хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «історія»

Зупинити рейдерську атаку на націоналізм

Класна стаття Андрія Левуса, взята тут.

Девальвація цінностей набуває небезпечних масштабів. Нема нічого святого для торгашів від політики. На політичному аукціоні розпродується все і вся. Надійшла черга націоналізму?

В Україні націоналізм намагаються приватизувати то яскраві вождики, які на хвилі націонал-популізму вже вкотре марно прагнуть пролізти до парламенту, то штатні провокатори, які своїми екстремістськими діями лише дискредитують ідею нації.

Однак, націоналізм це явище понадпартійне. Його неможливо виміряти рейтингами й описати звичними політологічними категоріями. Націоналізм не вписується в жодну політичну систему координат. Він не визнає поділу українців на «помаранчевих», «біло-синіх» та «біло-сердечних». В цьому і є перевага націоналізму. Більше того, націоналізм переважно не потребує голосного афішування та реклами. Не маніфестація «ізму» є потрібною нації сьогодні, а, як казав Ленкавський, «діяння та мислення в інтересах нації». Хто був більшим націоналістом Великобританії: акцентований «націоналіст» Мослі, який фактично був «п’ятою колоною» ІІІ Райху, чи консерватор Черчілль, який врятував Британські острови від окупації? Чи зробив де Голль для Франції менше через те, що вголос не називав себе націоналістом?

Час значків, смолоскипних походів, камуфляжів і чорних сорочок минув. Хто цього не розуміє, страждає насамперед інфантильними, квазіромантичними уявленнями про націоналізм. Діяльність таких горенаціоналістів не принесе нації нічого доброго. Навіть навпаки – є хорошою картинкою для ворожих телеканалів.

Націоналізм ХХІ століття не потребує мілітаристської бравади. Так, як і не потребує надмірного пафосу та екзальтації. Націоналізм має незмінну ідеалістичну мету – велич Нації і розвиток Держави. І на шляху до досягнення цієї мети необхідно керуватися лише трьома критеріями: успішністю, доцільністю та ефективністю. Все інше – зайвий шкідливий естетизм та піжонство, які лише заважають справі. В тридцяті роки ХХ століття, очевидно, націоналісту був необхідний револьвер. В ХХІ столітті йому швидше знадобиться відмінна освіта та успішний соціальний статус, щоб ефективніше захищати націю.

Нові вождики, які претендують на лідерство в націоналістичному русі, намагаються спростити ідеологічну базу націоналізму. «У всьому винні жиди, москалі, комуністи та кадебісти» - чуємо в їхніх «нагірних проповідях». Такий «ідеологічний» фаст-фуд вони називають націоналізмом. Звичайно, найпростіше знайти «крайніх» ззовні легше, аніж визнати, що нація хвора й потребує духовного очищення та зцілення. Легше перенести відповідальність на ворогів і реальних, і уявних, аніж взяти її на себе. Це шлях в нікуди. Це шлях слабких духом гешефтярів від «націоналізму». Психологічна залежність від супротивника спотворює реальну оцінку ситуації й шкодить справі. Міф по те, що «українці бідні, нещасні створіння, які стали жертвою чужинецької експансії» є дуже небезпечним. Він провокує національну лінь, заважає процесу одужання від хвороби холуйства, безхребетності та моральної деградації провідної верстви. Націоналізм, насправді, ставить чіткий діагноз - в поневоленні українців винні насамперед самі українці, а не «трагічна історія» чи «невдала географія». Наша еліта занепала морально і духовно. Козаки стали свинопасами. Тому нас і завоювали. Тому замість ображених прокльонів на адресу «світової змови проти українства» треба брати на себе відповідальність за націю і діяти в її інтересах, що і є головним завданням провідної верстви.

Квазінаціоналістичні вождики і отаманчики здається забувають, що українці мають свою державу. Звичайно, існуюча держава, не є ідеальним утворенням. Тотальна критика всього і вся, що відбувається в країні з боку «націоналістів», насторожує. Їм все не догода і всі, окрім них, зрадники та запроданці. Націоналіст сьогодні має підтримувати все, що йде на добро нації, незалежно хто є ініціатором цих позитивних процесів. «Все робиться не так, як має бути», «влада боїться» лише чуємо від «реальних націоналістів». Існують і небезпечні спроби приватизувати націоналізм. Часто доводиться чути - справжні націоналісти лише в партії Х, або організації Y. Націоналізм за своїм визначенням не може бути власністю однієї структури. Націоналізм є власністю всієї нації.

Український націоналізм вже неодноразово відбивав «рейдерські атаки» різного роду пройдисвітів та провокаторів, які прагнули заробити на ньому політичний та фінансовий капітал. Націоналізм має стійкий імунітет до авантюристів різного пошибу. Однак, мусимо робити все для того, щоб націоналізм не став предметом політичного торгу, а потім як наслідок цього - суспільного розчарування. Для цього необхідно йти в народ і нести йому правду національної ідеї. Ознайомлений з основами ідеології націоналізму, його історією та традиціями народ сам відрізнить зерно від полови.

Націоналізм - це не політична гра, як це подають шулери від партій і партійок, а важка і рутинна праця, яка, втім, протягом століть дає свої плоди. І найкращий з них - сам факт існування української нації.

Крути — героїчна поразка

Чому націонал-демократи повторюють типові помилки у побудові власної держави?

Сергій МАХУН, «День»



РIДКIСНИЙ АРХIВНИЙ ЗНIМОК. ВПЕРШЕ ОПУБЛIКОВАНИЙ У КНИЖЦI «УКРАЇНА. ВIХИ IСТОРIЇ». ПОХОРОН СТУДЕНТІВ-ОБОРОНЦІВ СТАНЦІЇ КРУТИ. 7 БЕРЕЗНЯ (ЗА СТ. СТ.) 1918 р., КИЇВ

25 січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував повну незалежність Української Народної Республіки. Але складне військово-політичне становище не дозволило зреалізувати положення IV Універсалу. Уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти УНР. У січні 1918 р. до Києва рвалися три більшовицькі армійські групи під командуванням Михайла Муравйова, які вже захопили Харків і Полтаву.

На захист УНР, за іронією долі, стали лише близько 300 чоловік iз Помічного Студентського куреня на чолі з сотником Омельченком (студенти-добровольці Українського народного університету, Київського університету імені св. Володимира, учні старших класів Кирило- Мефодієвської гімназії). Діячі Центральної Ради, в першу чергу Михайло Грушевський, виявили повну недалекоглядність у питаннях військової політики; регулярна армія (а ще в грудні 1917 року в Україні було, з фронтових частин — декілька сотень тисяч солдатів і офіцерів, готових захищати, паростки незалежності), так i не була створена. Але лідери визвольних змагань вперто продовжували стояти на позиціях автономії України у складі Росії, а не її повної самостійності. Уряди Володимира Винниченка і Володимира Чехівського ще наприкінці 1917 року неодноразово робили спроби домовитися з урядом радянської Росії.

29 січня 1918 року бійці Студентського куреня зайняли оборону обабіч залізниці поблизу станції Крути між Бахмачем і Ніжином й 5 годин стримували загони петроградських, московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту (близько 6 тисяч чоловік). Майже всі захисники новоствореної УНР прийняли геройську смерть, а 27 студентів і гімназистів було захоплено в полон і страчено.

Після звільнення території України від більшовиків (вже після підписання Брестського миру й окупації України німецькими та австро-угорськими військами), 19 березня в Києві відбувся уро чистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих у бою під Крутами. Урочисту промову виголосив Михайло Грушевський, який так і не спромігся піднятися над своїми поглядами, поглядами «націон ального романтика» й капітулював перед дійсністю. Демагогія й деш евий популізм більшовиків, постійні чвари серед українських «соціалістів» і «націонал-демократів» призвели до того, що московські комуністи залізною рукою встановили на довгі роки владу Рад. Ал е уроки цієї героїчної поразки не перестають бути актуальними, бо герої Крут свідомо, без непотрібної риторики захищали українську державність, і головне — вірили в цю ідею.

№18, середа, 30 січня 2002

Вшанування героїв Крут. План заходів

Громадський Оргкомітет

вшанування пам‘яті Героїв Крут



Інформаційне повідомлення



29 січня 2009 року в Україні вшановують пам‘ять Героїв Крут.


Київі, Аскольдова могила

11.00 -11.45 панахида та покладання квітів – Міністерство молоді і спорту, молодіжні організації


Київ, Центральний Будинок офіцерів ЗС України

11.00 (11.30) - 12.50(13.20) захід за участю Президента України, Міністерства оборони України


Київ, Аскольдова Могила

12.00 – 12.30 збір громади на площі біля метро Арсенальна.

12.30 – 13.00 перехід громади від метро Арсенальна до Аскольдової могили

13.00 – 14.30 заходи з вшанування пам‘яті Героїв Крут громади Києва, покладання квітів, панахида, мітинг


Київ, Спілка письменників

17.00 – 18.00 – презентація книги про бій під Крутами – організатор ВУТ «Просвіта»


Київ, площа біля метро Арсенальна

19.00 – 20.00 мітинг ВО Свобода, по завершенні - салют

18.00 – 19.00 смолоскипний похід від Майдану Незалежності до площі біля м.Арсенальна

С.Літки Броварського району

12.00 - 13.30 Відкриття пам‘ятного знаку учасникам бою під Крутами, які загинули у с.Літки, прикриваючи відхід з поля бою українських вояків

Участь у відкритті пам‘ятного знаку бере Віра Ул‘янченко – голова Київської ОДА

"Майдан"

СБУ допитує колишніх спіробітників КДБ

Служба безпеки України допитує колишніх співробітників Комітету державної безпеки СРСР щодо обставин знищення головнокомандуючого Української повстанської армії у 1942–1950 роках Романа Шухевича.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив т.в.о. голови СБУ Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО сьогодні на брифінгу в Києві, відповідаючи на запитання журналістів.

«Вони допитуються з метою з’ясування обставин, в яких під час проведення військової операції 5 березня 1950 року у Львівській області загинув Р.Шухевич, і обставин таємного поховання його тіла», - сказав він.

При цьому В.НАЛИВАЙЧЕНКО зауважив, що колишні співробітники КДБ допитуються як свідки в рамках кримінальної справи, яку було порушено наприкінці осені 2008 року щодо знищення документів, які стосуються долі Р.Шухевича.

"Майдан".

Ющенко наказав розсекретити документи по голодомору та репресіям

Президент Віктор Ющенко доручив розсекретити архівні документи, пов'язані з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами.

Відповідний указ від 24 січня розміщено на сайті президента.

В указі зазначається, що це зроблено "з метою відновлення національної пам'яті, сприяння процесу національного примирення та взаєморозуміння, забезпечення всебічного, об'єктивного вивчення історії України XX століття".

"МВС, Міністерству оборони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ГПУ, Держкомітету архівів, Держдепартаменту з питань виконання покарань проаналізувати пов'язані з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами архівні документи, що нагромадилися за часи діяльності органів державної влади та управління колишніх Союзу РСР і Української РСР", - йдеться в указі.

"Забезпечити зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності архівним документам або іншим матеріальним носіям такої інформації, якщо вони не становлять державної таємниці", - сказано в документі.

Зокрема, президент доручив Кабміну забезпечити: "створення та функціонування архіву національної пам'яті - електронної бази архівних документів щодо подій, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами, а також діяльністю органів державної влади та управління колишніх СРСР і УРСР".

Міністерство освіти і науки за участю Національної академії наук має забезпечити проведення наукових досліджень архівних документів, "а також використання результатів цих досліджень у навчальних програмах загальноосвітніх та вищих навчальних закладів".

Крім того, СБУ разом із Держкомітетом архівів доручено "сприяти представникам громадських організацій, наукових установ та організацій, вченим та громадянам у вільному доступі до розсекречених архівних документів, зокрема шляхом створення спеціальних інформаційно-довідкових центрів".

Українська правда

з Днем Соборності України!

22 січня 1919 року на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт
Соборності українських земель. День Соборності України відзначається
щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної
Республіки й Західно-Української Народної Республіки.

Як ми руських били або наші у першій світовій ...

Кедь руснак сердитий - китайцьові не жити ... (ав: П.Чучка)

1 cічня День Преподобного Іллі Муромця


Ілія Муромець

Преподобний Ілія, за народним йменуванням Чобіток, був родом з Мурома й прийняв постриг у Киево-Печерской обители у XII сторіччі. Мощі його почивають в Ближніх (Антонієвих) печерах.

Декотрі з істориків вважають преподобного Ілію Печерського за одну особу з богатирем Іллею Муромцем. У билинах Ілля Муромець являє собою людину релігійну, у народних оповідях проводиться така думка, що Ілля Муромець після ратних подвигів та військової служби роздав накопичені їм багатства на прикрашення храмів та жебракам, присвятивши себе виключно богослужінню та подорожував землею Руською.

Прочанин XVIII сторічя Леонтій у своїх записах говорить: «Видехом храбраго воина Илию Муромца, в нетлении под покровом златым; ростом яко нынешние крупные люди; рука у него левая пробита копием, язва вся знать; а правая рука его изображена крестным знамением».

Преподобний Ілія почиває у молитовному положенні, склавши пальці правої руки так, як прийнято і тепер у Православній Церкві — три перших пальці разом, а два останніх пригорнувши до долоні.

Трагічна доля рідних Степана Бандери

До 100-річчя від дня народження Степана Бандери

З початком окупації України нацистськими військами один із загонів опору очолив молодший брат Степана — Богдан. Він загинув у 1942 чи 1943 році.

5 липня 1941 у Кракові Степан Бандера був заарештований. За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в'язниці, потім — у концтаборі Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили у концтаборі Аушвіц (Освєнцім).

Андрія Михайловича Бандеру — батька Степана, було вбито радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Краснодарський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона упокоїлась у мирі 24 грудня 2008 року.

Ще одна сестра — Володимира — перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946 до 1956 року.

Вікіпедія.

Наука про майбутнє (багато букв)

Все життя—людини, країни, планети—це постійні коливання і безкінечні повторювання. Для того, щоб в цьому переконатися, згадайте хоча б той факт, що щорічно в природі відбуваються однакові зміни, що кожні п’ять (іноді більше, іноді менше) років у країні змінюється влада… Як бачите, періодичність слід сприймати як аксіому життя. Не хочеться вдаватися до точних наук, але неможливо не прийти до висновку, що для того, щоб уявляти, яким буде майбутнє, необхідно знати, яким було минуле.

Кожний народ має свою історію існування, свою історію становлення як окрема нація. Мабуть, немає нічого такого неповторного, як історія. Саме вона зумовлює сьогодення і саме тому не можна її не знати. «Народ, що не знає своєї історії є народ сліпців.» Не знати історію свого народу значить не усвідомлювати до кінця, ким ти є. І тут історія не зводиться до дат заснування Львова або до освоєння територій «Дикого поля». Історія у даному випадку є єдиною наукою, яка може нам показати, з чого все почалося, чому так сталося і до чого це призвело.

Психологія людини вимагає підтверджень і я їх наводжу. Ви хочете знати про себе якнайбільше, чи не так? Уявіть на хвильку, що ви не знаєте про себе нічого. Чи впевнені ви, що були б в такому випадку такою ж людиною? Чи не здається вам, що дивилися б на світ іншими очами?

Є ще один приклад. За статистикою 4 із 10 випускників прагнуть або збираються жити не в Україні після закінчення ВУЗу. І у 3 із цих 4 знання з історії надзвичайно низькі і неточні. Тобто, заперечити той факт, що ситуація, яка склалася в країні, досить складна, не можна. Проте можна легко знайти цьому пояснення. Як то кажуть, Москва не відразу будувалася. Буде ще і наш час.

Знати історію значить розуміти до кінця, що відбувається і бачити або хоча б здогадуватися, що нас чекає попереду. Хіба хоча б цього мало для того, щоб вивчати цю науку? І, повірте, що більше знаєш про рідну Україну, тим більше  її любиш.


100%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.