хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «львів»

30 червня - у Львові відновлення Української держави

30 червня - у Львові проголосили відновлення Української держави
неділя 30 червня, 201910:00
Теги: ЛьвівУПА
30 червня 1941 року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави.
Львів’яни в очікуванні проголошення Акту відновлення Української держави. 30 червня 1941. Фото: vikna.if.ua.

Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.

Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах Організації українських націоналістів.

Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну (яка вбачалася неминучою) для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом.

Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.

Батальйон «Нахтігаль» у передмісті Львова. Ранок 30 червня 1941. Фото: istpravda.com.ua.

За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрія Шептицького – Йосип Сліпий.

Збори проголосили відновлення Української держави («волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України») та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді.  

Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.

Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.

Публікація тексті Акта відновлення Української держави в газетах Галичини. Фото: cdvr.org.ua.

Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими.

3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: «Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».

Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.

Записи анархіста 21 ст. від 27.06.19 р. Лана Перлулайнен

27 червня 2019 р. (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 27.06.19 р.
Лана Перлулайнен



День пройшов під промінням зірки Лана Перлулайнен, найкращої сучасної української поетеси, що є етнічною іжоркою, а щоб було краще зрозуміло: поряд з Фінляндією був цей народ, що майже повністю вже знищений інтернаціональним братерством російського імперіалізму за часи СРСР. 
Так, я визнаю Лану Перлулайнен найкращою поетесою сучасної України, але наголошую: це суто мої естетичні смаки. І я маю на то певні пояснення. Для фактично всіх українських поетів їх проблемою є обмеженість вродженою ментальністю українського етносу, що мислить переважно в емоційних категоріях, через що домінує в поезії лірика, або ще якість емоції багатоформатні. Загалом, для поезії це нормально різні сентименти, плаксивість розбитого кохання, емоційна агресія боротьби і тому подібне.
Унікальність віршування Лани Перлулайнен в українській поезії якраз в тому, що їх естетика перевершує емоцію, а не пристосовується до неї, як головної у поетичному творі. А саме такий підхід домінує в українській поезії, через що для багатьох поетичне слово Лани Перлулайнен видається дивним і навіть не дуже зрозумілим. Проблема в тому, що його потрібно відчувати і як емоцію, бо без того не існує поезії, але за тим кожним словом і рядком вцілому є ще маса різних образів, що дають тони і напівтони віршам, які вловити досить непросто. Читач творів Лани Перлулайнен повинен мати достатню ерудицію в поезіях різних часів і народів, а також певні смаки особистих уподобань, щоб було з чим порівняти – а як же без цього? І єдине, чого дуже прошу не робити: не ставити знак рівняння поміж поетами. Справжній митець тоді тільки ним і стає, коли має суто своє унікальне бачення всього! Як і вираження того всього у тільки притаманній йому манері. Поезію Лани Перлулайнен можна впізнати по кількох рядках без авторського підпису і тим все сказано. Читайте, думайте, сумуйте, страждайте і радійте над поезіями Лани Перлулайнен, а також і над її прозою. Двотомник вибраного поезій і прози Лани Перлулайнен під загадковою назвою «Правила ходіння проти вітру» було представлено 27 червня у Львові на площі Ринок 9 в бібліотеці імені Романа Іваничука і там він є. 
Я намагався щось зафіксувати з того дійства на відео і викладу в Ютюбі та Фейсбуку з часом, а зараз невеличкий авторський есей від Лани Перлулайнен:
«Підключаюся до флешмобу Maria Shun.
Йдеться про постулати життя-буття. Ну, перший у мене стоїть епіграфом на сторінці: "Тільки завдяки правилам ми дізнаємось, що робимо все не так". Гадаю, що не варто пояснювати. Є я. І є правила. Іноді ми перетинаємось - і дуже здивовані.
Отже, що є я? Якби ж мені хтось підказав... Ну, дещо про себе таки знаю:
Щодо творчості - ніколи не "висиджувати" вірші. Прийшли два рядки, не дописується - відкладаю, колись допишеться. З прозою - особливо великою - навпаки: не можна перериватися надовго, бо потім важко занурюватись.
Щодо стосунків з людьми - ніхто нікого не навчить силоміць. Всі різні. Когось сприймаю, когось - ні. Від останніх дистанціююсь.
Щодо ситуації в Україні - мій Президент - Порошенко, я його на те, що зараз, не міняла.
Запрошую приєднуватися всіх, хто захоче!»


І ще посилання на один з моїх улюблених творів Лани Перлулайнен – поему про Івана Мазепу «Автограф на Україні», яку я колись від захоплення нею сам відсканував, вичитав і виклав у своєму сайті
https://spavedfront.io.ua/s77659/avtograf_na_ukraeni_lana_perlulaynen

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Хода на честь Героїв України у Львові

Хода на честь Героїв України

"БУЛО ВІДЧУТТЯ, ЩО ВОНИ ЙДУТЬ ПОРУЧ І НЕСУТЬ ГОРДО ПРАПОР": У ЛЬВОВІ ХОДОЮ ВІДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ГЕРОЇВ 

26.05.2019 


Участь взяли ветерани визвольних війн, учасники УПА та ОУН та військовослужбовці, які боронили країну на Донбасі

Урочистою ходою відзначили день Героїв у Львові. Учасники акції вшанували пам'ять тих, хто поклав життя за свободу України. Учасники рушили колоною від пам'ятника Степану Бандері та пройшлися середмістям.

У колоні щонайменше півтори тисячі людей. Це ветерани визвольних війн, учасники УПА та ОУН. Крім того до ходи долучились демобілізовані та військовослужбовці, які боронили країну на Донбасі.

Урочистості розпочали поблизу пам'ятника Степану Бандері. Тут поклали квіти та жалобні вінки. Попереду колони учасники несли портрети Героїв України.

"У мене було відчуття, що ці герої йдуть разом з нами і вони теж гордо несуть прапор. Вони були дороговказом для нас. Інакше бути не може", - прокоментувала учасниця акції Наталія Дигдалович вдова Героя Небесної Сотні.

Раніше українських героїв вшанували на Личаківському кладовищі. Там до їхніх могил поклали квіти та пом'янули хвилиною мовчання.

Львів може відновити потугу регіонального центру

Володимир Квурт розповів, як Львів може відновити потугу регіонального центру



Розвивати діловий центр Львова варто у районі Підзамче, де є великий територіальний резерв. Це місцевість неподалік від історичного центру, куди інертно тяжіють потоки людей.

Таку ідею озвучили співзасновника ГО «Великий Львів» Володимир Квурт та архітектор, завідувач відділення Інституту Господарювання та просторового розвитку Університету м. Лодзь Микола Габрель у програмі «Великий Львів».

За словами Габреля, зараз Львів втрачає потугу регіонального центру. Так, за минулий рік у Івано-Франківську питома вага інвестицій на одного мешканця становила 2000 тисячі доларів, тоді як у Львові – лише 500 доларів. 

«Це просто разюча різниця», – підкреслив Габрель.



У свою чергу Володимир Квурт зазначив: Львів повинен запропонувати інвесторам цікаві для них варіанти та стимулювати відомі компанії відкривати у місті свої штаб-квартири.

«Що таке лідер? Це коли у місті з’являються торгові представництва відомих світових компаній, які розкидані по всій Західній Україні, але штаб-квартира розміщена у Львові. Ми їм маємо запропонувати щось таке, щоб вони сказали «Вау». Далі – ми повинні говорити із консульствами та представництвами щодо відкриття посольських відділень у Львові», – вважає Квурт.

Адже, на його думку, таким чином, Львів зможе «нав’язувати» свої контакти. Однак, для цього потрібно запропонувати територію, де б усе це могло розміщуватись.

 Водночас Габрель додав: в центральній частині Львова бракує потужностей, тож потрібно знайти територію, де б можна було б концентрувати функції нового часу.

«Розвивати діловий центр варто у районі Підзамче. Це територія зараз фактично занедбана, але це не периферія. Це близько до центру. Там є великий територіальний резерв», – розповів Габрель.

Експерт переконаний: за рахунок цього можна вирішувати і транспортні проблеми міста.

Він зазначив: люди тяжіють до центральної частини міста, тому адміністративно-ділове середовище варто створювати саме неподалік.

Як повідомлялось раніше, Володимир Квурт наголошував, що Львову потрібно впровадити стратегічне бачення розвитку і створення міської агломерації.

  Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/05/09/kvurt_rozpoviv_yak_lviv_mozhe_
vidnovyty_potugu_regionalnogo_tsentru_1568475

Комент БГ: Сука Садовий довів Львів до занепаду і вже Івано-Франківськ його випереджає.

Факти про Львів...

 

1. Львівській Опері вже 116 років. Побудували її у далекому 1900-у році, коли у Львові правили австрійці. Архітектор – Зиґмунд Ґорґолевський. Кажуть, за кілька років після побудови фундамент будівлі почав тріщати, і архітектор так розхвилювався, що помер. Так це чи ні, але фактом є те, що похований він у Львові на Личаківському кладовищі. До речі, Львівська Опера вважається одною з кращих у Європі. І стоїть досі.

2. Місто Львів – форпост українського греко-католицизму. Тут найбільше греко-католицьких храмів в Україні. Минулого року у Львові урочисто відкрили пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому, очільнику УГКЦ у 1901-1944 рр.. На заході були високі гості з Києва, зокрема Президент з дружиною. Автором пам’ятника є скульптор Андрій Коверко, архітектори Ігор Кузьмак та Михайло Федик.

[ Читати далі ]

Річка у Львові...



Річка, що тече під вулицями міста: захоплива історія про львівську Полтву ...
[ Читати далі ]

Подяка художнику Миколаю Горда в річницю пам'яті

Завтра  13 лютого річниця відтоді, як не стало гарного художника Миколи Горди, людини доволі непересічної і видатної. 

Хочу спробувати написати про Миколу різні епізоди спогадів, а почати маю ось з чого.
Познайомила нас моя мама, Галина Гордасевич, незадовго до своєї передчасної смерті, а з того всього вийшла ось така подія. Знайомство з Миколою надихнуло мене на думку, щоб він намалював портрет до дня народження Галини Гордасевич. Я приніс йому кілька світлин і обумовив стиль портрету, як парадовий і урочистий. У мами нічого подібного ніколи не було, тому робилося все в таємниці від неї, щоб зробити приємну несподіванку... Не судилося.

Від самого початку Микола жалівся мені, що малювання йде йому тяжко, але якось мусить довести до ладу роботу. Аж одного дня після тривалої перерви мені подзвонив Микола і піднесенним голосом повідомляє, що сьогодні йому рптово надійло неймовірне піднесення та прозріння і він буквально за кілька годин намалював зовсім іншу картину, і на цьому портреті Галина Гордасевич ну просто як жива! День цей був 11 березня 2001 р. До свого 66-річчя Галина Гордасевич не дожила 20 днів і ніколи не побачила ні першого, ні другого свого портрету, як і жодної зі своїх подальших дуже заслужених нею нагород.

В тому і була загадковість події та провидіння, що живопис набув свого правдивого змісту, бо відлітаюча у вирій душа Галини Гордасевич у цей момент була дивним чином перехоплена талантом і духовним чуттям митця Миколи Горди та зафіксована навічно ним на полотні. Велике диво для кожного, хто це зрозуміє: уввічнити людину через живопис з нами усіма.
Від самого початку хвороби Галини Гордасевич і до її передчасної кончини художник Микола Горда нічого про то не знав і саме в тому уся загадковість і грандіозність усього дійства, як на мене. Я щиро вдячний Миколі, царство йому небесне, що він намалював ці різні портрети Галини Гордасевич і навічно залишив її живою з нами.
 
Богдан Гордасевич
12 лютого 2019 р.
Львів-Рясне

Як виглядав Львів у 1772 році

Як виглядав Львів у 1772 році: над унікальною реконструкцією працювали 10 років

У польському місті Вроцлав знаходиться мініатюрна історична реконструкція міста Львова

Її створив інженер Януш Вітвіцький. Він готував плани та креслення близько десяти років. У панорамі відображене місто станом на 1772 рік.

Януш Вітвіцький вперше висунув ідею побудови моделі Львова XVIII століття в 1928 році. Це відбулось під час його досліджень в Парижі та під впливом виставки моделей військової архітектури. Після повернення додому він почав вивчати архітектуру XVIII ст., проводити вимірювання топографії Львова.

львов, история

Це дозволило намалювати сотні малюнків будівель в масштабі 1:50 та серію точних проекцій, що показують макет міста. У 1932 році була побудована перша демонстративна модель Льовова XVIII ст. в масштабі 1: 500, що називається «Мала панорама».

 Сьогодні панорама Львова авторства Януша Вітвіцького зберігається у місті Вроцлав у національній бібліотеці, куди її передали дружина та діти інженера Вітвіцького. 

львов, историяльвов, история

Розташована серед лісового масиву Підгородцівського лісництва. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника “Тустань”.

На зламі Х—ХVІ століть на скелях розташовувалась середньовічна оборонна фортеця-град і митний пункт на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича на Закарпаття та до Західної Європи.

До нашого часу дерев’яна фортеця не збереглась. Під час археологічних досліджень Тустані, археологи зібрали понад 25 тисяч історичних знахідок. Дерев’яні елементи забудови, металеві вироби, кераміка, скло, шкіряні вироби.

Зокрема хрестик-енколпіон, щиток перстня з гравірованим рисунком птаха, бронзова булава, кувалда, сокира, наконечники арбалетних стріл і лучних стріл, наконечники списів, кресала, шпори, сердечники дзвоників, різці по дереву, голки, застібки до книжок. 

Як видно з чорно-білих світлин, 100 років тому жінки також віддавали перевагу сукням білого і кремового кольорів. На голові у молодої обов’язково мав бути вельон, і чим довший – тим краще. А, якщо ні, то хоча б капелюшок з вуаллю.

Звісно, мода на вбрання, аксесуари, зачіски, форму брів і макіяж (а точніше його відсутність!) того часу дуже відрізняються від нинішньої. Але є й дещо, що за 100 років не змінилося – величезна кількість живих квітів на весіллі.

https://politeka.net/ua/news/regions/lvov/869575-kak-vygliadel-lvov-v-1772-godu-nad-unykalnoi-rekonstruktsyei-rabotaly-10-let-foto/

Діброва — тисячолітнє місто попередник Львова

Діброва — тисячолітнє місто попередник Львова
Данило Галицький на правах завойовника та руйнівника "подарував" руїни Діброви сину Леву.

Походження міста Львів оповито пеленою великих таємниць... Ці таємниці народжені у період так званого "заснування" міста Данилом Галицьким та пов'язані з міфом про побудову нового міста на чистому місці та пафосного найменування такого на честь князівського сина Лева...

Міфічність цієї історії не збігається з даними археологіїї, яка визначає початок культурного слов'янського життя у старовинній частині міста щонайменше 3-5 ст.н.е. Культурний шар у таких місцях сягає 6,5-7,5 м. і він погано вивчений...

Фото розкопок у ЛьвовіФото розкопок у Львові

Цікавим фактом є те, що князь Данило Романович у традиціях пізніх Рюриковичів, маючи амбітні плани власного вивищення, таємно ставши католиком, заохочений Ватиканом та його орденами, не отримавши заперечень від своїх сюзеренів (монголо-татарів), зруйнував і спалив одне з давніх та головних сакральних і вільнодумних слов'янських міст на Розточчі, яке тисячоліттям до того займало пагорби довкола давнього православного та рахманського центру на Високому Замку (місто звалось Дібровою).

Саме за це Рахмани краю, які духовно очолювали рух за збереження давнього слов'янського світогляду (знань Прави), у період монголо-татарської навали та початку проникнення різних орденів на Розточчя (за сприяння Данила), прокляли рід Романовичів як відступників і зрадників.

Між тим, Данило на правах завойовника та руйнівника "подарував" руїни Діброви сину Леву (призначив керівником охоронної залоги) з однією метою — запобігти поверненню Рахманів та волхвів на Високий Замок і завадити відродженню головного рахманського центру у майбутньому (у такому стані ця залога діяла десятиріччями). Сам же Данило, ховаючись від гніву роського народу, обрав своєю "столицею" далекий і північний Холм.

Стає очевидним, що на території навколо Високого Замку (нині це майже центр Львова), у різний час, існувало два міста, різних за значенням і духом:

1) давнє тисячолітнє слов'янське місто, засноване десь у II-III ст. н.е. Старотцями-Рахманами Розточчя (власне, місто Діброва), яке було знищене Данилом Галицьким 1256 року (район вулиці Кривоноса, площі Старий Ринок, Підзамче).

2) пізніше — Львів, яке спочатку було охоронною залогою, а як місто — широко розбудовувалось лише у XV-XVI ст., в основному руками запрошених з Європи переселенців — німців, поляків та інших (район площі Ринок).

Запрошення іноземців до розбудови Львова було пов'язане з відмовою місцевого роського населення Розточчя впродовж довгих століть брати участь в усвідомленій нарузі над святими рахманськими місцями (Рюриковичі захопили та розграбували рахманський замок та рахманський центр) та пам'яттю шанованих предків — Святих Отців Розточчя...

Що ж до покатоличеного роду Данила Галицького, то після проклять православних Рахманів він виродився та повністю зійшов з політичної арени у XIV-XV століттях.

Рисунок древнього ЛьвоваРисунок древнього Львова

Розвиток Рахманського центру на Високому Замку і, власне, Діброви, їхня загибель від рук духовних зрадників, ймовірно, міг мати такий сценарій:

Етап 1. Руйнування готами у VI ст. до н.е. тисячолітнього рахманського центру на Високому Замку, який входив у систему святих місць Артанії;

Етап 2. Нова поява Рахманів на Розточчі, спроби відновлення духовного рахманського контролю над горою Високий Замок та Розточчям у IV-II ст. до н.е.;

Етап 3. Відновлення рахмансько-волхвівського скиту у II-I ст. до н.е. на місці колишнього Рахманського центру, підтримка з боку значної частини місцевого населення;

Етап 4. Переростання рахмансько-волхвівського скиту у I-II ст. н.е. у новий Ростоцький Рахманський центр, зростання його духовної ролі;

Етап 5.  Розбудова Ростоцького Рахманського центру у III-IV ст. н.е., поява міста Діброви, де живуть роси — духовні послідовники волхвів та Рахманів;

Етап 6. Розквіт та активна просвітницька діяльність Рахманського центру і Діброви у V-XII ст. н.е., широка допомога росів Прикарпаття (більшості його населення) у просвітництві на Балканах та Подунав'ї, заснування там нових центрів;

Етап 7. Руйнування та спалення Діброви та Ростоцького Рахманського центру Данилом Галицьким та його сином Левом 1256 року, спроби побудови авторитарної держави Рюриковичів. Прокляття Рахманами роду Данила (Рюриковичів) за зраду, осквернення святого місця і службу ворогам — татарам та папі;

Етап 8. Припинення повноцінного життя на місці спаленої Діброви на 100—150 років. Створення Рюриковичами біля Високого Замку охоронної залоги-фортеці (для недопущення відновлення Рахманського центру).

Картина, штурм середньовічного містаКартина, штурм середньовічного міста

Стосовно ж етапів будівництва, а далі й руйнування Рахманського центру (замку) та міста Діброви, то вони могли складатись приблизно так:

1. На початковому етапі розбудови Рахманського центру та Діброви, на горі Високий Замок на місці скиту постало нове дерев'яне укріплення, яке з часом зростало і міцніло. Навколо гори, по її периметру (по всьому колу) будувалось дерев'яне місто росів, із власною оборонною системою, яке обслуговувало та захищало Рахманський центр.

 

Схема плану Рахманського замку до його спалення Данилом Галицьким та його сином Левом у 1256 роціСхема плану Рахманського замку до його спалення Данилом Галицьким та його сином Левом у 1256 році

2. З часом укріплення на горі стало виглядати як замок, бо у ньому з'явились перші кам'яні споруди.

Так цей замок, на думку дослідників, міг виглядати у X-XIII століттях, до моменту його руйнування Данилом Галицьким:

3. Уже значно пізніше, ймовірно, у XV-XVI століттях, у часи розбудови Української держави на Волині, замок поновили, дерев'яні споруди замінили кам'яними.

Як повністю кам'яний, замок набув іншого вигляду, зафіксованого пізнішими гравюрами:

4. У XVII-XVIII століттях, у період перебування земель Прикарпаття та Розточчя у складі Речі Посполитої, інтерес до замку падає, і на гравюрах ми бачимо, що він тихо руйнується:

5. Завершальним етапом для замку стає його повна ліквідація за часів Австро-Угорщини, через умисне будівництво з його залишків 1869 року Копця — кургану на честь 300-річчя Люблінської унії, "перемоги" орденства і масонства над українським Рахманством у регіоні.

Цікаво, що цей Копець дуже нагадує збудований у Кракові 1820-1830 років і котрий зветься Копцем Костюшка.

Варто також зауважити, що нині у Кракові існує аж 4 копці різних часів!

Фото, копець Костюшка у КраковіФото, копець Костюшка у Кракові

 

Поляки у такий спосіб намагаються підтримати власний дух та позначити свою присутність на місцях, де зводять копці.

А от чому не шанують святих місць українці, особливо там, де тисячоліттями жили давньоукраїнські Отці-Рахмани?

Ось цитата зі статті Наукового товариства ім.Т.Шевченка до 750-річчя першої писемної згадки Львова, яка носить назву "Археологія найдавнішого Львова":

"...Довкола Знесіння і Високого Замку простежуємо потужний пласт старослов'янських топонімів. Так, урочище "Світовидове Поле" на вершині хребта над церквою Вознесіння своєю назвою зобов'язане, мабуть, давньослов'янському божеству Світовиду, описаному Саксом Граматиком...".

Дослідження вела група археологів у 1985-87 рр. Розкопки не були завершені через трагічну загибель керівника експедиції Олександра Овчіннікова...

Карта археологічних досліджень Світовидового Поля у ЛьвовіКарта археологічних досліджень Світовидового Поля у Львові

Сьогодні ж ці поняття для більшості українців є закритими. Сталось таке через руйнування Рахманської системи, правдивого просвітництва у XVI-XVIII століттях єзуїтами, масонами, магнатством, шляхтою, орденами, Московією, царатом.

Свою перемогу над правдивим просвітництвом, українством, рахманством Розточчя ідейні вороги відобразили у потужних символах. Так, на Високому Замку у Львові з матеріалу самого замку 1869 року за часів Австро-Угорщини був споруджений потужній курган із символічною назвою Копець.

Копець — символ 300-ліття Люблінської унії та початку широкого ідейного наступу на Україну.

Курган Копець побудований на Високому Замку у Львові 1869 року до 300-ліття Люблінської уніїКурган Копець побудований на Високому Замку у Львові 1869 року до 300-ліття Люблінської унії

Чи не надто важка ноша на рахманських могилах?

Чи не символ це нашого безпам'ятства?