хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «україна»

Україна завоювала перше Олімпійське золото

У четвер, 14 серпня, збірна України по жіночій шаблі завоювала першу золоту медаль Пекіна.

Збірна України в складі Галини Пундик, Олени Хомрової, Ольги Жовнір й Ольги Харлан завоювали першу золоту медаль для своєї країни, перемігши з рахунком 45:44 збірну Китаю.

Програючи по ходу матчу 9 уколів, українки знайшли в собі сили й переломили хід фінального бою. Вирішальний внесок у перемогу збірної України зробила 17-літня Ольга Харлан, яка практично сама ліквідувала відставання, а в останній сутичці узяла гору над досвідченою китайською спортсменкою.

На шляху у фінал українки перемогли сильних росіянок й американок.

Бронза Олімпіади дісталася команді США, яка у малому фіналі з рахунком 45:38 перемогла французьких шаблісток.

Майдан.

Ми - проти війни!

І де б вона не була. У війні немає правих і неправих. У війні завжди є жертви. А жертвами завжди є не керівники держав чи політики, а простий народ. Війна у Грузії вкотре це довела всім.

Тому, ми - проти війни!





У Полтаві відбулася акція солідарності з грузинським народом

12 серпня у Полтаві перед будівлею обласної державної адміністрації відбулася акція солідарності з грузинським народом. Захід ініціювали члени громадського комітету з увічнення пам’яті Симона Петлюри, до якого входять громадські та політичні організації міста.

Представники патріотичної громади Полтави передали голові облдержадміністрації Валерію Асадчеву звернення до Президента України Віктора Ющенка (з текстом звернення можна ознайомитися тут). У цьому документі національно-демократичні сили попросили очільника держави розглянути можливість негайного розірвання договору про тимчасове базування Чорноморського флоту Російської федерації в Севастополі, а також активізувати зусилля для вступу України до НАТО.

Сьогоднішня акція є лише початком широкомасштабної кампанії протесту проти спроб Російської імперії загарбати незалежну Грузинську державу. Зокрема планується збір підписів серед мешканців області, які будуть передані до російського посольства, мітинг протесту біля меморіальної дошки Симону Петлюрі. Наразі вивчається питання збору гуманітарної допомоги для громадян Грузії, що постраждали від російської агресії: готується відповідне звернення до Полтавської громадської організації „Червоний хрест”.

Один з організаторів акції, координатор громадського комітету з увічнення пам’яті Симона Петлюри Олексій Логвінов говорить: „Ми вважаємо, що Україна не повинна допустити, щоб російський флот, який базується на українській території, було використано у війні проти Грузії.

Зараз Грузії потрібна допомога від світової спільноти у вигляді рішучих дій, а не пустопорожніх балачок. Ми вже почули заяви президентів і міжнародних організацій із закликами до миру, але ці заяви не заважають російським бомбардувальникам знищувати грузинські міста і села. Складається враження, що світові лідери тремтять перед Путіним, так само як їхні дідусі колись тремтіли перед Гітлером.
Україна ж може реально, не словом, а ділом, допомогти грузинському народу, нейтралізувавши ЧФ РФ. Дехто каже, що зробивши такий крок Україна автоматично опиниться у стані війни з Росією. Але ми вважаємо, що така війна рано чи пізно стане неминучою, якщо сьогодні світ віддасть Грузію на розтерзання.”

Із промовами також виступили представники НРУ, НСНУ та грузинської громади Полтави – Олег Пустовгар, Віктор Стеблянко і Рамаз Заркуа.

На сьогоднішній акції, як і запланували організатори, були присутні кілька десятків чоловік. На наступну, яка відбудеться рівно через тиждень, планується не менше сотні учасників.

А закінчився сьогоднішній захід дружним вигуком: „Слава Грузії!”.

Фото з акції.

Майдан.

Виступ Віктора Ющенка на центральному майдані Тбілісі



Виступ Президента України Віктора Ющенка на центральному майдані Тбілісі на підтримку грузинського суверенітету 12 серпня 2008 року

Дорогий грузинський народе.

Ми сьогодні пролетіли багато тисяч кілометрів. У нас була величезно важка дорога до Вас. Але ми знали, що ми сьогодні повинні бути тут. Ми сьогодні сюди приїхали сказати вам такі слова: Грузія - наш друг. Грузини - наші друзі. Сьогодні, тут, у самі тяжкі часи для Грузії ми говоримо, що ви маєте право на свободу, право на незалежність.

Ми проїхали ці тисячі кілометрів, щоб продемонструвати грузинському непокірному народу саме святе почуття - це почуття солідарності. Це почуття того, що наше серце належить вам.

Дорогі грузинські друзі, пройде час і споглядатимемо ці тяжкі сторінки нашої історії як дорогу, яку мужньо пройшла грузинська нація. Свобода варта того, щоб за неї боротися. Ми завжди повинні пам'ятати, що грузинська нація достойна бути незалежною. Ми приїхали підтвердити вашу суверенність, вашу незалежність, вашу територіальну цілісність. Це є нашими цінностями.

Ви ніколи не будете одні. Я дякую за українські прапори на цьому майдані. Це говорить про те, що нас мільйони. І тому я своє вітання дружньому грузинському народові хотів би закінчити святими словами - незалежна Грузія є, незалежна Грузія вічно буде. Слава кожному із вас, які у самі тяжкі години для своєї вітчизни прийшли на Майдан. Тому слава кожному із вас і слава Грузії.

80% громадян пишаються тим, що живуть в Україні

Абсолютна більшість мешканців великих міст України відчуває гордість за те, що проживає в Україні. Таку відповідь дали 8 з 10 опитаних «Першою рейтинговою системою» респондентів. Телефонне опитування проводилося на замовлення КорреспонденТ.net. Лише шоста частина респондентів зазначила, що не пишається проживанням в Україні.


Слід відзначити закономірність: зі зростанням віку респондентів незначно зменшується кількість тих, хто відчуває гордість за своє українське громадянство. Не зважаючи на це, в найменш «патріотичній» віковій категорії, 60 років і старші, 3/4 опитаних дали позитивну відповідь на запитання. Не відчуває гордості за проживання в Україні лише кожен
п’ятий респондент у цьому віці.

Дослідження проводилося 24-27 липня 2008 року.

Тип дослідження: опитування населення методом телефонного інтерв’ю за місцем проживання респондентів.

Регіон: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів.
Вибірка: 1002 респонденти віком 18+.
Статистична похибка не перевищує 3,2%.

Джерело: http://www.rate1.com.ua/uk/archive/607/gromadjany-pyshajutsia-tym-shcho-zjyvut-v-ukraini/

Битва за метри квадратні: у Полтаві захоплюють бібліотеку

5 канал:



Не вщухають пристрасті довкола Полтавської обласної дитячої бібліотеки. Судова тяганина за приміщення бібліотеки триває уже 5 років. 20 днів тому його захопили місцеві підприємці. Зараз працівники бібліотеки виборюють у суді право залишитися тут. Тим часом у ніч проти вівторка стався новий інцидент. Невідомі потрощили двері бібліотеки - тож сто тисяч книжок залишилися без нагляду.

Наталія Граїцька працює у Полтавській обласній дитячій бібліотеці вже 23 роки поспіль. Кожного робочого дня вона видавала малечі книжки. А сьогодні готується їх переносити.

Разом з колегами вона прямує до приміщення рідного закладу. Але жінок до нього не впускає охоронець. Каже, говоріть з новими власниками. За питання про вимагання ними грошей за збереження книжок та вимогу компенсувати ще 3 з половиною мільйони гривень неотриманих прибутків ми ледь не розрахувалися камерою.

Ці молодики двадцять днів тому на світанку заволоділи приміщенням дитячої обласної бібліотеки. Зафарбували вікна, зірвали шпалери і лінолеум на підлозі. Його площа понад 500 квадратних метрів. У грошах – це майже мільйон доларів. Проти них директор бібліотеки просто безсилий.

У тій же Полтаві є ще одна значно більша дитяча бібліотека – на Лялі Убийвовк. Леонід Чобітько впевнений, якщо держава не захистить його заклад, то будуть страждати і інші бібліотеки.

Олег Дейнека, 5 канал: "В ніч з понеділка на вівторок напередодні засідання суду у справі Полтавської обласної дитячої бібліотеки та коли мали б почати виносити книги з її приміщення, його двері були понівечені невідомими. Це – вже третій інцидент з того часу, коли приміщенням Полтавської обласної дитячої бібліотеки заволоділи нові власники. До цього сталася пожежа й захоплення".

Олег Дейнека, Андрій Поставець, 5 канал

Завантажити відеосюжет (6,71Мб)

Цей же відеосюжет можна побачити прямо зараз на моїй сторінці у розділі "Відео".

Вам набридли політики?

Вам набридли сучасні українські політики? Тоді, кого з них у першу чергу ви б хотіли послати на х.й? Бажано назвати прізвище та ім'я. З ваших коментарів я складу список, разом складемо текст і згуртовано пошлемо їх туди, куди вони заслуговують. Як вам моя ідея?

Оголошую старт. Кого пошлемо першого???

Вам набридли політики?

Вам набридли сучасні українські політики? Тоді, кого з них у першу чергу ви б хотіли послати на х.й? Бажано назвати прізвище та ім'я. З ваших коментарів я складу список, разом складемо текст і згуртовано пошлемо їх туди, куди вони заслуговують. Як вам моя ідея?Оголошую старт. Кого пошлемо першого???

Как оболванивают севастопольцев

Одним из средств непрестанной информационной войны, ведущейся
российскими политтехнологами против украинцев и Украины, является
повторение в разнокалиберных печатных и непечатных «Фёлькише беобахтер»
– тезисов, мифов, утверждений.
В жесточайшем потоке лжи, предшествовавшем незаконной установке
памятника российской царице и продолжающемся в связи с нежеланием
признавать факты, давно уже ставшие историей, можно выявить несколько
таких моментов.

ЛОЖЬ ПЕРВАЯ И ГЛАВНАЯ

Первой и главной повторяющейся ложью стало утверждение о том, что
Екатерина была основательницей Севастополя. Повторяющие эту ложь
депутаты городского совета в дискуссию не вступали – очевидно, что
историки легко развеяли бы этот миф – ведь и российская историография и
современные уважающие себя историки сходятся в том, что город
Севастополь основал 14 июня 1783 года адмирал Фома Мекензи. Но
неимоверное количество повторений на каждом углу и из каждого
контролируемого СМИ привело к тому, что экзальтированная и
шовинистическая публика легко приняла этот тезис на веру – да разве
могут в чем-то ошибаться депутаты-регионалы? Ну и что с того факта, что
указ Екатерины был подписан в феврале 1784 года? А если уж Валерий
Владимирович Саратов что сказал – тем хуже для фактов!
Анатолий Александрович Собчак, например, в 1991 году поддержал
переименование города в Санкт-Петербург. Но никто, обладающий здравым
умом, не считает его основателем города. Потому что по русскому обычаю,
кто заложил первый камень в основание первого здания – тот и
основатель. В данном случае – основатель города – адмирал Фома Мекензи.
А ложь тиражируется и достигает необходимых для сторонников России
размеров и объемов, оглупляя все новых и новых ротозеев.
Как тут не вспомнить указание В.И.Ленина «Действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью»?

ЛОЖЬ ПОПУТНАЯ И ОТВЛЕКАЮЩАЯ

После начала осуществления предложения главы Севастопольской
государственной городской администрации Сергея Куницына об установке
памятника гетману Сагайдачному был запущен параллельный обман: «война
памятников». Запевалой стал председатель городского совета Валерий
Саратов – как только в Германии был прооперирован Куницын,
севастопольцам было предъявлено ничем не подтвержденное возмущение тем,
что администрация намерена установить памятник Сагайдачному напротив
Дворца детства и юности. Эти несуществующие планы, выдержав довольно
длительную паузу, опроверг Владимир Казарин. Но было поздно –
возмущение горожан уже вступало в неконтролируемую фазу – так
называемая «война памятников» уже «монтировалось» в их умы.
Словосочетание зачастило в печатных СМИ
«Екатерина против Сагайдачного» "Война памятников"? («Слава
Севастополя») и на телеэкранах «Война памятников» – название сюжета на
телеканале "Россия", бард Андрей Сoболев с присущим ему пафосом запел:
«За нас воюют обелиски», не задумываясь, употреблял этот бред и
обозреватель Севастопольского телевидения Сергей Норманский.
Почему бред? Да потому что возмущение вызывал только памятник Екатерине
– как незаконно установленный, как не соответствующий действительности,
как сугубо антиукраинский, увековечивающий аморальность. Да потому что
на самом деле никакие памятники между собой не воевали. Воевали люди.
Существовало и существует противостояние идеологий и их носителей. И
люди же заслужили скандальную славу после впопыхах, втайне, но победно
установленного памятника далеко неоднозначной и аморальной политической
деятельнице теперь соседней страны по инициативе Черноморского флота и
при помощи вооруженных казаков из России. Вот такое оно –
незамысловатое шовинистическое счастье.
При этом для объединения пёстрого конгломерата приехавших в разное
время из России в Севастополь переселенцев был умело нарисован образ
врага и одновременно отшлифован до имперского блеска светлый образ
святой и беспорочной царицы.
Общественный комитет «Украинский Севастополь» еще до установки
имперского символа в своем обращении призвал президента Украины Виктора
Ющенко всеми правовыми средствами не допустить установления памятника
Екатерине II в городе ни во время празднования 225-ой годовщины
основания Севастополя, ни после. Представители комитета назвали
установление памятника царице «гуманитарной катастрофой» и правильно
предположили, что это приведет к появлению в украинском городе еще
одного места для проведения шовинистических ритуалов».
Шабашей московских холуев с хаянием украинского государства,
присутствие палаток антиукраинских партий, российских казаков
устроителям, однако, не хватает. Они сейчас проводят агитацию за то,
чтобы молодые пары в обязательном порядке приезжали и возлагали цветы
бронзовому изваянию распутнейшей за всю историю России цариц. Хорошо,
что случай пока был такой единичный, но странным молодоженам быть не
запретишь – ведь вряд ли Екатерина может быть образцом супружеской
верности – с ее ведома и муж ее был убит, и только официальное число ее
любовников согласно российской историографии перевалило за сотню мужчин
разных сословий. Таким образом, горсовет сознательно пошел на создание
в центре города предмета для насмешек жителей и приезжих. А надежды
честных людей на цивилизованное решение не оправдались.
Первый заместитель главы госадминистрации Владимир Казарин так
прокомментировал эти события: «Памятник установили ночью, открытие
назначили на ранее утро, людей на открытие приглашали тайно. Меня
удивляет и обескураживает, что депутаты горсовета в своем собственном
городе, устанавливая памятник важной в его истории личности, действуют
исподтишка, по-воровски».
«Я неоднократно предлагал не устраивать войну памятников. Сегодня к
Екатерине отношение, может быть, и разное. Но Екатерина основала
город-герой Севастополь», – продолжал мифотворчествовать Валерий
Саратов, познавший «под сотню женщин» (интервью газете «Слава
Севастополя» от 5 апреля 2008 г.) и остановивший свой выбор на царице.
А уже в официальном издании партии, газете «Регион-Севастополь»,
продолжая поиск врага, новый памятник гетману Сагайдачному назван «то
ли страшилкой, то ли недомерком».
«Ну коль все-таки суждено было появиться памятнику Сагайдачному в нашем
городе, то его создателям должно быть сегодня очень стыдно. Это же
насколько нужно не любить Украину, чтобы допустить установку такой
убогой скульптуры?» – подпевает в тон регионалам некая А. Полищук в
«Славе Севастополя».
Где тут можно увидеть мифическую «войну памятников»? Противостоят,
конечно же, люди, с разным художественным вкусом, разным пониманием
патриотизма, воспитанием и присутствующим или отсутствующим чувством
стыда.

«НЕТУ У НИХ МЕТОДОВ ПРОТИВ КОСТИ САПРЫКИНА»?

Севастопольские экраны практически с начала их создания до нынешних
дней заполнены политическими шарлатанами и политиканами-сепаратистами.
Это может заметить каждый. И в данном случае обстановка в городе
нагнеталась искусственно – ведь никто в реальности в «русском» городе
не собирался противостоять возведению памятника немке – украинские и
крымскотатарские общественные организации ограничились лишь
выступлениями в СМИ. Зато практически вся русскоязычная интеллигенция
проявила свои не лучшие качества, замеченные еще Лениным.
«Контролируемый хаос» — одна из главных стратегических задач по
дестабилизации в Украине со стороны нашего извечного соседа России.
Этому способствует как разветвленная сеть информационных ресурсов – от
печатных до телевизионных и сети Интернет, так и агенты влияния России
– их можно увидеть на любом телеканале – от всеукраинского до
регионального.
Именно для поддержания «контролируемого хаоса» в украинское общество и
вбрасываются новые антиукраинские стереотипы. Старые – Шухевич, УПА,
«НАТО – хуже гестапо», «Ющенко-американец», Тимошенко, «не было
Голодомора», «притеснение русского языка в Крыму» (кого притеснили?) –
продолжают нажимать на спусковой крючок в мозгах зомбированных горожан,
после чего их глаза наливаються кровью и они переходят в состояние
готовности рушить любые заборы и ограды. «Вброс» происходит с помощью
нескольких ньюсмейкеров с застывшей на лице улыбкой. Например, редко
какое выступление председатель постоянной комиссии по вопросам
градостроительной политики, регулирования земельных и водных отношений
Севастопольского горсовета г-на Белика не начинается со слов «фашисты»,
«УПА», Шухевич, украинизация», НАТО. Заметьте, комиссия по земельным
вопросам!
Одним из производителей и трансляторов новых мифов является депутат ВР
Украины Вадим Колесниченко, на которого, по его признанию, работает
несколько институтов. Слова употребляет крепкие, например: «возбуждение
уголовных дел в отношении граждан Севастополя, которые защищали
памятник, пускай таким неадекватным способом, я могу оценить как
бериевско-ежовскую «оттепель» или «главнокомандующий ВС Украины В.
Ющенко даже не подозревает, что среди офицеров зреет идея
государственного переворота». Потом, естественно, повторил эти
благоглупости несколько раз. Чтоб запомнилось.
Как заметил однажды писатель Валентин Домиль о ком-то другом: «У него был не язык, а аэродром. С него постоянно что-то слетало».
Вот еще несколько замеченных новейших мифологем, которые повторяются
изо дня в день и в газетах, и на телеканалах НТС и «Народном канале»,
безраздельно контролируемых Партией регионов: «народный памятник»
(необходимость в его установке нужна была исключительно пророссийским
силам), «на народные деньги воздвигается монумент Екатерине Великой»
(отобранные у «новых русских» деньги), «защитники Графской» (это о
разъяренной толпе, двинувшейся на украинских моряков по команде
депутата горсовета Басова!!!), «военные ВМС напали на мирных жителей»
(оцепление, которое делают военнослужащие ЧФ России во время
праздников, проходит мирно и законно). В результате их регулярного
повторения сигнальная система невысокого уровня срабатывала безотказно.
А об интеллектуальном уровне согласных с грязной антиукраинской
пропагандой людей можно судить и по публикации в новой, бесплатно
подбрасываемой газете, недавно появившейся в Севастополе.
«Если мы разрешим, чтобы эти нацистские таблички, которые увековечивают
предательство, вешали, настраивая людей против России, то наши внуки
даже не будут представлять, какой могучей нацией они были», — сообщает
нам «Главный Проспект» от 17-23 июля 2008 устами некой Елены Ворониной.
Назвать «нацистской» табличку из российской и украинской истории 1918
года – это вообще потеря всяческой совести, ума и чести участников этой
публикации и редактора газеты, а не просто участие в сеансе массового
психоза.
А вот как прокомментировал недавно слепленный герой «защитник Графской
пристани» депутат городского совета Севастополя от партии «Русский
блок» Андрей Меркулов события 5 июля: «Это все напоминает ситуацию,
когда паршивый кот метит углы – точно так же украинская власть по
любому мало-мальскому поводу пытается отметиться в Севастополе». Как
высказывания, так и действия одного из организаторов беспорядков должны
были бы привлечь внимание силовых структур. Арестовывают же пока только
исполнителей – несчастных людей, разъедаемых постимперскими
комплексами, а потому легко управляемых.

«МЫ ПОДВОДИМ ИТОГИ. ИТОГИ ПОДВОДЯТ НАС»

После упомянутой череды антиукраинских решений и действий со стороны
депутатов горсовета не могут не умилять после слова его председателя
Валерия Владимировича Саратова: «Севастополь сегодня — это форпост
дружбы между Украиной и Россией». «Форпост» — это из военной
терминологии – передовой сторожевой пост, как сообщает нам «Словарь
иностранных слов». Вот такой идеал дружбы.
Во время этого искусственного напряжения ситуации в Севастополе
председатель Совета Федерации Сергей Миронов наградил орденом Святого
князя Александра Невского 2 степени «за личную отвагу, мужество и
патриотизм» депутата Гагаринского районного совета Владимира Тюнина и
атамана казачьего войска города Севастополя Михаила Воронина.
Наверняка, пятая колонна получает для поддержки еще много «печенья и
варенья», не один десяток миллионов выделяет Москва для подрывной
деятельности в Украине. То есть, Севастополь – скорее, полигон для
отработки российскими политтехнологами и специалистами в области
психо-информационных войн новых разработок по воздействию на массы
людей.
Например, тот же герой Тюнин стал рупором для страшилки о том, что 15
автобусов с бойцами УНА-УНСО едут в Севастополь 22 июня для демонтажа
памятника Екатерине II.
«Нет врага - придумаем, заодно и пропиаримся» - хорошая идея. Но вот
ведь самое интересное – поверили! Чушь невероятная – откуда у
маргинальной организации столько людей, чтобы потребовалось полтора
десятка автобусов? Но такая ложь почему-то находит благодатную почву и
находит пристанище в воспаленном сознании.
Все эти события в украинском городе часто и тенденциозно показывают
россиянам. Для внутреннего пользования. То есть взнос севастопольского
горсовета в напряженность между странами достаточно весом.
Эксперты Центра Разумкова Валерий Чалый и Михаил Пашков в недавнем
интервью изданию "Зеркало недели" сделали вывод: «Государственная
пропаганда в России активно культивирует враждебность к Украине». По
подсчетам российских социологов, уже 21% респондентов воспринимают
Украину как враждебное государство, в то время как еще год назад этот
показатель составлял лишь 7%.
Ясно, что такие настроения регулярно подогреваются российской властью –
общий враг – сейчас это США, Грузия и Украина – традиционно нужен для
сплочения людей. Вот и последнее заявление департамента информации и
печати МИД России в свете предыдущего тезиса не выглядит странным.
Оказывается, многонациональные военные учения «Си Бриз — 2008» проходят
в «антироссийском ключе» и вызывают обеспокоенность у Российской
Федерации.
Что там про дружбу говорил Валерий Саратов?

Джерело: Майдан