Помилкам часом довіряємо й оманам,
Не раз обманюють нас наші серце й розум,
Підсовують нам хибні мрії й хибні плани
Та хибний шлях, з якого ми зійти не можем.

Можливо доля грає з нами в свої ігри
Та водить нас місцями, у які би не пішли ми,
Щоб взнали нові невідомі ікс та ігрек,
Що їх багато й часто оперуємо лиш ними.

До мене самка  пристала.
Кружляла навколо мене,
Від справи відволікала
І вперта така страшенно.

Саме мене обрала,
Щоб рід продовжити свій
І просто на мене напала…
Й до справи давай мерщій…

Почала мене кусати -
Це просто якийсь жах!
Дітей мені… Що за мати?
Чужому їх… де її страх?

Жорстоким змушений стати,
Зі спухлої зовсім руки
Дітей довелось виселяти…
Нащо мені оводюки?!?

Така ось вона природа -
Є люди, є організми…
Нікому нікого не шкода,
Але є баланс… в егоїзмі…

Лише одна є дорога -

До Бога (1) нас привести.

І я звертаюсь до Бога (2):

“Прости нас грішних, прости.”

У темряві віковічній

Блукаємо ми по світах

І бог його знає, чи встигнемо

Землі відвернути крах.

Залякані, користолюбні

Ми топчемо Ісусів своїх,

Хоч тричі у кожне сторіччя

Господь посилає нам їх.

Стенаю я, що не зможу

До Бога (1) з паствою прийти:

“Врятуй – просвітли їх Боже (2),

Прости нас грішних, прости.”

 

(1) – Бог – розум.

(2) – Бог – біблійний.