[Приєднана картинка]А ми насправді двічі живемо… Раз перший в світі синьо-білім. Тож сумуємо і квилим, Коли до іншого йдемо. А тоді ще в другий раз, У світі чорнім — аж червонім. Де чорнозем ламає скроні, І трава росте крізь нас. Ми ж тільки двічі живемо. То ж дай нам Бог, щоб нас любили І щоб близькі не раділи, Як у чорний світ йдемо… А в очі осінь тихо зазирає Така золота, що нема зупину. Ще й буйна така — і нема вороття. Я ж в останніх коників, що завтра...

Читати далі...

Одній з таких красунь, якій сьогодні трішки за…,і від якої я в захоплені незважаючи на…присвячується!Будь щаслива дівчинко! Будь ЩАСЛИВА!!! [Приєднана картинка]Парк Франка. Ранній ранок. Бреду до центру… Хочу кави… Мене обганяє дівчинка. Милуюся її круглою дупцею, думаю: «треба б і на все решту глянути, хто така!». Наче почула, розвернулась, біжить назустріч. Глянув. Дівчинці дааалеко за 40. А виглядає, а ставить ніжки – як спритна кізонька. Аж кави перехотілось...

Читати далі...

Заборони мені тебе, прошу! Заборони, немов шкідливу звичку, Як віскі, як тютюн, як анашу. І не приходь, як навіть я покличу. Лікуй мене відсутністю, лікуй! Не зваблюй, зболену тобою, душу. Солодкий свій обман не пропонуй, Себе без тебе вижити примушу. Заборони мені тебе, прошу! Бо я тобою вже достатньо п'яна. Лиши мене, бо я не залишу І не позбудусь згубного дурману. Не йди, коли ламатиме мене... Не йди, коли похмілля вдарить в...

Читати далі...

[Приєднана картинка] – Ласкаво просимо, ну або стороннім вхід заборонено, – власник голосу замовк і важко зітхнув, – мене звати Андрій. А тебе Олег, так? – Будемо знайомі, – знову настала тиша, потім почувся шурхіт газетного паперу, – тьху ти! Газетка то березнева! А нині вже майже кінець квітня... Так прокидайся вже, годі прикидатися! Олег відкрив очі. Сонячне світло засліпило, змусивши його знову їх закрити. Поступово він звик до світла...

Читати далі...

[Приєднана картинка]В дитинстві мені здавалося, що моя любов може і має врятувати світ. Що якщо любити усіх, то в врешті вона – любов до ближніх згладить усі сварки і нерозуміння. Тому я прагнув любити усіх, хто був поруч. Я вірив, що моя любов до тата і мами може їх примирити, може завжди усе залагодити і ми завжди будемо разом дружною сім'єю. Ми просто діти в пісочниці, залишені без нагляду, і якщо за кимось приходять батьки, то він пручається і впирається їх волі забрати його...

Читати далі...

[Приєднана картинка]А Львів дощить в мінорній гамі, Сумує тихо падолистом. У золотій осінній рамі - Картина: «Осінь, дощ і місто». І тут і там – лиш парасолі. Людей не видно із-під них. Авта повзуть і мокрі й кволі. їх літній шал кудись вже зник. А вітер листя замітає, Як той двірник, лиш без мітли. Воно сполохано тікає - Які ж не чемні ті вітри … Б’ють краплі глухо в підвіконня. Їм так заглянути цікаво, Як хтось, в квартирі, із-просоння Ллє мимо...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ти куди мене покличеш, Мій неспокою ранковий? Є чим втішити чи нічим – Відгукнись у першім слові. Обнадієний я встану І своїм займуся – звичним… Ти принаймні "Добрий ранок!" Лиш промов, як втішить нічим. І кружляй мене у русі, Доки прагнеться та йдеться… Я у слові обізвуся Тим, що в серці, тим, що в серці. Хочеш знати? Дуже просто, Мій неспокою, мій брате: За вікном он серпень – в гості, Cкоро осінь зустрічати! Навіть хай і нічим втішить...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Я все розумію – ти просто не хочеш залежності.Від голосу мого. Від слів. І від моїх очей.Ти просто боїшся залежності. Із обережності.Щоб потім не марити мною посеред ночей.Щоб раптом у натовпі не озиратись на схожого.І не відчувати підступного серцебиття.І щоб в телефон не питатися: «Я перепрошую...Це – ти?» І боятись почути хвилююче: «Я»...Ти просто боїшся, не хочеш залежності, дівчинко.І прагнеш сприймати моє, як сприймають чуже.А в мене все просто. Давно себе я вже не...

Читати далі...

"... коли самотність наче б’є у груди тихим дзвоном, у відлунні, мабуть, чується ім’я... ім’я... ім’я..."[Приєднана картинка]Я викреслював ніч непоступливим словом "самотність".Я викреслював день, але вдень менш помітно, що сам.Та помстилася ніч, опаливши тавром: "Незворотність".І даремно, що я молитви шепотів небесам.Незворотність вмовляла самотність вустами безсоння.А мені навіть слово немає сказати кому.Раптом зірка відбилась оголена на підвіконні.Наче...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Колись ,як випадково десь зіткнемось,Ми розминемось наче кораблі.Як дві планети, просто розминемосьУ світотворчій всесвіту імлі...Заплачуть зорепадними дощамиМинулого розбурхані картини. ..Ми попрощалися... Все попрощали.Ми нарізно... Назавше і від нині...І треба жити... І життя триває,Сотаючи надшвидкоплинний час.Безжально, невблаганно вириває Сторінки з книги, що були про нас...Сторінки... недописані сюжети... Ми помилялись... В тексті опечатки...Та треба жити...

Читати далі...