Cувенір з Мондіалю
- 19.07.18, 14:30
Дивлюсь веселу виставу навколо "воскресіння" Бабченко і думаю – чого вони такі марнославні, наші багаточисленні "професіонали"?
Може їм від природи так пороблено і вони такі "гарячі", що зовсім не вміють тримати язика за зубами?
Чи просто тупуваті і не можуть зрозуміти те, що отаке швидкісне дитяче патякання, наносить нашій державі серйозні іміджеві втрати.
Нащо вести жваву балаканину навколо незакінчених серйозних справ? Нащо такі брехливі ігри в підкідного чи наперстки?
Ви ж навіть світову спільноту робите простаками та довірливими дурнями, роблячи такі вистави.
Бо не дай боже назавтра рашисти реально вбють Бабченко, чи когось іншого.
І хто тоді вам повірить в те, що то не ваша сценічна постановка, а кривава робота путінських вбивць?
Чому ви не думали про це і нині, по суті, ввели весь світ в оману?
Хлопці, показник вашої ефективності – це тільки холодні судові рішення, а не палкі словесні виверження!
Тож забувайте про совкову показуху і ловіть вбивць та ворогів української держави МОВЧКИ.
Буденна робота справжніх професіоналів не потребує якоїсь бундючної яскравої самореклами.
Вона вимагає давати практичний результат!
Та мені ще вчора хотілося написати зовсім про інше, а якраз про фантастичні премії Нафтогазу!
Справа в тому що гроші від РФедерації ще не дійшли до бюджету України.
Можливо й те, що вони ніколи і не надійдуть, бо нема ніяких гарантій що Путін віддасть їх!
Грошей нема - а от фантастична премія в 45,6 млн.доларів вже поділена…
Памятаєте класичне - "Пока живут на свете дураки..."
Як тут не підтримати радість пана Коболева))))
Зі… от що діється в державі? Чи оці чиновні бариги зовсім подуріли від жадібності? Невже вони зовсім сліпі і не бачать того в якому стані держава і народ?
Невже не бачать що народ задихається в чиновних і соціальних лабетах, а держава захлинається в виверженнях владної нікчемності та клінічної ненаситності?
31.05.18
Змушений засмутити «пильного»: у ввіреному йому регіоні в перші роки війни щасливі посмішки можна було бачити на обличчях не тільки дітей, а й дуже багатьох дорослих!
В Наприкінці вересня 1941 року німецькі війська підійшли до Брянщини. І, схоже, всенародного ридання в зв'язку з цим не було. НКВД доповідав, що «евакуйовані сім'ї партійного і радянського активу проводжали під свист і недвозначні погрози з боку розперезавшоїся антирадянщини, а частина співробітників установ наполегливо уникала під різними приводами евакуації» ( «Матеріали з історії Російського Визвольної Руху», М., 1998).
Відразу після втечі комуністів селяни за власною ініціативою стали ділити колгоспні поля і створювати загони самооборони. Ще ДО приходу німців в місті Локоть Брасовського району Брянської області зібралися сільські і сільські старости, а також обрані населенням депутати. По суті, це був вічовий сход. Коли німці (2-а танкова армія Гудеріана) 4 жовтня 1941 року увійшли в Локоть, то за свідченням очевидців, їх зустрів вже не червоний, а біло-синьо-червоний прапор! І можна сміливо стверджувати, що в ті дні на обличчях місцевих жителів незалежно від віку були радісні посмішки! Так виникло «Локотське окружне самоврядування» більше відоме як «Локотська республіка» - автономний антирадянський район, який отримав статус «російського державного утворення». Там не було німецьких комендатур, діяла своя правова система. Наприклад, німці не змогли запобігти страті двох своїх військовослужбовців, засуджених в Локотях за мародерство і вбивство.
«Локотська республіка» охоплювала аж ніяк не один тільки Брасівський район: вона поширилася на інші райони, в тому числі Орловської та Курської областей, і перевищувала територію Бельгії. Населення нараховувало 581 тисячу чоловік (за іншими даними - до півтора мільйонів). Легко зрозуміти, що такий масштабний антирадянський прецедент, який відбувся до того ж не де-небудь, а в центральній Росії, був для Сталіна як більмо в оці.
Читати далі: http://rufabula.com/author/alexey-shiropaev/465