Високодостойний пане голово Верховної ради України!

Шановний пане Прем’єр-міністр!

Шановні народні депутати!

Шановні члени українського Уряду!

Дорогий український народе, шановні українці!

Сьогодні історичний день. Ірина Степанівно, сьогодні може статися так, що ваш день народження співпаде з унікальним, доленосним голосуванням у Верховній Раді України, коли у Конституції буде закріплено як зовнішньополітичні орієнтири рух України до Європейського Союзу, рух України до Північноатлантичного Альянсу.

Вчора у Брюсселі Північна Македонія отримала протокол про приєднання до Північноатлантичного Альянсу. Таких членів Альянсу стане 30. Шлях Північної Македонії був дуже важким, але країна продемонструвала єдність, зруйнувала плани Росії, які намагалися зупинити цей надзвичайно важливий рух до безпеки, укріплення безпеки Європи і двері НАТО стали відкритими для 30-ї країни.

Вчора ж Європейська Комісія прийняла рішення про початок переговорів про членство Північної Македонії в Європейському Союзі – і це ще одна демонстрація того, як взаємопов’язані ці процеси: НАТО і ЄС.

Дуже важливо, що НАТО – це про безпеку. Безпеку не лише військову, не лише кардинальні зміни на геополітичній карті світу. А це і про безпеку громадянина – безпеку на вулицях, захист конституційних прав і свобод громадянина, верховенство права. І це те, що сьогодні нас об’єднує щодо змін до законодавства і проведення реформ в нашій улюбленій Україні.

Наголошую, що це також пов’язано з вступом до ЄС, відповідності України критеріям, які необхідні для членства. А це, в тому числі і захист стандартів життя українського громадянина. Реформи означають захист людей.

Звичайно, що 9-10 років тому в цій залі лунали заклики до багатовекторності, лунали безвідповідальні заклики до позаблоковості. Хочу всім нагадати, в 2014 році в лютому агресія Росії почалася тоді, коли Росія напала на Україну, яка мала позаблоковий статус. І не від чого це не врятувало.

І зараз ми маємо рішуче рухатись вперед, дорогою до членства в ЄС і НАТО. Великий друг України і великий мій друг Єнс Столтенберг на цьому тижні заявив про те, що двері НАТО відкриті для будь-якої країни, яка здатна реформувати країну і забезпечити виконання цілей Вашингтонського договору.

Це саме про Україну. П’ять останніх років ми саме тим і займаємось.

Ми реформуємо сектор оборони і безпеки. Ми реформуємо армію. І роль Верховної Ради в цьому процесі важко переоцінити.

І коли було важко, Верховна Рада України відкидала політичні протистояння і об’єднувалась. І саме єдність сьогодні потрібна Україні, саме єдність потрібна під час нашого історичного голосування. Я переконаний, що ця єдність буде продемонстрована.

Хочу наголосити, що зараз, прямо зараз під час прямої трансляції, в Кремлі дуже уважно спостерігають події з Верховної Ради.

Не дочекаєтесь! Не буде сьогодні у вас радості. І Верховна Рада сьогодні продемонструє ту єдність, яка демонструється останні чотири роки. Але також в Україні мільйони українців дивляться з екранів телевізорів хід нашого голосування у Верховній Раді. Я переконаний, друзі, вас чекають приємні новини сьогодні.

Впевнений в тому, що ми продовжимо спільні зусилля по реформуванню України. Впевнений в тому, що завдання членства в Європейському Союзі і НАТО є абсолютно реальними.

Так само, як ми продемонстрували досягнення інших цілей, в які мало хто вірив, так само нашими спільними зусиллями Україна забезпечить членство в НАТО, членство в ЄС. Ми йдемо своїм шляхом і цей шлях до членства України в ЄС і НАТО

Дякую вам. Закликаю до єдності.

Слава Україні!

Продовжую анализувати перелвибочі програми кандидатів в президенти з погляду на їх дієвість по розвитку України в напрямку розквіту.

 В. Зеленській  ввірвався в політичні перегони як відсерфінгіст в корабельну регату. На гребні популярності він обходить богатьох на важких короблях але волни на жаль завжди закінчуються

Сьогодні поговоримо про програму дуже неординпарного кандидата, гумориста та шоумена — Володимира Зеленського. Свою програму він оприлюднив тільке після подачі документів до ЦВК, а до цього проводилась велика піар компанія через кінофільм” Слуга народу” та інтерв'ю Д.Гордону.

Бросається в очі що в програмі повторюються деякі пропозиції раніше сформульовані в виступах вагомих кандидатів.

Що ж креативного та дієвого пропонує кандидат В.Зеленський:

   Проведення всенародних референдумов, та прийнятя законів про зняття недоиорканності з президента, депутатів та суддів. Закона про відкликання депутатів. Вибори мирових судей.

 -Такі закони, якщо будуть прийняти, дійсно дозволять покращити дісциплину владників та законність дій усіх гілок влади.

В економічному розділі пропонується закон про виведення з тіні капіталів шляхом нульових декларацій та 5% з  них зарахування до бюджету.

 - це дійсно єфективний захід детенізації але чи буде він прийнятий ВР дуже великий сумнів.

Пропонується також ввести економічний паспорт, згідно якого, за рахунок ренти на природні ресурси, виплачувати стартовий капітал дітям при досягненні ними 18 років.

 -Дуже слушна і довгоочикувана пропозиція яка змінить сітуацію по напрямкам освіти, житла, підприємництва серед молоді.

Корупію пропонується знищувати за допоиогою матеріального заохочення викривачів корупционерів. а у тих кого спіймали не брати застави, конфісковувати майно і довічно заборонити займати державні посади. 

 --Це дійсно дієві заходи які піднимуть боротьбу з корупію на високий рівень. Будемо сподіватись що такі зміни законодавства будуть прийняті.

Пропонується також запровадити страхову медицину і щорічний безкоштовний медичний огляд. В освіті ввести для талоновитих учнів освітний ваучер, який дозволить оплачувати навчання в державних та приватних освітніх закладах

— Рахую що такі пропозиції будуть прийняті без великих проблема а їх виконананя буде сприяти розвитку суспільства.

Декларується створення електронної країни, де референдуми, голосовання на державному та місцевих рівнях будуть проводитись за допомогою сматфона або термінала, банкомата.

--Це дійсно дуже спростить, різко зменшить час підрахунків голосування а головне прибире корупцію при підрахунках. Пропозиція слушна, але чи зможе вона подолати опір владників та олігархату дуже велике питання.

Загалом можна констатувати що комада Зеленського запропонувала креативну програму, але для її виконання потрібна велика команда порядних фахівців а якщо згадати що його проштовхує олігарх І.Коломойський, який відомий своїми шахрайскими схемами то виникає безліч питань чи будуть гарні наміри виконані.

А я нагадую що обирати в президенти потрібно морального, дієвого, фахового патріота. Тільки так зможемо зберегти і зробити Україну заможною.

Дмитро Донцов

ОГНЮ ІСКРА ВЕЛИКОГО

Чи довго ще буде каратися й мучитися Україна? Питання це раз у раз лунає з газетних статтей, з тужливих голосінь чулих поетів, у прозі...

Матеріалісти шукатимуть відповіді на це питання у заявах кремлівських "колективних" царів, в "нарадах", червоної Думи боярської або т.зв. "міжнародній констеляції". Я думаю, що тільки виходячи з прийняття примату духовного чинника, можна кинути світло на це питання - чи довго ще буде каратися Україна?

Перше каралися ті, хто в СССР підносив проти займанця гостру шаблю, або гостре слово. Потім прийшла кара на тих, які займанцеві прислуговувались, що викликало серед них та їх приятелів остовпіння:" За що? За що ж їх?!"

Та на тім не скінчилося. Прийшла черга і на мільйони тих на Україні, що "сиділи нишком", на масу "невтральних" і "льояльних". Це зовсім збило з пантилику всіх, яким і досі не в гадці, за що катують навіть тих, що "мовчать, бо благоденствують".

На подібне питання дав дотепну відповідь король Пилип Македонський - еллінським демократам ще перед нашою ерою. Коли він підбивав одну грецьку місто-державу за другою, а він всюди мав в них, як тепер Москва, свою 5-ту колону (тодішніх Мануільських, Затонських, Коцюбинських, Любченків, Димітрових, Паукерів і Нагів). І коли прийшла черга їм теж іти "під стінку", коли вони благали й питали Пилипових посіпак: за що? чи ж така є подяка їм за службу македонцям? - ті відповіли: - коли ви нині зрадили власний край, то завтра можете зрадити і Пилипа, тому й він вам не вірить... Дуже просто й дуже ясно!

Так думають і московські Пилипи. Тому, чи тепер, чи в четвер, а приходить черга каратися навіть прислужникам Москви, тій другій категорії, що йде під ніж катів. Бо що йде під той ніж перша категорія, та, що встає, щоб "кайдани рвати", - це не вимагає ближчого пояснення. Це зрозуміло кожному.

Але за що має каратися третя категорія, весь народ, ті мільйони невинних жертв, що з окупантом погодилися і на нього "чесно працюють"? - ось чого не годні воропати чутливі поети і прозаїки. Пилип, король Македонський, і на це питання дав відповідь. Коли деякі з тих невинних еллінів питалися, за що він переслідує їх: - Пилип знає, казали його слуги грекам, скільки кривд, скільки зла завдав він еллінам, тому й думає, що всі вони з цілого серця його неневидять, шукаючи, як йому за ті кривди відплатити (цитую з пам'яти)... Тому й нищив король, про всякий випадок, і масу отих невинних... З тих самих причин проводить своє народовбивство й Москва на Україні.

Як бачимо, наївно думає дехто, що от, мовляв, як би ріжні "шибайголови" і глупі "романтики" не бунтувалися проти Москви, то не було б і репресій супроти широких верств народу, ні супроти прислужників і лакеїв займанця, які ж "рятують, що можуть"... Наївні ці думки! Бо Пилипи, македонські і московські, мають свою логіку: просту, ясну і безпощадну!

Найцікавіша є справа з третьою категорією катованих. Чому їх, ту масу, витереблюються навіть тоді, коли сповидно не лишилося в ній навіть одного "козака із мільйона свинопасів"? Коли все нібито обернено в покірливу юрбу?

Чи справді все? В 1871 році Франція Люї-Наполеона була розгромлена німцями. Цісаря взято в полон, звитяжна пруська армія сунула лавиною на Париж. В цей час, збентежений прем'єр тимчасового уряду Франції, Тієр, питався Бісмарка: Вже ж імперіялістичного уряду Наполеона ІІІ-го немає, з ким же ж це воює Прусія? - З Людовіком XIV-им - була відповідь.

Прусія воювала здавалось їй, з невмирущим духом старої історії; войовничої, героїчної Франції Людовика XIV, Вобана, Тюрена, - з духом, який, думав Бісмарк, завжди готовий спалахнути знов і який спалахнув ще раз у 1917 році в особі Ж.Клемансо.

Як Гогенцолернська Прусія, хоч Франція тоді лежала розбита біля її ніг, все ще воювала з Людовіком XIV-им, так і Росія, навіть у початках нагшого століття все ще нищила в нас"мазепинство", героїчний дух старої України, дух Мазепи і Полуботка. Відомо, що в Полуботкові Петро I боявся знайти "другого Мазепу", тому й спротивився виборові його на гетьмана.

Відомо теж, що за Миколи II увесь тодішній національний рух на Україні був "п'ятнований" ім'ям "мазепинства". Хоч репрезентували його тоді такі постаті, як М.Грушевський, Винниченко, або українські "радикали",- такі ж чужі духові мазепинської України, як і Тієр з товаришами були в 1871 році - чужі духові старої, героїчної Франції. Не думали, певно, росіяни - білі і червоні - що з Грушевського і Винниченка вийде Мазепа, знали їм ціну, як політикам. Але боялися, що мазепинці (духом) можуть знайтися серед тих мільйонів на Україні.

І не помилилися! Доказ - спонтанний вибух української стихії в рр. 1917-21, з зовсім перед тим не знаними іменами, Ю. та В.Тютюнники, Безручко, Болбочан, Омельянович-Павленко, отамани протибільшовицьких повстань і т.п. Ніхто інший як Винниченнко, в 1920 році писав, що "довелося помічати увесь час на протязі цілої української революції, що іменно вони, ті, які, не вміли навіть говорити як слід по-українськи, вони були найбільш крайніми, запальними, непримеримими націоналістами" - мазепинцями. Чому це було так? Мабуть тому, що хоч і не були вони заторкнуті просвітньою пропагандою народолюбства демо-соціялістичних партій на Україні, але, якраз завдяки тому, не були вони заторкнуті анемічним, антимілітарним, антидержавницьким і пацифістичним москвофільством тих партій. За те ті "непримиримі", через Шевченка, може Руданського, через історичні перекази, пісні, думи, традиції козаччини, через місцеві легенди - хоч явно півзрусифіковані (українькі "ірляндці"). були насичені ще духом нашої історичної давнини.

Там була Шевченкова "огню іскра великого", що на пожарищі у попелі "тліла", несподівано вибухаючи новим пожаром. Як, де було тієї іскри шукати? Тому й вирішили московські Пилипи, розметати весь попіл, затопити водою - ану ж згаситься тоді й ту чи другу іскру, які десь невидно ще на пожарищі тліли. Звідси - масове винищування українців голодом, концентрати, табори смерти, терор, масові виселення, ціла політика народовбивства Москви на Україні.

Ідея ця запозичена московськими більшовиками в юдейського царя Ірода: "Ірод дуже розлютився і післав вимордувати всіх немовлят від двох літ і нижче"... Бо "так написано було через пророків", що там має повстати вождь, який визволить нарід з-під влади Ірода ... Може й Іроди на Кремлі теж знають, що саме з України має вийти той, що заб'є московсьького дракона? В кожнім разі політика масового винищування на Україні - не лише ворогів Москви, а й тих "невтральних", дуже добре дасться пояснити тривогою московського Ірода (“Ірод цар стривожився і ввесь Єрусалим за ним") що на тім пожарищі, в яке він обернув Україну, тут і там тліють невидимі "іскри вогню великого", який спaлить варварську імперію. Треба, отже, бити на осліп, вгору, вділ, вправо і вліво, без розбору - активних і покірливих, бунтарів і невтральних - всіх! а ну ж рука ката розтрощить тоді і тих, що були призначені вивести Україну із тьми і неволі? Та ж спротив України, що - в 1941р, коли сотні тисяч вояків українських відмовлялися боронити московську орду, - це як і 1917 рік, був наглий спалах недоглянутих катами іскор!

Що ж запалює їх, в наших душах, в душах того чи іншого українця?

Це буває ріжно... Зшиток у якогось сільського дяка заборонених Шевченкових поезій... Музей нашої старовини... Виступ Заньківецької... - в старі часи. Або повна суґестія і невідпертого чару картина Рєпіна - "Гетьман", опертий рукою на гармату, (під яким в "Історії" Тиктора стоїть чомусь підпис "Запорозький отаман")... Або галоп відділу гайдамаків житомирським шосе до Києва, в добу боїв 1919-1920 рр., який вогнем чогось нестримного і величного (щось як "Козацька слава" Мухина), воскреслого видива старої, героїчної України на все життя запалив душу малого дівчура, Лєни Теліги, яка оглядала ту сцену з будинку Київської політехніки... Іноді злітала та іскра навіть з творів ворогів, які з'являлися тут тією силою, що "das Boes willb das Gute scbafft" (Гете)... Знаю бо, що не одного "малороса" зробила українцем "Полтава" Пушкіна, як не одного "русинця" чи галицького москвофіла навернув на українство роман Сєнкевича "Огнєм і мечем": нехай у них зі знаком мінуса, як "дика стихія", з'являлась у тих творах давня Україна, але - всупереч їх намірам, повна непереможної сили, одчайдушного пориву і таємничого чару...

В одній із новіших совєтських історій російської літератури, одтверто висловлюється - назагал в СССР дуже шанованому А.Пушкіну, - висловлюється догану, як він міг протиставляти Петрові - "Великому" - "ізмєнніка" Мазепу, як рівнорядного володаря і рівновартого противника...

Дух мазепинства, дух, який досі блукає по Україні, - ось звідси злітають ті "іскри вогню великого" на вражливі душі, яких шукає вбити московський Ірод. Але запалити той вогонь можна тільки в душах, які в стані запалюватись, в сухих, вогнистих, горіючих душах аскетів і героїв, не в мокрих від сліз душах "лакеїв", "рабів" і "фарисеїв" за виразом Шевченка.

Коли тих останніх число змаліє, а тих перших, не "невтральних", не Іродових прислужників, число збільшиться, тоді лише безсильною стане політика Ірода на Україні. І царство його скінчиться. Благословенством України (або її прокляттям - думають Швейки) - є спадщина колишньої величі старого Києва. Або вона відновиться у давнім блиску, або стерта буде Україна з мапи Європи.

Вирішать про це, як завжди в історії, не такі чи інші видимі констеляції матеріального світу, а наявність і сила тієї іскри, невидимої під попелом зовнішнього, яка, спалахнувши огнем великим у серцях мільйонів, спалить дощенту, хоч не знати, як сповидно міцне царство насильства і зла.

Брюссель очікує негайного звільнення 24 українських моряків

DW

Посол Євросоюзу в Росії Маркус Едерер зробив офіційний демарш перед заступником міністра закордонних справ РФ Олександром Грушком через утримуваних у російській в'язниці українських військовополонених. Про це повідомляє DW.

"Посол Едерер нагадав добре відому позицію ЄС щодо триваючого затримання Росією українських військовослужбовців", - йдеться в повідомленні.

Демарш - це класичний інструмент дипломатії, що означає виступ уряду або дипломатичних органів однієї держави перед урядом іншої держави з метою заявити свою позицію, висловити протест і т. д. 

Наголошується, що ЄС очікує від Росії негайного і безумовного звільнення 24 захоплених українських моряків, а також поваги до їх прав на юридичний захист та безперешкодний доступ до них консульських співробітників.

Брюссель також закликає Москву забезпечити доступ пораненим морякам до належної медичної допомоги. А застосування Росією сили 25 листопада минулого року знову назвали "неприйнятною".

У свою чергу постпредство РФ при ЄС трактувало зустріч по-іншому. У його заяві наголошується, що обговорювалася "ситуація на Україні в контексті мав місце 25 листопада 2018 року порушення українськими ВМС держкордону Росії в районі Керченської протоки". У Москві також хотіли б побачити з боку ЄС "принципового підходу щодо грубих порушень прав людини, дискримінації національних та мовних меншин, а також проявів неонацизму і антисемітизму на Україні".