Веселі чоловічки трудяться, не покладаючи рук. Їм треба встигнути

 

Гліб Бабіч

Веселі чоловічки тягають в підвал нашого будинку дивні мішки. Дуже схожі на вибухівку.
Вони не ховаються. Вони знімають на відео мішки і процес. Вони смішно наморщивши лобик розповідають нам - що це цемент і пісок. У нас велике будівництво!
А ось ці бочки, що пахнуть бензином - насправді ліки. Ви ж хворієте, ви ж в небезпеці? Ми будемо всіх лікувати. Трохи пізніше.
Бюджет нашого домогосподарства давно пішов на їх веселі забави. І вони так само весело займають під заставу наших квартир гроші "на будь-яких умовах". Тому, що нормальні кредитори давно нічого не дають.
Для того, щоб ми не нервували вони показують нам фокуси і навіть розігрують вистави. Коли хтось із них, раптом викритий в крадіжці або підозрі на диверсію, - вони іноді здають тих, хто облажався. І навіть відбирають у них смартфони. Щоб робити веселі відосіки могли тільки учасники веселого процесу.
А мешканці будинку кажуть - Нууу, ось бачите? А ми думали вони хочуть будинок підірвати. Гарні ж хлопці! Он вони - справжні негідники, спіймані, і будуть покарані. Але це не точно.
А веселі чоловічки - хороші виявилися! Вони стають справжніми будівельниками. Нам же говорили - вони навчаться!
Веселі чоловічки кажуть "Ну так! Ми ж вам говорили"?
І починають тягати в підвал зелені ящики. У яких поверх погано закрашеного слова "Динаміт" вже написано "Велика приватизація".
А коли бабуся з першого поверху питає, чому від цього самого будівництва, життя (і житло) стало настільки дорогим, що вона собі не може купити хліба, молока, яєць і навіть солі - вони не мовчать. Вони посміхаються, посилають бабусі повітряний поцілунок, і кажуть - ОК! Ми дбаємо про вас. Ми зараз тут дещо назад покрутимо. І на сіль у вас точно буде вистачати.
Підприємцям з ларька біля будинку, перекрили всі під'їзні шляхи до ларька. Повісили табличку "Не підходити. Заражено! І все таке…". А коли ті стали плакати і обурюватися, сказали - ОК !. Ми зараз щось підкрутимо тут. І підкрутили так, що в ларьок прийшли турботливі податкові інспектори. І навіть судовий виконавець - дещо описати на майбутнє.
Спочатку веселі чоловічки, в основному, їздили на всякому непотребі. А деякі навіть ходили пішки. Але в процесі "будівництва" вони почали приїжджати на дуже дорогих машинах. І дуже скоро їм стало бракувати місця для парковки. І на наступний день приїхав евакуатор. І прибрав з під будинку все машини мешканців з "бляхами". Мешканці дуже образилися. І деякий час пікетували екскаватор. Але їм пояснили, що все буде добре, і так треба. Вони ж самі звали будівельників? Ті ж обіцяли побудувати їм безкоштовну стоянку?
У будинку пофарбували перила. Фарбою що не сохне, бо прострочена. І повісили гарний стенд з планом будівництва. І полагодили дві сходинки на ганку, правда в процесі розбили решту. Але вахтер сказав - не кричіть на них! Вони ж вчаться!
Потім в будинку почали пропадати дверні ручки, лампочки, і батареї опалення. Вахтер списував це на старого голову будинку. Вночі, мовляв, приходить - і все відкручує.
Але одного разу в будинку пропав ліфт. Мешканці виявили порожню шахту, і зрозуміли, що доведеться підніматися додому пішки.
Але їм пояснили. Що по-перше - це все для їх здоров'я. А по-друге ліфт відвезли в ремонт. Зараз там щось підкрутять, і він буде не тільки возити мешканців, а й варити їм каву і підвозити на роботу. І навіть вигулювати собак. Багато хто повірив ...
А десь там, далеко від дому була війна. На якій, як раніше казали, захищають будинок. Від тих хто його може забрати. Або зруйнувати.
Мешканці, в більшості цю "війну" не любили. Іноді бемкає там, і заважає дивитися телевізор. І ось ці фотографії в чорних рамках на стенді - псують апетит дуже.
Веселі чоловічки сказали - ОК. Ми просто заборонимо стріляти. І заборонили.
А що до того, що хтось прийде, забере або зруйнує будинок - навіть не переживайте. Нікому не дозволимо. Ми самі працюємо над цим питанням. Вам навіть сподобається - обіцяємо.
Війна іноді продовжувала бемкати. І хтось настирливий продовжував клеїти портрети в чорних рамках прямо поверх стенду з будівництвом. Вахтер по-тихому здирав фотографії, і лаявся матом. А мешканці знову обурювалися - ви ж обіцяли, що буде тихо!
Веселі чоловічки пообіцяли все повирішувати. Сказали - домовимося з "тою стороною". Ну, або мобілізуємо вас всіх - і ви там всі помрете, але вдома не віддамо. Хочете? А, не хочете? Ну добре!
А ось ці, в чорних рамках - це вони напевно самі. З необережності. Тому ми про них і мовчимо.
Підозрілі мішки і ящики у підвал більше не вміщалися. Тому їх почали складати в під'їзді і навколо будинку. А щоб місця вистачило вирішили виселити мешканців з першого поверху. Все одно вони за житло більше платити не можуть. А суди на 100% наші. Тобто - справедливі.
Мешканці вийшли на протест. Але було холодно і незрозуміло. А головним у них, чомусь, були ті ж чоловічки. Тільки більш злі, ніж веселі.
Бо серед веселих чоловічків почали з'являтися дивні люди. Не веселі зовсім. Хтось із них колись був викритий в квартирних крадіжках. Хтось збирав з мешканців гроші «на щастя» - і утік. Хтось - віджав три квартири у другому під'їзді. А інші не раз розповідали, що скоро прийде "та сторона" - і все буде добре.
Мешканці запитали - а хто це? І веселі чоловічки сказали - а це бригада найдосвідченіших будівельників. Вони тут все дороблять коли ми втечемо. Ну, тобто - підемо у відпустку. Хтось же повинен про вас весь час піклуватися?
Мешканці сказали - ну так! І з цікавістю спостерігали з вікон, як "нові будівельники" розтягують по дому якісь дроти, і тягають коробки з будівельною написом «детонатор" на боці.
А на стенді висіло оголошення. Скоро будуть збори мешканців. З гарним і веселим словом "Референдум". І порядком денним "Остаточна ліквідація проблем домогосподарства шляхом безпечного і корисного підриву".
Ну, щоб все як треба. З волі мешканців.
Хтось розумний уже переїхав в інший район. Хтось ще збирає речі.
Залишилися і ті, хто намагаються зупинити веселих "будівельників" і тих, хто йде за ними. Вони навіть готові набити їм морду, і прогнати назад в цирк, де вони раніше працювали.
І навіть пропонують переобрати домоуправління, і змінити будівельників на справжніх.
Але інші не сумують, згодні почекати, потерпіти, і ж шукають нового головуючого. У рекламному буклеті, з заклеєним заголовком "Їх розшукують". Вони упевнені, що в цей раз вони все правильно вирішать. Ну або наступного разу .
Тим більше їм сказали, що тепер для фінального покращення все готово. І вже монтують спеціальну кнопку "повного щастя" прямо в під'їзді. Натиснете, кажуть, коли ми від'їдемо подалі. І всі проблеми закінчаться. Гарантуємо!
Веселі чоловічки трудяться не покладаючи рук. Їм треба встигнути.
Тому що хтось вже дістав кусачки, щоб перерізати дроти детонаторів.
І готується перекрити шляхи веселої втечі. І взяти "будівельників" за комір.
Тому чоловічки переживають.
Але переживають вони не сильно. У них є потужна сила, на яку вони сподіваються. І яка доведе руйнування, ой, тобто - будівництво до кінця.
Це мешканці будинку. Добра весела більшість.
І так буде. Якщо решті не діяти спільно. Ну, або якщо в підвалі, в слідстві "ремонту» не прорве трубу, і не затопить всю вибухову гидоту під три чорти.
Але це якщо пощастить.
Тому кусачки і лом я приготував. Принаймні - спробую. А у вас як?

 

 

Новини

Подробное пошаговое описание как готовится блюдо "Соте из зеленой фасоли". Попробуйте обязательно

Ингредиенты:

• 3 стебля Петрушка
• 1 кг. Зеленая стручковая фасоль
• 1 шт. Лимоны
• по вкусу Соль

Шаги:

1. Удалите огрубевшие кончики. Если стручки слишком большие, порежьте их на 2-4 части. Доведите подсоленную воду в большой кастрюле до кипения. Отправьте туда фасоль и снова доведите до кипения, потом готовьте без крышки 10-12 минут, пока она не станет мягкой. Промойте холодной водой. Тут же обсушите.
2. Растопите масло в сковороде, добавьте фасоль. Готовьте на медленном огне несколько минут и как раз перед подачей добавьте лимонный сок и мелко нарезанную петрушку. Подавайте сразу.

источник

Давно задумывал это рецепт. Уж очень хотелось забацать омлет на дрожжах. И сегодня наконец-то получилось.

В молоке развел чуток дрожжей с сахаром. Через час, когда дрожжи очнулсь, добавил туда четыре яйца и муки. Еще около часа выждал. Потом туда - петрушку, чеснок молодой (и вершки и корешки), черный перц, карри, укроп, кинзу. На сковороде заранее обжарил и протушил лук-шалот, грибы и пр. На сливочно-курином масле.
И уж потом вылил туда подошедший уже омлет. Чуть не забыл - в омлет были добавлены резаные вяленые помидорки.

Сверху выложил ветчину.

Офигенно. И очень дешево. Целая сковорода объедения обошлась меньше, чем в 10 гривен.

 Листячко на ліані, що росте в моїй хаті побіліло від близкісті до бра.

Собственно, кому же не хочется свежих витаминчиков, да еще и домашних, без химии?..
А, ведь, нет в этом ничего сложного!

[ Читать дальше ]

   Вдаваться в подробности насколько полезна мята я не буду,об этом я уже писала    http://blog.i.ua/user/3511745/1224739/ 

В кожного є свої місця, з якими пов'язані певні спогади. І ці фотографії, які викладені тут, напевно, нікому не здадуться такими рідними, як мені. Та все ж намагаюся передати красу того місця. Це типовий степ - з його трав'яною буйністю, з ароматами квітів та гудінням комах і співом птахів. В цю травневу мить розумію, що я дитина степу - з його мовчазною таємничістю. І мене постійно тягне в ті місця, де проводив свою юність - в ярах та балках. Так розлогі простори не можуть нічого не приховувати. Вихід на поверхню кристалічного щита, різноманітні трави, серед яких чарівна ковила, поодинокі дерева - все це робить степ неповторним... Щоразу хочеться сюди повертатися - на окраїни Запоріжжя...

Одинокие овощи -- это очень грустно.

В интернете можно найти уйму подтверждений.

Все, кому достался только один овощ -- очень печальные, им совсем скучно!

Читать дальше >>