[Приєднана картинка]Молюсь за вас, кому в цей дощ Нема де душу прихилити. А за вікном зірвався вітер, Хитає на вербі гніздо. Ніхто у ньому не живе. Верба донизу хилить віти. Їх хитає рвучко вітер Зболіле серце навпіл рве. А чим утішити його? Вогонь в душі чим пригасити? Так розгулявсь осінній вітер, Роздмухав золота вогонь. Ти хочеш, осене, за все Червленим золотом сплатити? А хто холодний спинить вітер І тих, без прихистку, спасе? Бездомні пси. Пусте гніздо...

Читати далі...

Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. (Отто фон Бісмарк, 1815 - 1896) То таки правда, що кожна людина є нам вчителем. Чи вчителькою – то вже як кому поталанить Якщо кіт не випадково дорогу перейде, то вже певно й людина стрінеться не просто так. Ми всі перебуваємо в якомусь енергетичному полі де щомиті відбуваються мільярди взаємодій – горнятко кави, то цілий Всесвіт! Не даремно безконечність можна...

Читати далі...

Закохався серпень в осінь золоту, Й попросив розлучення у літа. Втратив сон, бо юність згадав молоду, Дарував коханій ласку, ніжність , квіти. Листям засипала милого вона, Ніжилась в обіймах, до серця горнулась. Та забула мабуть – не його пора, Нащо тільки доля усміхнулась. Вересень вітрилий в снах її ховав, Жовтень прикривав її дощами. Листопад зустрічатись з милим не давав, Обіцяв засипати коханих. Залишився серпень з літом назавжди, Та у серці образ ніжний носить. Знає...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дощ… Чомусь я люблю дощ… Мабуть тому, що ще в житті не віддощило… Грім… Чомусь я люблю грім… Мабуть тому, що ще життя не відгриміло… Я не вірю, що сонце згаса, Коли на ніч за обрій сідає. Може сивою стати коса, Та хіба то любов, що згасає. Знаю: можуть безжально літа Перекреслить поєднані долі. Мов чужі стали в тебе вуста, Аж у серці відлунило болем. Я не вірю в холодні вітри, Коли квітне ще сонячне...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Де розум з досвідом сплелись,Душі там нічого робити…Як прийде час – збагнеш колись,Змарновані згадаєш літа. Бо ж розум каже: це твій шанс –Щоб жити далі – тільки спокій!Над ним потішиться душа,Зірок сягаючи високих. На відчайдушний здатна крок, І бозна-де у неї сили: Найнедосяжнішу з зірок До ніг обраниці прихилить. Навіє мрії. І зведе У них палаци повітряні... Повір: безсилий розум, де Душа заскочена коханням. Ним все освячене в житті. Хто не збагнув – ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Що тобі наспівали дощі? Чи ти їх перестав уже чути, І ніскільки не віриш у чудо, Заховавши себе у плащі? А було ж – танцював під їх спів, Босяком брів у теплих калюжах… І таким молодим був і дужим, Що, здається, – весь світ би скорив! Десь зозуля лічила літа, А ти – ще їй і ще! – і кувала. Чужі люди тобі посміхались, Бо цвіли твої щастям вуста. Де ті юнки – звабливі й святі, Що цнотливо тулились до тебе І прохали єдине – "Не треба!", Бо то...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Лечу і відчуваю – щастя.А ти тримай мене, тримай! Злетіти в небо чи упасти – Аби удвох – мені дарма. Блаженство спільного польоту:Притиснувсь – ніжно обійми!Це сон? Не зупиняй його ти!Як все міліє – під крильми! Це – сьоме небо чи десяте,Чи не бува таких небес?О, дай мені тебе обняти,О, дай мені… Прошу тебе!Назви, як хочеш: щастя, сон це, Нірвана, радості політ…Тону, моє ласкаве сонце,В твоєму ніжному теплі.Лечу у небі із блакиті –В очах купаюся...

Читати далі...

[Приєднана картинка]А день пішов… як в воду канув. А ніч чомусь така без меж. І я запитую:"Кохана, Чи ж ти сумуєш зараз теж?" Чи також ти чекаєш дива? А врешті, що таке дива? Це ж бо іллюзія зрадлива, Яка в уяві лиш бува? А може ми оце з тобою Живем в тім світі лиш напів? Любов братається з журбою Уже впродовж століть… віків…

[Приєднана картинка]Ти на мене чекай… Дощовими і сірими веснами. Ти на мене чекай. І не сивій від мокрих століть. Запала горизонт. І наш ранок народиться з мороку. І по наших щоках Сипоне його зоряний схід. І розтане туман. І почнеться велике завершення. І минеться зима. І плесне жовтизною за край. Ще нічого нема. Хай усе це відбудеться вперше. Ще нічого нема. Ти чекай мене. Тільки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Пустка.Беззмістовність. Хаос. Планети. Де ти? Комети-карети По небу без коней Повезли надію, І вже не догониш. Погасне комета У швидкості болю. Де є та планета, Що зветься Тобою? А небо густе, Що й руки не пропхати. Там тільки кометам Під силу літати. Там темрява синя І холод вологий. Там зорі безсильні Шукають дороги І падають, гаснуть, Сльозою стікають. Від болю дочасно В нікуди тікають. Болить яма ночі І далеч світанку. І всі ми охочі Дожити до...

Читати далі...