http://education.unian.net/ukr/detail/190248

 I курка теж може рахувати до трьох.

"Полностью был исключен вариант коррупционных сделок"
В Грузии до сих пор нет однозначной оценки реформы образования — часть общества и оппозиция считают ее неудачной. Почему?

[ Читати далі ]

Запитання міністру освіти і науки, молоді та спорту України Д. Табачнику
до «Години запитань до Уряду» 4 березня 2011 р.

1. У ці дні група народних депутатів від партії «Наша Україна» перебуває з робочим
візитом у містах Донецьк та Макіївка намагаючись протидіяти планам влади
закрити школи з українською мовою навчання. Які заходи вживає міністерство для
недопущення порушення конституційного права громадян на отримання середньої
освіти державною мовою у Донецькій та Луганській областях, де під приводом
нестачі коштів місцева влада розпочала процес закриття шкіл та класів з
українською мовою навчання?

2. За наявною інформацією, міністерство готує перелік шкіл, які підлягають
закриттю. Просимо оприлюднити план закриття шкіл, вказавши кількість таких
шкіл в розподілі за регіонами та мовою викладання. Окремо, просимо
поінформувати, яку конкретно частку складають школи та класи з українською
мовою навчання у Донецькій та Луганські обл. зараз і якою ця частка буде у разі
реалізації планів щодо «оптимізації» освітньої мережі у зазначених регіонах?

3. Чи відомо міністерству про поширену практику безпідставного завищення оцінок в
атестатах випускників загальноосвітніх навчальних закладів з метою отримання
несправедливих конкурентних переваг при вступі до ВНЗ? Які заходи вживаються
для недопущення подібного?

4. Чи розуміють чиновники міністерства, що відновивши врахування балів атестату
при вступі до ВНЗ вони таким чином з, одного боку, стимулюють корупційні
прояви у системі середньої школи, а з іншого, відновлюють практику отримання
частиною абітурієнтів несправедливих переваг при вступі до ВНЗ, оскільки часто
«гарні атестати» банально купуються?

5. Чи розуміють у міністерстві, що відмова від нині існуючої системи фіксованої
плати за навчання у ВНЗ протягом усього періоду навчання і надання права
керівництву ВНЗ піднімати плату за навчання призведе до того, що діти з багатьох
небагатих сімей не зможуть продовжити навчання, або й взагалі будуть змушені
відмовитись від вступу до ВНЗ? Чи ці новації не працюють на створення системи
вищої освіти лише для багатих?

6. Яким чином могло так статися, що у проекті Концепції мовної освіти в Україні,
який було розміщено на сайті міністерства було відсутнє визначення державної
мови як базової в системі освіти. Не була відображена у концепції і роль
української мови як головного чинника консолідації громадян у межах своєї
держави. Чи у міністерстві вважають, що ці функції має виконувати якась інша
мова?

7. Ще у травні минулого року Ви ініціювали підготовку спільного навчального
посібника для вчителів історії, де будуть викладені різні точки зору на «деякі
складні процеси». Чи знаєте, Ви, що у 2007 р. у Москві у видавництві
«Просвещение» вийшла написана на замовлення Адміністрації Президента РФ та
Міністерства освіти і наук РФ книга для вчителя «Новейшая история России 1945-
2006 гг.» авторства О.Філіппова та його підручник для 11 класу з аналогічною
назвою. У цих навчальних виданнях проводиться думка, що Й.Сталін насправді є
ефективним державним менеджером, а не ініціатором масового терору.
Зокрема у книзі для вчителів рекомендувалось: «Важливо показати, що
Сталін діяв у конкретно-історичній ситуації, діяв (як управлінець) цілком
раціонально, як охоронець системи, як послідовний прихильник
перетворення країни в індустріальне суспільство, кероване з єдиного
центру, як лідер країни, якій у найближчому майбутньому загрожує велика
війна». «Терор був поставлений на службу завдань індустріального
розвитку: за рознарядкою НКВС забезпечувалися планові арешти інженерів
і спеціалістів, необхідних для вирішення оборонних та інших завдань на
Далекому Сході, у Сибіру. Терор перетворювався на прагматичний
інструмент вирішення народно-господарських завдань».

8. Як подібні твердження можна узгодити з тим, що Сталін визнаний українським
судом винним у організації геноциду в Україні? І як Ви уявляєте у ситуації, коли у
Росії намагаються концептуально виправдовувати дії злочинця підготовка якихось
спільних підручників чи посібників?

9. Яку допомогу надає Міністерство освiти і науки, молоді та спорту України
українським школам в Російській Федерації?

10. Враховуючи постійне збурення серед студентів і науковців, а також простестні
настрої у суспільстві, які викликає Ваша діяльність на посаді міністра, чи не
вважаєте Ви за потрібне, як людина честі, самостійно піти у відставку? Так, як,
наприклад, зробив це Вітольд Фокін внаслідок студентського голодування. Чи Ви
волієте стати причиною дестабілізації, але триматися своєї посади?

Народні депутати України

В’язівський В. М.
Григорович Л. С.
Карпук В. Г.
Ключковський Ю. Б.
Кульчинський М. Г.
Матчук В. Й.
Омельченко Г. О.
Парубій А. В.
Шкутяк З. В.
Ющенко П. А.

Новинна про закриття школи №136 м. Донецька мене зацікавила просто з тої причини, що я у ній вчився. Недовго - всього один рік, тому що ця школа була дуже-дуже перевантажена і навчання проводили щось аж в 4 зміни: молодші класи починали вчитись десь о піввосьмої ранку, а старші класи завершували навчання о дев*ятій вечора.
Школа вже тоді була не нова, тому я не дивуюсь, що за незалежності її дозволили перепрофілювати на українськомовну - не шкода було освітянському начальству Донецька, як зрозуміло, чому з неї починають "оптимізацію" мережі шкіл - не шкода, а звітувати треба. Також варто врахувати вигідне розташування школи для її бізнесового перепрофілювання включно з підлеглими земельними ресурсами.
Цікаво було мені дізнатись, що в цій школі вчився і теперішній багатолітній лідер комуністів України Петро Симоненко. Чомусь приємно усвідомлювати, що наші початкові шляхи пересікались - двох лідерів: один, як успішний гробівник ідей комунізму в Україні, і другий - зачинатель зародження-відроження українського руху анархістів...
З свого шкільного буття пригадую мало що цікавого і приємного, як і про всю свою науку в радянській системі освіти. Зараз вже розумію причину свого несприйняття тієї системи освіти - це була наука для рабів. І коли мені хтось починає вихваляти "який високий рівень" мала радянська освіта, то я тільки усміхаюсь з того, бо результати кажуть протилежне: і тоді, і зараз влада різних рівнів, депутати і всі інші не дуже шанують вчителів і школи своєю увагою, пошаною і продовжують погано фінансувати освіту, але всі вони до єдиного пройшли цю школу. Хіба це не показовий результат нікчемності радянської освіти? Що вже вказувати на розвал СРСР і сучасну суспільно-економічну деградацію - теж результати "прогресивної радянської системи освіти"...
З усього минулого хіба що пригадую, як з початком навчання 1971/1972навчального  року раптом виявилось, що в наших четвертих класах було в кожному до 40 чоловік і ми просто фізично не могли розташуватись в кабінетах через нестачу місця для всіх і тоді під час навчального року була проведена реорганізація і створено ще один четвертий клас "Ж", куди з інших класів перевели зайвих учнів. Ясно, що класні керівники позбавлялись найбільш проблемних дітей, тому неважко уявити, який був наш 4-"Ж" клас: суцільні малолітні головорізи! І я серед них був далеко не першим, хоча і не останнім. Бо пригадую ситуацію з певним національним колоритом: російську мову і літературу нам призначили викладати молоду вчительку, яка чомусь мене не те щоб незлюбила, а мала просто алергічну реакцію, через що після багатьох скандалів включно з викликом до школи мами, було прийнято унікальне вирішення конфлікту: коли в нас був урок з російської мови чи літератури, то з початком уроку вчителька заходила в клас, а я з нього виходиd і весь урок стояв в коридорі навпроти дверей коло вікна. Тільки зараз я розумію всю пікантнісь цієї ситуації, особливо якщо врахувати, що поряд з нашим класом знаходилась вчительська і майже кожен раз мені доводилось бути учасником сцени, коли вільні від занять вчителі або зауч проходили повз мене і запитували, чого я не в класі під час уроку, на що я поважно відповідав: "А у нас росіська мова" (або ж література), тоді вчителя розуміючи кивали головою і шли далі по своїх справах...
Щоправда в предметах української мови та літератури я також був далекий від успішності і ледве-ледве витягував на слабеньку трієчку (по 5-тибальній системі). А в старших класах почав отримувати дуже високі оцінки з російської літератури за твори...
Яке моє ставлення до закриття української школи в Донецьку? Звичайно, що мене це не тішить. Звичайно, що процес українізації втрачає в східних регіонах всяку динаміку за теперішньої влади, хоча і попередня влада мало що доброго зробила для цього. Вчителі-україністи і за часи незалежної України і далі знаходяться в принизливих умовах, як і українська мова загалом... І що найприкріше, так визнавати причину цього регресу українізації не так у спротиві різних там москаликів та російськомовних бусурманів з українців родом, як у тому, що найбільша вада процесу українізації у її провідниках, що є абсолютно "безпровідними"...
Провідні-непровідні наукові сили з україністики не спромоглись за всі ці роки провести навіть конче необхідну державну правописну кодифікацію української мови, що вказує на повну наукову недолугість як профільних установ Академії наук України, так і убогість кафедр української мови і літератури у наших незліченних вузах. Про якийсь науковий підйом в українському мовзнавстві взагалі не варто згадувати - він відсутній повністю. Жахливий стан демонструє і провідний прошарок в процесі українізації - наше письменництво України. Тут так само деградація відбулась повна і новинка літературного процесу у вигляді "Записок українського самашедшего" за авторством Ліни Костенко - яскраве тому свідчення нашої темряви.
Тему політичної діяльності наших науковців-україністів та письменників обговорювати зайве, тому що всі вони включно з Толочко, Яворівським, Мовчаном, Павличком і Драчем є просто повним сміттям, яке треба викинути на звалище і не згнадувати... По справах і пошана, а закриття українських шкіл і перед тим - українського ліцею в Донецьку є яскраве свідчення політично-патріотичного доробку наших "провладних писяк". Огидно! І сумно...
Особисто я не бачу виходу з ситуації інакше як просто руйнувати централізовану освітянську систему України через її деструктивність, аморальність і антиукраїнську спрямованість. Я проти того, щоб одна людина мала право калічити долі мільйонів українських дітей просто тому, що вона обмежена інтелектом і українофобіями...
Згідно моїй докрині анархізму, всі структури в державі мають формуватись, утримуватись та контролюватись виключно знизу до гори, а не як зараз, коли розум і можливості впливу людини визначає посада, яку вона обіймає, а не фактичні інтелектуальні здібності й соціальний та моральний авторитет особи. Геть "слуг народу", що зневажають свого пана, тобто - український народ!
Будемо сподіватись, що українську школу №136 в місті Донецьку буде збережено опінією громадськості України, але ясно також, що це не є вирішенням питання повної українізації цілої України. Тут потрібно багато розуму і послідовності дії, а з цим у нас і є проблема з проблем. Проте дорогу подолає тільки той, хто йде...

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
14 лютого 2011 р.

Вчора побачив у новинах прецікаву новину, де міністр освіти Табачник вже вкотре видав продукт, що схожий скоріш на черговий цвях в поховальний "ящик" національної складової начання та й взагалі освіти в Україні

Зокрема, готується новий підручник з історії України, співавторами якого будуть...?!!! історики сусідніх країн. От жеж дійсно, нехай українські діти вчать, що про їх історію скажуть російські спеціалісти або ж польські чи турецькі. Тоді і справді вже й Богдана Хмельницького можна оголошувати вже зараз бунтарем і розбійником, Українську Національну Республіку початку 20 століття - вогнищем сепаратизму, Шевченка взагалі на смітник викинути, бо що не вірш то камінь в город сусідів по кордонах.

Історія ніколи й ніде не була об`єктивною наукою і не буде. Історики - творці національних державних ідеологій. Залишається надіятись, що даний маразм не пройде. Хоча останнім часом найтупіші і найдурніші речі у нас за кермом

(зображення взято із сайту http://games.tsn.ua/)

Питання актуальне - що ж буде далі?!!!

Подзвонила мені знайома вчителька і я найперше привітав її з 1 вересня і початком навчального року такими ось словами: вітаю тебе з святом Знань і річницею початку Другої світової війни одночасно, Бо на мою думку 1 вересня в України почались справжні бойові дії в сфері освіті в боротьбі за знання і війні громадськості з міносвіти на чолі пана Нікотина.
Моя іронія була сприйнята і не підтримана значно чіткішою відповіддю фахівця: до війни нам в освіті не звикати, але цей бардак і дебілізм вже явно не перемогти.
І я погоджуюсь повністю з думкою вчитльки, що далеко не перший рік працює у школі.
Як погоджуюсь з думкою, що більш сумного свята Знань 1 вересня я в своєму житті ще не пригадую. Ну не свято, а суцільна жалоба. Розгубленими виглядали і діти, і їх батьки, а що вже казати про вчителів! Ніхто нічого не може передбачити: як вчитись? що вчити? для чого? Посеред маси розгубленних щодо української освіти, яка вже явно стає не українською, і явно стає не освітою - також і автор цього допису.
Для мене ясно одне: темінь насувається!
 

Чому більшість українців спілкується російською мовою, а не німецькою?

Бо німцями у далекому 1941 році керував єфрейтор і клепки йому не стало почати творити українську першу армію у 1941, а не в 1945, і першу українську дивізію він дозволив створити лише у 1943, і то, озброїв кепсько і кинув у пекло боїв без підтримки.

Він творив армії з росіян, а за українців згадав лише перед тим, коли почав горіти «на роботі». Можливо, аби Гітлер не знищував українських націоналістів тисячами, і не катував їх Провід у концтаборах, міг би і перемогти у 1945 Сталіна.

І коли б у 1991 році Україна проголосила незалежність і вийшла зі складу Великої Германії, то більшість її населення продовжувала би спілкуватися німецькою мовою, а у Верховну Раду продовжували би наївні громадяни обирати гестаповців.

А міністр освіти виступав би за німецьку мову, знущався би з україномовних інтелігентів і обзивав би Бандеру комуняцьким колаборантом і звинувачував би бандерівців за вбивства місцевого населення, яке радо йшло на співпрацю з німцями і допомагало знищувати радянські банди.

А дитячи садочки на двадцятому році незалежності продовжували би «клепати маленьких німців» і з урядом Рейху велися би переговори про спільний підручник з історії. А гестаповці у Запоріжжі поставили нарешті пам’ятник Гітлеру!

 

• Які особливості реалізації проекту «Створення та впровадження мережі Інтернет-сайтів освітніх закладів у м. Києві»?
• Яким чином ми плануємо організувати створення та підтримку мережі  Інтернет-сайтів освітніх закладів?
• Які подальші перспективи розвитку проекту «Створення та впровадження мережі Інтернет-сайтів освітніх закладів у м. Києві»?

На ці та інші питання читайте відповіді у статті Володимир Шаповалов "Інтернет-культура громадянина та школяра-випускника"

Пропонуємо Вашій увазі Новий проект Української Громади "Створення та впровадження мережі Інтернет-сайтів освітніх закладів у м. Києві"