У свої 15 років Люда понад усе
мріяла вирватися з рідного селища.
Перспектив тут ніяких. І дівчина
вирішила вже після 9-го класу їхати у
Житомир учитися на перукаря. Але
перед самими випускними
екзаменами вона закохалася. Та так,
як це можливо тільки у юності. Сусід
Дімка на той час повернувся з армії і
відразу звернув увагу на Люду, яка
буквально розцвіла.
Все було, як належить: квіточки,
обнімання у темних куточках клубу і,
звичайно ж, перший сексуальний
досвід. Можна зрозуміти: весна,
гормони грають, школа закінчується,
а попереду доросле життя. Проте від
свого задуму поїхати вчитися в
Житомир дівчина не відмовилася.
Успішно склавши іспити, почала
життя в обласному центрі. Дімка ж
казав, що хоче від армії відпочити, й
лишився вдома. І складалося
враження, що про дівчину зовсім
забув. Ні тобі дзвінка, ні листа.
Натомість подруги Люди регулярно
доповідали: «Сьогодні Дімка з
Настею від магазину йшов», «Після
клубу пішов Вєрку в сусіднє село
проводжати». Як же вона гірко
плакала ночами у подушку від
безсилля.
«Зрадник!» – як молотком відбивало
у скронях. А тут ще одна напасть –
дівчина зрозуміла, що вагітна.
Тільки ж учитися почала, нове життя
налагоджувалося! Не вертатися ж
назад у глушину. Це ж сором який!
Але на розмову з коханим усе ж
зважилася. Дарма. Як тільки дізнався
– взагалі зник.
Робити було нічого – записалася на
аборт. Ні жалю з приводу того, що
йде вбивати дитину, ні докорів
сумління. Навіть не злякали слова
гінеколога про те, що може
залишитися безплідною: перший
аборт усе-таки. На той час це було
просто вирішенням проблеми.
***
Тієї зими Люда вирішила Новий рік
зустріти вдома. Дуже вже скучила за
батьками. Навіть йти нікуди не
хотіла. Але прийшли подруги й
умовили зустріти свято у шкільній
компанії. І тут вона побачила Дімку.
Він змужнів і буквально пожирав її
поглядом. Що на неї тоді найшло?
Напевно, очікування дива у новорічну
ніч далося взнаки. Все закрутилося
по новій. Півроку минуло як уві сні.
Дімка іноді приїжджав у Житомир,
Люда у вихідні – до батьків. Вони
проводили палкі ночі в обіймах один
одного. І тут як грім серед ясного
неба – затримка два тижні. Тест на
вагітність – позитивний. Люда була
ошелешена: вона ж таблетки
приймала. А далі все знову пішло по
накатаній. Дімка, тільки-но взнав,
почав ховатися, уникати зустрічей.
Знову – безсонні ночі і сльози у
подушку.
Правда, цього разу свій «цікавий»
стан Люді не вдалося приховати від
батьків. Була довга і серйозна
розмова з мамою. Вирішили, що
треба народжувати – виростять як-
небудь. Люда заспокоїлася і стала
чекати на малюка. Навіть була
щаслива. Як усе-таки добре відчувати
підтримку рідних! І тому, коли на УЗД
лікарі розгледіли ваду в розвитку
плода, для молодої жінки це була
справжня трагедія. Люда ходила
очманіла, немов сновида. Мовчки
спостерігала, як лікар виводив літери
у направленні на аборт за медичними
показами. Їй хотілося крикнути: «Не
треба! Може, ще щось можна
зробити?!» Жінка була розчавлена.
Цього разу плакала не одна. Горе від
втрати дитини розділила мама.
***
Пройшло десять років. Люда зуміла
знову покохати. Її Андрій був
чудовим – люблячим, турботливим,
добрим. От тільки з дитинкою ніяк не
виходило. А він дуже хотів. І не одну,
а кількох. Звісно, Люда йому не
розповідала про пригоди молодості.
Але як же вона картала себе!
Здавалося, все би віддала за те, щоб
повернути свої п’ятнадцять і
виправити помилку! А скільки
провела часу навколішках перед
образами, вимолюючи у Бога дитину!
Чи то були почуті її молитви, чи
сталося інше диво, але Люда
завагітніла. Як же вона оберігала
своє майбутнє дитя – ходила чи не
навшпиньках, чхнути зайвий раз
боялася, та й чоловік буквально
трусився над нею, всі забаганки
виконував. І все було чудово, поки
на дев’ятому місяці Люді не наснився
страшний сон. Ніби йде по якомусь
брудному підвалу, крізь тьмяне світло
проглядаються обшарпані стіни, зі
стелі щось капає. А вона бреде і не
може вийти – скрізь тупики і
повороти. Аж раптом натикається на
двері. Відкриває і потрапляє в якусь
стару операційну кімнату. В кутку
стоїть гінекологічне крісло, стіни
кров’ю заляпані, а посередині
кімнати, взявшись за руки, стоять
діти – дівчинка і хлопчик.
Люда відразу зрозуміла, хто перед
нею. І буквально у той самий
момент, коли прийшло це розуміння,
на неї накотився навіть не страх, це
був жах.
Жінка почувала себе, як на суді перед
оголошенням вироку. Стоїть, по
щоках сльози котяться, а нічого ні
зробити, ні сказати не може. Зате
говорити стали діти. Дівчинка
вимовила тільки: «За що, мамо?»
Хлопчик, який тримав сестру єдиною
рукою, обсмикнув її і сказав: «Ми
заберемо брата туди, де дітям не
дозволяють плакати».
***
Люда прокинулася серед ночі вся
мокра від поту і сліз. Відразу відчула
біль унизу живота. Схопилася рукою
– побачила кров!
Андрія розбудив її розпачливий крик.
Він схопив кохану та відвіз у
лікарню. А вона не могла
поворухнутися. Тільки молила Бога
залишити синочка. Все закінчилося
добре. Ромчик з’явився на світ
здоровим. Лікарі в один голос
говорили про диво, бо з такою
кровотечею дитину зазвичай не
рятують.
Люда й Андрій були дуже щасливі.
Синочок ріс здоровеньким. Правда,
дуже вже непосидючим: буквально
на рівному місці міг так гримнутися!
До трьох років устиг отримати два
вивихи, перелом, опіки. А на шишки,
подряпини, синці батьки й уваги не
звертали. Та все це були приємні
клопоти, і молода жінка стала
забувати про той страшний сон.
Якось улітку трирічний Ромчик,
гортаючи дитячу книжечку, раптом
запитав: «Мамо, чому в хлопчика
немає ручки?» Люда спершу не
зрозуміла і намагалася знайти
однорукого персонажа на сторінках
книги. Проте син показав пальчиком
у бік порожнього кутка кімнати: «Ось
у того хлопчика, який стоїть поруч з
дівчинкою». Люда раптово вся з
лиця спала. Як тільки не закричала?
В найдрібніших деталях пригадала
той моторошний сон і слова
ненародженого сина. Саме тоді у неї
з’явилося перше сиве волосся.
А після того, як Ромчик розповів, що
він давно вже грається із сумною
дівчинкою і одноруким хлопчиком,
узагалі втратила спокій. Адже діти-
привиди уже не таїлися і від неї,
намагалися на очах убити синочка.
Люда стала боятися залишати дитину
без нагляду. Весь час чатувала. Спала
по 3-4 години на добу. Чаклуни і
ворожки зачиняли перед нею двері,
тільки кинувши оком на Ромчика.
У Люди зосталась одна надія – на
паломництво по святих місцях. Там
жінка хоче випросити прощення за
свої гріхи й вимолити життя для
свого єдиного сина.
Марта Димидівська

Щось робила на кухні, та краєм вуха почула одну телепередачу, яку дивився мій чоловік. Щось типу про передбачення, які описані в творах письменників.
Часом вони правдивіші за передбачення ясновидців.
Зразу згадала "молодість", раніше я бавилась картами "Таро" і взагалі мене цікавило усе паранормальне. Не те, щоб до фанатизму... та передбачення майбутнього цікавило особливо.
Я ще з 1999 року вела особисті щоденники до того часу, поки не з'явився цей сайт. І замітила тенденцію, що як я опишу якісь майбутні події (те, як я думаю все може бути) стосовно себе, найближчого оточення... все здійснювалось на відсодків 80. Можливо справа в психології, адже знаючи людину можна розрахувати, як вона вчинить у тій чи іншій ситуації, а може й ні? Може кожне сказане, а тим більше написане слово має якусь силу. Тим більше були орисані події, які не завжди залежали від мене чи знайомих. Пам'ятаю, писала навіть якісь абсурдні речі, чисто, щоб перевірити чи буде. І знаєте, було. Досить часто писала "листи в майбутнє". Приміром в кінці року старого описувала свої надії, сподівання, думки на Новий рік. І відкривала рівно за рік, тоді коли вже зовсім забула, що писала і про кого.
Часто, коли складна ситуація в країні і світі, починають по ТВ цитувати Вангу, Біблію, Шевченка. І що цікаво, слова які цитують, можна трактувати по різному. А трактують їх проектуїчи саме на ці події. І все підходить.
Так от про містику. А ви вірите у всякі там передбачення, ворожіння, віщі сни і всіляке таке? Чи думаєте все співпадіння? Може справа у подачі інформації? Адже одну і ту ж інфу можна спийняти порізному.

Згадав анекдота.
Потяг на 2 години запізнюється. Машиніста питають про причину затримки.
- “Жид на рельсах лежав!”
- “То задавив?”
- “Втік”.
- “То чому затримався?”
- “Пробував наздогнати. Повернути на рельси. Не вийшло(((“

А, про ворогів. Є така відповідь при вітанні: “Смерть ворогам!”
Здавалось би, - хай не будуть ворогами. Але брехати не треба. Гарний ворог сам прийде і отримає. Ганяти за ними потреби нема. Попереджати про смерть теж. Залиште ворогу хоч якого сюрПриза.
З точки зору ідеаліста.
Є досвід попередніх змагань. Згадки на прапорах про смерть до перемог не приводили. Нікого. Може, Бог карає за зайво вжите слово “смерть”. То ліпше спробуймо просто писати “До перемоги!” Містика — справа тонка. Хто не обізнаний з силами невідомими, якимись духами, краще уникати звертання до них в прямій формі, бо відповідь непередбачувана!? Саме життя може на звертанні тому і завершитися.
Тому пропоную змінити вітання: “Слава нації! Смерть ворогам!” на “Слава нації!” Українцям  слава!”
Причина, зрозуміла для реаліста:
“Аби звикнути зайвий раз написати назву нації з великої літери.
Аби ставати з раба господарем хоч собі самому.
Аби перестати зважати на чужі думки! Основне гальмо в українських політиків у їх голові власній. Ще не додумавши власну думку до кінця, вони її обривають починаючи думати, хто і що може подумати. Абсолютно шкідлива спроба.
На думки ворога готувати сучасну літальну зброю, аби оновлення його думок не допустити в принципі. Бо досвід, навіть набутий у третьому тисячолітті показує, що добро там відсутнє.
Звикати поступово забивати на думки сусідів, америки й європи.
Особливо, коли між собою говорим!”
Головне:
p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

https://www.youtube.com/watch?v=i_mCIqGQQ1I#t=251.449916

1. Ренс Риггз - "Будинок дивних дітей

"Шістнадцятирічний Джейкоб з дитинства звик до розповідей свого діда про його юність на далекому Уельському острові, у притулку для дивних дітей: про чудовиськ з потрійними язиками, про невидимого хлопчика, про літаючу дівчинку... Єдиним побічним ефектом цих вигадок були нічні кошмари, що мучили підлітка. Але одного разу кошмар увірвався в його життя, убивши діда наяву ... 

2. Джо Хілл - "Коробка у формі серця"

Наша вам порада: ніколи не купуйте через Інтернет привида. Тим більше якщо до нього в навантаження додається його улюблений чорний костюм. Інакше з вами може трапитися в точності така ж історія, яка сталася з Джудом Койном, знаменитим рок-музикантом, у благословенній країні Америці. Попавшись на мережеву вудку і зробивши нещасливе замовлення, одного разу він отримав посилку - коробку у формі серця з вищезазначеним костюмом всередині. Краще б він цього не робив ... Ця книга - один з найбільш очікуваних проектів року. Книга, права на екранізацію якої купили задовго до її виходу.Книга-містифікація. Автор цієї книги всіляко приховував своє справжнє ім'я, і тільки зараз світ дізнався, що за непримітним ім'ям Джо Хілла ховається син одного з найзнаменитіших і продаваних письменників сучасності. 

3. Діана Сеттерфілд - "Тринадцята казка"

"Тринадцята казка" Діани Сеттерфілд - визнаний шедевр сучасної англійської прози, книга, що відкрила для широкої публіки жанр "неоготики" і змусила англо-американських критиків заговорити про повернення золотого століття британського роману, овіяного іменами Шарлотти і Емілі Бронте і Дафни Дю Морье. Дебютний роман скромної вчительки, права на який були куплені за небувалі для  автора- початківця гроші (800 000 фунтів за британське видання, мільйон доларів - за американське), обігнав за продажами бестселери останніх років, був моментально перекладений на кілька десятків мов і удостоївся від рецензентів почесного імені "нової" Джейн Ейр ".

 Маргарет Лі працює в букіністичній лавці свого батька. Сучасності вона надає перевагу Діккенсу і сестрам Бронте. Тим більше здивування Маргарет, коли вона отримує від самої знаменитої письменниці наших днів Віди Вінтер пропозицію стати її біографом. Адже нітрохи не менше , ніж своїми книгами, міс Вінтер знаменита тим, що ще не сказала жодному інтерв'юеру ні слова правди. І ось перед Маргарет, що опинилася в стінах похмурого, населеного примарами минулого особняка, розгортається в буквальному сенсі слова готична історія сестер-близнюків, яка дивним чином перегукується з її особистою історією і поступово підводить до розгадки таємниці, що зводила з розуму багато поколінь читачів, - таємницю "Тринадцятої казки" ... 

4. Енн Райс - "Інтерв'ю з вампіром" 

Вампірська психодрама, створена "посланницею окультного світу" Енн Райс, стала воістину класикою не тільки жанру, але й світової літератури. Історія вампіра, розказана ним самим у порушення всіх заповідей, заворожує з перших сторінок.Гіпнотичний голос оповідає про життя і нежиття і, немов уві сні, переносить слухача то на плантації Луїзіани, то в Париж XIX століття, то в крихітне прикарпатське сільце ... Невже мешканці Світу Темряви - це втілення  зла - здатні, подібно смертним, страждати і радіти, любити і ненавидіти, вічно шукати відповіді на вічні питання? 

5. Карлос Руїс Сафон - "Гра ангела" 

Роман, який критики усього світу порівнювали з творами Едгара По, Михайла Булгакова та Артуро Перес-Реверте. Автора, якого називають "Стівеном Кінгом для європейських інтелектуалів".

Дивна історія Давида, молодого журналіста з "міста магів і алхіміків "Барселони, якому таємничий видавець, підозріло змахує на одного з прісних Князя Темряви, замовляє якусь Книгу ... 

Чим не останній спосіб прославитися для людини, яка перетворила твір одного в шедевр, але не зуміла написати шедевр власний, втратив кохану жінку і помирає від невиліковної хвороби? Але всі, хто намагався написати Книгу до Давида, вже загинули при загадкових обставинах. Усі, хто був хоч якось пов'язаний з процесом написання, - теж. Чому це сталося? Чому продовжує відбуватися? Як тільки Давид намагається знайти відповідь на ці питання, - йому відразу стає ясно: Темрява не любить, коли смертні вторгаються в її межі ... 

6. Еліс Сіболд - "Милі кістки"

 "Шостого грудня тисяча давятьсот сімдесят третього року, коли мене вбили, мені було чотирнадцять років" - так починається ця трагічна історія. Загибла - головна героїня Сюзі Селмон - пристосовується до життя на небесах і спостерігає зверху за тим, як її вбивця намагається замести сліди, а сім'я - звикнутися з втратою ... Але ця сильна, драматична книжка не про вбивство,  не про насильство, а про життя. Життя після смерті. Життя тих, хто залишився. Напевно, тому вона написана такою напрочуд світлою мовою. 

7. Ден Сіммонс - "Терор" 

У 1845 році експедиція під командуванням досвідченого полярного дослідника сера Джона Франкліна відправляється на судах "Терор" і "Еребус" до північного узбережжя Канади на пошук Північно-Західного проходу з Атлантичного океану в Тихий - і безслідно зникає. Пошуки її затягнулися на декілька десятиліть, відомості про її долю збиралися буквально по крупицях, і досі картина того, що сталося рясніє білими плямами. 

Ден Сіммонс, знаменитий автор "Гіперіона" і "Ендіміон", "Илиона" і "Олімпу", "Пісні Калі" і "Темної гри смерті", пропонує свою версію подій: головну загрозу для експедиції становили не нищівні обійми льоду, не холоднеча з завірюхою і не зіпсовані консерви - а невідоме велетенське чудовисько, ніби виткане зі снігу та полярного мороку. 

8. Ширлі Джексон - "Примара будинку на пагорбі" 

"Будинок,  божевільний, стояв на відшибі серед пагорбів, укладаючи в собі темряву ... І те, що мешкало всередині, мешкало там на самоті ..." Початок книги якнайбільше відповідає духу знаменитого твору Ширлі Джексон, визнаного багатьма, включаючи Стівена Кінга, найважливішим твором літератури жахів XX століття.

Старовинний особняк на пагорбі приносить його мешканцям тільки горе.Власники відмовляються в ньому жити, літня пара, що наглядає за будинком, не ризикує залишатися тут на ніч. За будинком міцно закріпилася репутація обителі привидів. І ось одного разу тишу будинку порушує галаслива компанія візитерів. Доктор Монтегю, дослідник паранормальних явищ, знімає на літо особняк для вивчення феноменів,  що відбуваються там . Ніхто з прибулих не може навіть припустити, яким кошмаром завершиться ця поїздка. Популярність книги закріпили дві її екранізації - режисера Роберта Уайза (1963) і Яна Де Бонт за участю Стівена Спілберга (1999). 

9. Айра Левін - "Дитина Розмарі"

 Більше всього на світі Розмарі мріє про дитину. Здається, щастя зовсім близько - вони з чоловіком знаходять чудесну квартиру у старовинному будинку, Гай несподівано отримує роботу. Але майбутня мати з жахом розуміє, що за подарунки долі доведеться заплатити непомірну ціну: вона впевнена, що чоловік пожертвував душею їх ненародженої дитини заради кар'єри.Розмарі не сумнівається, що її сусіди - ексцентричне  літнє подружжя - слуги диявола, і саме вони втягнули Гая в сатанинську змова ... 

10.Стівен Кінг - "Воно"

 У маленькому провінційному містечку Деррі багато років тому сімом підліткам довелося зіткнутися з непроглядним жахом - живим втіленням пекла. Пройшли роки ... Підлітки подорослішали, і ніщо, здавалося, не віщувало нової біди. Але кошмар минулого повернувся, невідома сила повернула сімох друзів назад, в нову битву зі Злом. Бо в Деррі знову ллється кров і безслідно зникають люди. Бо повернулося породження нічного кошмару, настільки неймовірне, що навіть не має імені ...

Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/a10-divovizhnikh-mistichnikh-knig/

A Christmas Camel

(Brooker; Reid)

        Різдвяний верблюд

My amazon six-triggered* bride
       Хоча моя амазонська шестизарядна наречена,
now searching for a place to hide
       тепер шукає місця, де б сховатися,
still sees the truth quite easily
       однак і далі розуміє істину досить легко,
but shrouds all else in mystery
       все інше приховано за вуаллю таїни,
while madmen in top hats and tails
        в той час як варіяти у циліндрах і фраках
impale themselves on six-inch nails
        пронизують себе шестидюймовими цвяхами,
and some Arabian also-ran
        а якийсь арабський бідолаха
impersonates a watering can**
        є по суті ємністю для зрошення лану.

Some Santa Claus-like face of note
         Одна, схожа на Санта Клауса, відома особа
entreats my ears to set afloat
         їздить по моїх вухах, намагаючись зворушити
my feeble sick and weary brain
         мій слабий і втомлений, хворий розум,
and I am overcome with shame
         а я, охоплений соромом,
and hide inside my overcoat
         поглибше занурююся у своє пальто
and hurriedly begin to quote
         і поспіхом починаю називати все своїми іменами,
while some Arabian sheikh most grand
         поки найвеличніший арабський шейх
impersonates a hot-dog stand
         є по суті кіоском з продажу хот-догів.
 
The Red Cross ambulance outside
         Вигляд з вікна медпункту Червоного Хреста
can only mean that I must hide
         може означати лиш те, що мені пора ховатися,
'til dusk and finally the night
         поки не смеркне і не опуститься ніч,
when I will make a hasty flight
         коли я зможу здійснити поспішний переліт
across the sea and far away
         за сім морів і набагато далі -
to where the weary exiles stay
         де мешкають втомлені вигнанці,
and some Arabian oil-well
         а якась арабська нафтова свердловина
impersonates a padded cell
         означає одну комірку з м'якими стінками,

and some Arabian oil-well
         якась арабська нафтова свердловина
impersonates a padded cell
         означає ні що інше як палату психушки...

                                            18.01.2015

Слухати

*six-triggered - прикметник, що дослівно може значити "оснащений шістьма спусковими гачками"
**watering can - поливалка, ось така

такий-от химерний текст  :о

На роботі згорів двигун 
На ровері тріснула рама

Нечиста сила, чи чиста фізика?...

 

1.

Простору випнутий лук.

Несамовите затишшя.

Землю накрило надвишшя.

Світ розіп'яв інфразвук...

*****

Час народився... Тук-тук...

 

 

2.

Знову

Слово.

Бог - це любов.

Підґрунтя основ,

Надвишшя основ.

Тіло. І Кров.

 

 

3.

Склепіння

З глибінню -

Кипіння,

Голубіння,

Голублення.

Люблення...

 

08.05.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика мистика и эзотерика

Свидетельство о публикации № 11238

Барин! Жениться Вам пора! -
Говорил холоп Прошка, натягивая штаны.
(с)

 

В связи с необходимость посещения президентом (помню голосовало большинство) и другими высокопоставленными (кто ставил?) чиновниками ВР и КМ, вотчин пожалованных судьбой и надзора за людишками с целью исключить воровство оных не делясь, наказую:

Дабы не вызывать смуты от недовольства простого люда томлением и стоянием в обозах и по трактам, - объявить день визита, поименованных выше господ, - выходным днем, ибо от всевеликой боязни за наше фсе, надобно перекрывать тракты для повозок мужических и прочего никчемного люда.

 

Обязать дружины воевод окрестных, охранять наш покой службою денной и ношной. Повозок и люд не пускать под страхом смерти лютой.

 

Как посмотришь на кавалькады охранников и визиты кортежев иностанных гостей правящих нашей страной (вне зависимости от политических окрасок), понимаешь, что перед избранием и назначением, - их всех похищают и перевербовывают инопланетные сущности.
Боязнь пройти по земле без охраны - явный признак оккупантов, хотя те..исторические - были скромнее.

Хотя слава Богу, что наши не такие кровожадные....  А может это пока?