хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «слов'янськ»

День звільнення Слов'янська від терористичних формувань РФ

З нагоди Дня звільнення міста Слов'янськ від російських терористичних збройних формувань у
Центральній бібліотеці міста Слов'янськ 5 липня 2021 року проведено круглий стіл за участі міністерки у справах ветеранів України Юлії Лапутіної, керівників Слов'янської РДА, громадських організацій та журналістів.
☝Під час заходу згадали буремні події періоду окупації Слов'янська в 2014 році та його звільнення, обговорили складні питання щодо відновлення територіальної цілісності української держави, громадянської ідентичності та інформаційної безпеки України.🇺🇦
☝В рамках реалізації
проєкту «Боротьба за свідомість» Службою безпеки України разом з Міністерством у справах ветеранів України, українським інститутом національної пам'яті, Національним музеєм Голодомору, Міністерством культури та інформаційної політики передано Центральній бібліотеці м.Слов'янськ книги:
1. "Моя служба Батьківщині", Кость Смовський, 2020, ПП Сергійчук М.І.
2. "Променисті сильвети", Ігорь Качуровський , видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008;
3. "Настільна книга громадянина!, С.Чернявський, 2019, Харків "Фоліо";
4. "Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства", Зигмуд Бауман, Видавничий дім !"Києво-Могилянська академія", 2008;
5. "Проблеми екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду". Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 20 листопада 2019 р.", Київ, видавництво Марка Мельника, 2020;
6. "Мовна політика та мовна ситуація в Україні", Київ, видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2010;7. "Презумція доцільності", Людмила Тарнашинська, видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008;
7. "150 вікон у світ", Ігор Качуровський, видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008;
8. "Великий голод в Україні", видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008, 4 томи,
та інші.
☝Довідково: Проєкт "Боротьба за свідомість" забезпечуватиме національні, обласні універсальні наукові бібліотеки України та бібліотеки вищих навчальних закладів гуманітарно-історичного профілю новими виданнями, які покликані вести боротьбу за свідомість, насамперед свідомість молоді, яка формує національну українську еліту. Проект допоможе дізнатися громадськості правду про різні хронологічні періоди історії України, руйнуючи давно вкорінені радянські стереотипи, зокрема й про Голодомор-геноцид української нації у 1932–1933 роках. На сьогодні такі проекти велика рідкість, а потреба у них для формування українського, патріотичного, громадянського суспільства — колосальна.








https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2911780602484009&id=100009562940918

7 років тому Слов’янськ був захоплений російськими терористами


12 квітня 2014 року, рівно 7 років тому, Слов’янськ захопили проросійські бойовики.

Близько 9 ранку 12 квітня до будівлі Слов'янського міського відділу МВС України під'їхали автобуси, що доставили близько 20 озброєних невідомих чоловіків, які захопили установу.

Під час штурму бойовики використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли у повітря. Метою захоплення міліцейського відділку було заволодіння вогнепальною зброєю: бойовики захопили 20 автоматів та 400 пістолетів Макарова.

За всим цим спостерігали місцеві мешканці. Деякі з них із захопленням скандували: "Россия, Россия".

Під будівлею міського відділку міліції з підручних матеріалів (мішків з піском, шин, міліцейських щитів тощо) бойовики побудували барикади, біля установи закликали місцевих жителів провести мітинг на підтримку проросійських сил.

У той же час, друга група озброєних бойовиків вирушила на захоплення місцевого відділу СБУ.

З озброєними людьми зустрілася тодішня голова міста Неля Штепа. Після чого вона заявила, що невідомі у міліцейському відділку є «нашими ребятами», яких у будівлі близько 1000 осіб, а їхньою метою є захист жителів міста від «київської влади». Штепа висловила підтримку вимогам сепаратистів провести референдум про статус Донецької області та відмову «воювати з Росією».

У ЗМІ повідомлялося, що захоплення міського відділку МВС здійснювалося за участі особового складу спецпідрозділу «Беркут». Пізніше було ідентифіковано багатьох учасників захоплення — серед них були російські «козаки» та мешканці Криму.

Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали усі виїзди з міста.

Згадаємо ці події, щоб не допустити повторення.

Місто знаходилося в окупації 84 дні.


https://www.6262.com.ua/news/3072165/sim-rokiv-tomu-slovansk-buv-zahoplenij-prorosijskimi-teroristami

112-те народження Провідника ОУН Степана Бандери

Сьогодні, 1 січня, у Слов'янську пройшла смолоскипна хода присвячена дню народження Провідника ОУН Степана Бандери.

Смолоскипний марш на честь дня народження Степана Бандери у Слов'янську є вже традиційним. Вперше День народження провідника ОУН смолоскипною ходою у Слов’янську відзначили 1 січня 2016 року.

Читайте: Слов'янськ відзначив день народження Степана Бандери (відео)

О 18:00 на Соборній площі зібралися небайдужі мешканці міста. На газоні стояли запалювачі, людям роздали смолоскипи. Перед тим була проведена невеличка консультація з приводу того, де і як люди мають тримати факели, щоб не нашкодити оточуючим. Захід супроводжували представники поліції.

Центральними вулицями хода попрямувала до пам'ятника Тараса Шевченка. Під час маршу лунали вже звичні українцям гасла "Слава Україні", "Донецьк - це Україна", "Штепу на нари" та інші.

Серед тих, хто взяв участь у марші, були і батьки з дітьми, і молодь, і колишні та діючі військові. 

Як проходила сама хода, ми показали у прямому етері.

Це є день народження Степана Бандери

Слов'янськ відзначив день народження Степана Бандери (відео)

Сьогодні, 1 січня, у Слов'янську відбулась смолоскипна хода на честь дня народження лідера українського націоналізму Степана Бандери.

Організаторами ходи виступили Слов'янська громадська організація "Слов'янська Січ" та місцева партійна організація ВО "Свобода". Учасники запалили смолоскипи на Соборній площі та, скандуючи патріотичні гасла, вирушили урочистою ходою по вулиці Шевченка.

Біля пам'ятника Тарасу Шевченку патріоти Слов'янська провели невеликий мітинг та виконали державний гімн України.

IMG_9921IMG_9926IMG_9929IMG_9932IMG_9939IMG_9943IMG_9960IMG_9966

Загинули журналісти Андреа Роккеллі і Андрій Миронов

Під Слов'янськом загинули італійський журналіст Андреа Роккеллі і його перекладач Андрій Миронов

Війна є війна, а куля чи бомба не вибирає кого вбивати – їм всеодно і це засвідчує смерть двох журналістів, які перебували у Слов'янську


Фото novayagazeta.ru

24.05.2014, 23:50

У суботу ввечері під Слов'янськом були вбиті італійський журналіст Андреа Роккеллі і його перекладач Андрій Миронов. Цю інформацію ИТАР -ТАСС підтвердили в штабі ополчення Донецької народної республіки. За словами ополченців, журналісти були вбиті в результаті мінометного обстрілу селища Андріївка. Осколкове поранення ноги отримав ще один кореспондент – француз Вільям Рогульон, що працює на WordPress. Його стан не викликає побоювань.

Сам Рогульон розповів, що перебував з італійцем і його перекладачем в одному автомобілі. Машина потрапила під обстріл. Останнє, що він бачив – своїх колег, які лежали на землі.

Андреа Роккеллі було 30 років. Він – фотокореспондент і засновник проекту Cesura.it. Роккеллі працював на Кавказі, в Киргизії, в Тунісі і в Лівії під час «арабської весни».

19 травня «Нова газета» опублікувала матеріал Андрія Миронова і Андреа Роккеллі «Ми – не звірі. Не треба нас колючим дротом обтягувати!»


У Донецькій області України під містом Слов'янськ при мінометному обстрілі загинули російський правозахисник і журналіст Андрій Миронов та італійський фоторепортер Андреа Роккеллі. Був поранений французький журналіст Вілльям Рогелон.


Миронов завжди був там, де гаряче

Як розповів Радіо Свобода голова правління "Меморіалу" Олександр Черкасов, Миронов входив до складу товариства "Меморіал", був радянським політичним в'язням, працював у Чечні, розслідував застосування різних видів зброї ; був постійним учасником протестних мітингів :

– Андрій Миколайович Миронов, навряд чи б ви сказали, побачивши його, що йому 60. Між тим він журналістикою займався і поширенням інформації ще тоді, коли це було проблематично, коли Радіо Свобода була одним з небагатьох джерел інформації. Його посадили за самвидав в 1985 році, дали 4 роки таборів, 3 роки заслання. Сидів він в Мордовії. У висновку вивчив італійську мову на додаток до англійської. Далі його доля була зумовлена , він працював журналістом, працював з італійцями всі роки, що я його знаю. Він завжди був там, де жарко. У жовтні 1993 року він був в Останкіно, в 1994-96 роках був у Чечні, причому там, де насправді жарко, під обстрілами. Міна знайшла його під Слов'янськом, могло б бути в Грозному в 94 -му, 96 -му чи 99 -му. Андрій Миронов, як і багато інших колишні політв'язні, входив до " меморіальское " спільнота, він був членом правозахисного центру " Меморіал". Він з нами співпрацював в поїздках на Кавказ в 1990 -і роки. На останній нашій конференції він не був присутній, тому що був на Україні, тому що був там, де гаряче. І він виявився на передньому плані під Слов'янськом.
 
– А що-небудь ви знаєте про обставини його роботи під Слов'янськом ?
 
– Це околиця міста, де, очевидно, розташовані якісь вузли оборони ( сепаратістов. – РС). Українські силовики використовують важке озброєння, коли ведуть вогонь по вузлах оборони. Вони вели вогонь з 122 – міліметрових мінометів – це визначається по осколках. Кілька днів тому там в ніч було знищено, зруйновано 6 будинків, пошкоджена психлікарня, що знаходиться тут же поруч. Зрозуміло, що на це місце їздили і журналісти, і правозахисники. Комусь пощастило. Коли приїхав Андрій зі своїми товаришами, очевидно, по цьому місцю відкрили вогонь. Вогонь вели із закритих позицій, тобто вони не могли прямо бачити, по кому стріляють. Під'їхала машина і по цьому району знову відкрили вогонь з мінометів.

У Роккеллі недавно народилася дочка

Міністерство закордонних справ Італії офіційно підтвердило смерть італійського журналіста – фрілансера, фоторепортера Андреа Роккеллі, що потрапив під обстріл і загинув разом з перекладачем в Україні.
Міністр закордонних справ Італії Федеріка Могеріні оголосила про проведення досконального розслідування інциденту, що призвів до загибелі італійського журналіста.

Андреа Роккеллі, 30 років, уродженець міста П'яченца, був засновником асоціації фотографів – репортерів Чезура ( Cesura ). Неодноразово виїжджав в гарячі точки : працював у Чечні, Лівії, Афганістані, Алжирі, Киргизстані. Протягом декількох місяців висвітлював події на Майдані – його фотографії і тексти публікувалися в режимі реального часу на сайті його асоціації Чезура – Лаб ( Cesura – Lab). Загиблий був внесений до списку виступаючих на Міжнародному фестивалі журналістики, який пройде в Перуджі в 2015 році, де він повинен був поділитися досвідом роботи журналіста в гарячих точках. Журналіст також співпрацював з телепрограмою " Визнання репортера ", що виходить в ефір на телеканалі Італія – 1, що належить медіахолдингу " Медіасет ", яким володіє сім'я Сільвіо Берлусконі. У цій програмі журналіст ділився власним досвідом роботи в гарячих точках.

Зовсім недавно у журналіста народилася дочка.

В офіційному повідомленні прес-служби президента Італії наголошується, що Джорджо Наполітано " з болем у серці сприйняв звістку про загибель співробітника італійських засобів масової інформації при виконанні ним своїх професійних обов'язків – що знову привернуло увагу до близької нам країні, яка переживає трагедію, пов'язану з кровопролиттям ".

Ось, по всій видимості, остання журналістська робота Миронова і Роккеллі.
 
Там сильні обстріли ночами

Співробітниця правозахисної організації "Хьюман Райтс Вотч" Тетяна Локшина працює зараз у складі місії в Донецькій області:

– Я зараз перебуваю в Донецьку, але в районі Слов'янська була за день до того, як туди приїхали італійський журналіст та Андрій Миронов. Ми звідти виїхали швидше, ніж очікували, саме тому, що посилювався обстріл. Звичайно, ситуація там дуже неблагополучна. Вчора ввечері ми дізналися, що машина з журналістами потрапила під вогонь, швидше за все, мінометний вогонь. До сьогоднішнього ранку не було впевненості, але зараз вже зрозуміло, що один з цих журналістів – Андрій Миронов, який перекладав для свого італійського колеги, допомагав йому в роботі і сам робив матеріали.
 
– Яка ситуація там ?
 
– Слов'янськ вже досить довго фігурував у новинах як місце високої концентрації антикиївських, антиукраїнських сил. Там, дійсно, великі загони бойовиків. Коли ми там були, там йшла перестрілка між ними та українськими військовими, які теж там розташовані неподалік.
 
– Мова йде про якісь житлових районах або лісосмузі ?
 
– Окраїна Слов'янська – це села, маленькі села, які приліплені власне до місту, селищу міського типу під назвою Слов'янськ. Типові села, де живуть люди, я хочу це підкреслити – живуть люди і дуже сильно страждають від обстрілів. Ми були в селі Семенівка на околиці Слов'янська, були там саме тому, що ми знали, що село обстрілюють вже третю ніч поспіль. Коли ми туди приїхали, ми оглянули деякі зруйновані будинки, треба сказати, що в ніч до нашого приїзду досить сильно постраждали шість будинків, два будинки були зруйновані дуже сильно, а ще чотири пошкоджені в одну ніч, всього в селі 9 пошкоджених будинків. Ми поговорили з місцевими жителями, вони нам розповідали про інтенсивність обстрілів, про те, що стає гірше, по наростаючій. Наша організація "Хьюман Райтс Вотч " займається порушенням прав людини в усьому світі. І зараз, коли ситуація в Україні напружена, ми, звичайно, дуже багато тут працюємо, збираємо інформацію про те, що відбувається на Україні, зокрема, на південному сході. Але при цьому ми працюємо з порушенням прав людини усіма сторонами. Що стосується того обстрілу, про який я говорю, то будинки жителів постраждали саме від обстрілу з боку українських сил.
 
– Чи не перешкоджають чи українські влади або місцеві сепаратистські влади вашій роботі ?
 
– На даному етапі ми тут працюємо вже тиждень, ми працюємо достатньо гладко. З іншого боку, ми постійно, це теж одна з наших завдань, отримуємо інформацію про те, з якими перешкодами стикаються журналісти у своїй роботі, перешкодами як з боку інсургентів, так і з боку офіційної влади. Зовсім недавно ми опублікували матеріал про затримання і зникнення на певний строк журналістів антикиївських толку, журналістів російських ЗМІ. Вони теж стикаються з проблемами. Тут палітра порушень вкрай різноманітна.
 
– Ви говорите, що ви покинули цей район, тому що посилювалися обстріли.
 
– Там не постійний бій, там не безперервні бойові дії, там сильні обстріли ночами, а вдень бувають окремі удари.
 
– Там загинули два журналісти, чи є у вас дані про загибель мирного населення в цих районах в результаті цих обстрілів ?
 
– Ми знаємо, що кілька днів тому на околиці Слов'янська результаті такого обстрілу було поранено жінку, отримала осколкове поранення і госпіталізована була. Ми розмовляли з 80 – річною бабусею в селі Семенівка, у якої будинок дійсно зруйнований, зруйновано практично повністю. Те, що вона вижила в результаті цього удару, – справжнє диво. Вона встигла сховатися під низеньким столиком у себе на кухні, і це їй врятувало життя. Поруч був ще один будинок дуже сильно зруйнований, наполовину зруйнований. У цьому будинку теж постраждати могли люди з дуже високою ймовірністю, на щастя вони поїхали. Звичайно, потрібно згадати про те, що обстрілюють українські військові не просто так. Обстрілюють, тому що там досить серйозна присутність інсургентів і звідти, з околиці цього села стріляють по військовим. Але це все-таки не такий інтенсивний обстріл, і це село, в якому живуть люди. Ви собі уявіть, як себе почуває людина, яка виявляється вночі під мінометним обстрілом. Люди панічно бояться, вони сидять у підвалах, вони сидять у підвалах всю ніч, закривши голову руками, їм моторошно страшно. Ті, хто може виїхати, ті, кому є куди поїхати, куди евакуюватися, це роблять, але далеко не всі мають таку можливість.

Я додам, що Андрій Миронов дуже багато років працював у Чечні, правозахисна робота абсолютно безстрашна під час першої війни, під час другої війни. Звичайно, будь-яка людина, правозахисник чи журналіст, який займався Чечнею, знає Андрія в обличчя і по імені, знає його роботу. Звичайно, для всіх нас величезне особисте горе. Дуже не хотілося б у це вірити. Стільки років Андрій працював в таких небезпечних умовах, а чому тут загинув. Страшно, абсурдно і важко уявити, що це все відбувається на Україні тут і зараз, – сказала Тетяна Локшина

Підготував за джерелами і переклав з російської Богдна Гордасевич
http://www.novayagazeta.ru/news/1682552.html
http://www.svoboda.org/content/article/25397651.html

Націоналісти поширюють партійну пресу.

Річницю проведення референдуму про незалежність України слов'янські свободівці відзначили агітаційною роботою

1 грудня 2011 року Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" змонтувала партійний намет у мікрорайоні Артема. Націоналісти поширювали свободівську газету, вітали земляків з пам'ятною датою, запрошували їх до розмови.

"Приємно було, що нас, наш намет і газети люди вже впізнають, – говорить свободівець Сергій Лілеєв. – Деякі слов'янці вже роблять свої зауваження чи уточнення до матеріалів газети ВО "Свобода" попередніх номерів, а значить – читають уважно. На вітання з 20-ю річницею проведення референдуму про незалежність України почули цілий перелік негараздів, з якими стикаються люди. Однак спогади про Совєцький Союз та бажання до нього повернутися – поодинокі. Трапився прикметний випадок. До намету одночасно підійшли два чоловіка і взяли газети. Літній чоловік сказав, що зараз стало краще жити, бо Янукович добавив до пенсії 20 грн., а Ющенко в 2002 добавляв по 50 копійок. Ми уточнили: Ющенко-бо став Президентом в 2004. Розмову перервав другий чоловік: "Гордість треба хоч якусь мати. Тягнибока треба – він порядок наведе!". На цьому і розійшлись".

Заступник голови обласної організації ВО "Свобода" Михайло Нечипоренко пояснював слов'янцям, що українська нація продовжує свій шлях до свободи і незалежности: "Наші предки вважали, що краще загинути в бою з ворогом, ніж потрапити в полон і померти рабом. Проте воля до життя і неспроможність себе захистити змусили більшість українців терпіти століттями рабське ярмо. Можемо згадувати якісь приємні моменти для українців при польській окупації чи австро-угорській, чи московській, проте окупант - завжди окупант. Тому українські лицарі духу завжди бажали свободи своїй нації, ставали на шлях боротьби за незалежність України. Наші предки казали: "За свободу платять кров'ю". Тому здобуття у 1991 році незалежности України шляхом референдуму багато хто сприймає як бутафорну перемогу. Бо українці так і не прийшли до влади в Україні, на разі влада – окупаційна, а тому боротьба триває.

Українці мають усвідомити: проблема – не в незручностях і труднощах, а в тому, хто дає цьому раду і для чого. Адже коли молода сім'я вирішує жити окремо від батьків, проблем у їхньому житті не меншає, проте молоді радо господарюють самі. Так і ми – не боїмося труднощів і негараздів. Ми хочемо бути господарями у своїй, Богом даній країні".

Прес-служба Донецької обласної організації ВО "Свобода"

У Слов'янську вшанували пам'ять жертв геноциду 1932-33 року

26 листопада у Слов'янську на Донеччині на площі Революції українці вшанували пам'ять жертв голодоморів і геноциду українців 1932–33 років. Організувала захід міська "Просвіта", у заході також взяли участь Всеукраїнське об'єднання "Свобода", члени товариства політв'язнів та репресованих. Учасники запалили свічки, вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Священик Української Автокефальної Православної Церкви провів молебень за душі жертв голодоморів. Від Слов'янської міської "Свободи" виступив Михайло Нечипоренко: "Голодомор 1932–33 років, як і 1921–22, і 1946–47, було навмисно організовано совєцьким режимом проти українського народу, адже голод поширювався на етнічно українські території. Цю трагедію не визнають лише ті, хто причетний до цього злочину. Моя мати родом з села Богородичне, що неподалік Слов'янська, розповідала, як її односельців розстрілювали за мерзлий буряк чи дрібку пшеничних насінин, знайдених взимку на полі. Як вона збирала з іншими дітьми жолуді, з яких робили "хліб", як раділи весняній траві чи знайденим грибам. Документи у всіх селян забирали, а довкола села їздила кіннота, щоб ніхто не втік у місто. Чому українська нація зазнала ці трагедії? Через байдужість. До рідної землі, народу, до своїх захисників. В той час, як герої України, справжні лицарі проливали свою кров за українську землю і свій рід, – більшість відсиджувались у теплій хаті. А коли людожери розправились з опором українських повстанців, вони добрались і до теплої хати, і до комори, і до господарів. Так і тепер – чимало українців охоче повірили обіцянкам "покращення життя" і віддали владу до рук окупантів, і тепер ми всі відчуваємо, як покращується їхнє життя за рахунок нашого. Українська нація продовжує народжувати лицарів, вони не припиняють боротися за свою землю, за свій рід, за свободу. Нам потрібна підтримка і допомога. Бо тільки згуртовано українська нація зможе вибороти собі світле майбутнє". Свободівець Віталій Киркач-Антоненко в інтерв'ю місцевому телебаченню підкреслив: "Геноцид 1932–33 років – це трагедія і моєї родини, і родин мільйонів загиблих українців. І ті, хто кажуть, що голодоморів не було, нахабно брешуть, прикриваючи брехнею злочини проти української нації".

Сумний гумор- Неля Штепа учОний мер Слов'янська

Мер Слов'янська Неля Штепа - жінка багатогранна, суперечлива і чимось нагадує Черновецького - тільки у спідниці.  Штепа, яка минулої весни захистила кандидатську дисертацію, за місяць до того особливо й не розуміла різницю між науковими ступенями.

Переглянути відео стосовно теми та суті дисертації мають всі, хто не боїться вмерти від сміху.lol death

Більше про талановитого науковця можна довідатись тут.rofl

До дня народження Степана Бандери.

26 грудня 2010 року у місті Слов'янську на Доннечині до Дня народження Степана Бандери свободівці проведуть акцію, присвячену вшануванню пам'яті Героя України.


З 8-00 до 13-00 за адресами:

- вул. Іскри біля центрального входу у центральний базар;

- на алеї по вул. Батюка, неподалік перехрестя вул. Батюка та Бульварної (буд №2) відбудеться роздача газет ВО "Свобод" та інформаційних листівок про життя та діяльність Степана Бандери.


Текст листівки подаємо нижче:


"Українці! На Вашу долю випала щаслива нагода - бачити часи величних звершень. Жити в незалежній Україні, про яку мріяли Шевченко, Стус, Хмельницький, Мазепа та мільйони інших нескорених душ. Кожен з цих борців за українську націю в свій час не злякався окупантів.


Одним з тих плечей, під яким здригнулись імперські стіни, став видатний син нашого народу – Степан Бандера! Його ім'я, мов нетлінна святиня, більше ніж пів сторіччя доводить до шизофренічних припадків усіх прислужників хижого кремлівського звіра. Степан Бандера –герой самої непокірної нації світу! Символічною є дата народження видатного провідника. Перше січня – початок нового року , а заразом це початок звершень та сподівань. І саме в це величне свято доля подарувала Україні 1909 року незламного захисника Степана Бандеру.


Українській нації судилось відстояти свою землю протягом віків від найсильніших орд цього світу. Ми не маємо права дати слабину зараз. Перемагати – це наша національна традиція!


Окупанти пильнують найменші наші кроки, мертвою хваткою чіпляються за кожну слабку ланку. Вони панічно бояться, що нація об'єднається, підніме прапор визвольної боротьби і скине людожерне ярмо. Саме тому вони всіляко паплюжать імена українських героїв, намагаються нівелювати їх історичне значення. Степан Бандера проголосив гасло: "Дійти до серця кожного українця". Сьогодні завдання кожного українця: серцем почути його!


Бандера боровся за визволення України із рабства, завдання українця вичавити з кожної клітини свого тіла раба. Окупанти не підуть з доброї волі. Тому на кожен акт поневолення ми відповімо ще більшою згуртованістю в боротьбі.


Єднаймося і перемагаймо!

Бо ми на своїй Богом даній землі!"

Звернення "ВО Свобода" до міського голови м.Слов'янськ.

Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" вимагає від міської влади встановити пам'ятник жертвам Голодомору – геноциду українського народу 1932-1933 років.


Декілька років тому міська влада встановила малесенький мармуровий камінь з безликим написом "Жертвам голоду в Україні". Це почали видавати за пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років. Характерним є не лише "толерантний" напис на камені та його розмір. Відверто зневажливим є і саме розташування каменю - він знаходиться навпроти велетенської стели "Героям гражданской войни".


"Міська організація ВО "Свобода" вважає це відвертою наругою над пам'яттю жертв Голодомору в Україні 1932 -1933 років. Тисячі мешканців Донеччини загинули під час цієї трагедії, яку організували комуністичні окупанти. І таке масове вбивство називають терміном "голод в Україні", який застосовує і нинішня кремлівська влада, щоб викривити злочинну суть Голодомору. Бо померти від голоду люди можуть і в наш час. Наприклад, від недоїдання. А Голодомор був цілеспрямованою умисною акцією, яка мала на меті знищення української нації.


Окрім того, знущанням над історією є розташування вказаного каменю. Бо ті комуністичні "герої гражданской войни", яким присвячена стела навпроти "пам'ятника жертвам Голоду", почали вбивати українців у 1917 році і продовжили це робити у 1932-1933 роках", - заявила голова Слов'янської міської організації ВО "Свобода" Оксана Нечипоренко.


Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" направила Слов'янському міському голові звернення. Свободівці вимагають встановити у місті пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років, який допоможе належно вшанувати постраждалих від цього акту геноциду проти українців.