Не я один з хвилюванням сприймав тему майбутнього візиту президента України(!) Віктора Януковича до Москви на зустріч з самодержцем-президентом РФ Володимиром Путіним, тому що після досить прозорих заяв Януковича про можливість вступу України до Митного союзу по завершенні саміту СНД в Таджикистані можна було очікувати всякого паскудства з його боку. На превелике щастя - візит скасовано. І нового не передбачається! Який чудовий подарунок зробив на Св. Миколая всім нам в Україні її президент Вітя Янукович! Не продав нас! І сам не скурвився! Прекрасно! Аж жити хочеться!
Особисто я був, є і буду противником агресивного протистояння з Росією, тому що це є безглуздо. Щоб не заглиблюватись у розлогі пояснення, просто наведу афоризм: "Ніколи не сперечайся з дурнем, тому що він спершу опустить тебе до свого рівня, а тоді переможе на досвіді". Мною не раз було акцентовано, що саме відсутність достатнього розуму в правлячої компартійної еліти призвело до розвалу СРСР, як і теперішню зовнішню політику керівництва РФ важко назвати розумною. Особисто я не бачу жодної країни з колишнього Варшавського договору та СРСР, народ і уряд яких щиро б симпатизували РФ. Включно з Білоруссю та Казахстаном, де більше діє принцип "стерпиться - злюбиться". Наглість і брутальність росіян у міжнародних відносинах просто феноменальні. Не виняток і щодо України, де досить звичних до всілякого приниження Януковича з Азаровим - навіть їх злість і протест опановує.
Нам постійно тлумачать з усіх-усюд чужі  й свої проросійські політики, політологи, економісти та інша курвійська ЗМІ-їбратія, яке ж то добре життя настане, якщо Україна увійде до Митного союзу і стане рабою Росії. Хіба це не вигідна оборутка: стільки добр за таку дурницю, якою є свобода? Достатньо зректись державного суверенітету і вже тоді Росія заопікує над своєю новою провінцією щедрою рукою господаря: подешевшає газ, нафта, горівка, одразу запрацюють виробництва, зайва робоча сила з радістю помандрує з України без всяких митних перешкод до Сибіру розробляти нові газові та нафтові родовища - ну просто рай у найліпшому вигляді! А вперті хохли все відмовляються від того свого щастя, бо щось воно їм не до вподоби. Вибадують, мать-перемать!
Відверто кажучи, можливо все у цьому світі, але я не вірю в можливість приєднання чи об’єднання України з Росією в майбутньому за жодних обставин, навіть якщо Янукович би підписав які завгодно документи і договори, тому що коли люди звикли жити вільними, то їх загнати до ярма можна тільки силою, але часи "червоного терору" та сталінізму з його імперією ГУЛагу вже малоймовірні, а без такого силового примусу українці не віддадуть ні свого особистого суверенітету, ні державного. Вже в Україні люди розсмакували, що є таке - свобода! І з подивом дивляться українці на поліційні погроми протестних тусовок росіян, як і на безвільне приниження білорусів "своїм бацьком" Лукашенком. З ким об’єднуватися? З ними? З кріпаками убогими? Навіть якщо він є російський олігарх - все одно він нікчемний холуй-"гаманець" для Путіна! Ось таке нам "добро" пропонують? Ні! Ми не дамося і не здамося! За жодних умов та обставин!
Звичайно, що досить непросто терпіти огидне і брутальне втручання іншої держави у наше суспільне життя, причому втручання у зумисному погіршенні соціально-економічного стану в державі, щоб буквально примусити народ України стати на коліна і приповзти до правителів Росії з благанням врятувати від економічних злиднів, спровокованих тими ж "благодійниками"... Подібну "холодну війну" стосовно України російська правляча еліта розпочала давно, ще за часів Кучми, але Помаранчева революція все сплутала і змусила розпочати наново. А час то збіг! Якби Янукович став при владі 2004 р. - це була б значно простіша комбінація загарбання України, але народ і країна  до 2010 р. змінились настільки кардинально і всеосяжно, як перемінився і сам Віктор Янукович, що став зовсім інакшим політиком! І тому я вітаю всіх, що нарешті розпочалась "холодна війна" України проти Росії. Якою вона буде? Виграшною! Чому? А тому!
Чим більша криза - тим більша необхідність кардинальних змін, отже економіка України має зазнати таких трансформацій, які змусять її, по-перше, налагодити внутрішню економіку на значно якіснішому рівні науково-технічного прогресу, а, по-друге, перемінити кардинально зовнішні інтеграційні та економічні пріоритети. За тим піде адміністративна та соціально-політична трансформація державного устрою. Повторюю, що для України безглуздо вступати у відкриту ворожнечу з Росією, влаштовуючи демарші, різні протести і всіляку дипломатично-економічну шарпанину - ні! Ні! І ще раз - ні! То буде безглузде витрачання ресурсів, яких у нас мало, а в Росії - безмірно! На всіляку дурість там ніколи не шкодували ні грошей, ні людей. Чечнею клянуся! Грузією клянуся! "Південним потоком" клянуся!
Всі свої зусилля і наявні інтелектуальні та сировинні ресурси ми маємо використати за умов "холодної війни" України з Росією виключно на власну технологічну модернізацію економіки, на її надекономічне енергозбереження, а також встановити однозначно справедливі умови для ведення бізнесу всіх рівнів: малого, середнього та великого. Не зробимо цього - криза нас поглине, а за тим і Росія. Зробимо вчасно - тоді чхали ми на Росію, як Таваню начхати на Китай...
Дуже сподіваюсь, що буде все в нашу користь, тому так гаряче вітаю чергове зимове і новорічне протистояння як новий виток "холодної війни" поміж Росією та Україною: нас поставлено в умови глобального катарсису і ми або очистимось, або будемо знищенні. Не вірю, що остання позиція когось в Україні задовільняє, тому до бою, панове! До праці!
Станьмо в раз! В слушний час! Все тобі - завзятій боротьбі! За Україну! За її волю! За честь! За славу! За народ!

Богдан Гордасевич
20.12.2012 р. м.Львів

рекомендую глянути
http://ua.korrespondent.net/worldabus/1441105-ng-yanukovichu-vidmovili-vid-kremlivskogo-porogu
http://ua.korrespondent.net/worldabus/1440006-ng-yanukovich-zibravsya-do-moskvi
http://ua.korrespondent.net/worldabus/1440628-ng-yanukovich-gotue-putinu-podarunok-pid-yalinku
і особливо: http://forbes.ua/nation/1344329-vygoden-li-ukraine-tamozhennyj-soyuz

Не знаю, як там хто що планує, а у мене 19-го грудня на день Святого Миколая, що є моїм похресним патроном, відбудеться вихід в світ книги Василя Кука "Степан Бандера. Роман Шухевич" Біографічні нариси. З додатоком. Тобто для мене кінець світу за майа співпадає з початком мого нового життя в якості видавця. З чим і була пов'язана моя блогерська відсутність, яку я маю намір виправити, тому що вже зібралось досить тем на черзі, а саме:

1. Подяка телевізійникам всіх телеканалів за те, що дозволяють мені без проблем тримати телевізор у стані "вимкнуто".

2. Про вибори щось маю таки сказати, але ще ніяк не визначу, що саме варто сказати, якщо тут  йде саме час очікування і вичікування.

3. Тема 70-річчя УПА була мною не дуже опрацьована 14 жовтня через тогочасні бурхливі події з нагоди 28 жовтня, але тепер варто її обговорити за спокійнішої ситуації.

4. Поїздка до Києва потребує якогось оформлення в щось значиме, тому що подія виходу книг у видавництві "Смолоскип" та їх представлення варті опису очевидця подій.

5. Два мої останні цьогорічні листи до Олександри Щур-Храпливої в Канаду хочу оприлюднити, оскільки вони якось само-собою виявились досить програмного змісту, то нащо переінакшувати в статтю чи прокламацію? Епістолярний жанр має свою принадність певною сповідальністю - тим і скористаюсь.

Не знаю, що з того буде зроблено, але кортить виконати перелічене вище, щоб вже зроблені напрацювання не марнувати, оскільки в чомусь вони є унікальні - отже важливі не тільки для мене особисто.

Завершити анотацію плану дій на майбутнє хочу заявою, що на власні очі бачив отой метеорит, що хлюпнувся у море коло Туреччини, хоч було то коротка мить, але запам'яталось. Чому? Тому що коли побачив "падаючу зірку", то почав загадувати бажання, а зірка-метеор візьми і не щезни, як більшість метеорів, а блиснув над нічним Львовом вузькою яскравою доріжкою і... полетів десь далі за горизонт. Я ж розгубився: на таке я не готовий, бо чи загадувати бажання - чи я в прольоті? Зірка ж не впала, а кудись собі полетіла... За часом 23 год.13 грудня якраз збіглося з подією в Туреччині, з чого мене опанував сумнів стосовно метеорита: надто все це схоже на кероване приводнення космічного корабля прибульців, які прибули поглянути, як там у нас кінець світу відзначати будуть - цікаво сапієнсоноїдам, напевно.
Метеорит впав коло берега, тому його гарантовано будуть шукати і якщо не знайдуть найближчим часом і не покажуть в ЗМІ - значить то гарантовано прибульці! А значить, що ніяка це не "впала зірка" і що моє заповітне бажання зустрітися з прибульцями з космосу - накрилося і не збудеться. От вже ті турки турецькі з своїми дешевими курортами і тарифом "все включено" - навіть космічних клієнтів звабили...

ЗАПРОШУЮ ВСІХ ПРИЙТИ І БУТИ 23 ЛИСТОПАДА 2012 РОКУ В БУДИНКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (тепер Будинок Учителя, вул. Володимирська, 57) ДЕ О 15 ГОДИНІ ВІДБУДЕТЬСЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ДОПОВНЕНОГО ВИДАННЯ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО  ДОВІДНИКА  "РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960 - 1990" ТА АНТОЛОГІЇ  "ПОЕЗІЯ З-ЗА ГРАТ" ЯКІ ВИДАНО У ВИДАВНИЦТВІ  "СМОЛОСКИП" ДОВІДКИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ 4252393 Я  СЬОГОДНІ ВИЇЖДЖАЮ З  ЛЬВОВА ДО КИЄВА, ЩОБ ТАМ БУТИ. БОГДАН  ГОРДАСЕВИЧ

Приєднатися до події

24 листопада Україна та світ згадають мільйони вбитих геноцидом

 Україна готується до 79-х роковин Голодомору. Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. Заходи пройдуть у Києві, обласних центрах України та 32 країнах світу.
В Києві акція розпочнеться 24 листопада о 14:00 з ходи від станції метро Арсенальна до Національного меморіалу пам’яті жертв Голодоморів.
О 16:00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання із вшанування пам’яті жертв Голодомору.
В рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах.
Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. «Коли вбивали голодом, поділитися хлібом — був подвиг. Долі цих людей нагадують нам, що героїзм можливий завжди», — говорить історик, член Громадського комітету Володимир В’ятрович.
Історик, член Громадського комітету Володимир Тиліщак встановлює імена таких рятівників. «Ми недостатньо знаємо про мужні, людяні діяння у ті роки, — розповідає Володимир Тиліщак. — У той жахливий час голодного мору, коли людина ламалася фізично й психічно, доводилася до останньої межі існування та втрачала людську подобу, залишалися ті, що вистояли. Серед хаосу, безконечної черговиці смертей і страху продовжували жити люди, що не злякалися, не втратили благородства і простягнули руку допомоги іншим».
Незважаючи на цензурування Міністерством освіти підручників історії, відомі українські науковці проведуть серію Уроків пам’яті для школярів і студентів, присвячених подіям 1932—1933 років.
Нагадаємо, що громадськість організувалася для ініціювання пам’ятних заходів, бо переконана: остаточне та безповоротне засудження злочинів тоталітарного режиму в Україні і найбільшого з них — геноциду 1932—1933 років — запорука нашого незалежного демократичного майбутнього.
До складу комітету увійшли 37 знакових постатей у науковому, мистецькому та громадському житті країни: Ольга Богомолець, В’ячеслав Брюховецький, Володимир В’ятрович, Володимир Василенко, Іван Васюник, Василь Вовкун, Анатолій Гайдамака, Дмитро Гнатюк, Петро Гончар, Іван Дзюба, єпископ Євстратій (Зоря), Андрій Жолдак, Микола Жулинський, Євген Захаров, Олександр Іванків, Геннадій Іванущенко, Сергій Квіт, Андрій Когут, Роман Круцик, Ніла Крюкова, Станіслав Кульчицький, Неля Лавриненко, Олександр Максимчук, Василь Марочко, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Олекса Петрів, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Стефан Романів, Євген Сверстюк, Михайло Свистович, Володимир Сергійчук, Євген Станкович, Лесь Танюк, Володимир Тиліщак, Ігор Юхновський


Програма вшанування пам’яті жертв голодоморів у Львові

 Програма передбачає проведення 24 листопада у Львові та в області скорботних заходів, зокрема біля пам’ятної таблиці «Жертвам комуністичного терору, які загинули від голоду в 1946-1947 рр.» на Підзамче, біля Пам’ятного знака жертвам
Голодомору та політичних репресій, на площі біля пам’ятника Т.Шевченку та концерту-реквієму у Львівській обласній філармонії (вул. Чайковського, 7). Заходи розпочнуться поминальними богослужіннями у всіх храмах Львова та області.
Програма
15.00 – Покладання квітів до пам’ятної таблиці «Жертвам комуністичного
терору, які загинули від голоду в 1946–1947 рр.» (залізнична станція
Підзамче), запалення лампадок.
15.15 – Покладання квітів та композиції з пшеничних та житніх колосків
до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору та політичних репресій (пр.
Чорновола).
15.40 – Екуменічна молитва за загиблими під час голодоморів біля
пам’ятника Т. Шевченкові.
16.00 – Хвилина мовчання та початок акції «Засвіти свічку».
17.00 – Реквієм пам’яті жертв Голодомору в Україні у Львівській
обласній філармонії.

Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич закликає жителів

Львівщини долучитися до вшанування пам’яті загиблих від голодоморів – засвітити свічки на центральних площах міст і сіл та у вікнах будинків, а також зупинити роботу на підприємствах та рух транспорту під час хвилини мовчання.

Президент вшанував пам'ять жертв голодоморів в Україні

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів Президент України Віктор Янукович віддав шану померлим під час Великого Голоду.

У Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» в Києві Глава держави встановив символічну композицію з квітів і колосків до скульптури «Гірка пам'ять дитинства». Також Президент поставив запалену лампаду до «Свічки пам’яті».

Участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів взяли Прем’єр-міністр Микола Азаров, голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк, представники дипломатичного корпусу та громадськості.

У церемонії також взяли участь Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко.

Присутні вшанували пам'ять померлих хвилиною мовчання.  

У День пам’яті жертв голодоморів Президент України звернеться до народу24 листопада, в День пам'яті жертв голодоморів, Президент України Віктор Янукович звернеться до Українського народу.

Звернення Глави держави розпочнеться на Першому національному о 19:30. У символічний час, о 19:32 розпочнеться хвилина мовчання за загиблими під час Великого Голоду, трагедії, що сталася 80 років тому - у 1932-1933 роках.

У День пам'яті жертв голодоморів звернення Президента України також транслюватимуть інші національні телеканали.

Не буду багато розписувати на тему річниці Жовтневою революції, тому що чим більше я вивчав це питання, тим більше заходив у простір повного ступору і нерозуміння, а що ж то було насправді?
Перечитав величезну купу літератури і скрізь чіткою тезою проходить ідея, що всі ці революційні криваві події відбувались виключно з бажанням встановити соціальну справедливість в державі та Світі в цілому. Справедливість щодо всіх людей! Особливо щодо простих людей - робітника, селянина, простих працівників в різних сферах життя, яких нещадно експлуатують та обкрадають інші нечиселні люди-визискувачі. Але ж вийшло все до навпаки! Дико до навпаки!
Замість свободи і справедливості, було впроваджено тотальне рабство - тотальне! Це коли не тільки фізично людина переставала бути вільною, але й духовно! Навіть думати не можна було, як комусь захотілось - не те, щоб вільно і щасливо жити за власним уподобанням. Тотальне рабство!
Це жахливо! Стільки людей знищено і перемучено - і заради чого?  Сотні мільйонів життів скалічено! Сотні мільйонів! Це не просто соціальна деструкція - це глобальна соціальна катастрофа, яка ледве не стала катастрофою планетарною, тому що до ядерної війни було всього нічого - і тоді людству настав би кінець як цивілізації.
Коли відзначають дату роковин Великого Жаху - Жовтневої революції, то я не дивуюсь, що є люди, які вважають це великим радісним святом - для влади над рабами завжди були потрібні наглядачі, яким жилось значно краще за простих рабів, хоч і вони також залишались рабами Системи. Ясно, що ці всі наглядачі і їх нащадки ностальгічно згадують про той час їхньої слави і панування, коли "все було справедливо і всім було добре" тільки тому, що їм особисто було добре жити. Мене ці покидьки не турбують, бо вони такими каліками і духовними, і переважно й фізичними, вже і помруть, але нічого не зрозуміють.
Куди більше мене хвилює те, що багато з підступного ідеологічного блуду з минулого проявляється в нашому теперішньому житті, особливо коли пропонують дуже "прості та ефективні" соціальні рішення встановлення справедливого ладу в суспільстві і житті через застосування глобального насильства одних над іншими. Озирніться і подивіться добре, що то дало! Голодомори, війни, тюрми і ГУЛаги! Все це не повинно повторитись - ось до чого закликає нас спогад про річницю дати 7 жовтня 1917 р.
Люди, будьте пильні: складні речі просто не вирішують! Так не буває! Соціальне життя - надскладна категорія буття, тому треба дуже і дуже багато мудрості, щоб правильно розібратись у тому й встановити більш-менш справедливі правила співжиття, до чого ще дуже і дуже далеко, але потрібно намагатись досягти цього. Майбутнє зароджується зараз серед нас і завдяки нам, тому й пильнуйте, добре пильнуйте - від всіх нас залежить, щоб там у Майбутньому не було війн і лихоліть, через які світ пройшов за минулі часи.

Богдан Гордасевич
м. Львів


Жорж Дикий

ХТО ТИ?

На твоїх очах убили твого батька.
На твоїх очах забили твою матiр.
На твоїх очах спалили рiдну хату.
На твоїх очах згорiли рiднi дiти.

На твоїх очах брат рiзав свого брата.
На твоїх очах з дiвчат робили дрантя.
На твоїх очах убивць благословляли.
На твоїх очах убитих проклинали.

І тепер, коли в зiницях дiрки,
Я дивлюсь вам в душу i питаю:
– Ви Герої тiльки щоб убити?
А Героїв ЖИТИ – ЩО?
                                      НЕМАЄ?

Вкотре (див.1) бачу у Львові вздовж вулиць білборди з тезами від огидновідомого українського політика Віктора Медведчука (до зміни прізвища з: Френдрах або Швендрах, а як агент КДБ  мав код «Соколовский»), який під якоюсь дивною маркою "Український вибір", капає і капає підступну ідеологічну труйку в наше суспільне українське життя.
Не хотів раніше реагувати, щоб не відволікати від теми виборів, але тепер вже не можу стерпіти. Здавалось, що пішов вже тихенько у тінь після ганьби 2004 р. та повного провалу на виборах 2006 р. партії-клану СДПУ(о) на чолі з Віктором Медведчуком - ну то вже йди собі, нездаль, і не роби смороду людям надалі (див.2), аж ні - преться і смердить ще і ще те старе політичне падло. Вилазить, як роги в дідька, отими всіма білМордами та іншою пропагандою через ЗМІ, бо ж не може спокійно бачити, як в Україні життя на щось добре починає виходити.
Я вважаю, що час ті роги дідьку-Медведчуку пообламати, щоб більше не пхався до людей, як і люди щоб від нього сторонились, як від дідька, тому і вирішив не ігнорувати як раніше, а відповісти на нове гасло з його білборду: "Країною керуєш Ти! А не ті, кого Ти обираєш", під яким розміщено гарно відретушований паскудний писок Віктора Медведчука.
Як ви думаєте, що ця теза має означати і для чого вона запущена саме зараз, якраз після виборів? Здавалось на перший погляд, що все правильно: країною справді керує народ, тобто кожен з нас: ти і я. Але яким чином керує народ? Ясно і дитині, що не кожен з нас персонально це робить, а через передачу своєї частки владних повноважень на керівництво країною одній конкретній людині, уповноваженій на те особі-депутату, що узагальнено представляє інтереси певної кількості людей і якого обирають шляхом конкурентних виборів. І у нас якраз ці вибори відбулись! І ми всі чекаємо, як наші новообрані депутати будуть використовувати свої повноваження на керівництво країною, які ми їм делегували.
Аж тут голос, як в тій пісні Володимира Висоцького про "Жирафа", зі затхлої політичної гущавини каркає нам: "Країною керуєш Ти! А не ті, кого Ти обираєш"... Для кого і для чого цей сморід з кущів? Чи не для того, щоб ми вже наперед починали ненавидіти своїх обраних депутатів - тих, кого якраз маємо належно підтримувати! І що головне: позитивно контролювати. Зумисно додав означення "позитивно", тому що контролювати можна і негативно, тобто чіплятись до найменших помилок і одразу не роздумуючи і не в вагаючись, як то кажуть: змішувати людину з лайном. А так і буде, якщо люди будуть настроєні вже озлоблено і з недовірою до своїх депутатів.
Чи не до цього нас намагається підсвідомо налаштувати через ті всі числені білборди Віктор Медведчук, щоб зробити свій "Український вибір" у напрямку Росії і нашим вибором через отакий підступний розбрат? Не вийде! Люди у нас досить мудрі, що і показали результати виборів, тому і не будуть дослухатись до підлих навіювань від політичних трупів - у цьому я певен. Кожен добре розуміє, що тут є підступна підміна понять, бо ставиться як протиставлення те, що насправді є послідовністю: "Країною керуєш Ти! Через Тих, кого Ти обираєш"
Залишаю кожному окремо вирішувати чи є за мною правда чи ні, як і коригувати своє особисте ставлення до всього, що продукує Віктор Медведчук і його "Український вибір"(див.3). Я ж особисто в цьому прогнилому політичному (як і фізичному!) падлі копирсатись більше не маю жодного бажання, тому що воно смердить огидно! І закликаю до того всіх: оминати та ігнорувати оце старе падло - Віктора Медведчука.
Думаю, що не варто пояснювати ще щось далі, тому зверну увагу на інше: виховані люди навіть до батьків звертається з повагою на "Ви", а не те, щоб "Ти"-кати цілій країні і всьому народу одночасно. Тому, Вітьок задрипаний, ти мене не запряг - отож і не "тич"! Або як би сказав на це інший Вітьок, котрий Янукович: "Ми з тобою, сука, на одній параші не сиділи - тому до всіх на "ви" і на цирлах, гнида!"
То з Путіним може Медведчук "ти"-катись, скільки влізе і вилізе, але не українській спільноті! Заткни свій писок і не смородь людям, падло!

Богдан Гордасевич
м. Львів
Прошу вибачення, за вживання найнегативної лексики в українській літературній мові, але як тут інакше цензурно передати свої емоції і обурення.

Додаток.
1. http://www.wz.lviv.ua/articles/106662
2. http://exlibris.org.ua/medv/  Дмитро Чобіт. НАРЦИС. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука
3.http://vybor.ua/documents/reformy/2.html

<a href='http://no.ua/api/hit.php'><img title='рекомендувати' src='http://no.ua/api/btn.php'/></a>

1 листопада - Листопадовий Чин відзначаємо разом!

ЛИСТОПАДОВЕ ПОВСТАННЯ 1918 (Листопадовий Чин, Листопадовий Зрив) – українське національно-визвольне повстання, що відбулося в ніч з 31.10 на 1.11.1918 у Львові, внаслідок якого було утворено Західно-Українську Народну Республіку. В жовтні 1918, передбачаючи близький розпад ослабленої війною і національно-визвольними рухами Австро-Угорської імперії та перебуваючи під впливом факту існування Української Держави у Наддніпрянській Україні, західні українці почали готуватися до створення власної незалежної держави. Ще в вересні 1918 у Львові було створено Військовий Комітет, який розпочав підготовку до збройного повстання у Галичині. 18-19.10.1918 у Львові відбулися збори всіх українських депутатів австрійського парламенту і українських членів галицького та буковинського сеймів. До участі у нараді були запрошені по три представники від основних політичних партій Галичини і Буковини, вище греко-католицьке духовенство. На цих зборах було обрано Українську Національну Раду (УНРаду; див. Українська Національна Рада ЗУНР-ЗО УНР 1918-19), яка стала представницьким органом українського народу в Австро-Угорщині. 19.10.1918 УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнографічній території Галичини, Буковини та Закарпаття і закликала національні меншості вислати своїх представників до УНРади. Президентом УНРади було обрано Є. Петрушевича. В свою чергу польські політичні діячі 28.10.1918 створили у Кракові т. зв. Польську Ліквідаційну Комісію, яка мала 1.11 прибути до Львова і за допомогою військових частин захопити владу в краї. 30.10.1918 УНРада, враховуючи ці обставини, поставила перед австрійським урядом вимогу передати їй всю повноту влади в Галичині. Однак намісник Галичини ген. К. Гуйн відповів на цю пропозицію відмовою. 31.10.1918 на спільному засіданні членів УНРади і Військового Комітету було вирішено взяти владу в місті збройним шляхом. Військовий Комітет було перейменовано в Українську Генеральну Команду (див. Український Генеральний Військовий Комісаріат), яка мала здійснювати безпосереднє керівництво повстанням. Штабом повстання став Народний Дім у Львові. Повстання розпочалось о 4 год. ранку. Українські частини, які нараховували 60 старшин і 1500 вояків, зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк. Над ратушею і намісництвом було піднято синьо-жовтий прапор, австрійського намісника Галичини ген. К. Гуйна і коменданта Львівського військового гарнізону ген. Порсфера було заарештовано. 1.11.1918 о 7 год. ранку сотник Д. Вітовський склав рапорт К. Левицькому про те, що влада у Львові повністю перейшла до УНРади. Розпочався період становлення української державності у західно-українських землях (див. Західно-Українська Народна Республіка).

Детальніше тут:

http://spavedfront.io.ua/s84575/1_listopada_-_listopadoviy_chin_vidznachamo_razom

Не знаю, якому ідіоту з команди Президента України стукнуло в голову завезти в ніч на 28-ме жовтня різну бронетехніку та важке озброєння часів Другої світової війни радянського виробництва на центральну полощу Майдан у Києві з приводу відзначення якогось нікчемного свята, як 68-ма річниця "визволення України від фашистських загарбників". В день виборів до Парламенту країни це бряцання бронетехніки нічними вулицями столиці - досить зловіще видовище...
Одного окупанта було вигнано - то правда, а при тому замовчується, що одночасно розпочалася нова окупація України московсько-комуністичними фашистами!
Я не буду щось доказувати, а просто наведу цитату з вітальної промови Віктора Януковича і попрошу знаючих реальну і правдиву історію України (не за Табачниковим Дімою!) - отож прошу визначити: це цитата з промови, вартої бути виголошеній у Бикивні чи до сьогоднішнього дня - свята переміни окупанта:
"Воєнне лихоліття, майже трирічне панування в Україні гітлерівського режиму стало страшною трагедією. На фронтах, окупованій території та на чужині - у концтаборах і на каторжних роботах - загинули мільйони співвітчизників. Світла пам'ять про них завжди житиме в наших серцях"
Ще б добре, якби і в голові в кожного була світла пам'ять!
Мені вже доводилось відповідати на закид, що б було, якби нас в Україні не визволили від влади Гітлера? І моя відповідь була однозначна: - Як що було б? Та те саме, що і за радянської влади всі роки її панування в Україні з 1919 по 1941 роки та з 1944 по 1991 ріки: та те саме тотальне нищення українців, яке постійно проводили "радянські визволителі"! Знову використовую наведену цитату з невеличкою корекцією: "Воєнне І МИРНЕ лихоліття ГОЛОДОМОРІВ, майже 70-річне панування в Україні СТАЛІНсько-КОМУНІСТИЧНОго режиму стало страшною трагедією. На фронтах, окупованій території та на чужині - у концтаборах і на каторжних роботах В СИБІРУ - загинули мільйони співвітчизників. Світла пам'ять про них завжди житиме в наших серцях"
І це убожество: "свято зміни окупанта" - відзначають одразу по абсолютному замовчуванні 70-річчя Української Повстанчої Армії з боку влади, але не з боку народу, чому був доказ - марш Києвом багатотисячної маніфестації на відзначення цієї визначної події. А чи багато вийшло святкувати 28-го? Жалюгідні групки "визволителів"-окупантів, яких ніхто з простих мешканців Києва не вітав зі святом, не дарував квітів, не дякував і не супроводжували натовпом на урочистих заходах...
Воно можна було і мені проігнорувати цю нікчемну подію, як її не помітили більшість населення в Україні і навіть ЗМІ, але оте бряцання зброєю - огидне: для чого і для кого ця техніка смерті на Майдані в центрі Києва у день виборів? Для мене це показник того, як теперішня влада страшиться нового повстання українського народу, тому і бряцає раритетною зброєю з прямим натяком, що вона може бути і найновіших взірців з зарядженими бойовими зарядами гарматами.
Не залякаєте! Народ завжди сильніший від влади і жодна зброя народу не зупинить - жодна! Тому це не так свято для владних сил, як показник їх страху, тому і кажу, що тільки ідіот міг цей захід придумати і так по-ідіотськи організувати, де люди мають прийти туди, де в них будуть цілитись стволами танки і гармати, кулемети та інша смертоносна зброя...

Богдан Гордасевич
м. Львів

Як завжди на повну відвертість: я буду голосувати у 116-му виборчому округу за "Нашу Україну" і мажоритарну п. Фаріон з "Свободи"

Взагалі максимум мого бажання від цих виборів 2012 до Верховної Ради України - це щоб туди пройшла "Наша Україна" і щоб Ющенко став головою ВРУ. Вже наперед знаю всі спростування цього бажання - за минулі тижні набралось того добра чимало: і "фе", і "ге", і "тю" тощо. Але кожного разу я відповідав просто: це моє законне право - обирати того, кого я хочу. Як моє законне демократичне право бажати певних результатів, які я спеціально оприлюднюю наперед, що потім можна було порівняти з результатами, що будуть.
Також я дуже хочу і сподіваюсь, що не пройдуть 5 % КПУ та "Україна - вперед", а ПРУ не матиме значної більшості в списку, хоча мажоритарників буде в них чимало - це зрозуміло.

Загалом, на мою думку, це вперше вибори в Україні є виборами, а не війною, як всі попередні. Є що дійсно вибирати. Тут розклад електорату десь такий:

1. Партія Регіонів України по своїй суті представляє клан олігархів та великої буржуазії, але електорат її складає переважно консервативний "совковий" за своєю психологією виборець, переважно російсько-суржикомовний, який вимагає від держави патронального благополуччя, тобто йому "держава має забезпечити роботу і достаток" як і всі інші блага цивілізації. Простіше кажучи: стабільність буття раба, що має доброго до нього пана-господаря.

2. Об'єднанна опозиція "Батьківщина" згуртовує в собі весь протестний електорат, що чітко висловлено в їх гаслі "Ми їх зупинимо!" Це зробити не важко щодо тих, хто вже стоїть і боїться завалитись. Але тема "війни заради війни" - малопродуктивна. Що дасть боротьба за імпічмент? Однозначно то буде картинка, як два барани зійшлися на хисткому містку і бодались доти, доки обидва не полетіли у воду. Але люди мають право бути проти, бо комусь треба бути проти, та і є чого бути проти...

3. ВО "Свобода" дуже добре що йде самостійно, але і узгоджує свої дії з іншими опозиціонерами. Тут назва відповідає бажанням електорату, який буде голосувати за цю політсилу: бажання свободи! Вільна людина, що сама творить своє життя у своїй державі. Певний надлишок декларативного українського націоналізму у ідеологічній програмі, як показує практика на Львівщині і Тернопільщині, - так і залишається та обмежується одними деклараціями і нікому ніяких загроз не несе, тому вважаю цю політсилу позитивною.

4. Партія "Удар", це якщо тезово, то це політсила "ні вашим - ні нашим", бо тут змішались Пинзеник з Куніціним, Гурвіц з Наливайченко  тощо. Електорат тут найрізнобічний і переважно з тих, хто хоче змін в першу чергу в складі нардепів ВРУ, а там і змін в правовому полі життя за європейськими стандартами. Також позитивна політсила, особливо тим, що за неї може дозволити собі проголосувати і російськомовний електорат, що ослаблює позиції ПРУ.

5. Партія "Наша Україна" тримається виключно на твердих прихильниках Віктора Ющенка, якого дуже влучно обізвали колись "котом Леопольдом", тому що його основний месидж один: "Панове, ну давайте жити дружно!" Мені, як людині, що пів життя прожила в Донецьку (на Сході), а другу половину - у Львові (Захід-Бандерштат) подібна позиція найбільше імпонує.
Я хочу домагатися всенаціонального примирення в Україні - хочу і буду. Тому і обираю Ющенка для цього. Поки що це найкращий варіант, а головне - перевірений: знаємо достатньо і позитивні, і негативні сторони. Як на мене - позитивні переважають.

6. Найогидніша, звичайно, КПУ - так безкінечно брехати можна тільки з наявності величезного досвіду вже у майже 100 років, якщо 75 р. комуністичного СРСР і 20 р. КПУ в України скласти, то обіцяне щастя комунізму мало бути давним-давно, але  не буде ніколи. Бреше Петро Симоненко просто геніально, тому по електорату КПУ можна буде визначити кількісний показник ідіотів в Україні. Не ідіоти за такий блуд голосувати точно що не будуть.

7. Залишається цікавим питання, чи буде хтось і скільки, що проголосують за "Україна - вперед!". Окрім назви тут все "повний зад", особливо політтехнологи, які обрали своїм програмним документом казочку про Буратіно, якого так і нема, але є Мальвіна, Арлекін і Пьєро, а ще є їх таємний закулісний володар-керівник злий і жорстокий Карабас Барабас з Межигір'я. А якби замість клоуна і футболіста до цієї структури запросили справжнього Буратіно - Леоніда Грача, а ще до нього - Юрія Кармазина! То могло б спрацювати ще й як! Вже можна сказати, бо не використають. Тут чистий спортивний інтерес щодо марнотратсва і марнославності. Сподіваюсь, що відберуть принаймні голоси у не повних ідіотів щодо КПУ.

Ото і все, що хотів сказати на передодні виборів до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р., на які всіх закликаю прийти, голосувати за власним сумлінням і не продаватися.

            ВСІ  -  НА ВИБОРИ !!!                        НА  ВИБОРИ  -  ВСІ !!!

Богдан Гордасевич
м. Львів - Рясне