[Приєднана картинка] 1 Хай буде так, як я згадаю, тільки душа часів на знає. Якби прийдешне і минуле мої два серденька всміхнули. Якби я осінь проминула, неначе сон повільноплинний, якби про зиму я забула, щоб милуватись ніжним, синім вчорашнім щастям. Слово „грати“ - викреслить з мови будь-якої. Якби нам тільки зустрічатись, а розлучатися - ніколи. І щоб можливі були тільки широкі небеса і свята, книги і діти. Вибухівка для витонченості завзятій, для вашої. Для мене ж...

Читати далі...

Ховав даремно здогадку блискучу Від себе, від допитливих людей, Та ти була для мене неминуча, Світанком після мороку ночей. Моїм гірким й непроханим уроком, Єдиним куснем хліба на столі, Була ти одкровенням, я – пророком, Останньою Кассандрою Землі.

Мене Ви не покликали до раю, Навіщо божевілля Вам в раю? А я не знаю, що іще чекаю, Даруючи мелодію свою. А я не знаю, що у ній такого, Що чують люди виключно своє, Що там знайшли величного й п’янкого? Чим серце полонило їх моє? І я себе і мучу, і караю, І невідомо нащо ще пою. Мене ж Ви не покликали до раю, Навіщо божевілля Вам в раю?

Квітне місячна заграва, Розіллялась навкруги, Ти печаль, а не забава, Ти не літо, а сніги. Ти не пісня великодня, І не зоряні світи, Та мені твою безодню У житті не обійти. Ти зі свого задзеркалля У мої приходиш сни. Я кричу в твоє провалля, Та не чую і луни. Я – палаюче-яскравий, Та тобі не до смаку, Ти – печаль, а не забава, Білий сніг в моїм віку.

він у твОїх нігувійди в цей дімпреступи порігти побачиш димщо колись горівкам'яних дворів нічною тишоюі по сОбі самсам собі писавлистів яскравихщоб полум'я жарчішез підписом авебрате мій авелеі до вимОгикидав у грубупросив у богамолився в губивідвертості вогнюв чорнішій із багнюкзбирав камінняі небо синєносив в карманахдо того станущо падав вгорув бездонну пащудуші пропащоїназавждИ увійдиразом з ангелом стінвипий часу водидо очей пустихні мертва ні живанамалюй диванад прірвою в жИтітієї ж...

Читати далі...

Ну, що я маю тут сказати... З огляду на батька, заможного брахмана, вождя однієї індуїстської секти, з огляду на те духовно-ідеологічне тло, на якому випало формуватися юному Рабіндранату, та подальшу його освіту, слід погодитися, що оригінал нижченаведених перекладів писала людина, котра, якщо і не поділяє, але, без сумніву, оперує поняттями карми, перевтілення, череди повторних чи минулих життів та інших фішок буддизму-індуїзму. &nbsp...

Читати далі...

Стань думкою про мене.Не прикритою. Прозорою.На тлі будення.Вплітайся в мене.Течі по венах.Без сорому.Думкою моєю стань.Моєю єдиною.Залишься на устах.Промінням кави. Димом.Безкрайнім дивомповерхні вечора,часу, води.Миврятуємось втечею.Ти в мені я в тобі.В безодніх глибинах міст.Цією осінню приречені,зійти з орбіт.Змінити зміст.

[Приєднана картинка]Спокута. Сповита темрявою ніч, Могильна тиша навкруги, І ні людини навсебіч - Лиш потойбічні вороги, Застрягла у пекельному полоні, Сама ковала ланцюги, Розбиті мрії у долоні, На ніжній спині батоги, Молитва на вустах рожевих, Останній видих із грудей, І смерть в деревах яблуневих, Серед заквітчених алей.Автор: Коркишко Янна Виталиевна [Приєднана картинка]Примара.

Колись в юності я писав вірші. Як українською, так і російською мовами. Пройшовшись осінньою алеєю згадав один із них)Вдохни осенний аромат,И я его вдохну с тобою.Земля, окутавшись листвою,Всё время манит чей-то взгляд.Всё время манят чей-то взглядДеревьев золотые кроны.Я восхищаюсь видом оных,Их цвету яркому я рад.Их цвету яркому я рад,Как солнцу в марте, после ливнейИ делает меня счасливейТех красок радужных парад.Тех красок радужных парадТебе и мне согреют душу,Как моряку, при виде суши,Как...

Читати далі...

Європі (Борис Олійник) Ми тут жили ще до часів потопу. Наш корінь у земну вростає вісь. І перше, ніж учити нас, Європо,На себе ліпше з боку подивись. Ти нас озвала хутором пихато. Облиш: твій посміх нам не допече, Бо ми тоді вже побілили Хату, Як ти іще не вийшла із печер. Живи собі, уходжено і сито. Ми не питаєм з усміхом кривим, Якою б ти була у цьому світі, Аби ми плуг, і колесо, і жито Не дарували пращурам твоїм. Ми ж не виказуєм, яку недолю Тобі вістило знаками біди, Аби...

Читати далі...