Наскільки актуальними та єдино вірними зараз здаються такі лозунги, як : «іти вперед, не озираючись в минуле», «забути все, що було, жити тут і зараз», або щось на зразок того… І дійсно, саме в цю епоху, коли час, подібно до гірської річки, неспинно й невловимо тече, прискорюючись на каскадах, коли один напрям руху майже безслідно замінюється іншим, і все здається миттєвим, невічним, тимчасовим, - думати інакше просто неможливо. Озирнешся в минуле – теперішнє втече від тебе безслідно, заблукаєш в думках про майбутнє -  час нинішній прийде в запустіння. І все це вже здається настільки зрозумілим, зовсім не новим, і часом навіть банальним, що і повторювати зайвий раз не хочеться… Щось на зразок беззаперечної істини, що має бути відомою спочатку, образно кажучи, входити в базову комплектацію свідомості. Ще й практика життєва час від часу підтверджує дані постулати… Але ж ні! Не можна так прямолінійно й невідхильно все сприймати… Майбутнє… Теперішнє… Вчорашнє… Цілком ймовірно, що десь там у минулому загубився вірний слід, не знайшовши який, прямуєш до тупіку, чи просто припущено помилку, що й досі вимагає виправлення. Історія повторюється, можливо саме тому, що не відчуває достатньої до себе уваги… Як на мене, то в такому випадку погляд в минуле є порятунком, чи принаймні шляхом до нього. А щодо майбутнього, то не думаю, що хоч якийсь серйозний крок є розумним без елементарного уявлення про його майбутні перспективи. Тобто і туди заглядати час від часу потрібно. Залишається тільки визначитись із мірою цих речей. Що й казати, в таких галузях немає ані норм, ані стандартів, і будь-які кліше так само приречені на поразку, як і на успіх. Тільки ситуація залишається суддею, за участю обставин… Та чи важливо все це? Крок уперед, чи назад, поразка чи перемога… Не все добре, що добре одразу, й погане так само… Час, як стане потрібно, крапки порозставляє, навіть без нас, а нам залишається вірити. Здається навіть, що не суттєво, у кого, чи у що, чи навіщо… Вірити так, щоб із вірою у нас посилювалась жага до гідного життя.

 

27.09. 2009 р.

Представь, что существует банк, который каждое утро кладет на  твой счет 86 400 грн. Он не хранит ежедневный остаток. Каждую ночь он приравнивает к нулю весь остаток до последней копейки, который ты не использовал в течение дня. Что ты сделаешь? Конечно, ты будешь снимать каждый день все до последней копейки!           

Знайте: у каждого из нас есть счет в этом банке. Его название? ВРЕМЯ. Каждое утро этот банк начисляет тебе 86 400 секунд. Каждую ночь этот банк стирает данные, и смотрит, какую часть этого кредита ты не инвестировал в нужных целях. Этот банк не хранит денег и не позволяет переводить их на другие счета. Каждый день открывается новый счет. Каждую ночь аннулируется остаток за день.           

Если ты не используешь эти деньги - теряешь только ты. Мы не можем вернуться назад или позаимствовать завтрашний кредит. Ты должен жить в настоящем на то, что тебе дано сегодня. Инвестируй так, чтобы достигнуть большего в здоровье, в счастье, в успехе.           

Часовая стрелка продолжает описывать дугу. Достигни  максимума за день.           

Чтобы оценить по достоинству год, спроси об этом у студента,  который потерял год учебы.

Чтобы понять ценность месяца, спроси об этом у матери, которая родила преждевременно.

Чтобы понять ценность недели, спроси об этом издателя еженедельного журнала.

Чтобы понять ценность часа, спроси об этом у двух влюбленных, которые ждут встречи.

Чтобы понять ценность минуты, спроси об этом человека, только что опоздавшего на поезд.

Чтобы понять ценность секунды, спроси об этом человека, только что избежавшего автокатастрофы.

Чтобы оценить по достоинству тысячную долю секунды, спроси об этом у атлета, выигравшего серебро на Олимпийских играх.            

Оценивай по достоинству каждый момент, которым ты живешь, и придай ему еще большую значимость, разделив его с особенным человеком, настолько особенным, чтобы посвятить ему твое ВРЕМЯ.  И помни: ВРЕМЯ никого не ждет!            

Вчера? Это История. Завтра? Это тайна... Поэтому существует только настоящее! Еще помни, что ВРЕМЯ не будет тебя ждать! Поэтому оценивай по достоинству каждый момент, которым ты располагаешь.           

Ты оценишь его еще больше, если сможешь разделить с человеком близким тебе.

 

 

Коли почнеться все спочатку Ми будемо готові знов Пройти весь шлях, до крапки, Не втративши свою любов. Над нею час не має влади. Вона підкорить цілий світ. Віддав би кожен все заради... Заради того, щоб відчути цвіт. Неперевершеним, бурхливим Запам'ятаємо цей час. Любов, для кожного з щасливих - Найкраща із усіх прикрас. Невтомно відчуваю я присутність Цих почуттів в твоїх очах. Я зрозумів, що їхня сутність Відображається в усіх речах.

Не горит сено, не касаясь огня. Нужность не трудна, трудность не нужна. Избегай людей, которые, видя твои пороки и недостатки, оправдывают их или даже одобряют. Такие люди или льстецы, или трусы, или просто дураки. От них не жди помощи ни в какой беде или несчастье. ~ Сковорода Григорий Саввич ~

3. пневмонія.

коли відлічуєш час не миттєвостями
не секундами
а годинами у дні
лежачи у простирадлах строкатих на топчані -
дивишся тупо в вікно крізь грати
в якому видніється небо -
чекаєш появу птаха в польоті у волі
або ж хоча б почути спів його у вербі
яка привітно хитає вітами у вікні... -
але то марна справа,
птахи у волі така рідкість нині
...окупація бо...
то прсто лежачи на топчані
слухаєш вітер бурхливий і бунтівний -
він то сумний, у задумі
а то веселий, усміхнений
злий і грозний (як у грозу)... -
такий різмаїтий у настрої він!
весь час його бачиш рудоволосим хлопчиськом
зоводіякою
і з обличчям у ластовинках -
бодьоро кличе тебе
вчепився за грати вікна
- виходь!
я знайшов твою люльку
чекаю на тебе у двОрі, віходь
повеселимся на славу!
вип"єм вина
зацілуєм до шалу дівчат
заблукаємо з ними у полі...
досить валятися на топчані!.. -
ледь здіймешся на лікті
з великим зусиллям скинеш ноги
торкнешся ними підлоги
шукаючи ними капці
накинеш піджак
і зійдеш сходами в ніч
у двір...
тихо шепоче листя про щось
про сумне і печальне
місяць то осяє усе
то сховається раптом за хмару -
тернеш сірником (наче блискавка в тишу!)
запалиш
закахикаєшся
й викинеш геть недопал
...тихо навкруг
лише чути звуки віддалених вибухів
і стрілянину
...війна...
вертаєш до хати
під простирадла строкаті
лягаєш на топчані
а вітер... - вітер сміється
мов, як я ткбе піддурив
не вітер
зрадник за гратами у вікні...
кахикнеш
- ...та ну його... -
і заснеш
без надії на завтра...

 

Часы  разлук-   Столетий  каторг  долгих  мук. Вспять  уходят  не  спеша, Что  от  насмешки  таковой   Страдает  мукою  душа. Но  с  тобою  нас  им  не  понять, Как  тяжело  с  разлукой  воевать, И  время  наше  ей  приходиться  отдать. Всего  лишь  час, Как  мы  в  объятиях  расстались. И  стал  он  первой  вечностью, Любви  страданий  неизбежностью.

                                                                                                          Агафонов

Спішімо мовити люблю, бо б’є годиник невмолимо.
Так і не зчуєшся, як зими на тебе сивий цвіт проллють…
Та доки ще той сніг ітиме, спішімо мовити люблю!

 

Кому судилася весна – не зволікайте – щиро мовлю:
Все почекає, крім любові, все виправдовує вона.
Щастить хай юнці, юнакові, кому судилася весна.

 

У тих, у кого тепле літо ллє промінь з неба золотий,
Усе устигнеться в житті, коли встигається любити.
Зеніт сердечних почуттів у тих, у кого тепле літо.

 

Кому прийшла розкішна осінь – о найчарівніша із пір,
Коли любов – як елексир життя – живить його, підносить
Серця поєднані – до зір, кому прийшла розкішна осінь.

 

І не біда, коли зима, цю мудру пору вечорову
Зігріє завжди ніжне слово. В любові старості нема,
Старіють ті, хто без любові. І не біда коли зима.

 

Біда, як час б’є без жалю, твій зупиняючи годинник,
Але нема тії людини, котрій би мовив ти люблю,
Найперш – твоєї половини. Біда, як час б’є без жалю.

 

Тому спішімо, попри все, чи там зима, чи осінь-літо,
А чи весна – спішім любити, любов – єдине, що спасе,
Коли несила навіть жити. Тому спішімо, попри все.

 

Нема вершини над любов. Хто заперечує, лукавить:
Мовляв, нагальніші є справи, я ще з любов’ю встигну, мов.
Все – суєта, що марнославне. Нема вершини над любов.
І йде годинник долі справно.

тік-так, тік-так, тік…, а чи ж настане -так?

А день пішов… як в воду канув.
А ніч чомусь така без меж.
І я запитую:"Кохана,
Чи ж ти сумуєш зараз теж?"

Чи також ти чекаєш дива?
А врешті, що таке дива?
Це ж бо іллюзія зрадлива,
Яка в уяві лиш бува?

А може ми оце з тобою
Живем в тім світі лиш напів?
Любов братається з журбою
Уже впродовж століть… віків…

  Сама більша втрата - це втрата часу .( Г. Сковорода ) В былом не знали мы добра, Не видим в предстоящем, А этот час - в руках у нас. Владей же настоящим! ( Роберт Бёрнс ) Безумный утешается прошедшим, слабоумный - будущим, умный - настоящим.   Индия, народная мудрость Дорогие часы не создают время, но отражают, насколько дорого оно их владельцу.( Михаил Мамчич ) Время - это капитал работника умственного труда. ( Оноре де Бальзак ) Время - деньги.( Бенджамин Франклин )

Каждый день - это маленькая жизнь. ( Ольга Муравьёва )