Втаємничений це дехто, хто знає щось про дещо.
Нескінченність це дещо, що ніде не починається, ніде не закінчується.
Тому Нескінченність одночасно мала б мати синонім Непочатковість.
Буття це те, що невідворотно Є.
Тому Буття одночасно мало б мати синонім Незникненність.
Всесвіт є, і він нескінченний, але більшості людей це чомусь важко уявити, тож їм кортить знати, де (і коли) початок тої Нескінченності.
Тому дехто з них, замість полювання на мамонтів, проголошує у своїх міфах Слово про Початок.
Хтось інший, замість будівництва акведука, ускладнює байку тим, що проголошує Слово про Кінець.
Дійсність потребує аби хоча б хтось її поважав.
Тому вона часом породжує тих, кому цікаве те від нескінченності, що не вмістилося в рамки Слова.
То вогнем святої інквізиції, то вогнем людського відсторонення вони освітлюють морок Невідомого.
Вони виголошують слово, таке ж непевне, як тіні, що маячать у мороці, таке ж мінливе, як примари калейдоскопічного розмаїття явищ.
Це слово відрізняється від Слова тим же, чим процес відрізняється від речі, чим зміна відрізняється від усталеності, чим вода у двох стулених долонях відрізняється від гранітної скелі.
Тим-то це слово неповне і неточне, майже нічого не пояснює, майже ні до чого не зобов'язує.
Це слово часто є насінням, з якого проростає людська недовіра, а підживлювана перегноєм традицій, стереотипів, послідом забобонів, остання дає плоди зневаги або й гніву, однак...
Це слово навчає жити без надії, дає духовні опори і духовну свободу, цінне тим, що воно містить крихти істини, відтак воно є про щось дійсне, справжнє.
Люди поділяються на тих, що:
                                                     почули і зрозуміли,
                                                     почули і не зрозуміли,
                                                     не чули.
Відповідно, перші - втаємничені, другі - нещасні, треті - щасливі.
Для перших всі поняття знецінюються на тлі пізнаного - вони замовкають, позбуваються пристрастей і просто... Просто знають.
Літературний приклад перших - Сіддхартха наприкінці життя.
Другі приречені на пожиттєвий пошук та духовні блукання, або - скотитися до релігії. Тому серед цих другом істини є той, хто йде до неї, а не той, хто прийшов, як йому здається.
Треті приречені на марнотне, бездумне але... щасливе існування. Так. Щасливе у своїй системі відліку.

пс
Якщо комусь вбачаються цитати авіценн, марків авреліїв чи інших великих розумників, то визнаю, вони справді могли бути вихідним матеріалом для якихось тез. Але через недосконалу пам'ять точно не знаю, в яких місцях цього "бульйону" ставити значок (С)

Саме однотуровий Порошенко та вся його камарилья  -  свої прем'єри, міністри, прокурори, банкіри, демократична парламентська коаліція (вперше в історії у кількості конституційної більшості) - мали нарешті карт-бланш на реформи, заміну олігархічних правил гри на цивілізовані, як вони кажуть, "за європейськими нормами". Проте всі ці 5 років вони заміняли реальні справи самопіаром у жанрі театралізованих постановок, чим і перетворили політпроцес в Україні на огидну суміш цирку, вульгарного шоу та дешевої драми. А тепер вони скиглять, що на підготовану ними ж арену політичного цирку і за відточеними ними ж до ідеалу правилами прийняття рішень у тісних компаніях у закордонному закуліссі прийшли і посунули їх же досвідченіші шоумени та олігархічні режисери!
           Але не той абсурд, що у появі у 2 турі коміка - цей технічний кандидат для того і взяв участь у виборчій кампанії. Справжній ідіотизм -- у потраплянні в 2 тур пана Рашенка та наявності такої кількості його щирих прихильників. І це після п'яти років успішного головнокомандування парадами на Хрещатику, регулярних траншів МВФ, відсутності розслідувань, безкарності вбивць, корупціонерів та колаборантів, мародерства через Укроборонпром, торгівлі з північно-східним окупантом під гаслом "Геть від Москви", небаченої корупції та здирницьких схем+, успішної імітації в чому тільки можна. Вибір чиновників, чий добробут базується на корупції, всіляких прокурорів, міністрів з мільйонними зряплатами, керівників ботоферм, бізнесменів, яким непогано при будь-якій владі, зрозумілий. Але за що голосував ти,  учетверо збіднілий, очманілий від так званих реформ маленький пересічний українцю?
            Тож схаменіться, ПОПолюби, ваш траур насправді недоречний на тлі вашої найбільшої перемоги, яка тільки можлива в цих умовах.

Напишеш що жінка повинна бути ЗА мужем - пишуть що "як же так, ти ж розумна, як ти можеш визнавати що чоловік розумніший"
Напишеш що не можна дівчинку вчити тільки "танцям-співам-домогосподарству" - пишуть

Слушай, вот иногда читаю твои комментарии и поражаюсь: ты такая вся из себя самодостаточная и умная, что аж жаль тебя, если честно. Женская природа сама по себе чуть другая, и не надо этому опираться. И речь не о том, что не надо учиться, а о правильном расставлении акцентов в жизни. Речь о том, что надо больше внимания уделять именно психологии отношений, умении быть хозяйкой. И не надо оскорблять людей, которые так и сделают, потому что они будут полностью правы, и их дочери, скорее всего будут умнее в замужестве, и счастливее, чем многие барышни. А по поводу интереса мужчины к женщины=ее уму, так мне очень жаль если твой муж любит только твой мозг. Мужчины за душу, доброту еще любят..и т.д., а не за знание высшей математики

У передчутті чогось важливого -- ніби перед іспитом -- він підходив до автомату. Щось затьохкало в районі його українського серця, але, долаючи хвилювання, він прочитав напис на екрані: "Быстрая продажа жетонов".

Шановні колеги!

так-с... "податок на смерть" ввели, тепер на черзі заборона сексу в місіонерській позі, з дуже цікавою аргументацією.... Цікаво як вони будуть перевіряти виконання закону? в кожну спальню по інспектору? заодно і проблема безробіття вирішиться...
 Цікаво що буде далі

АПД: як мені тут підказали, це чийсь дурнуватий жарт

тому перепрошую всіх, кого ввела в оману і боронь Боже образила

зарубежные ученые... ООО!!! это отдельный разговор... судя по всему им выделяют кучи бабла, ну не бесплатно же они такой фигней страдают... то презервативы женские противонасильниковые придумывают... то глушитель
человеческой речи...
та полно у них всего... по наблюдениям особо активные американские и британские ученые особи...

и вот опять
Ученые предположили у
бактерий способность к общению и объединению

.... интересно а партии политические у них есть? у бактерий...

вот бы фигней пострадать... и не на блогах, а за гранты

чому часом здається, що у цьому світі більше нічого немає, крім того самотнього ліжка, на якому я зараз лежу? навіть якщо поряд чути голосне клацання клавіш двох комп'ютерів, що стоять на столі поруч. так зазвичай буває, коли страшенно хочеться з кимось поговорити, - натомість розумію, що жоден з абонентів, чиї номери записані у телефоні, не буде радий моєму дзвінку у цю конкретну мить. тому здається, що за вікном нічого немає, нічогісінько, там біла пустота, як у фільмі, де головний герой переживає клінічну смерть, лиш вона не світиться, тому так темно. хоча зазвичай я собі можу уявити в яку сторону від мого ліжка треба було б почати рухатись, щоб дійти до того чи тієї, з ким непогано було б зараз провести час. я не знаю, про що вони думають у цей конкретний момент. я лише знаю, що від мого дзвінка вони не стануть щасливішими, ніж досі. а навіщо тоді такий дзвінок?

учора всі вітали всіх із першим снігом. було троха дивно, що він випав одночасно у різних кутках країни. хоча це зближує. мабуть, я просто пропустила, як сніг падав день перед вчорашнім. зрештою, сніг завжди падає десь. з чого тут робити свято. але свято існує, і знаєте, чому? тому що це привід сказати "вітаю з першим снігом!", ось чому.

у цьому світі нічого не існує для людини поза рештою людей. і не існує тих, хто насправді вважає, що йому більше ніхто не потрібен. ви досі так думаєте? вас не існує. вам потрібні ті, хто кожного дня глузують з вашого вигляду, ті, хто продають, знімають і потім показують вам у найнепідходящіший момент якусь рекламу, ті, хто належать до влади, яку ви так ненавидите. усі вони вам потрібні. бо без них не існує вас. без тих, для кого ви пусте місце, і без тих, хто теж вас ненавидить вас просто не-мааа...

ні, я не копіюю Дереша, в якого здається теж десь було про хлопчака, що витирав пам'ять навколишніх про себе, аби зникнути з цього життя. хоча в цьому теж є дещо цікаве, мені навіть подобається. просто це дивно, - а усі дивні речі заслуговують на те, щоб на них дивитися і про них говорити. може, вони самі цього вимагають? не знаю. ну правда ж, дивно, що вам потрібна та людина, яка вам сто літ не потрібна? що ті, що хочуть потрапити в рай, насправді не хочуть, тому що для цього треба померти? (боже мій, невже я пам'ятаю цю фразу лише з промови Стіва Джобса? я піддаюсь мейнстріму; тепер у мережі буде ще один текст із посиланням на його ім'я.) хіба ж не дивно, що ми так часто думаємо одне, робимо інше? це теж не моя думка, на жаль. цього разу ідея взята з Ніцше: задум - це одне, вчинок - інше, а образ учинку - третє. це дивно. але інакше не може бути.

усе, з чого складається життя людини - це спілкування. я знаю тих, хто похід у туалет називає "поговорити з природою", ба більше, я сама до них належу. спілкування з будь-ким і будь-чим - це наповнення всього нашого життя. було б мабуть цікаво знайти в цьому сенс, вам не здається? а він там є. я навіть скажу, який. і - чорт забирай - це теж не мої слова. сенс не в меті. він в русі.

рухайтесь, дорогі мої, рухайтесь! відірвіть м'яке місце від м'якого крісла і дозвольте йому знайти на себе пригоду. це теж цікаво - з якою швидкістю воно її знайде. і знаєте що? риса, яку я найбільше поважаю у людях, - це якщо вони ні про що не шкодують. це так чудово: знати, що усе, що ти зробив - на краще, навіть якщо одразу по дії стало погано. вірити в це. вірити в те, що усі помилки можна виправити. для того, щоб виправити помилку, найперше необхідно просто її зробити. ні про що же жаліти - і не жалітись. чому другом називають людину, якій можна поплакатись у жилетку? я б назвала другом того, хто вліз би в багно разом зі мною, тому йому не можна плакатись про те, що я, друже, в багні. разом. подати руку. разом. вибратись. і ні про що не шкодувати.

я не належу до тих людей, які мені подобаються. я вже шкодую - що я це написала.

Він, звичайно, дядько дивакуватий, а то й "з привітом", але якраз такі люди дуже влучно висловлюються. 

Народный депутат Тарас Чорновил допускает, что президент Виктор Янукович может уехать из Украины. Об этом он заявил в интервью "Газете по-украински". "Может, но он здесь укоренился. Вжился в "Межгорье", вложил тут миллиарды, душу. С таким багажом тяжело драпать. У Януковича минимум национального и духовного, но у него есть прирастание ко всему материальному, что называется "недвижимость". Это слово для него значимо", - подчеркнул депутат. По его словам, чем больше президент напускает на себя уверенности, тем очевиднее его растерянность. Чорновил считает, что Янукович находится в ожидании того, что скоро будет очень плохо, и не понимает, что делать. "Янукович до сих пор убежден, что концентрация власти - это хорошо. Он считает, ему через чьи-то коварные действия просто не дают ей нормально воспользоваться. Президент не понял, что взял на себя ту ответственность, которую нести невозможно. Даже в успешных странах люди не рискнут принимать на себя столько", - отметил политик. "Янукович верит, что надо продолжить концентрировать эту власть. Но пока нет какого-то сильного доверенного администратора, которому можно было бы давать указания. Не Левочкина, а кого-то супернадежного. Он начинает бояться. В таком состоянии человек может делать иррациональные шаги", - добавил он.