хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «битва»

Знайдено в інеті: Пітер готується до битви...


Знайдено в інеті:
Пітер готується до битви з кенгуру...


Смертельная битва бульдозеров на улицах Китая (ВИДЕО)



Рабочие из строительных фирм в провинции Хэбэй осуществили свою детскую мечту, устроив тотальную смертельную битву на настоящих бульдозерах.

Аэропорт по-прежнему за киборгами ВСУ

Мне кажется, что это уже не смешно, а Моторолу с его бригадой ватной пехоты следует лечить. Донецкий аэропорт вчера взяли, а сегодня утром все начинают по новой. Нет, это чертов день сурка! Вот уже четвертый месяц успешные штурмы доблестного ополчения каждое утро сводятся на нет. Мистика? Проклятая хунта привлекла на свою сторону шаманов вуду? Пишет блогер Злой Одессит
Как бы там ни было, а факт остается фактом — аэропорт по прежнему за киборгами ВСУ. И больше всего во вчерашней ватной чехарде порадовало два момента. Один смешной, другой печальный.
     Начнем со смешного, а именно — как по рашаСМИ промелькнула фотография воздвигнутого флага ДНР на одном из терминалов аэропорта. И не то, что бы фотография… а буквально кусочек. Вырезка. Да и не с аэропорта, а Мариновки. Однако, не могли уже даже взять флаг, поцепить на гараж и заявить, что «Аэропорт наш!»? Ведь все так просто, а теперь уважаемые руССоСМИ погорели на вранье. Но, оно ведь так сладко и приятно ватному зрителю, правда? Убогие…

Не очень радостная новость заключается в том, что вчера бравый генералисимус Моторола, принявший на себя командование штурма Донецкого аэропорта кичился тем, что в лабиринты залили керосин и подпалили наших киборгов. Ну, что же, операция прошла успешно, вот только в катакомбах аэропорта содержались пленные ополченцы, а потому главная обезьянка ополчения поджарила своих побратимов. Медаль вышлют почтой?
     В целом же в аэропорту наши вчера устроили крошева не хуже чем в четверг. уничтожено не менее трех танков и около сотни ополченцев. Сами же руССоСМИ вчера сообщали, что раненных подвозят каждые 20 минут… А, что с убитыми? Вообще по потерям с той стороны сложно, что либо говорить. Как уже известно, ополченцы не спешат забирать тела убитых с поля боя. Причина проста — трупа нет, значит жив, а раз жив, то семье выплачивать компенсацию не нужно.
     Через месяц тела будут в состоянии когда невозможно будет опознать, что за боец, а экспертизу никто проводить не будет. Таким образом наемник или точнее «отпускник» в разряд без вести пропавших, собственно где тоже выплаты не делаются. Так, что вонь вокруг аэропорта стоит жуткая, сами понимаете.
Слава нации!

Битва за Славянск

Мой прогноз по Славянску исполнился с опережением не столько благодаря украинской армии (которая молодец и колошматила ополченцев дай бог каждому), сколько благодаря тактической смекалке господина Гиркина, который, по-видимому, тоже молодец, понял перспективы сидения на заднице, и решил сваливать до того, как у него кончатся оперативные резервы, и свалил, оставив минимальные заслоны для прикрытия отступления.
     И вот теперь мы видим, как армия ДНР во главе с её единственным боеспособным командиром, улепетывает из тяжело окопанного и бронированного Славянска в слабо окопанный Донецк. Трудно переоценить, насколько это превосходная новость.
     Потому что мы все понимаем, что если бы не бегство Гиркина, если бы он решил стоять, как царь Леонид, до последнего, то в Славянске мы потеряли бы еще пару месяцев, кучу народу, бронетехники и в итоге вошли бы не в город, а в обугленную непригодную к жизни кучу руин.
     На данном же этапе, давайте признаемся честно, потери Славянска в жилом фонде, конечно, велики, но не разрушительны, не безвозвратны для будущего Славянска, как города. Текущие потери восполняются постройкой двух-трех крупных высоток, на 300-400 квартир каждая.
     Сейчас на две недели город будет закрыт, в него войдут военные специалисты с целью разминирования и восстановления разрушенных коммуникаций, после чего город откроется для беженцев, желающих вернуться.
     Дальнейшая военная операция по линии Донецк-Луганск будет облегчена сразу рядом факторов.
    Во-первых, Гиркин теперь – убегающая армия. Ему придется принимать бой с колес, в необорудованных районах.
    Во-вторых, они будут хуже драться из чисто моральных соображений. Они теперь – убегающая армия, они понесли тяжелейшее в этой войне поражение и оставили свой Сталинград. Теперь они сражаются за свою жизнь.
    В-третьих, их будет гораздо меньше. Большая часть местного населения, те, кто способен по-тихому вернуться домой, постарается именно это и сделать, и дезертировать по домам. Как в группе Гиркина, так и во всех прочих группах по всей территории, контролируемой боевиками. Так что теперь количество боевиков резко уменьшится, а массовая доля среди них российских граждан, которым путь домой закрыт – увеличится.
    В-четвертых, народ, увидевший, что «погнали наши городских», приподнимет голову. Невысоко, потому что высоко – страшно. Но поддержка местного населения у бойцов погорелой армии резко уменьшится.
     В любом случае, хочется поздравить украинскую армию, всех бойцов добровольческих батальонов, всех волонтеров.

     Александр Нойнец

Свет возрождающейся Украины-Руси воспламеняет весь мир!

Судьба Земли, всего мира решается именно в Украине, будет ли война или утвердится мир, именно здесь решается, победит Свет или тьма! Потому что именно в Украине борьба на Земле за Свет против тьмы обрела для себя подготовленную почву и проявилась именно таким образом, охватывая все страны мира.
(Продолжение здесь):
© Александр Ладик / Alexander Ladik

Битва при Трафальгаре/Подборка картин

Одно из крупейших стражений парусных кораблей это битва при Трафальгаре. Произошло это событие 21 октября 1805 года у мыса Трафальгар на Атлантическом побережье Испании около города Кадис.

В этой решающей морской битве времён Наполеоновских войн Франция и Испания потеряли двадцать два корабля, в то время как Великобритания — ни одного. Во время сражения погиб командующий английским флотом вице-адмирал Горацио Нельсон.

Объединённым флотом Франции и Испании командовал французский адмирал Пьер Вильнёв. Под его управлением находился испанский адмирал Федерико Гравина, руководивший испанскими силами.

 Трафальгарская битва была частью Войны третьей коалиции и главным морским противостоянием XIX века. Победа Великобритании подтвердила морское превосходство страны, установленное в XVIII веке. После поражения Наполеон оставил свой план нападения на южную часть Англии и начал войну против двух других главных сил Европы: Австрии и России.

Саму историю сражения я выкладываю отдельно, здесь только живопись посвященная этому сражению.

Кто знает как бы пошла история, если бы в те дни дул другой ветер-))))

И вот с эскадрою линкоров
Лорд Нельсон терпеливо ждет,
Когда противник явит норов
И в море выведет свой флот.
Но Нельсоном уж битый прежде
Вильнёв, пытаясь увильнуть,
Взял на Неаполь курс в надежде
Начало схватки оттянуть.
Британцам шанс!.. Покорно море.
Отрезан выход в Гибралтар.
И силы двух империй вскоре
Сошлись у мыса Трафальгар.
Суда в настигнутой эскадре,
Встают кильватерной дугой:
Французский лагерь в авангарде,
Испанцы замыкают строй.
Ломая тактики каноны,
С благословения небес
Решает Нельсон две колонны
Вести врагу наперерез.

Nicholas_Pocock,_Trafalgar_Battle,_1805


[ Читать дальше ]

Битва при Трафальгаре (история)

Как для России битва на Куликовом поле или разгром под Бородино, так для англичан и это сражение.

Очень много интересных фактов я прочитала в переводе книги Трафальгар: Люди, Сражение, Шторм (авторы Клейтон Т., Крейг Ф. ). Почитать можно например тут.

Для тех, то хочет вкратце освежить, ниже-)

[ Читать дальше ]
 

Охраняющее


***


...В эфире наш специальный корреспондент из Города под обстрелом. На линии огня
ведет репортаж с места событий.

  -Здравствуйте люди, сейчас здесь затишье между атаками, поэтому для тех, кто не в
курсе последних событий, напоминаю. После многочисленных предупреждений, в ответ
на произвол Пожирателей Времени и их атаки на центр жизнедеятельности, Пастухи
сняли свои обычные маскировочные одежды и вышли на поле боя. Снег в сентябре,
землетрясения на неподвижных ранее плитах, изменённые растения и солнечные
вспышки - это лишь эхо той великой битвы, которая здесь происходит. Нам
предоставился уникальный случай и мы взяли интервью и одного из Пастухов. Он
ранен, но ему есть что сказать.

- Будьте здравы, люди. Я - Пастух, из Пастухов, охраняющих людей. Не буду
пересказывать всю историю, у нас нет на это времени, но если кратко, то людей
вывели на этой планете, как существ, рожающих и воспроизводящих Время.
До людей времени, как понятия, не существовало. Никто не планировал, что вы
будете разумны. Когда выяснилось, что используя интеллект, вы сможете производить
больше времени, просто никто не вмешивался. Всех всё устраивало.

До того момента, когда люди не вмешались в Великую Игру, и не изменили план, ход
событий и сложность Игры.
Люди одномоментно стали Игроками в Игре, но без обучения и опыта столетиями
бережно хранящихся в Хрониках. Ваше время стало не только ещё сильнее, но и
стало магичным. При помощи него теперь можно влиять на Игру и игроков.
Все те, кто догадался об этом, смогли за краткое время приобрести великую Мощь и
влияние. Естественно, для блага всех, и людей включительно. Но чтобы удержать
это влияние, им требовалось всё больше и больше Времени. Теперь это - Пожиратели
Времени.

Наше сражение, как бы оно не закончилось, означает, что без вашей поддержки,
проиграем и мы, и вы. Следите за своим временем. Накапливайте его. Расходуйте
Время только на самое необходимое. Перестаньте вкладывать Время в войну за
идеалы. Где война - там Пожиратели. Вон они, кстати, уже пошли в атаку. Мне
пора.
Учитесь трансформировать те обрывки, которые пока вокруг вас есть, в собственное
время. Ваше личное время - ваше личное оружие и ваша личная броня. Вложив время
в действие, вы создаёте изменение и результат. Учитесь управлять тем, что у вас
пока осталось. Пока осталось...

Удар и вспышка. Череп корреспондента раскололся и плеть Пожирателя коснулась
камеры...


Это было единственное доказательство существования Пожирателей и Пастухов.


***

WASP – Heaven's Hung In Black  _ песня здесь _

28 лютого - Льодове побоїще імені Богуна

...1650 рік був роком тривожного миру між козацькою Україною та Річчю Посполитою. Богдан Хмельницький провів успішні дипломатичні перемовини і досяг угоди з однією з наймогутніших держав світу того часу - турецький султан дав згоду взяти Україну як Велике Князівство Руське під *крила і протекцію неосяжної Порти*. Таким чином закладалась основа для відновлення на теренах України власної державності як прямої спадкоємиці Київської Русі. Гетьман досяг також угод з рівними вже собі васальними до Туреччини державами - Трансільванією, Валахією, Венецією, Молдовою. З донькою господаря Молдови Розандою він одружив свого сина Тимоша. Це започатковувало нову правлячу європейську династію, а можливо, і подальше об'єднання в одну державу під владою чоловіка - сина українського гетьмана та Великого князя Руського. Як колись шлюб правителів звів Польщу та Литву.
   На додаток Хмельницький за допомогою султана знову змусив стати власним союзником кримського хана.  Але дипломатичні успіхи гетьмана Богдана Хмельницького і його активність у розбудові потужної армії нарощували стурбованість в Польщі і консолідували її еліту. На сеймі у грудні 1650 р. польський король закликав до збройної боротьби проти Б.Хмельницького. Сейм прийняв рішення про створення 50-тисячної регулярної армії та про скликання посполитого рушення. Районом зосередження польського війська було обрано район біля Старокостянтинова, а згодом містечко Сокаль. У відповідь на ці заходи Б.Хмельницький оголосив збір війська до Білої Церкви.
    Прологом до війни стали бої загонів брацлавського полковника Данила Нечая і польного гетьмана М.Калиновського у прикордонній смузі за містечка Красне і Мурафу.
   Нечай з 3-тисячним військом перебував у Красному, з кожним днем збільшував його. Він виставив передовий строжовий пост у Ворошилівці підкерівництвом сотника Шпаченка, який в разі небезпеки зобов'язаний був повідомити Нечая. Польське військостояло у Станіславові. Гетьман Мартин Калиновський знаючи, що Шпаченко знаходиться у Ворошилівці з малим загоном, з військом у 14 - 15тисяч швидко напав на нього і знищив весь загін,, що навіть не залишилось ні одного козака, який би повідомив у Красне Нечаю про небезпеку. Тому напад Калиновського вночі на Красне був несподіваним.
   Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували Масницю і тепер спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він
безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і нарешті ворожа куля полегшила його муки і відправила на той світ. Учасник тих подій, польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав в своєму щоденнику: «Нечай,полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців
бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»

   28 лютого 1651 року польські війська на чолі з М. Калиновським і С. Лянцкоронським підступили до Вінниці, взяли її в облогу і зробили спробу захопити. Вінницький полковник Іван Богун зумів організувати всі сили та засоби міста: “і міщани, і шляхта, і все населення міста стало під знамена свого полковника…”.
   У перший день бою, Богун залишивши частину козаків свого полку у місті, провів феноменальну маневрову кінну контратаку в напрямку лівого флангу польських військ. Козацька кіннота змогла потіснити знамениту та непереможну в Європі елітну ударну силу Речі Посполитої. Але під натиском значно важчих гусарів козаки, прорвавши ліве крило, почали поспішно відходити, щоб перейти Буг по кризі і вийти до монастиря, що був на протилежному березі. Поляки, побачивши *панічну втечу*, кинулись навперейми. Але відступ Богуна був маневром, військовою хитрістю. Він заманив їх на ту частину річки, де козаки навмисно прорубали ополонки у льоду і притрусили їх снігом і сіном (такі ж воєнні трюки маневрувань Богун повторював і під Пилявцями тільки із загостреними частоколами). Налетівши на ці "проруби", значна частина польської кінноти пішла під кригу. Додав ворогу втрат і вогонь із засідок обіч річки. Кілька сот знатних кіннотників Речі Посполитої пішло під воду. Серед загиблих під Вінницею був наприклад брат київського воєводи Адама Киселя, черкаський підстароста. Сам командир польської кінноти, знатний шляхтич Лянцкоронський, ледь вибрався з води. ( *Льодяна купіль Богуна* дуже вразила цього безумовно хороброго воїна. Так,що вже згодом, під Берестечком, він навіть не виконав наказ в передостанній день битви завадити козакам налагодити переправу через болото для запланованого організованого відступу з оточення. Лише дізнавшись про підхід *козаків Богуна*, Лянцкоронський поспішно відступив, маючи приблизно рівні сили. А козаки спокійно продовжили налагодження переправи.)
   Після підходу додаткових сил Калиновського військо Богуна разом з міщанами мужньо витримали двотижневу облогу. Під час якої в одній нічній розвідці Богуна ледь не схопили поляки, впізнавши його по сталевому обладунку. що зблиснув під місячним світлом. Але полковник на чолі свого кінного загону вирвався з оточення та вдало повернувся до табору. А вже коли до Вінниці рушили два прислані Хмельницьким полки, то Богун провів вдалу *інформаційну атаку*, навівши паніку на ворога запущеними чутками про *великі сили козаків*. Після чого поляки спішно рушили до Кам'янця, переслідувані Богуном з підкріпленням.
   "Вінницьке льодове побоїще" 28 лютого 1651 року безперечно входить до числа однієї з найбільш блискучих і оригінальних тактичних перемог в історії українського війська...

День перемоги. Рік 1245.

Сьогодні, 17 серпня, 766 річниця видатної перемоги в історії українського народу. В 1245 році Данило Галицький в битві під Ярославлем дощенту розбив спільне угорсько-польське військо. Королі сусідніх держав сподівались на успішну військову кампанію проти ослабленої монголо-татарським нашестям західної Русі-України. Відповідно планувався початок територіальної експансії - захоплення земель Галицько-Волинського князівства. Але військовий талант та політично-державницька мудрість Данила Галицького ( на противагу багатьом нашим сучасним політикам !!!) поховали надовго їх надії. Ця перемога належить до числа особливо показових для усвідомлення справжніх пріоритетів у справі побудови ефективної системи національної безпеки і оборони в непрості політичні та економічні часи. Данило Галицький вийшов з честю та перемогою у боротьбі в оточенні далеко не дружньому.
Ми маємо історію не лише поразок, як би не намагались їх пропагувати деякі політики-мазохісти. Вшановуємо переможців та робимо висновки. Маємо бути сильнішими та успішнішими. І нові перемоги прийдуть. Слава героям !

http://video.i.ua/user/3267152/40371/307021/
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC
http://teren.uaforums.net/1245-vt538.html
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна