Дуже гарні кліп і пісня групи "Мандри"!

Закоханість у кращому разі являє собою лише міру
Вашої попередньої самотності.

Еріх Фромм.

- Софа, вставай! Тебе до работы пол-часа осталось!
- Сема, шлимазл, не мог раньше разбудить? Мне краситься только 40 минут надо!
- Не ори! Пока ты спала, я тебя уже накрасил!

Коли я це усвідомив і почав щиро любити всіх, то ви, навіть, не уявляєте, яке блаженство прийшло до мене. Я став щасливим, бо даючи тепло всім, хто оточує мене, сам почав отримувати масу позитивної енергії.

Кохайте і будьте коханими, друзі мої! І забудьте, що таке ненависть.

Траплялося,  що  я  мріяв  жити  в  Японії,  Греції,  Китаї,  Австралії,  Америці…  і  ці  бажання  були  настільки  сильні,  що  я  ненавидів  долю,  яка  визначила  Україну  як  мою  Батьківщину!  Та  я  задумався,  чи  є  на  світі  ще  одна  така  країна:  бідна  і  багата  водночас,  красива  та  брудна,  велика  і  несміла…
           Чарівні  краєвиди,  безмежні  поля,  багата  земля,  чисті  ріки,  -  це  все  –  моя  Україна.    А  щирість  та  доброта  моїх  співвітчизників  відомі  далеко  за  її  межами.  
           Чи  можна  не  любити  країну,  в  якій  народився  я,  мій  брат, сестричка, батьки,  друзі?  Як  не  любити  нашу  пісню,  танок,  мелодію  осіннього  лісу,  зимову  завірюху,  весняні  переспіви  та  медові  пахощі  літа.  Я  люблю  її  за   очі кохані,  за  усмішку  сонечка,  за  купола  Києво-Печерської  Лаври,  за  Хрещатик  у  Києві  та  Сумську  в  Харкові,  за  відпочинок  в  Криму  та  Карпатах,  за  привітні  гостини  у  Львові  та  Гоголівські  вечори  в  Диканці,  за  Шевченка-поета  та  Шевченка-футболіста,  за  мрію,  за  щастя,  за  мир  та  розуміння.  Я  кохаю  палко,  без  міри  ,  мову  вкраїнську  мою.  
           Не  даремно  птахи  з  теплих  країв  повертаються  до  України,  соловей  дарує  свої  пісні,  лебеді  –  вірність,  а  голуби  –  надію  на  майбутнє.  
           Не  знаю,  чи  думали  ви,  що  буде,  коли  покинете  Україну.  Я  думав  і  не  раз.  Думав,  що  зможу,  що  хочу  та  мрію.  Але  все  не  так.  Я,  мов  калина,  яку  пересаджують  з  місця  на  місце,  приймуся,  буду  рости,  але  мій  цвіт,  мій  аромат  не  буде  такий  яскравий,  не  такий  рідний.

Подих… Шепіт…Вечоріє… Зірка перша сповістила –

Диво сталось! Народила

Сина Божого Марія –

Світло світові й надію!...

Свято! Сяєво!..                                        Зоріє!..

05-06.01.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299682

Кохання Є.

Тим більше є Любов!..

і є

високі почуття,

котрі згори,

й в їх полум'ї 

укотре

знов і знов

згорятимемо

МИ

у круговерті

зміни парадигм...

..................................................

Кохання Є - й воно в Тобі...........

4 вересня 2011

Картина Джозефіни Вол (Josephine Wall) http://www.josephinewall.co.uk/discovery.html

Пісня "Тебе..." від Lee Tonya

* Парадигма - це структура мислення... схема для розуміння і пояснення певних аспектів реальності

Перше військово-польове весілля в зоні АТО
Не вірте тим, хто каже, що на війні немає місця для гарних і цілком земних почуттів. Це вигадали ті, хто просто чув розповіді, про свист мін, але не знає якою твердою стає земля коли ти хочеш вкритись нею від рваного гарячого заліза. Хто хоч і бачив сірі від вітру та пилюки обличчя воїнів, та не жив з ними на броні. Не потрібно вірити в те, що від співу куль та від тривалих походів, під камуфляжем черствіє серце. Не сприймайте за правду, те що від постійної можливості загинути, душа перетворюється з живого джерела на камінь. Просто не вірте. 
Найкращим доказом зворотного - є весілля двох чудових людей Іллі та Юлії Федоренків. Вони розписались вчора у РАГСі тепер вже відомого на весь світ Донбаського міста Слов’янськ. Познайомились молодята ще рік тому під час служби в одній з військових частин високо мобільних десантних військ. Їх поєднало небо десанту. Разом служили, разом наповнювали блакиттю парашути. Разом пішли боронити свою Вітчизну у годину негоди. А тепер разом ітимуть по життю. 
Тарас Грень.
Фото автора.

Я працюю над собою
дивлюсь на неба далечінь
і відчуваю, що зі мною
розпрощалась маячінь.

В моїх думках поволі
виникають образи просторові
в яких людські долі
не можуть жити без любові.

Вони злітають вверх до сяйва цього
і набирають сили вони від нього,
від творіння небесного, святого
для подолання шляху тернистого, земного.

Я любов’ю дорожу до дна
кожною краплею сповна.
Коли навколо стільки зла
мені сміливість придає вона.

Будь-яку небезпеку чи біду
я з готовністю прийму
і з любов’ю через все пройду
в палких обіймах її вогню.

Любов’ю я вже сповнений у щерть
зло від мене відлітає геть,
бо згорає в ньому навіть смерть
і страждань безкінечних круговерть.