На прем'єру "Осінньої музики" Ганни Гаврилець

Київським квартетом саксофоністів

і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром

в Національній філармонії України 21.09.2015

Вилущуються

Цілі ноти - каштани

Контрабасові

*****

Листя грушеве

З нотного стану дощу

Розлітається.

Синкопує листопадом

Партитура жовтнева

*****

З утроб золотих

Чотирьох саксофонів –

Плач, схлип, літепло

Листопадово-синє -

Осіння мелодія…

 вересень-жовтень 2015

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: восток: рубаи, хокку, танка

Свидетельство о публикации № 70919

Осінь… Так чудово і романтично на вулиці… Дерева все ніяк не розпрощаються зі своїм листям, мабуть, дуже сумно впадати їм у зимову сплячку… Але що зробити?.. Такі закони природи, сурові закони нашого життя… Хтось закінчує своє життя, хтось тільки починає… У природи на рахунок цього є свої переваги, адже вона поринає в сон, щоб на весні знову відновитися, народитися знову, а потім знову і знову… А люди?.. Якщо людина поринає в сон, вічний сон???... що далі? Що там за тією межею, яку всі так бояться переступити? Вічність? Що вона значить для людини? На жаль, на це питання ніхто відповісти не може. Коли людина переходить цю межу, переходить по-справжньому, то вже ніколи, ніколи не повернеться в наш реальний вимір. Тяжко втрачати людей дорогих для тебе, людей яких понад за все ти хотів би повернути назад, яких тобі так бракує кожний день, кожну хвилину, секунду. Але з часом ти пристосовуєшся, звикаєш, біль притупляється. Але інколи тобі все-одно хочеться кричати, плакати… Чому? Чому помирають молоді, добрі… люди…? Чому в нашому житті існує смерть, чому вона так підступно підбирається до людського життя? До життя, яке надано людині вищою силою… Силою не відомою нам, загадковою, містичною.

З падінням кожного листочка з дерева замирає ніби часточка серця… Чи відновиться вона з приходом весни?...

16 жовтня 2005р  22:40

З останнього "Терміналу" минуло досить багато часу, ну що ж, вітаю Вас в своїй душі, бо "ніде я не буваю на стільки щирий, як під час цього ефіру"- Сергій Ткачук.

Я давно писав свій Термінал, ще десь на весні, сам дивуюся чому, адже в той період різних подій і переживань в мене було достатньо. Можливо я поясню це тим, що давно не чув оригіналу  Терміналу, це авторська передача Сергія Ткачука, яка виходить на радіо "Луцьк". Нажаль, одного прекрасного дня, радіо "Луцьк" перестало транслюватися в моїх забитих і забутих краях.

Мій теперішній стан важко описати словами... Все що я хотів, все про що мріяв, цього нема. І плани на майбутнє я вже давно не будую, все одно ніхто не підтримує мене, навіть люди в яких схожа ситуація. Я не знаю що робити далі, як жити.  Коли я поступив в університет, я думав що нарешті поживу як людина, думав що з,являться  друзі, дівчина, знайомство з потрібними людьми для втілення мрії. Я ж свого роди таки ахуєнчик! Але і я до того ще й "везучий" що капець! Ну загалом ні друзів, ні дівчини, не знайомств! Такі люди як я, суспільству нах.. не потрібні. А якщо брати прошарок дівчат мого віку, то й поготів! Навчання не дало того чого я хотів, правда дало диплом, але до диплома не додається адекватне сприйняття суспільством. І я якогось милого поступив на магістра, хоча зараз розумію що це дарма викинуті 9 тисяч, а все дякуючи євро 2012! Кажуть що студенські роки, це найкращі роки... Йопт... То яке в мене життя далі буде? Осінь... Я люблю осінь! Про те осінню, а особливо зимою, загострюється бажання мати кохану людину, бути комусь потрібним і навпаки, щоб хтось зігрівав холодними вечорами... Напевно  через брак спілкування з протилежною статтю, я вже чотири роки не можу забути одну дівчину, немає на кого переключитися. Насправді вона дуже хороша, впевненна і самодостатня, вона 100% була б зі мною аби я був нормальний, або суспільство ставилось нормально до таких як я! Жаль що вона не дізналася який я насправді...

Це був Термінал. Живіть, а не існуйте!

Ти мене до дна всю випив.

Усі кордони зруйнував.

Ти мене до дна всю випив.

Почуттями тут не пахне.

Ми просто дві німі душі.

Почуттями тут не пахне.

Ти мене до дна всю випив.

Ти живеш тепер в мені.