Проблема мови в нашій державі часто змушує задуматися над тим, до чого ми йдемо, до Українізації чи до Русифікації? Хтось говорить українською вдома, російською з друзями (з характерним Оканням і ГЕканням), хтось просто думає що він говорить українською, у когось анкета Вконтакті російською. Продовжувати?? Думаю ви і самі знаєте про цю проблему. Це звичайно добре, що ми - Українці навчилися розмовляти російською (чим не можуть похизуватися Росіяни що до української), проте, все ж таки, не приємно чути, коли проходиш повз звичайну українську школу і чуєш фірмові російські слова і вирази (наприклад: "отнюдь" і т. п.)
Та це ще нічого. Не осуджую тих, хто говорить російською, це право кожного, хоч португальською говори, людина яка є-така і залишається. Найбільш важко сприймати відбірний суржик, постійне закінчення слів на "ть" (робить, співать, приймать, коли правильно: робитИ, співатИ, прийматИ, і т.п.), постійне вживання російських слів українськими літерами, якщо так можна висловитися (прівєт, найшов, цвєти, любов, коли правильно: привіт, знайшов, квіти, кохання.). І вже нікуди не подітися від вже просто врісших корінням в українську мову російських слів (сахар, ладонь, зонтик, обувь, коли правильно: цукор, долоня, парасолька, взуття).
Я вважаю це найбільшою культурною проблемою України. Колись до мене в гості приїзджали родичи з Росії, і мій дядько, все життя проживший у Ростові-на-Дону сказав золоті слова, побачивши підготовку до дня незалежності України на майдані "Знаєте, Україна зберегла себе, вона зберегла свої традиції, те, що було нажито віками, у нас, в Росії, такого немає, воно кудись зникло". Тож просто хочу сказати одне, чому ж, якщо нам вдалося зберегти традиції, пронести їх через такий великий проміжок часу і захоплювати цим весь світ, нам не вдається зберегти свою мову? Бережіть її, що б скоро слова "тато", "мрія" і "родина" не були занесені до списку архаїзмів.
(прошу пробачення за можливо присутні орфографічні помилки, просто не мав часу перевірити.)
(Стаття не є натяком на всі форми дискримінації, расизму і націоналізму.)

---

"Хмародряп" новое слово только что произнесено ведущей новостей на канале СИТИ. Вот так. А я наивная думала, что хмарочос

Козел отпущения - Цап -відбувайло -а это слово из сегоднишней серии  Пуаро!-)))

Левша -шульга оказывается

Моя коллекция пополняется ))Ранее в ней были (и реальные, и придуманные)

Гинеколог - пихвозаглядач;

Акушерка - пупорізка;

Анестезиолог - заморювач; реанимация- відморювання ; Парашютисты - падалки;

лифт - межповерховий дрототяг;

штопор - коркотяг; Зажигалка - спалахуйка; Бабочка - залупівка; Подсчитай - пiдрахуй; Лифт - міжповерховий дротохід; Кощей бессмертный - чахлик невмирущий; Сексуальный маньяк - пісюнковий злодій; Зеркало - пикогляд; Киндер-сюрприз - яйко-сподівайко; Соковыжималка - сіковичовичувалка; Коробка передач - скринька перепихунців; Баскетбол - кошиківка; Фотография - світлина; Перпендикуляр - стирчак; Зашелестеть, зашуметь - шиширхнути; Кошелек - пулярес; Полуседой - шпаковатий; Телефонная трубка - слухавка; Пылесос - смоктопил; порохотяг, пилесмок; Шприц - штрикалка;

велосипед - самопер;

зонт - розчипірка; отвертка - викрутка; собака-ищейка - цуцик-нишпорка; презерватив - гумовий нацюцюрник;

и т.д.

Ссылку в тему не желаете?

Ладно, обойдемся в этот раз

Найчастіше я чую розмови про подібність слов'янських мов. З моєї точки зору вони настільки подібні, наскільки й відмінні між собою. До глибокого аналізу вдатися не маю жодної можливості, розглядаючи лексику, морфологію, синтаксис та ін., тому це питання залишаю для фахівців і пропоную до розгляду власні спостереження на тему подібності/відмінності української та польської мов. Для чого я взагалі це пишу? Якщо б не було чогось подібного в цих мовах, то не писав би. А якщо так подумати, то за більше ніж 1000 років окремого розвитку ці мови все ж таки зберегли якісь схожі речі між собою. От це і вражає і є причиною написання цієї замітки. Тож почну з такого виразу польською мовою - "Oni czekali rok" (Оні чекалі рок) - "Вони чекали рік" практично ідентично звучить українською, хоча коли цей вираз вимовляють поляки - то зовсім не ідентично. Далі слово "mozliwosci" (можлівошьчі) - можливості - відмінність ну максимум у двох звуках, але й наголос змінюється на передостанній і є сталим у польській мові. "Juz nie podlega" (юж нє подлєга) - вже не підлягає. "Bawi sie" (бавічь шє) - бавитися. Roznica (ружніца) - різниця, opracowanie (опрацованє) - опрацювання і багато, багато інших слів та виразів. Проте існує вагомий контраргумент, коли в польській мові існує величезна кількість слів з латинської мови, таких як sukses, akceptacja, rekrutacja, legitymacja, decyzja, та ін. Це зрозуміло - вплив католицизму. Також це можна прослідкувати за іменами, які змінилися у Польщі після прийняття християнства. Мешко, Болеслав, Семомисл, Тчибор, Добрава, Семовит - суто слов'янські імена, які поступово зникли після 11 століття. З іншої сторони в польській мові існує багато власних слів, таких як samochod (автомобіль), elektrownia (електростанція) та інші. Звичайно, поверхнево, мови подібні, але все-таки глибинні основи дуже різні. Ми користуємося вже створеними мовами, і на їхній процес творення впливали такі чинники як клімат, їжа, умови життя, міжнародні стосунки їхніх творців. І на скільки всі ці умови відрізнялися у поляків та українців за більше, ніж 1000 років окремого життя, настільки ж відрізняються й їхні мови. Про це давно вже писав Хайдегер. Тож у висновку потрібно сказати, що по-перше мова може похвалитися особливостями, а вже потім потрібно шукати аналогії з іншими кровними мовами.    

Цей буклет вразив! Довго шукала в українському словнику слово "копилка" - так і не знайшла, але знайшла слово "скарбничка". Частіше треба в словник заглядати, щоб не було такої ганьби.
Інші фото дивіться тут

Мовне питання, чи існує воно? На мою думку це видумка, брехня! Якесь там колесніченко, з вічною єхидною посмішкою заявило – що, примусове вивчення української мови знижує інтелект до 60%! То не вчіть шановний! Тим паче, в своєму убогому житті босяка ви мабуть ні коли не читали, не розмовляли, та й не спробували вивчити українську мову! Чому? Не тому що вона вам не потрібна, тому що, інтелект і без цього вивчення у вас нижче 60%! Тому що який у нас не президент, але він і той розмовляє українською, навіть убогий до жаху Азаров, не може , але на сміх всім старається розмовляти (якщо це можливо так назвати).

Насильна українізація! Вам не смішно шановний? Та в любому книжковому магазині 90% книг на російській (але ви там не буваєте). Українізація на Україні, то це хіба не природно, ми ж живемо не в Росії, не в Колумбії, то що тут дивного! Якщо народу України 70 років вбивали в голову що мова старшого брата має бути головною, а тепер старший брат нехай розмовляє на своїй мові, а ми будемо розмовляти на мові наших батьків, дідів. Ми маємо свою культуру, свої звичаї, свою мову! Ви робите ці заяви виключно для того, щоб стравити та посіяти смуту між людьми однієї країни, але для нас не має значення на якій ми мові спілкуємось, ми всі громадяни однієї країни. Ми товаришуємо не зважаючи з якої хто області і на які мові ми розмовляємо! Я пишаюсь тим, що можу вільно розмовляти українською мовою, вільно спілкуюсь російською, та читаю книги на двох мовах, і таких як я більшість в нашій країні! Тому інтелект у нас на 60% вище чим у вас.

У вас є прихильники, наприклад наш колега по сайту Александр58, звичайно, не всі люди мають такий  рівень розвитку щоб вивчити дві мови, мені вас шкода.

УК-РА- їнець - той, хто пізнав Божу Мудрість, став осяйним.... Я повторюю цю свою думку кожного року в День Незалежності і не тільки... Мені хочеться, щоб кожний УкРаїнець та УкРаїнка Згадали Силу свою і Могу! В сім*ї  слов*янських народів наше місце - місце старійшини, наша земля завжди була й є і маю впевненість, що буде (все залежить від кожного з нас сьогодні!) мудрою і осяйною. З покон віку  Кам*яна Могила була св*ятинею, до якої мандрували старці світу.... Трохи згодом так само доторкнутися до Св*ятої Землі стали приходити на землі Київські, до Лаври Печерської... бо сила землі нашої в наших людях, в силі їхнього духу, бо знаємо, що ми Діти Божі і сила Його з нами, якщо ми з Ним...Хто не втратив зв*язок з корінням своїм, той мудрець... брахман... волхв... арій... козак-характерник.... він - непереможна людина і майбутне за ним!А хто вірить, що він "тупий хохол" і мова його "искаженный русский язык", а не мова Богів.... той сам обирає своє майбтнє - безрадістне... рабське... жалюгідне....В цей день мабуть, як ніколи, варто замислитися ХТО ТИ Є? і куди спрямоване ТВОЄ майбутнє... бо від вибору кожного з нас залежить наше спільне ЖИТТЯ - життя нашої держави і наших дітей-онуків.Бажаю всім гарних свят!тут посилання на мою стару заміточку, може комусь буде доречна інфа:  http://blog.i.ua/community/662/308982/Слава Україні!

Мені набридли спекуляції щодо історичного походження і повноцінності української мови. Мене дратують адепти точок зору, згідно з якими українську зліпила із польських слів у ХІХ столітті купка галицьких фанатиків на чолі з Грушевським (а потім їхню справу докінчили більшовики), що Шевченко писав виявляється на малоросійськом нарєчії, яке прирівнюється ними до сучасного суржику. І взагалі слова «Малоросія», «малоросійський», які вперто прививають усякі ваджри і тому подібні заслужені діячі, опираючись на термінологію кількасотрічної давнини. (До речі ці терміни церковного походження, а не політичного. І давно не актуальні).

Прикро, що куди більшу активність у цьому питанні проявляють навіть не росіяни, а група особливо збочених українців. Хоча правильніше було б назвати їх маломозгами малоросами.

Отже, точка зору, що староукраїнська (так само як староросійська і старобілоруська мови) виникли із спільної старослов’янської, їх не влаштовує. При цьому спираються вони на те, що ніяких документів часів Русі на мові подібної до української немає.

Свята правда.

Тільки з одним зауваженням – документів російською тоді теж не було. Тому що всі вони велись церковнослов’янською мовою. Філологи, включаючи російських, визнають, що старослов’янска (староруська, якщо комусь так дуже хочеться) і церковнослов’янська мови – це різні речі. І останньою, хоч і розуміли її всі, не користувалися у побуті, за винятком хіба що інтелігентів-церковників.

Як же заперечити вельмишановному бидлу (якщо є таке бажання), що українська з’явилася трошки раніше, ніж вони собі надумали? Пропоную декілька шляхів.

Народні пісні, думи, колядки, щедрівки, приказки, пісні козаків і бандуристів, билини і т. д. (Билини я б виділив окремо. Виявляється, вони були на ходу не тільки на півночі Росії, а і в Україні, і в Білорусії. Є в них і суто «наші» персонажі, наприклад, Котигорошко).

На жаль, у всіх їх є один недолік – усна народна творчість і передавалась тільки усно, ніяк не записувалась. Більшість цих творів (гуглимо «дохристиянські пісні» або «старовинні пісні») в інеті адаптовані під сучасну українську мову, і як вони звучали в оригіналі, можна більше хіба що здогадуватись. Роком першого запису української пісні вважається 1571 – тоді чех Ян Благослав записав із слів якогось Никодима «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?». Прочитати можна тут.

Кількість українських пісень, зібраних вченими, коливається. Я бачив цифри до 200 тис. Боюсь, у галицьких фанатиків при всьому бажанні не вистачило б на таке фантазії.

По-друге, сліди української можна шукати в тих же літописах. В творах «Збірники Святослава» або «Тринайцять Слів Григорія Богослова» використовуються слова незвичні до церковнослов’янської мови і більш характерні для народної української. На їх основі можна було б багато чого довести, тільки особисто я працю над стародавніми письменами не осилю, а вцілому як завжди всім начхати.

Нарешті, маломозги чомусь впритул не бачать Пересопницьке Євангеліє – видатну книжку кінця 16 століття, яке якраз і є яскравим і живим на даний момент прикладом староукраїнської мови. Звісно, не без впливів латині, полонізмів і церковнослов’янської. Як на мене, дуже багато незнайомих букв. Українська мова з того часу сильно змінилася, що тільки підтверджує, що вона жива.

Не можу не погодитись, що галицький вплив таки був, тільки його роль явно перебільшена. Бачив складені трійки слів українське-польське-російське, у яких тільки російське слово відрізняється. При цьому сором’язливо замовчується, що значна частина російських слів сама запозичена з мов неслов’янських племен або турків. Або конкретні приклади, коли російські слова походять з латині:

квітень – kwiecien – апрель

цукерка – cukierek – конфета

Тим не менш, твори Котляревського та Шевченка дуже вже схожі на сучасну літературну українську (з поправкою на наявність екзотичних букв типу Ъ і "ять"). Хоча, не перестаю нагадувати, штучна мова, вигадана уже після їх смерті, мала б бути якоюсь зовсім чужою.

Помітили, що стосовно білоруської і близько немає срачу такого масштабів? Тому що там вони уже домоглись свого – мова існує тільки декоративно, її усюди витіснила російська.

На додачу. Я не хочу уподібнюватись до вас і розказувати про фінно-угорський суржик та інші образливі речі. Російську мову розумію і ціную завдяки певним літературним творам. А якщо вам ваша розумова неповноцінність не дає змоги осилити українську, це зовсім не привід її принижувати, бо так ви тільки принизитесь самі. А ви і без цього жалюгідні.

(с) Моє.

В Одесі більше немає українських шкіл. Після того, як міська рада Одеси прийняла програму збереження і розвитку російської мови, в місті всі школи мають статус двомовних. Про це заявив мер Одеси Олексій Костусєв в ефірі радіостанції «Эхо Москвы».

«На останньому виконкомі ми внесли зміни до документів, і статути 124 шкіл... Тому тепер в Одесі школи немає ні україномовних, ні російськомовних, вони всі двомовні - можна хоч так, можна хоч так», - сказав чиновник.

«Батьки можуть вибрати, щоб інші предмети дитина вивчала російською мовою. Це їхнє право. І таке право ми дали. І я вважаю, що це демократія, я вважаю, що це досягнення», - підкреслив Костусєв.

Костусєв зазначив, що «Одеса - це російськомовне місто, і наша культура, вона російськомовна».

«Треба розуміти, що Одеса - це російськомовне місто, і наша культура, вона російськомовна. Якщо в Одеси відібрати російську мову, Одеса втратить самобутність, вона перестане бути Одесою. Великі наші одесити, великі письменники, ми знаємо всі їх імена, вони творили, писали російською мовою», - нагадав градоначальник.

Нагадаємо, раніше Костусєв на першому засіданні нового виконавчого комітету Одеської міськради заборонив депутатам звертатися до нього українською мовою. Депутати одноголосно ухвалили рішення спілкуватися російською. До того ж мер зажадав, щоб документи міському главі подавали також тільки російською.

За матеріалами «ТСН», «Новий Регіон»

Прочитавши цю новину на одному з інтернет-видань, перше що прийшло в голову то обурення. Як так можна і так далі... Але це справа їхня, регіональна, але вважаю що такі рішення варто було приймати після обговорення з громадскістю, наприклад місцевий референдум чи щось таке. Хоча можливо це всерівно малоб той самий результат.Але все таки.

Проте  якщо якась національна меншина бажає щоб їхні  діти навчалась в школі в якій викладають їхньою рідною мовою і всі розмовляють їхньою мовою, так би мовити рідне культурне оточення тоді що. Чомусь не думаю що в Одесі хтось відчував велику проблему, що були українскі школи(Цікаво скільки їх було).

 Але не це мене зачепило найбільше. Зрештою це проблема місцевих мешканців і підозрюю, що великого резонансу це там не викличе. Проте сам факт що місцева влада відверто зневажає і навіть на законодавчому рівні відкидає державну мову і ніхто в Києві навіть не моргне на це оком, це ж бо "досягнення" і "демократія". Зате коли в західних регіонах відмовились вшановувати символіку чужого, більше того тоталітарного режиму одразу ж це осудили на державному рівні, прийнявши відповідні закони і місцевій владі пригрозили кримінальною відповідальністю. Скажіть мені де демократія і досягнення рівноправ'я і свободи.  Якщо це і демократія то якась вона явно однобока!