допомоги у Зеленського і ОБСЄ
Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом
Володимир Зеленський у резиденції патріарха спілкувався з Варфоломієм і у вузькому колі, і у розширеному форматі за участі делегацій без журналістів. Також президент та патріарх мали святковий обід, який тривав понад годину.

Після чого пан Зеленський відвідав Георгіївський кафедральний собор, в якому предстоятель ПЦУ Епіфаній отримував томос про автокефалію.

Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Кілька співрозмовників ВВС News Україна розповіли, що зустріч і розмова пройшли нормально, у "позитивному настрої".

Після зустрічі Варфоломій з посмішкою та традиційними прощанням з поцілунками провів Зеленського з патріархії аж до автомобіля.

Але перед зустріччю між представниками Константинополя та офісом президента Зеленського виникли непорозуміння.

Зокрема, спочатку планувалось, що патріарх та президент України підпишуть спільну заяву. Про плани підписання документу ВВС News Україна підтверджували джерела як у Києві, так і в Стамбулі.

Проте в останній момент сторони не порозумілись і, як стверджують співрозмовники, у команді президента відмовилась підписувати документ, який готували на Фанарі у співпраці з МЗС.

За словами одного зі співрозмовників, заява переважно мала стосуватись екологічної тематики, адже Варфоломій відомий своєю діяльністю у цій сфері, його навіть часто неформально називають "Зеленим патріархом".

Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Співрозмовники ВВС News Україна не змогли пояснити, чому офісу президента не сподобалась заява на екологічну тему, й зауважують, що там не було політичних провокаційних формулювань.

Пройшов рік від часу появи ПЦУ

Пройшов рік від часу появи ПЦУ



Сьогодні 14 грудня у стольному граді Києві відбувся Архієрейський Собор Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у розширеному складі під головуванням Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України у Митрополичих палатах при Соборі Святої Софії, що зібравшись згідно рішення Священного Синоду на своє засідання.
Мусив усе перелічити, бо то важливі речі.
Сталося, про що давно гадалося, рік тому завдяки кому? Здогадайтеся з трьох раз і не прогадаєте, бо їх, відповідей, справді три: Богу! Філарету! Порошенку! Звичайно, що і митрополит Макарій, як найвищий ієрарх Української Автокефальної Православної Церкви, багато долучився, але реально головними були таки ці троє. І то незаперечний факт. Особливо Порошенку і Богу дісталося чималих зусиль звести усе і усіх до купи й прийняття спільного результату. 
Більшою кількістю було затвердженно рішення про об’єднання у єдину Православну Церкву України та обрання Єпіфанія на керівну посаду в ПЦУ.  Він був вихованцем Патріарха Філарета, що зумів створити досить потужну Українську Православну Церкву за 27 років Незалежної України, за що йому і дякуємо не зважаючи за всі наступні вибрики та коники. Хто зна чия то воля? Принаймні цей теперішній Собор ПЦУ засвідчив, що жодної шкоди немає, а навпаки самоусунення Патріарха Філарета від проводу ПЦУ розв’язало руки митрополиту Єпіфанію щодо активного залучення до ПЦУ приходів з ПЦУ МП, для яких особа Патріарха Філарета була так би мовити «сильно токсична». Тобто рік минув і все гарно й навіть чудово. Вже є визнання ПЦУ братньою Елладською Православною Церквою. Чудові стосунки встановлено з Українськю Греко-Католицькою Церквою та її очільником архієпископом Святославом.
За тим Томосом для ПЦУ найбільше доклався і чимало що втратив і стратив 5-й Президент України Петро Порошенко, тому що це жодним чином не додало йому балів у наступних виборах, бо як не дивно, але підтримку найбільшу він мав у областях і регіонах, де домінувала УГКЦ, а в другому турі тільки й переміг у нашій Львівській. Отож.
Добре, що все добре, або як каже поет Жорж Дикий: -Гарно, що не марно! 
І я вітаю всіх нас зі Собором Православної Церкви України у стольному граді Києві в палатах Святої Софії. То саме то! 

Богдан Гордасевич
(Записи анархіста 21 ст. від 14.12.19 р.)

Від Нормандії до Шеремета

Від Нормандії до Шеремета. Навіщо дискредитують волонтерів та ветеранів?
5974 ПЕРЕГЛЯДИ
 
П'ятниця, 13 грудня 2019, 13:10
журналіст, політичний оглядач, ведуча

9 грудня у Парижі Володимир Зеленський та Арсен Аваков дуже погано у медійному сенсі відпрацювали український порядок денний. Жодних активностей, жодних підходів до західних ЗМІ із чіткими заявами: "Крим – окупована територія", "російський газ не може стати політичним методом впливу на українську політику" і "ми згодні говорити про економічні зв'язки із РФ, якщо вона забере війська з Донбасу".

Натомість російські сайти і твіттери рясніли російськими вкидами та коментарями від обізнаних джерел, які потім часто-густо мігрували на українські шпальти і блакитні екрани.

Власне, тому дивиною для мене стала дуже злагоджена поява двох дійових осіб на брифінгу щодо розслідування убивства журналіста Павла Шеремета. Президента Володимира Зеленського та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

А потім Зеленський з Аваковим пішли на "Право на владу" і повторили озвучене про дитячого хірурга і АТОвця, які заради "арійських ідей" пішли начебто на убивство. А ще виявились неабиякими експертами із того, що не озвучили в Парижі – газу, повернення ОРДЛО під контроль та спільних патрулів Нацгвардії з бойовиками. 

Тобто вміють говорити, якщо треба. Просто ставка, очевидно, пішла на внутрішній ринок. А не на переконання Заходу чи РФ, інакше б не мовчали, як риби, у Парижі. 

Є така версія, що для того, щоб втілити сценарії з повернення ОРДЛО, треба збити захмарний рейтинг волонтерів і учасників бойових дій на Донбасі, аби монополія на правду і рішення була виключно у влади. 

Нагадаю цифри того ж дослідження групи "Рейтинг" у жовтні: 

  • 69% респондентів заявили, що довіряють волонтерам, 
  • 67% – учасникам бойових дій на Донбасі, 
  • 66% – президенту України. 

Відтоді рейтинг гаранта здувся ще на кілька позицій, а от у інших – ні.

Волонтери, ветерани, ЗСУ, адекватні журналісти – це єдина сила, яка заважає втілювати ідеї типу "а давайте повернемо Донбас у такому вигляді, як є, а там розберемося". 

Хоча про ціну, яка може вартувати підконтрольній частині держави неконтрольованих процесів – подальшого сепаратизму, насилля, громадянської війни – говорити якось не прийнято. Бо ж типу і там люди, і тут такі ж головорізи, які на дозвіллі, після кардіохірургії "Охматдиту", буцімто підривають автомобілі журналістів

Всі соціологічні опитування, на які любить спиратися влада, кажуть, що ніяка ідея тієї ж "муніципальної варти" на окупованій території, де будуть разом "тусити" Нацгвардія, ОБСЄ і бойовики з російськими паспортами, неможлива без дискредитації руху волонтерів і ветеранів. 

Далі. 

Без активної позиції волонтерів та ветеранів можна зайти дуже далеко. Чого тільки варта свіжа заява полковника ЗСУ Олександра Ноздрачова (хоча він уже записав вибачення) про інтеграцію російських військовослужбовців з українськими, бо ж є типу "не лише національні, а військові традиції". 

А нічого, що у нас був досвід, коли у Севастополі український флот працював поруч із російським та ще й всі разом вчилися у профільній академії Нахімова? Врешті морська держава Україна профукала значну частину своїх морських сил, бо військовим хотілося такого престижу і рівня добробуту.

Це приклад того, що не можна бути військовим двох держав на одній території 

І це сором згадувати, як наші моряки та адмірали галопом у 2014 бігли за андріївським хрестом. 

Оце наслідки "військових традицій з інтеграцією". 

Читайте також:

Що відомо про людей, яких підозрюють у причетності до вбивства Шеремета

Слідство оприлюднило свою версію вбивства Шеремета. Перша реакція соцмереж

Щодо розслідування МВС справи Павла Шеремета

Справа Шеремета: Змушені довіряти? або Пресконференція – це не суд

Далі. 

Важливо читати заяву УП, де детально розписано, як проводилось розслідування справи про вбивство Павла Шеремета, та дуже влучно зауважено: 

"Хто був зацікавлений у дестабілізації ситуації в країні на той час? Навіщо волонтерам, що підтримували армію у складні часи, потрібна дестабілізація ситуації всередині країни? Чи слідство припускає, що група волонтерів могла діяти в інтересах Росії?"

Нас хочуть підвести до думки, що волонтери, ветерани і активісти – це дестабілізуюча сила, яка підтримує, убиває і заважає щасливій інтеграції понівеченого Донбасу з російськими військами?

Власне, саме цю тезу дуже активно близько трьох тижнів розганяє медіахолдинг Віктора Медведчука: що ветеранам начебто вбивати людей можна більше за інших. 

Апофеозом стала підводка Наталі Мосейчук за 12 грудня, уже на "плюсах", де вона заявила, що "затримані вбивці Павла Шеремета". Чи є у всіх них підстави, щоб таке стверджувати? Закони чи рішення суду?

Державні діячі нашого розливу, якщо наломали десь дров, швидко беруть громадянство інших країн і доживають віку на італійських віллах чи в лондонських пентхаузах. Волонтери ж, армійці і ветерани лишаються з нами і нікуди не поїдуть. 

Власне, тому, не варто віддавати їх на сліпе розтерзання, на втіху "60 минут" і щоб прогнутися за чотири місяці на наступному "Норманді". Навіть під приводом "так Донбас же так швидше повернеться і всі житимуть дуже добре!". Насправді – дуже паршиво, за російським сценарієм впливу. 

Стежте за руками, буде цікаво. 

Марина Данилюк-Ярмолаєва, спеціально для УП

Постанови Архієрейського Собору від 14 грудня 2019 р.

14 Грудня 2019
Постанови Архієрейського Собору від 14 грудня 2019 р.


ПОСТАНОВИ

Архієрейського Собору

Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

у розширеному складі

під головуванням Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України,

від 14 грудня 2019 р.

Місто Київ,

Митрополичі палати при Соборі Святої Софії

Зібравшись згідно рішення Священного Синоду на своє засідання у складі єпископату Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Архієрейський Собор підносить подяку Богові за Його численні милості та благодіяння для Православної Церкви України.

Заслухавши та обговоривши доповідь Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Архієрейський Собор постановляє:

1. Схвалити роботу Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія за період від Об’єднавчого Собору (15 грудня 2018 р.) та Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ). Засвідчити повну підтримку Предстоятелю, Блаженнійшому Епіфанію, Митрополиту Київському і всієї України.

У своїх житті та діяльності Помісна Українська Православна Церква (Православна Церква України) керується Священним Писанням та Переданням, канонами Православної Церкви, власним Статутом, ухваленим Об’єднавчим Собором 15 грудня 2018 р. та відповідно зареєстрованим державою, Патріаршим та Синодальним Томосом про автокефалію від 6 січня 2019 р., рішеннями власних статутних органів.

Помісна УПЦ зберігає внутрішню єдність та закликає єпископат, духовенство і вірних усі питання, які виникають, обговорювати та вирішувати в дусі заповіданої Господом нашим Ісусом Христом братньої любові, уникаючи розпалення ворожнечі, протистоянь та розділення.

2. Затвердити прийняті Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) протягом 2019 р. рішення, відображені у Журналах його восьми засідань (№№1-72).

3. Закликати Почесного Патріарха Філарета та його оточення до примирення і припинення самоізоляції, ствердивши гарантії положення Почесного Патріарха Філарета і забезпечення умов його життя та діяльності у зв’язку із завершенням процедури ліквідації релігійної організації «Київська Патріархія УПЦ КП», як про це зазначено у рішенні Священного Синоду (Журнал № 72 засідання від 05 грудня 2019 року).

4. Ухвалити Рішення (додається), про викладення та затвердження Статуту Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в новій редакції, чим зафіксувати правонаступництво, в тому числі щодо назв УПЦ КП та УАПЦ.

5. Висловити подяку всім Помісним Церквам, які вже встановили з нашою Церквою повне спілкування. Задекларувати бажання та готовність Помісної УПЦ вести діалог з іншими Помісними Православними Церквами, метою якого ми бачимо визнання доконаного факту автокефалії Української Православної Церкви і створення умов для мирного співіснування.

6. Доручити Предстоятелю від імені Собору звернутися до української держави та міжнародної спільноти у справі захисту свободи совісті та віросповідання в цілому в Україні та зокрема на окупованих територіях Криму і Донбасу.

Закликаємо державу і надалі виконувати свій обов’язок захищати релігійну спільноту і все суспільство від ворожого іноземного впливу, від намагань з-закордону під виглядом релігійної діяльності втручатися у внутрішні справи України, руйнувати її через нав’язування неоімперськоїідеології.

7. Підтримати викладені у Доповіді Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на Соборі оцінки та пропозиції і взяти їх до уваги у подальшій праці з розбудови Помісної Церкви.

Архієрейський Собор підносить свої молитви за Помісну Українську Православну Церкву, за перемогу і справедливий мир в Україні, та закликає Боже благословення на духовенство і вірних та на весь український народ.


Архієрейський собор ПЦУ відбувс 14 грудня

Собор ПЦУ закликав державу захищати суспільство від іноземного впливу

Субота, 14 грудня 2019, 19:15
ФОТО ЕЛЬДАРА САРАХМАНА, УП

Архієрейський собор ПЦУ закликає державу і надалі захищати суспільство від намагань з-закордону під виглядом релігійної діяльності втручатися у внутрішні справи України.

Джерело: постанови Архієрейського собору від 14 грудня, оприлюднені на сайті ПЦУ

Дослівно: "Закликаємо державу і надалі виконувати свій обов’язок захищати релігійну спільноту і все суспільство від ворожого іноземного впливу, від намагань з-закордону під виглядом релігійної діяльності втручатися у внутрішні справи України, руйнувати її через нав’язування неоімперської ідеології".

Деталі: Також собор ПЦУ закликає почесного патріарха Філарета до примирення.

Дослівно: "Закликати почесного патріарха Філарета та його оточення до примирення і припинення самоізоляції, ствердивши гарантії положення почесного патріарха Філарета і забезпечення умов його життя та діяльності у зв’язку із завершенням процедури ліквідації релігійної організації "Київська Патріархія УПЦ КП"".

Що було раніше: 14 грудня Православна церква України провела розширений архієрейський Собор з нагоди річниці створення єдиної помісної церкви. На ньому митрополит ПЦУ Епіфаній повідомив про юридичне припинення релігійних організацій "Київська Патріархія УПЦ КП" та "Патріярхія УАПЦ".

Найвливовіші люди в Україні з точки зору москалів-експертів

На чолі списку найвпливовіших в Україні бізнесменів традиційно превалюють олігархи. Однак цього разу винятком став Джодж Сорос, якого газета "Вести" поставила в рейтингу "Топ-100 найвпливовіших в Україні людей і явищ" на 2-е місце.



Серед потрапили в рейтинг підприємців, що мають в нашій країні велику вагу, чимало і людей, які пересічним українцям відомі не настільки широко.

У світі нарахували понад 2,1 тис. Мільярдерів, 7 з них - українці

Нижче представлені ввійшли в топ-100 бізнесмени:

Джордж Сорос (2 місце у всьому рейтингу). Американський підприємець і філантроп має настільки великий вплив на українську політику, що опитані виданням експерти віддали йому одне з ключових місць у рейтингу. Експертне журі відзначило надзвичайний вплив за допомогою десятків спонсорованих їм організацій на процеси, що відбуваються в країні.
Віктор Пінчук (3 місце). Званий "святою людиною" за меценатську та філантропічної діяльність один з "великої четвірки" українських олігархів Віктор Пінчук по праву займає таку високу сходинку рейтингу.
Ігор Коломойський (5 місце). Званий позаочі enfant terrible ( "нестерпний дитина" - фр.) Української політики отримав хороші дивіденди від вкладення в кампанію Володимира Зеленського. До парламенту пройшли більше 30 лояльних до нього депутатів. Він також має контакт з рядом членів уряду.

Ринат Ахметов (7 місце). "Олігарх номер один" за кількістю активів дещо здав позиції. По-перше, з програшем на виборах підтримуваних їм "Опозиційного блоку" і "Радикальної партії". По-друге, втратив свій "золотий" актив - тарифну формулу "Роттердам +", яка дозволяла генерувати прибуток для ТЕС, що мають відношення до олігарха.
Петро Порошенко (9 місце). Колишній президент зберігає досить високий рівень впливовості: він має повноцінну парламентську фракцію (депутатом від якої сам і є), користується знайомством з високопоставленими американськими функціонерами як від Демократичної партії, так і від правлячої - Республіканської.
Вадим Новинський (20 місце). Один з найближчих соратників Рината Ахметова. Його компанія "Смарт-Холдинг", що володіє 25% металургійної групи "Метінвест" (все інше належить Ахметову), прямо залежить від роботи цієї групи. А вона останнім часом знизила прибуток через падіння світових цін на металопродукцію. Що, втім, компенсується активами Новинського в сільському господарстві.
Дмитро Фірташ (38 місце). Поки в Україні кон'юнктура складається негативно для хімічної промисловості (т. Е. Основного бізнесу олігарха), йому вдалося уникнути екстрадиції з Австрії в США - його адвокати почали перегляд процедури. ФБР розслідувало "справа Фірташа" дев'ять років.
В'ячеслав Клімов (49 місце). Співвласник найбільшої української служби доставки "Нова Пошта". За два роки кількість відправлених з її допомогою посилок зросла на 50%, досягнувши цифри в 47 млн тільки за перший квартал цього року.
Юрій Косюк (52 місце). Екс-заступник голови АП Порошенко, засновник холдингу "Миронівський хлібопродукт", що займається виробництвом курятини. Один з найбільших землевласників в Україні.
Олександр Ярославський (53 місце). Раніше - співвласник Укрсиббанку і президент харківського ФК "Металіст", а нині - власник групи DCH. У числі її активів: Дніпровський металургійний завод, страхова компанія "ІНГО Україна", Міжнародний аеропорт "Харків", готель Kharkiv Palace Hotel 5 та ін.
Василь Хмельницький (56 місце). Бізнесмен, засновник UFuture Investment Group. Сюди входять аеропорт "Київ" ім. І. Сікорського ( "Жуляни"), девелопер UDP, частина бізнесу фармкомпанії "Біофарма" і ряд IT-компаній.
Євген Черняк (64 місце). Глава наглядової ради холдингу Global Spirits, який займається виробництвом алкоголю. Але останнім часом Черняк став також відомим влогером - на його YouTube-каналі Big Money, де він обговорює бізнес-стратегії з відомими бізнесменами, підписані вже 418 тисяч осіб.
Леонід Юрушев (67 місце). Бізнесмен, власник ПАТ "Дніпровагонрембуд", готелів InterContinental Kiev і Fairmont Grand Hotel Kyiv, а також девелоперської компанії "Ярославів Вал". Раніше Юрушев був співвласником банку "Форум" і бізнес-центру "Леонардо".
Владислав Чечоткін (71 місце). Засновник і власник інтернет-магазину "Розетка". Його частка ринку, за оцінками аналітиків, в цьому році склала 40%. Магазин, який спочатку торгував лише побутовою технікою і гаджетами, розширив асортимент: тут є взуття, одяг, книги, канцелярія і деякі послуги.
Олег Бахматюк (73 місце). Засновник агрохолдингу Ukrlandfarming, який управляє земельним банком в Україні в 570 тис. Га. У минулому Бахматюк - власник збанкрутілого VAB банку. Зараз НАБУ відкрило на нього справу про нібито нецільове використання стабілізаційного кредиту від НБУ.
Вадим Столар (77 місце). Народний депутат від ОТЗЖ, співвласник CityCommerce Bank і київського бізнес-центру 101 Tower. Його прізвище найчастіше останнім часом звучала в зв'язці з мером Києва Віталієм Кличком.
Сергій Тарута (78 місце). Співвласник металургійної компанії "Індустріальний союз Донбасу", колишній губернатор Донецької області, а нині народний депутат від фракції "Батьківщина". В цьому році Тарута висувався кандидатом в президенти, але зняв свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко.
Сергій Тігіпко (84 місце). Давно пішовши з політики (Сергій Тігіпко був главою НБУ, віце-прем'єром, лідером партії), він занурився в бізнес. Засновник і основний акціонер фінансово-промислової групи ТАС, куди входять, зокрема, однойменна страхова група, Універсал Банк, "Дніпровагонмаш", Кременчуцький сталеливарний завод.
Володимир Костельман (91 місце). Співзасновник і президент компанії Fozzy Group, в яку входять мережі супермаркетів "Сільпо" і "Фора", а крім того, Ніжинський консервний завод, птахофабрика «Варто», «Богуславський завод продтоварів" та ресторани "У Хромого Пола", "Старомак", Positano, мережа хлібних майстерень "Буланжери».

https://ubr.ua/ukraine-and-world/society/nazvany-samye-vlijatelnye-v-ukraine-biznesmeny-3889121.html

Був «порохоботом», а став ще й «єсоботом»

Був «порохоботом», а став ще й «єсоботом»

(Записи анархіста 21 ст. від 12.12.19 р.)

Так сподівався, що сьогодні 12.12.2019 р. я стану подією дня, а воно така фігня! Вбивць Шеремета призначили блазні Авакова, про що анонсував блазень Зеленський, як отой, що Президент України. Полковник-блазень якийсь зі Генштабу ЗСУ оповідає про цілковиту дружбу з «братами-чепігами-рефами» в окопах Донбасу з боку ОРДЛО. Так ще на Україні в Києві на Майдані відкрили своє інформагентство якесь кодло, що фінансоване Воєнкомом РФ, під яскравою назвою «3,14-зда», бо «Звезда» не може бути там, де повна Раша. І як після такого далі жити, скажіть, добрі люди?! А недобрі – помовчте!
Від березня 2014 року я добровільно влаштувався на посаду «я за підтримку Петра Порошенка», що в подальшому набрала цікаву загальну назву «порохобот». Мені то подобалося, бо я вважав і вважаю щиро, що нам в Україні феноменально повезло на той момент з таким лідером. Тільки завдяки йому, Петру Порошенку, та певній видатній частині українського народу вдалося зупинити ворога в межах сучасних і позбавитися того, що варто того: Криму і ОРДЛО. Я достатньо про то писав і може ще напишу, як і не раз казав просту річ: «Не потрібно мені доводити, який Порошенко поганий, а покажіть і доведіть хто кращий за нього» Все інше – так само. Я нікого ніколи не ідеалізував за винятком самого себе, бо ж мають бути винятки, щоб підтвердити правило. Жартую, хоча доля чогось в чомусь того…
Так, я написав заяву про вступ до партії «Європейська солідарність» на чолі з Петром Порошенком саме зараз, коли вона не є правлячою і все сміття з неї типу Гройсманів та Дубневичів пішло геть. Най до «СН» тепер лізуть – до правлячих «слуг рабів», а я хочу бути поряд з Парубієм, Геращенко, В'ятровичем, Забродським та іншими людьми, що є вже тут в «ЄС» не суто заради влади, а заради Правди. І щоб ця Правда постала у Владі. Того і я хочу.
Єдине, що прикро: роки вже не ті, щоб вразі чого вперед у бій, але і втікати не буду, бо тут моя земля і я буду з нею і в ній навіть як гній, тому що вона – моя! Це моя Україна! Пафосно? А нехай! Вона того вартує: наша Велична Україна! Будьмо! Гей! Слава Україні! Героям слава!


Богдан Гордасевич
Львів
Записи анархіста 21 ст. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні від 12 грудня 2019 р. (7527)

Від зека до блазня


Від зека до блазня

Рівно 6 років тому 11 грудня 2013 року вранці я приїхав зі Львова до Києва прямо на Хрещатик зі своїм червоно-чорним прапором УПА, що мав чітку символіку «Свобода або смерть»: червоне, як колір крові, отже і життя, та чорне, символ землі, де лежать мертві. З тим і таким я прибув на Євромайдан. 
Їхав приватним авто в дуже цікавій компанії, про що розповім згодом, а тут про інше. Досить часто доля Незалежної України вирішувалася в Парижі, зокрема якби не протидія керівництва Франції на «Парижській мирній конференції 1919-1920 рр.», через що на неї не були допущенні делегації від УНР та ЗУНР, не відбулося визнання України Незалежною Державою. А на повоєнній «Паризькій мирній конференції 1946 р.» була навіть як представниця незалежної держави делегація від тогочасної України – УРСР, що також була серед засновників ООН*, а РФ – не була. І ось так званий «Нормандський саміт» 9 грудня 2019 р. в Парижі підбив своєрідні підсумки подій 2013-2019 рр. від Революції Гідності та подальшої війни з РФ починаючи від анексії Криму до окупації частини Донбасу – так званої ОРДЛО, яке має місце і дотепер. Таким чином маємо певний підсумок подій в Україні від Януковича до Зеленського: від зека до блазня.
Я не збираюся робити критичного аналізу подій та людей, але хочу дещо спробувати осмислити в стилі відомої тези «А що то було?!»
Врешті, оте «Від зека до блазня» вже достатньо промовисте, однак я не бачу, наразі, значних перемін в житті України, хоча вже пройшло більше півроку перебування на посаді Президента України вельмишановного блазня Володимира Зеленського і минуло за 100 днів роботи ВРУ й Уряду України, під мудрим управлінням панства Дмитра Разумкова та Олексія Гончарука відповідно. Навмисно витримав паузу, щоб не починати наперед поливати їх всіх зеленкою і тим принижувати, але поговорити вже можна більш конструктивно, що і збираюсь робити в подальшому. Оскільки Інетернет привчив людей не читати великі занадто дописи, то я буду випускати невеличкі замітки, що мають наскрізною ідеєю просте «від зека до блазня». Поки що пропоную вчитуватись у зноску і пишатися «А було колись – а було!» То зараз Україна стала головною світовою «хохмою» з імпічментом Дональда Трампа, а що вже всі коміки США обговорюють пана Зеленського відповідно до того, що аж порівнюють з Монікою Левінськи. Прикро. Париж також додав огиди, що явно побільшає в майбутньому…
А поки що йде 11 грудня 2013 року і я перший день на Євромайдані в Києві стою перед трибуною, де виступають промовці та артисти, а кожної години всі присутні дружно співають славень України «Ще не вмерла». Я також голосно співаю і гордо високо тримаю червоно-чорний прапор УПА.
 
Богдан Гордасевич
11 грудня 2019 р.

*Днем заснування орг-ції, який щорічно відзначається у світі як День ООН, є 24 жовтня 1945. Відтоді набув чинності конституційний документ орг-ції – Статут ООН, підписаний 26 червня 1945 на Сан-Франциській конференції 1945. Країнами-засновниками ООН вважається 51 д-ва. Серед них – Україна, запрошення делегації якої на Сан-Франциську конференцію 1945 було результатом міжнар. визнання внеску укр. народу в перемогу в Другій світовій війні. Делегація УРСР однією з перших підписала Статут ООН, зробивши внесок у його розробку. Її керівник – нарком закордонних справ УРСР Д.Мануїльський – був головою першого к-ту конференції, в якому були ухвалені ключові преамбула та 1-ша глава щодо цілей і принципів орг-ції. Укр. делегація була співавтором положень, які стосуються заг. поваги і дотримання прав людини незалежно від расової належності, статі, релігії, а також сприяння міжнар. співробітництву в розв'язанні екон. і соціальних проблем.