Є щось надзвичайно зворушливе у цій здатності бути абсолютно щасливим всього лише тому, що ти отримав листа, що тобі подзвонили або що тобі усміхнулися. Цій здатності знаходити радість у буденних речах можна тільки позаздрити. Добре життя, справжнє людське життя, має своїм підґрунтям не декілька значних, епохальних моментів, а дуже, дуже багато дрібних. Наше життя просить, щоб ми сповільнили наш рух у нашій безперервній гонитві, щоби ці дрібні епізоди життя встигали накопичуватися і підсумовуватися в єдине ціле.
     
     "Можливо, Бог має для нас чудові подарунки - добру їжу і прегарні краєвиди з призахідним сонцем, квіти, які зацвітають навесні, листя, яке восени змінює свою барву, і навіть тихі хвилини глибокої інтимності, але в нашому намаганні наздогнати щастя ми весь час кудись біжимо - і Бог не застає нас удома, і не може віддати нам ці подарунки."

Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат .
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом .
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач

Вихідні у мене почались не п'ятничного вечора, як зазвичай, а суботнім ранком, [ ...далі дуже багато літер ]  

[ Багато літер ]
 

ґрат, ґрати, ґрати... Усюди ґрати. Ми самі запроторуємо себе за них, аби сховатися від почуттів.

Ховаємося за ґратами власних осель, встановлюючи їх на вікна, виправдовуючи це тим, що боємося, що до нас забереться крадій. А насправді просто намагаємося перешкодити місячному сяйву потрапляти до наших кімнат, аби він не нагадував про власну одинокість...

Ховаємося за ґратами холодних слів, вдаючи з себе байдужих, аби не показати, наскільки нам боляче... Ховаємося за ґратами рутинної праці, вдаючи з себе зайнтих, аби не було вільного часу для самотньості... Ховаємося за ґратами натягнутих посмішок, аби ніхто не міг запідозрити нас у тому, що нам буває погано...

А насправді ховаємося ВІД СЕБЕ...

Запрошую до обговорення кліпу "Важко бути Богом або God is a DJ" .  

 

... до порушників правил дорожнього руху. І не тільки до мажорів (тому що мажори більше на слуху - на всяких там крутих авто), а й до простих громадян, які з якогось приводу вважають, що вправі піддавати ризику своє та чуже життя.

Останнім часом більше ніж раніше набувають розголосу автомобільні аварії з жахливими наслідками для водіїв, їх пасажирів та випадкових людей, що опинилися на шляху "шумахерів". Це можна списати на інформаційну війну проти Луценка, проте факти залишаються фактами. Автомобілісти стають все нахабнішими, тому що реального і відповідного покарання за завдану шкоду життю, здоров'ю і майну постраждалим не несуть... А за роки перебування в кріслі головного міліціонера паном Луценком нічого не зроблено в напрямку розроблення реального механізму боротьби з цим явищем. Натомість, ним демонструються "успіхи" в політичній діяльності... Доки триватиме така ганьба?

Останній гучний приклад автопригоди з сумними наслідками -

"6 июня, около 16.30 в Николаеве внедорожник «Тойота Рав 4», двигаясь с большой скоростью по улице 68 десантников, вылетел на обочину, ударился о дерево, и вернулся на проезжую часть.

В это же время, молоденькая девушка, сидевшая на заднем сидении, вылетела через заднее стекло. Пролетев 20 метров, несчастная разбилась о стену жилого дома, и
мгновенно умерла. (Шокирующие фото).

Вторая пассажирка госпитализирована с тяжёлыми травмами. Водитель, гнавший внедорожник с бешенной скоростью, не пострадал.

Тяжёлые неповоротливые внедорожники превращаются в кошмар улицы и дороги Николаева. ГАИ не в состоянии принять меры к зарвавшимся водителям дорогих иномарок.





Фотохроника жестокого ДТП от "Новости-N"." - це з Майдану.

І на місці цієї дівчини або на шляху такого авто кожного дня може бути кожен із нас.

Може, вже годі панам чиновникам займатися політикою, а час зайнятися реальними справами?

Преамбула. Издательство небольшое, но в самом центре Москвы. Позиционирует себя свободомыслящим и литературу тянущим вперед в ущерб собственным финансовым интересам даже, - иногда.

Елену Блонди издатель знал по рекомендациям как редактора литературного портала и сетевого рецензента. Однажды была встреча в его кабинете, где Блонди щедро нагрузили продукцией издательства с целью - рецензий на книги бесплатно пописать.

Возвращая книжки, я решила воспользоваться ситуацией и поговорить о себе. Тем более что близкие (родные читатели, в смысле) частенько попинывают за неохоту предпринимать что-то вокруг себя - предлагаться, продаваться, знакомиться.

Маршрутка застряла в пробке, я честно отзвонила еще до начала встречи о том, что опоздание минут на 15, видимо, будет. Так как был выделен целый час на аудиенцию, особо не волновалась, надеясь уложиться с просьбами и рассказами в полчаса и не напрягать дале.

По телефону мне было сказано, что планы изменились и что вот, на выходе из метро, под арочкой, быстро-БЫСТРО!!!

Под арочкой произошло следующее:

1. Обиделся, что не узнала сразу (виделись до этого однажды и сидел он, откуда я знала, что - такой высокий???) и высказал это вслух, вместе с обидой.

2. Поставил у стены и потребовал быстренько все - за три минуты - доложить.

3. Выслушав предложение (во всех смыслах - одно, рассусоливать времени не было), - раскрутить меня как качественного, трудоспособного и талантливого автора, дабы на мне денег заработать, - сверху расхохотался и выдал весь набор штампов, которыми вяло перекидываются, пугая друг друга, авторы в сети, что уже с издательствами общались:

"А деньги у тебя есть? Ах нету, тогда какой же может быть разговор?"

"Ну, милая моя, да ты знаешь, сколько раз в день, мне - ИЗДАТЕЛЮ! - такие предложения делают!"

"Да не читал я тебя, ну и что? Что - не у всех талант? Да он не нужен! Минаева читала? Знаешь, сколько денег он вложил в раскрутку?"

И напоследок, глядя уже поверх головы, что при его росте и моем, было ему совсем нетрудно, ледяным голосом сказал:

"Книги, ты говоришь, с собой у тебя. Сама занеси в издательство, отдай секретарше"

.............................................

Исчез... Растворился в толпе, что при его росте удивительно. Практика наверное - становиться невидимым для назойливых авторов, мнящих себя...

PS. Офис, куда я принесла книги - сама, был заперт, на звонки никто не отвечал. Так бы и повезла обратно, изобретая по дороге, что же с ними сделать теперь, но, когда уже шла по коридору на пост охраны, пришли два молодых человека, я, увидев, как открывают ключиком дверь нужную, почти молча книги оставила и они без лишних вопросов их на стол положили...

Апостолів Христа, обручів Андруховича та пунктів програми БЮТ рівно 12. Окрім величі цифри, решта у програмі (як ми можемо бачити вже зараз) - чистої води популізм. Махровий у своїй величі. Рятує від критики один лише факт, авторка ідеї не вказала жодного конкретного терміну - окрім "прориву конституційного". Увесь той битий шлях правової казуїстики, що ним країна мандрувала та мандрує вже більше десятка років, Ю.В. обіцяла подолати днів так за 20-30. Саме стільки часу потрібно, аби зібрати три мільони підписів та провести всеукраїнський референдум щодо ухвалення нового Основного закону. А там, дивись, за якийсь ще місяць можна приступати до побудови Нью-Васюків в окремо взятій країні. Але де ж це воно все ????
Нагадаємо собі що ж бо воно таке нас очикувало згідно тих 12 пунктів :)
"Ідеальна країна" виглядатиме так. Живі і ненароджені "демографічним проривом"за допомогою "будівельного прориву" вирішать проблему житла. Воно буде світлим та теплим, бо до цього прикладе руку "енергоефективний прорив" (нові транзитні газопроводи та ін.) та "транзитний прорив" (знову нові транзитні газопроводи + військовий порядок на залізниці).
І всі, хто хотітиме працювати на благо у такій чудовії країні, сгрупуються у відповідні "прориви". Селянам "аграрний", недобитому попереднім урядом ЮВТ малому та середньому - "підприємницький" (ухвалення Податкового кодексу та ліквідація ПДВ), маленькій купці виживших після 15 років реформи учених - "інтелектуальний" (відродження авторитету науки, та поверненя дітей із нічних клубів до бібліотек). Ну а тим талановитим айтишнікам, хто не встиг влаштуватися в Німеччині, США чи Китаї, - власну силіконову долину. Бо "інформаційний прорив передбачав Інтернет в останню українську хату. Навіть ту, де немає каналізації і пропадає світло. Очевидно, у поміч цим "проривам" прийде не лише Всевишній у білому, а й "Інвестеційний прорив", і потечуть у країну гроші тихою річкою (нажаль русло цієї річки не пролягає через нашу територію).
А щоб нікому не закортілося окопатися на її кисільних берегах, Ю.В. обіцяла нам ще два прориви - "антикорупційний" (аж до довічного...) та судово-правовий. Амінь.

Наразі прийшов час подумати PRORVEMOS чи VSEREMOS?

P.S. Чому все в нашій країні відбувається саме так, чому ми не можемо засвоювати набутий досвід... Чому так відбувається?
Усе дуже просто. Україна, а точніше її сучасна політика, нині да і весь час будується за принципом "крок у Європу, два у ж..."