72 неожиданных факта, самим украинцам открывшихся в последние месяцы

1. Мусульмане предлагают христианам вести богослужение в своих мечетях? Это Украина.
2. Евреи братаются с "праворадикалами"? Это Украина.
3. Российские товаропроизводители массово меняют штрихкоды на нероссийские? Это Украина.
4. Евреи кричат "Аллах Акбар", проходя мимо мусульманского культурного центра? Это Украина.
5. Русская диаспора в Украине за украинцев и Украину? Это Украина.
6. Молодые женщины собирают деньги и покупают аккумуляторы для БТРов? Это Украина.
7. Олигарх-еврей за свой счет заправляет военную технику? Это Украина.
8. Мирное население добровольно собирает деньги и восстанавливает свою армию? Это Украина.
9. Вместо того, чтоб косить от армии тысячи мужчин добровольно записываются в вооруженные ряды? Это Украина.
10. Львов спасает русскоязычных крымчан от русских "освободителей"? Это Украина.
11. Нищий народ за неделю собирает более 85 миллионов гривен на поддержку Вооруженных Сил? Это Украина.
12. Во время кровавых протестов стихийно организуется библиотека? Это Украина.
13. Можно написать министру или премьеру в ФБ и получить ответ? Это Украина.
14. На баррикадах читают книги и играют на фортепиано? Это Украина.
15. Ультрас всех ФК объединяются для защиты свободы и покоя граждан? Это Украина.
16. Если не знают, что делать - поют гимн? Это Украина.
17. Митингующие за свой счет ремонтируют поврежденные во время штурма Украинский дом и Мостик влюбленных? Это Украина.
18. Граждане за 1-2 дня открывают современный полевой госпиталь? Это Украина.
19. Услышав, что "Беркут" штурмует Майдан, бросаешь полуодетую любимую и бежишь на баррикаду? Это Украина.
20. Услышав, что солдаты стоят на границе, бросаешь любовницу и бежишь в военкомат? Это Украина.
21. Православные, католики, буддисты, мусульмане, иудеи вместе молятся и проводят службы? Это Украина.
22. В соборе спасаются и спят на дорогих коврах митингующие? Это Украина.
23. В трапезной открывают операционную? Это Украина.
24. Священники идут в касках и со щитами впереди шеренги? Это Украина.
25. Ветер несет дым от шин всегда в нужную сторону? Это Украина.
26. Русские оккупанты склоняют украинского военного перейти на их сторону и слышат: "Русские не сдаются"? Это Украина.
27. Военные идут на вооруженного противника только с флагами и распевая гимн? Это Украина.
28. Маленький тральщик, забаррикадированного четырьмя специально затопленными кораблями и окружен предателями и вражьими судами, несколько дней подряд идет и идет на прорыв? Это Украина.
29. Еще вчера ты была пацифисткой, а сегодня во френдах нескольких военных, внимательно читаешь военных аналитиков и постишь ролики с военной техникой? Это Украина.
30. Менее чем неделю в условиях оккупации и диверсий новая власть собирает группу дипломатов, которые перетягивают на свою сторону весь мир? Это Украина.
31. Говоришь о каком-то событии: "Да это же было так давно!" и вдруг понимаешь, что "давно" - это несколько дней назад? Это Украина…
35. Месяц назад политика открыто и дружно посылали нах, а сегодня так же дружно хвалят? Это Украина.
37. Идея-фикс России? Это Украина.
38. Учишься на лету делать анализ СМИ и отличать правду от очередной дезинформации? Это Украина.
39. Смеешься, чтобы не плакать? Это Украина…
41. Миллионы людей вдруг становятся патриотами? Это Украина..
43. Зашароваренный национальный поэт-пророк вдруг оживает и становится суперактуальным? Это Украина.
44. Понимаешь, что китайская брань "Чтоб ты жил в эпоху перемен!" уже не ругательство, а пожелания к счастью? Это Украина.
45. Одна из первых (если не самая) в мире Конституции? Это Украина..
47. Народ за два дня собирает залог за кандидата в президенты, а не олигарх платит ему залог? Это Украина.
48. Родители вслед за детьми-школьниками изучают гимн и поют его в публичных местах? Это Украина.
49. Русский, Еврей, Молдаванин, Венгр, Поляк, Грузин, Армянин, Крымский татарин, Азербайджанец.. на вопрос, кто ты по национальности, отвечают "Я Украинец!"? Это Украина…
51. Дети собирают шины, строят баррикад и играют в Майдан? Это Украина.
52. Безоружные военные идут на вооруженного врага распевая гимн, слова и музыку которого едва знают, чтобы отстоять честь своей страны? Это Украина.
53. Курсанты в городе "русской славы" становятся образцом для армии, приняв первое в жизни самостоятельное решение и спев гимн в дверях казармы при арзинутых ртах русских оккупантов? Это Украина.
54. Сначала сбрасываются на бензин, чтобы курить БТР, потом - чтобы их заправлять? Это Украина.
55. Пленный, над которым издеваются и выводят обнаженным на мороз, становится образцом достоинства для мужчин и секс-символом для женщин, а потом прощает своих палачей? Это Украина…
57. Домохозяйки оставляют домашний очаг, студентки - любовников, бабушки - сплетни и все мчатся на Майдан, чтобы скручивать фитиль для коктейлей Молотова и долбить мостовую для боя? Это Украина.
58. Мужчины, месяцами не могут прикрутить полку в ванной, а за два часа строят баррикаду? Это Украина.
59. Подавляющее большинство представителей новой / обновленной власти свободно говорит по-английски, немецки и пр? Это Украина…
61. Врачи-волонтеры идут на линию обстрела, чтобы спасти раненых в мирном независимом государстве? Это Украина.
62. На антиправительственные протесты ходят под национальным флагом, распевая национальный гимн? Это Украина.
63. Бабушка приходит записываться в военкомат, утверждая, что она - медсестра? Это Украина.
64 Туристы-иностранцы приветствуют пограничников "Героям Слава"? Это Украина!
65. Где единственный в мире законно изгнанный президент? Это Украина.
66. Где евреи, русские, татары и другие нации называют себя гордо - мы БАНДЕРОВЦЫ? Это Украина.
67. Церковь помогает вооружать армию? Это Украина.
68. Кто помог создать ООНовскую сотню? Это Украина!
69. Народ финансирует государственные зоопарки во времена кризиса? Это Украина!
70. 82-летний прикарпатец несколько часов простоял в очереди, чтобы записаться в армию добровольцем? Это Украина!
*****
Бонус:
71. В церкви рядом с иконой случайно увидели президента, премьер-министра или депутата без охраны? Это Украина.
72. Славяне украинцы считают своим родным народом тюрков - крымских татар? Это Украина.

 

 

Когда-то давно старый индеец рассказал своему внуку  одну жизненную истину:

- Внутри каждого человека идёт борьба очень похожаяна борьбу двух волков.

 

 Один волк представляет зло – зависть, ревность, сожаление, эгоизм, амбиции, ложь…

 
Другой волк представляет добро – мир, любовь, надежду, любезность, истину, доброту, верность.

Маленький индеец, тронутый до глубины души словами деда, на несколько мгновений задумался, а потом спросил:

- А какой волк в конце побеждает?

Лицо старого индейца тронула едва заметная улыбка и он ответил:

- Всегда побеждает тот волк, которого ты кормишь.

 

 

 

 

 

Из эфира би-би-си ушел Сева Новгородцев. Это не просто эпоха, это какое-то движение материков. Просто Гондвана оторвалась и ушла в самостоятельній дрейф. Монструозище. Преклонямс и завидамс.

Но самое интересное, это - прощальная "Лошадь правды".

С огромным интересом смотрел прощальную (я правильно сказал?) передачу про уход Севы Новгородцева из ББС на Би-Би-Си - же (насчет дефиса не уверен), но только на Дожде. Ну да, ушел без пенсии, но зато с гордо поднятой седой кучерявой головой.

Так вот. Слушая откровения Севы, вдруг что-то резануло мне ухо, когда он говорил за жизнь в совке. Прозучало так  - "В этой пропаганде мне было сложно различать лошадь правды".

И меня тут сильно заклинило. Перерыл все источники про лошадь правды.
Что за такая лошадь правды? Библию перечитал, Евангелия разные, Талмуд и Тору. Ну нету там никакой лошади правды вообще нигде. Ослик встречается, но как-то не в тему. Почему ничего не знаю? Аж перегрелся. Извел себя ("извелся" - так будет будет правильнее и короче) до последней извилины. Уже и на Лаврова думал (вроде он у них - грустная лошадь) и вообще на всех думал, потом пришлось найти стенограмму.

И вот что по поводу лошади правды - (стенограмма - спасибо) - как всегда, подвело подсознание. Вместо "лошадь правды" оказалось - "ложь от правды". Речь была про то, очень "сложно отличать ложь от правды".

А я тут разошелся, блин...

Истинным патриотам человечества, для общего развития.

1. Війна: український рахунок Серії 1-9
2. Ціна перемоги Серії 1-5
заходьте і скачуйте в кого як вийде
http://www.ex.ua/user/rjasne

Галина Гордасевич

Мовчання

новела

Присвячую Миколі  Струку,  який з похоронів  патріарха Володимира потрапив у реанімацію.


- Ну от, - сказала мама, - прилипли до того телевізора, наче  мухи  до меду.  Казочки дивляться! Маленькі!
Сказала  ніби сердито, а насправді вона зовсім на них не гнівається.   Ну, чого б вона мала на них гніватися, коли вона їх обох любить: і доню, і тата. Це вона так собі, ніби грається в таку сувору маму.
- І маленькі! - огризнулася доня. - Я ж у третьому класі,  це молодший шкільний вік.   А  таткові треба відпочити, бо в нього робота дуже відповідальна.
Доня теж ніби  огризалася,  але насправді  вона зовсім не хотіла прогнівати маму. Це теж була  ніби така собі гра в нечемну доньку. Бо насправді вона була кохана, чемна доня і зовсім не хотіла  спричиняти прикрощів ні татові, ні мамі.
Мама пішла  на кухню мити посуд після вечері, а вони з татком продовжували дивитися  "Вечірню казку". Сиділи,   тісню  пригорнувшись одне до одного,   як звикли  сидіти завжди. Коли донька  була ще зовсім маленька, то вона любила заховатися під батькову руку. Тепер  вона вже виросла і не вмішувалася, але згорталася в клубочок, підтягувала коліна аж до підборіддя, і тоді татко охоплював  її всю своєю великою і сильною рукою, а голову вона клала таткові на плече  і так їй було затишно.
Кожна дитина любить хвалитися своїми батьками, але їй таки  справді  повезло. Мама в неї красуня, не марно ж її взяли працювати в новий великий магазин, де продаються всякі речі для елегантних жінок. Отож і продавщиці всі там мають бути гарні і елегантні.   А ще повинні вміти привітно усміхатися, а такої усмішки, як в її мами, напевно, ні в кого нема.
Ну, а тато, як і належить чоловікові,  високий, з широкими плечима і дуже сильний. Він її однією витягненою рукою над собою підіймає, наче пушинку. І ще він дуже відважний. На такій роботі, як в нього, інакше не можна. Він бореться зі злодіями, розбійниками і всякими ракетами. Ні,   не так!  О - рекетом!  Якби всі так боролися, як її татко, то в нас ніякої злочинності вже давно не було б. Але ж не всі такі.
Доні   хочеться  глянути на таткове обличчя, яке воно гарне, але строге,  що всі оті рекети, напевно, відразу його лякаються. Але її голівці так затишно на батьковому плечі,   їй зовсім не хочеться відриватися.  І татові, видно, теж так приємно тримати   доню   під своєю рукою, що вже й "Вечірня   казка" закінчилася і пішли якісь зовсім нецікаві для доні "Вісті", а вони все сиділи,   ніби  нерухомо, а ніби трішечки-трішечки гойдалися в такт колискової пісні, яка, зрештою, вже давно закінчилася.
На телеекрані урочисто й поважно йшла похоронна процесія, ховали когось дуже важливого, якогось патріарха. Доня хотіла запитати тата, що то воно - патріарх, але тоді знову ж таки треба було відривати щоку від батькового плеча, а їй цього  ніяк не хотілося. Нехай - потім запитає. А зараз дивилася, як процесія виходить з вулиці і  ніби розливється  по порожній площі.
Все-таки яке це диво - телевізор. Адже площа наскільки більша від екрану телевізора, а от - вся на ньому вміщується. Ні, тепер уже лише шматочок.
На передньому плані раптом виникла людська   фігура. Оскільки всі люди були значно далі, то цей чоловік проти них здавався велетнем.
- Ой, татку, це ж ти! - вигукнула раптом доня.
Батько зробив рух, щоб звестися і вимкнути телевізор, але доня міцно в нього вчепилася, він на мить загаявся, а кадри на телеекрані змінювалися блискавично швидко, і дали вже було пізно.  Бо той велетень змахнув   гнучким гумовим кийком і побіг. Серед площі він догнав невисокого   худорлявого   хлопця,    який марне намагався захиститися простягненими руками. Удар кийком по руках, підніжка - і хлопець вже лежав на землі. Тато - так, це був тато,  його обличчя на екрані було крупним планом лише одну мить,   але достатньо, щоб упізнати, - нагнувся, ще раз оперезав того, що лежав, і хотів бігти далі, але від рвучкого руху в нього з голови злетів кашкет. Отож він вернувся, підняв кашкета,  поханцем надягнув і знову   кинувся туди, де вже поспіхом, наштовхуючись одне на одного, тікали перелякані люди.
- Тату! - несвоїм  голосом вереснула доня, а він нарешті зірвався, скинув її зі свого рукава, наче кошеня, зробив тих кілька кроків до телевізора і просто висмикнув шнур з розетки. Екран погас.
Коли ж він повернувся обличчям до дивану, то побачив, що його доня якось дуже повільно, як в кіно з уповільненою зйомкою, зсовується з дивану. Вона впала на підлогу, як ганчір'яна лялька, потім по ній,   від голови до стіп, наче хвиля, пробігла  судома, і врешті вся її маленька постать вигнулася луком. Переляканий батько кинувся її піднімати.
Обличчя в доні було  біле - ні кровиночки, очі заплющені, уста міцно стиснені, а в куточках - піна.
- Що трапилося? - кинулася від дверей перелякана мати,   яка заглянула в кімнату  на крик. - Вона впала? Вона забилася? Куди ти дивиася?
- Замовчи, - крізь зуби сказав батько, - викликай "швидку допомогу".
І раптом закричав, як ні-коли не кричав на неї за всі прожиті спільно десять років:
- Ну?! Я що сказав?!
Мати тремтячими руками ніяк не могла набрати двозначний номер, пальці, ослаблі від страху, були не в силі повернути диск, а потім потрапляли не в ті дірки і доводилося починати все спочатку.

* * *
Сонячні промені дробивалися крізь віття дерева, яке росло за вікном, і від цього по стіні бігали сонячні зайчихи. Дівчинка нерухомо лежала на ліжку, і лише   її  очі слідкували за грою зайчиків.
- Бачите, - притишено сказав лікар, - вона вже починає звертати увагу на довколишній світ.   Це добра ознака. Це подає надію, що повернуло на одужання. Видно, вона перенесла якусь психічну   травму чи дуже чогось злякалася. Підійдіть до неї ближче,  близькість батьків завжди заспокоює дитину.
- Донечко, - теж чомусь пошепки, ніби боялась її розбудити, сказала мама, - донечко, як тобі? Краще?
Доня її не чула, її погляд все не відривався  від сонячної рухливої плямки на стіні. Тоді вони обоє обійшли ліжко і стали з того боку, куди був звернений її погляд.
- Доню, - сказав батько, - доню, пробач мені.
Її погляд на мить затримався   на його обличчі, а тоді почав втрачати осмисленість, наче вона нічого не бачила, наче змикалися стулки черепашки, а за ними ховалося оте невловне, що називають душею людини.
- Доню, - плакала мати. - донечко...
Батько, міцно стиснувши вилиці, мовчав...

Про це вже говорено-переговорено. У тому числі – і мною, моїми друзями, рідними, знайомими... Чи існує брехня "во благо"? Що цікаво, незалежно від роблених у подібних бесідах висновків, усі ми часом опиняємося в цій пастці. І таки обираємо її – неправду, що вбереже котрогось із близьких людей чи "розрулить" неприємну ситуацію.

Та ось що ще цікаво. А якщо наперед було домовлено про взаємну чесність? Здавалося б: усе просто. Будь чесним. Так ні! І тут вона - спокуса. Брехня така мізерна... А правда може таки зробити боляче. Або неприємно. Зауважмо: на нашу думку. Біда у тім, що реальність – штука кумедна й жорстока. І вона тицяє тебе носом у приховану від тебе правду. І тут замислюєшся: що краще – взагалі не говорити про чесність, – тоді й про обман не йтиметься; чи – щоби справді сказали, як воно є, – і тоді не почуватимешся ошуканим ідіотом/ідіоткою (щоправда, стать тут не важить).

Словом, не знаю, хто і як, а я висновки зробила. Просто не казатиму більше неправди. Навіть "во благо". Бо благо, яке несподівано отримала від безневинної брехні близької людини, таки дуже відчутне й болюче. Людині – дяка за науку. Мені ж, дурненькій, – урок: не вір. Не бійся. Не проси.

Думаю, приєднане опитування було б недоречним. Тут – кожному своє.

Отримав сьогодні такого листа:

Победа на конкурсе от SuperDeal

Портал SuperDeal еще раз поздравляет вас с победой в конкурсе Исполнение Желаний от SuperDeal.

Мы рады выполнить в новом году вашу заветную мечту – «Голливудская улыбка».

Вы можете воспользоваться вашим призом уже с 11.01.2011.

Для получения подарка свяжитесь, пожалуйста, с партнером, предоставляющим данный приз для конкурса. Вам будет необходимо предварительно позвонить партнеру, а после - предъявить паспорт и уникальный код вашего подарка *******. Воспользоваться подарком вы сможете в течение срока его действия, указанного в описании на сайте конкурса.

Виявляється, багато учасників грали не за правилами, "накручували" собі рейтинг, додавали неіснуючі голоси. І тому були дискваліфіковані... А для перемоги достатньо було просто чесна допомога справжніх друзів!!

Ура! Ура! Ура! Я всім вам дуже вдячний (-:

Люблю вигравати та перемагати, але ще більше люблю, коли правда стає вище за хитрість (-:

Період "В". Це той, що йде після періода "ПЕРЕД". 

У мене він був жахливим, бридким і огидним. Якими б очима не дивитись - він у мене таким і був. Бо замість любові я розвинув в собі ненавість. Ненавість до себе.

Все починається з людини. Кожний живе в своєму власному світі. Хтось в щасливому, хтось в жорстокому. Хтось в голодному та холодному, а хтось в настільки переповненому благами, що його аж нудить від цього. Але в першу чергу - це особисто його світ.

Я жив в недовірі та ненависті до всесвіту (тобто, до самого себе). Я не хочу звинувачувати батька в своїх невдачах, хоча він і міг стати найвіроємнішою причиною моєї психологічної травми з самого дитинства. Я не хочу звинувачувати матір або брата... Взагалі, зараз розумію, що це не має сенсу когось звинувачувати в своєму стані окрім самого себе. 

Люди мене не розуміли не тому, що я такий унікальний, чи ні у кого не було схожих проблем. Скоріш я сам заважав їм це зробити. Я брехав на кожному кроці. Всім хто мені траплявся. Брехав і на користь собі і на шкоду... Чому? Не знаю. Мабуть, мені не хотілось жити тим життям, яким я жив на той час, а як змінити його я ще не знав, і робив все по-дитячому.  Знаєте, як дитина заплющує собі очі, щоб її ніхто не бачив? Ось приблизно так я всім брехав про своє життя для того, щоб змінити свою реальність. 

Якщо розкласти це лайно по полицях, то смердіти буде довго і неприємно... але розібране, відсортоване та перероблене лайно обов'язково стає корисним здобрювачем, навіть якщо глибоко закопати - то просто перетвориться на перегній, торф або копалини. З переробленого культивованого лайна як не вертись, виходить щось корисне.

Якщо ж не розкладати, не роздивлятись, і взагалі не звертати увагу на той фекальний прошарок, яким обростаєш під час життя в брехні та ненависті, то починаються величезні неприємнощі.. Воно вживляється в шкіру та тіло, стає часткою тебе самого, невід'ємним атрибутом життя та всього світу навколо. Яким бачиться світ, якщо дивитись на нього очіма, що заліплені лайном? Відповім - світу неможливо роздивитись, бо бачиш лише те саме лайно.

Я покрився прищами... Я став багато пиячити. В 18 років з завзятого агітатора проти паління я перетворився на нікотино-залежну людину... Я набрав за 2 роки більше 30 кіло зайвої ваги... Я став таким, яким я себе уявляв - бридким, огидним, мерзотним... Я не вірив самому собі, і не вірив нікому навколо.. І кожного дня я робив щось таке, щоб зробити своє життя кращим... щоб впевнитись в тому, що життя - саме таке лайно, яким я його бачу. 

Хмм... тоді у мене був штик-ніж, автомат... тоді я писав вірші про смерть... і думав про смерть... і пів сотні разів ледь не загинув від нещасних випадків... я командував собою, і дозволяв це робити іншим людям навколо себе... Я хотів перетворитись на бездумного безрадісного робота, підкоритись програмі та плисти по течії життя в маріхуановому дурмані на зважаючи ні на що навколо... Все було заліплено лайном...

А іноді лайно підсихало та відлущувалось... І я бачив проблиски світла... Справжнього, незвичного, примарливого... Давно забутого світла, про яке я так мріяв, я віра в яке всеж зберігалась десь в куточках моєї душі... І тоді я намагався вибратись з того бруду, що мене обліпив з усіх боків, і ... вмазувався в той, який ще раніше разкидував навколо... Світло знову зникало.

Я мабуть і одружився для того, щоб впевнитись, що щастя не буває навіть в родинному союзі... Що все-одно буде зрада.. Підсвідомо я завжди на це очикував... Не від себе чекав, а від свого батька своєї дружини. Сам собі я не міг дозволити зраду. Зрадити мене міг хто завгодно, окрім мене самого. Бо якби це зробив я, то я б дізнався правду. Я б дізнався правду про себе та про своє лайно, про ті вонючі маси, які я розповсюджував навколо себе. Правду знати боляче... Правду взагалі мало хто хоче знати... 

Мало хто хоче змінити свої думки щоб позбутись постійних головних болів та депресій. Простіше купити таблетки в аптеці. Мало хто хоче знати правду про свої думки, про їх природу, про причини та наслідки... Це боляче. Ніколи не хочеться звинувачувати самого себе у всіх своїх негараздах. Не хочеться брати на себе біль та відповідальність. Простіше зкинути на когось... бажано - стороннього, але можна і на близьку людину - вона теж зтерпить... якщо помітить... бо близькі так само нічого не бачать через власний прошарок фекалій - так само зайняті захистом самих себе від проблем, болю та неприємнощів.

Дружина мені зрадила... У неї не було іншого вибору. Вона чесно намагалась не робити цього, але я завжди досягаю своєї мети. Якщо я поставив собі за мету довести всьому світові, що всі і все - непотріб, сміття та лайно, то я це зроблю. Справ-то - просто самому в це повірити... А якщо ще хтось таку ідею підтримає - то це вже його власні таргани та проблеми. Мене вони не стосуються.

Я довів себе... остаточно... я вбив себе, потім почав заражати всіх навколо... Я вбив свого батька свєю глухістю та черствістю.. Я зізнаю свою долю провини в його долі. Я потягнув за собою сестру та брата... Іноді намагався туди ж і свою матусю втрутити. Але моя мати світла. Світла і добра. Я б не зміг їй нічого зробити. Лайно тільки до лайна прилипає... А на чисте та захищене - не зможе.

Я загубив друзів. Частина відгорнулась від мене самостійно, інших я сам послав куди далі через абміції ненависть дурість. Практично - залишився сам на сам... і обізвався жьівотньім... І став жити за правилами тварини - "не гадь там де живеш", "не ламай гілку, на який сидиш", "розвивайся, бо виживають лише найміцніші та найжвавіші". Прийшлось відтряхувати лайно з очей та інших частин тіла... Почав вчитись жити по-новому... По-доброму. Не знищуючи самого себе та світ навколо себе

Не знаю, чи врятувало це мене від загибелі, чи не врятувало, а просто захистило... Але я досі живий.

Рік тому, 7 серпня, цей період "В" у мене закінчився, і почався новий період "ПІСЛЯ".

про цей період напишу потім... не знаю коли.. коли відійду від шоку з тієї правди, яку сам про своє минуле наколупав )-:

---

Щастя вам, любі друзі!

І хай вам ваше правда ніколи не стане смертельно болючою. 

Живіть чесно та відверто.

Я люблю себе вас, люди!

---